ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/6006/21

провадження № 4-с/753/121/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Шаповалової К.В.

за участю секретаря судового засідання Москаленко А.П.

скаржника ОСОБА_1

представника Дарницького РВДВС Пономар О.В.

представника заінтересованої особи Коршуна Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Зайця Анатолія Миколайовича, заінтересована особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «КУТ» -,

В С Т А Н О В И В:

24 березня 2021 року до Дарницького районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Зайця Анатолія Миколайовича, заінтересована особа - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «КУТ».

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 753/6006/21 між суддями від 24 березня 2021 року матеріали скарги передано в провадження судді Шаповаловій К.В. Фактично справу було передано судді 29 березня 2021 року.

Ухвалою суду від 30 березня 2021 року прийнято скаргу до розгляду та призначено судове засідання на 15 квітня 2021 року.

У судове засідання 15 квітня 2021 року з`явився скаржник, представник Дарницького РВДВС та представник заінтересованої особи ОСББ «КУТ», розгляд скарги був відкладений на 28 квітня 2021 року у зв`язку з тим, що скаржник станом на 15 квітня 2021 року не отримав пояснень від Дарницького РВДВС та представник заінтересованої особи ОСББ «КУТ» стосовно його скарги, які були отримані також судом 15 квітня 2021 року.

19 квітня 2021 року до суду через електронний суд від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, заперечення на клопотання (заяву) з процесуальних питань ОСББ «КУТ».

22 квітня 2021 року до суду від Дарницького РВДВС надійшли письмові пояснення стосовно того коли саме Дарницьким РВДВС було надіслано на адресу ОСОБА_1 відзив на скаргу, а також коли саме він отримав цей відзив.

27 квітня 2021 року до суду від ОСББ «КУТ» надійшла заява про врахування судових витрат та заява у справі, якою представник ОСББ «КУТ» просив долучити до матеріалів справи докази надсилання ОСОБА_1 заяви з процесуальних питань, які він відмовився отримувати після судового засідання в приміщенні суду 15 квітня 2021 року та просив надіслати їх йому поштою, а також просив долучити до матеріалів справи ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2021 року з розгляду скарги ОСОБА_1 на бездіяльність заступника начальника Дарницького РВДВС.

У судовому засіданні 28 квітня 2021 року з`явились учасники справи. У судовому засіданні ОСОБА_1 був наданий час для ознайомлення із заявою ОСББ «КУТ» про долучення до матеріалів справи доказів надсилання йому заяви з процесуальних питань, що надійшла до суду 15 квітня 2021 року та про долучення до матеріалів справи ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 26 січня 2021 року з розгляду скарги ОСОБА_1 на бездіяльність заступника начальника Дарницького РВДВС.

Також у судовому засіданні представником Дарницького РВДВС було долучено до матеріалів справи копію повідомлення про повернення виконавчого листа стягувачу, копію листа, яким вказане повідомлення надсилалось ОСОБА_1 , а також докази надсилання ОСОБА_1 відзиву на скаргу та письмових пояснень.

У судовому засіданні учасниками справи були надані пояснення стосовно поданої ОСОБА_1 скарги та у розгляді справи оголошено перерву до 12 травня 2021 року для надання можливості ОСОБА_1 ознайомитись із заявою представника ОСББ «КУТ» про врахування судових витрат та надати суду письмові пояснення.

5 травня 2021 року до суду від ОСОБА_1 надійшли: клопотання про долучення доказів у справі, а саме: заява про відкриття виконавчого провадження з виконання рішення Київського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року, дублікат квитанції від 22 серпня 2020 року про сплату ОСОБА_1 2102 грн на користь ОСББ «КУТ» як відшкодування судових витрат у справі № 753/21272/19, копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 26 квітня 2021 року щодо стягнення з ОСОБА_1 судового збору у розмірі 2102 грн на користь ОСББ «КУТ»; заперечення на клопотання ОСББ «КУТ» від 27 квітня 2021 року щодо врахування судових витрат; клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги; заперечення на клопотання документу Дарницького РВ ДВС без назви та дати; заперечення на заяву ОСББ «КУТ» від 27 квітня 2021 року; клопотання про витребування доказів - справи № 753/4913/20.

