Справа № 2-1415/10 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

16 квітня 2010 року                                                           місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого – судді Бовчалюк З.А..,

при секретарі Захаровій Н.А.,

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання права на спадщину, про визнання недійсним заповіту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання недійсним договору дарування зустрічною позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності на спадкове майно

в с т а н о в и в:

               Позивачі звернулись в суд з позовом до відповідачів про визнання права на спадщину, про визнання недійсним заповіту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання недійсним договору дарування.

            Покликаються на те, ІНФОРМАЦІЯ_2 року в с. Баїв Луцького району помер ОСОБА_8. Внаслідок його смерті відкрилась спадщина. На підставі договору дарування від 10 липня 1997 року ОСОБА_8 на праві власності належав житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями в АДРЕСА_1 Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_8 були – дружина померлого ОСОБА_5 та син ОСОБА_9 Останні прийняли спадщину шляхом спільного проживання з спадкодавцем.

            ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер ОСОБА_9. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_9 є його мати ОСОБА_5, дружина ОСОБА_1 та діти ОСОБА_1 та ОСОБА_6 Позивачі вважають, що в рівних частках мають право на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_9 , в тому числі на 1/2 частину будинковолодіння в АДРЕСА_1, яка була успадкована ним після смерті ОСОБА_8

               В процесі підготовки документів для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_9 їм стало відомо, що житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями в АДРЕСА_1 на підставі договору дарування укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 перейшов у власність останньої. В договорі дарування зазначено, що ОСОБА_5 будинок з господарсько-побутовими будівлями в АДРЕСА_1  належить на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Луцькою районною державною нотаріальною конторою 03.08.2001 року за р. № 1-626. ОСОБА_5 успадкувала даний житловий будинок за заповітом складеним ОСОБА_8 та посвідченим Баївською сільською радою 28.09.2000 р. за р.№ 150. Вважають, що такий заповіт слід визнати недійсним відповідно до ст.ст.47,48, 545 ЦК України (редакція 1963 року) та ст. 1257 ЦК України, оскільки відповідно до довідки Баївської сільської ради від 22.09.2009 року № 625 заповіт від імені ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 не посвідчувався в сільській раді 28.09.2000 року, а відтак при його складені не було дотримано вимог закону щодо нотаріального посвідчення.

               Стверджують, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом , видане Луцькою районною державною нотаріальною конторою 03.08.2001 року за Р№ 1-626 на підставі нікчемного заповіту є недійсним з підстав передбачених. 1 ст. 203, ст. 215, ч.ч. 1, 3 ст. 328 ЦК України, ст.ст. 529, 548, 549 ЦК України ( в редакції 1963 року). Вважають, що внаслідок видачі даного свідоцтва було порушено право ОСОБА_9 на успадковану ним за законом 1/2 частину житлового будинку.

               Укладений відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на підставі недійсного свідоцтва про право на спадщину за заповітом договір дарування житлового будинку , посвідчений приватним нотаріусом 13.05.2009 року за Р№738 є недійсним з підстав передбачених ч. 1 ст. 203, ч. 1, 3 ст.. 215 ЦК України. В зв’язку з відчуженням житлового  будинку з господарсько-побутовими будівлями в АДРЕСА_1 вони позбавлені права на набуте за законом спадкове майно внаслідок смерті ОСОБА_9

Просили визнати недійсним заповіт складений від імені ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5, посвідчений Баївською сільською радою Луцького району 29 вересня 2000 року, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом , видане державним нотаріусом Луцької районної державної нотаріальної контори 3 серпня 2001 року  ОСОБА_5 на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами , що знаходиться в АДРЕСА_1 за р. №126, визнати недійсним договір дарування житлового будинку будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами , що знаходиться в АДРЕСА_1 , укладений 13 травня 2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, визнати за ОСОБА_5 право власності на 5/8 частин житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_6 по 1/8 частині житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_5 звернулась в суд з зустрічною позовною до ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності на спадкове майно.

Покликається на те , що ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер її син ОСОБА_9 Після його смерті відкрилась спадщина, що складається з земельної ділянки площею 0, 74 га  з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, земельна ділянка площею 1,45 га згідно державного акту Р2 № 125378 , яка знаходиться на території Баївської сільської ради.

Вказує, що крім неї спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_9 є його дружина ОСОБА_1 та діти ОСОБА_7 та ОСОБА_6. Правовстановлюючі документи на спадкове майно знаходяться у відповідачі , які в добровільному порядку їх не надають , що унеможливлює отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом. Стверджує, що прийняла спадщину після смерті сина шляхом спільного проживання з ним по АДРЕСА_1

Просить визнати за нею право власності на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_9, а саме на ј частину земельної ділянки площею 0. 74 га згідно державного акту на право власності на землю НОМЕР_1 виданого 19 серпня 1996 року Баївською сільською радою та на ј частину земельної ділянки площею 1,52 га згідно державного акту Р2 № 125378 виданого Луцькою державною адміністрацією  27 03.2002 року.

Ухвалою суду від 8 лютого 2010 року зустрічний позов ОСОБА_5 прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивачів ОСОБА_2 за первісним позовом заяву підтримали з підстав у ній викладених, уточнивши, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане ОСОБА_5 03.08.2001 року вони просять визнати недійсним з підстав передбачених ст. 1301 ЦК України. Зустрічну позовну заяву визнали в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3, яка є і представником відповідача ОСОБА_5,  представник відповідача ОСОБА_4 первісну позовну заяву не визнали у повному обсязі. Стверджували, що заповіт складений ОСОБА_8 відповідає вимогам Закону, а тому відсутні підстави визнавати його недійсним, а відтак визнавати недійсними свідоцтво про право на спадщину за заповітом та договір дарування. Зустрічну позовну заяву підтримали з підстав у ній викладених та просили задовольнити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши та оцінивши представленні по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що первісний позов підлягає до часткового задоволення, а зустрічна позовна заява підлягає до задоволення в повному обсязі з наступних підстав.

    Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_8 (а. 4).

    З довідки Баївської сільської ради № 634 від 23.09.2009 року ( а.с. 21) вбачається, що на день смерті ОСОБА_8 проживав в АДРЕСА_1 з дружиною ОСОБА_5, сином ОСОБА_9 , невісткою ОСОБА_1 та внуком ОСОБА_7

    Відповідно до договору дарування посвідченого 10.07.1997 року Луцькою райдержнотконторою та зареєстрованого в Волинському обласному бюро технічної інвентаризації 18.07.1997 року за р. № 126 ОСОБА_8 на праві власності належав житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1

    Як вбачається з дослідженої в судовому засіданні спадкової справи № 380/2001  заведеної Луцькою районною державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_8 дружина померлого ОСОБА_5 на підставі заповіту успадкувала усе належне за життя ОСОБА_8 майно в тому числі житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами , що знаходиться в АДРЕСА_1, отримавши 3 серпня 2001 року свідоцтво про право на спадщину за р № 1-626.

    Як вбачається з заповіту складеному 28 вересня 2000 року ОСОБА_8 на випадок смерті останній все майно , що належало йому заповів своїй дружині ОСОБА_5. В заповіті зазначено, що його посвідчено секретарем Баївської сільської ради Чернецькою С.С. та зареєстровано в реєстрі за № 150. Також вказано, що заповіт складено у двох примірниках, один з яких видано на руки заповідачеві, а інший зберігається в Баївській сільській раді.( а.с. ).

    Відповідно до ст.ст.541, 542 ЦК України 1963 року, який діяв на час укладання заповіту, заповіт повинен бути укладений у письмовій формі, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений. До нотаріально посвідчених заповітів прирівнюється заповіт, посвідчений секретарем сільської ради.

    Згідно вимог ч. 1 ст. 25 Закону Української Радянської Соціалістичної Республіки  « Про державний нотаріат» (який був чинним на час посвідчення оспорюваного заповіту) всі нотаріальні  дії, вчинені державними нотаріусами і службовими особами виконавчих комітетів міських, селищних, сільських Рад народних депутатів, реєструються  в  реєстрах нотаріальних дій.

    В силу ч.1 ст.1257 ЦК заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення є нікчемним, що, відповідно до ч.2 ст.215 ЦК, тягне його недійсність.     Згідно довідки Баївської сільської ради № 625 від 22 вересня 2009 року заповіт від імені ОСОБА_8 на користь дружини ОСОБА_5 28.09.2000 року за р. №150 не посвідчувався. (а.с. ).

    З оглянутого в судовому засіданні журналу для реєстрації нотаріальних дій Баївської сільської ради за 2000-2002 роки вбачається, що за № 150 13.10.2000 року зареєстровано посвідчення доручення від імені ОСОБА_11 Будь-яка вказівка про реєстрацію оспорюваного заповіту у даному журналі відсутня.

    В підшивці оригіналів вчинених нотаріальних дій Баївською сільською радою за 2000 рік, яка оглянута в судовому засіданні, відсутній оригінал заповіту від імені ОСОБА_8 на користь дружини ОСОБА_5, хоча вказівка про наявність такого в сільській раді зроблена в самому тексті заповіту.

    З врахуванням наведеного суд приходить до висновку, що заповіт від імені ОСОБА_8 на користь дружини ОСОБА_5 складений з порушенням процедури його вчинення, а саме не зареєстрований у реєстрі вчинення нотаріальних дій.

    Згідно з ч.4 ст.203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Заповіт є правочином. Тому до нього застосовуються загальні положення про правочини та положення про недійсність правочинів, встановлених ст.ст. 215-236 ЦК України. Такі ж положення закріплені в ст.. ст.48 ЦК України 1963 року.

    Таким чином, суд приходить до висновку, що заповіт складений від імені ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5, слід визнати недійсним.

    Статтею 1301 ЦК України передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

    Оскільки судом визнається недійсним заповіт складений ОСОБА_8 то з врахуванням вищенаведеної норми Закону слід визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за даним заповітом , видане державним нотаріусом Луцької районної державної нотаріальної контори  3 серпня 2001 року  ОСОБА_5  на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами , що знаходиться в АДРЕСА_1 за р. №126.

    З врахуванням наведеного на думку суду підлягає до задоволення вимога позивач про визнання недійсним договору дарування житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами , що знаходиться в АДРЕСА_1 , укладеного 13 травня 2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, оскільки такий укладений на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом , яке визнано судом недійсним.    

Частиною 4 ст. 1257 ЦК України передбачено, що у разі недійсності заповіту спадкодавець , який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування , одержує право на спадкування за законом  на загальних підставах. Таке ж положення передбачено ч. 2 ст. 545 ЦК України в редакції 1963 року.

Після смерті ОСОБА_8 спадкоємцями першої черги, які прийняли спадщину шляхом спільного проживання з спадкодавцем, а відтак вступили у фактичне володіння спадковим майном, були дружина померлого ОСОБА_5 та син ОСОБА_9  Факт прийняття даними особами спадщини не оспорювався відповідачами

    Таким чином, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 після смерті ОСОБА_8 стало належати по 1/2 частині житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами , що знаходиться в АДРЕСА_1. ОСОБА_9 за життя своїх спадкових прав не оформив.

    ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_9 помер, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 15).

    Після його смерті відкрилась спадщина на належне майно в тому числі на Ѕ частину житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами , що знаходиться в АДРЕСА_1.

    Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_9 є його мати ОСОБА_5., дружина ОСОБА_1, діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Вказані особи в установлений законом строк та  порядок прийняли спадщину , шляхом спільного проживання з спадкодавцем та подавши , як це передбачено ч. 1 ст. 1269 ЦК України заяви про прийняття спадщини, що стверджується дослідженою в судовому засіданні спадковою справою № 588/08. Частка кожного із спадкоємців відповідно до ч. 1 ст. 1267 ЦК України становить 1/8 частину.

    З врахуванням наведеного вимоги позивачів про визнання за ними права власності  по 1/8 частині спадкового майна , а саме житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами , що знаходиться в АДРЕСА_1, яке залишилось після смерті ОСОБА_9 підставні та підлягають до задоволення.

    В частині позовних вимог про визнання за ОСОБА_5 права власності на 5/8 частин даного будинковолодіння як на спадкове майно після смерті ОСОБА_8 та ОСОБА_9 слід відмовити оскільки така вимога порушує принцип диспозитивності цивільно судочинства. Так відповідно до ч 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб , поданими відповідно до цього кодексу, правовий статус ОСОБА_5 – відповідач, з вимоги про визнання за нею права власності на спадкове майно ОСОБА_5 не зверталась.

    Позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають до задоволення у повному обсязі.

    Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_5 є спадкоємцем першої черги після смерті сина ОСОБА_9 та прийняла спадщину після смерті останнього шляхом спільного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини , як це передбачено  ч. 3 ст. 1268 ЦК України за адресою АДРЕСА_1. Факт прийняття спадщини ОСОБА_5 не заперечувався позивачами за зустрічним позовом.

    Судом встановлено, що ОСОБА_5 не має можливості отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом Після смерті ОСОБА_9 оскільки усі правовстановлюючі документи на належне йому за життя майно залишились у позивачів за первісним позовом.

    А тому , за ОСОБА_5 слід визнати право власності на ј частину земельної ділянки площею 0. 74 га згідно державного акту на право власності на землю НОМЕР_1 виданого 19 серпня 1996 року Баївською сільською радою та на ј частину земельної ділянки площею 1,52 га згідно державного акту Р2 № 125378 виданого Луцькою державною адміністрацією  27 03.2002 року, як на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально  підтверджені судові витрати, а тому з відповідачів за первісним позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_3  слід стягнути в користь ОСОБА_1 1500 гривень сплаченого судового збору, 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, оскільки саме нею дані витрати були понесені , що стверджується відповідними квитанціями.

Беручи до уваги складність справи, кількість та час судових засідань, час необхідний для підготовки до даної справи, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_3 та ОСОБА_5  в користь ОСОБА_1  слід стягнути витрати понесені нею на правову допомогу в розмірі 1000 гривень.

Крім того з ОСОБА_1 , ОСОБА_6, ОСОБА_7 слід стягнути судові витрати в користь ОСОБА_5 171 гривню содових витрат ( 51 гривня судового збору та 120 гривень витрат на ІТЗ), понесених представником останньої ОСОБА_3 за подання зустрічної позовної заяви.

Також з ОСОБА_1 , ОСОБА_6, ОСОБА_7 слід стягнути в доход держави 69 гривень 59 копійок недоплаченого ОСОБА_5 судового збору за подання зустрічної позовної заяви, оскільки вартість спадкового майна  на яке визнання право власності за останньою складає 12059 гривень.

Керуючись ст.ст. 8. 10, 11 ,58 , 60, ,209 , 212, 2, 215, 218 ЦПК України, на підставі ст.203, 215, 216, 328, 1223, 1247, 1251, 1261, 1267-1269 ЦК України, ст.ст. 47, 48, 529, 541, 545, 548, 549 ЦК України в редакції 1963 року, суд

    в и р і ш и в :

    Первісний позов задовольнити частково.

    Визнати недійсним заповіт складений від імені ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 посвідчений Баївською сільською радою Луцького району 29 вересня 2000 року.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом , видане державним нотаріусом Луцької районної державної нотаріальної контори  3 серпня 2001 року  ОСОБА_5  на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами , що знаходиться в АДРЕСА_1 за р. №126.

Визнати недійсним договір дарування житлового будинку будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами , що знаходиться в АДРЕСА_1 , укладений 13 травня 2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3

    Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 право власності на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, а саме на  житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами , що знаходиться в АДРЕСА_1 по 1/8 частині кожному.

В решті позову відмовити.

    Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 в користь ОСОБА_1 2620 гривень судових витрат по 1310 гривень з кожного.

Зустрічний позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на спадкове майно що залишилось після смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, а саме на ј частину земельної ділянки площею 0. 74 га згідно державного акту на право власності на землю НОМЕР_1 виданого 19 серпня 1996 року Баївською сільською радою та на ј частину земельної ділянки площею 1,52 га згідно державного акту Р2 № 125378 виданого Луцькою державною адміністрацією  27 03.2002 року

    Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в користь ОСОБА_5 171 гривню судових витрат по 57 гривень з кожного.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в доход держави 69 гривень 59 копійок судового збору по 23 гривні 20 копійок з кожного.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                     З.А. Бовчалюк