У судових засідання 28 квітня та 12 травня 2021 року ОСОБА_1 підтримав свою скаргу, вказав, що Дарницьке РВ ДВС безпідставно та неправомірно не виконує ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 8 червня 2017 року у справі № 753/12415/16-ц, якою зобов`язано начальника Дарницького РВ ДВС Зайця А.М. розглянути заяву ОСББ «КУТ» від 17 листопада 2015 року про закінчення виконавчого провадження та винести постанову про закінчення виконавчого провадження.

Вказав, що Дарницьким РВ ДВС неправомірно було винесено повідомлення про повернення виконавчого документа, в той час коли ухвалою Дарницького районного суду м. Києва зобов`язано було закрити виконавче провадження. Зазначив, що наявність такого повідомлення надає можливість стягувачу - ОСББ «КУТ» повторно звернутись із заявою про стягнення з нього коштів за виконавчим документом від 12 грудня 2014 року. Заперечив проти доводів Дарницького РВ ДВС, викладених у письмових поясненнях та наданих під час судового засідання, а також проти доводів представника ОСББ «КУТ». Зазначив, що представники заінтересованих осіб ввели в оману суд, під час розгляду його скарги у справі № 753/4913/20, бо не повідомили про наявність рішення Дарницького районного суду м. Києва від 8 червня 2017 року, якби суд знав про наявність цього судового рішення, то його б скарга у справі № 753/4913/20 була б задоволена.

Просив скаргу його задовольнити, визнати неправомірною бездіяльність начальника Дарницького РВ ДВС Зайця А.М. щодо виконання ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 8 червня 2017 року у справі № 753/12415/16-ц про закінчення виконавчого провадження № 46234623 від 29 січня 2015 року. Зобов`язати начальника Дарницького РВ ДВС Зайця А.М. виконати ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 8 червня 2017 року у справі № 753/12415/16-ц про закінчення виконавчого провадження № 46234623 від 29 січня 2015 року.

Представник Дарницького РВ ДВС у судових засіданнях заперечив проти задоволення поданої скарги, вказав, що на сьогоднішній день виконавчого провадження № 46234623 від 29 січня 2015 року не існує, ОСОБА_1 немає в реєстрі боржників, арешт з майна останнього був знятий, 26 березня 2021 року заступником начальника Медведєвою О.О. було винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та вказане повідомлення було супровідним листом надіслано на адресу ОСОБА_1 . У задоволенні скарги просила відмовити.

Представник ОСББ «КУТ» у судових засіданнях вказав, що скаржник пропустив 10-ти денний строк на подання скарги на бездіяльність начальника Дарницького РВ ДВС, крім того, із заявою про виконання ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 8 червня 2017 року у справі № 753/12415/16-ц він звернувся до державного виконавця 22 квітня 2021 року, а на наступний день подав скаргу на бездіяльність начальника Дарницького РВ ДВС. Крім того, представник вказав, що ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 8 червня 2017 року у справі № 753/12415/16-ц приймалась саме за результатами скарги, поданої ОСББ «КУТ», ОСОБА_1 не приймав участі у розгляді цієї скарги. ОСББ «КУТ» не подавав цю ухвалу Дарницькому РВ ДВС для виконання і вказана ухвала ніяким чином не зачіпає права та інтереси ОСОБА_1 .

Представник ОСББ «КУТ» вказав, що зважаючи на те, що ОСОБА_1 не надав суду доказів порушення його прав невиконанням ухвали суду від 8 червня 2017 року, просив у задоволенні скарги відмовити в повному обсязі.

Суд, вивчивши доводи скарги та докази додані до неї, заслухавши пояснення та заперечення (усні та письмові) ОСОБА_1 , представників заінтересованих осіб, повно, всебічно та об`єктивно оцінивши докази у справі, приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Під час розгляду скарги встановлено, 29 січня 2015 року державним виконавцем Дарницького РВ ДВС у м. Києві Шевченко М.Р. відкрито виконавче провадження № 46234623 з примусового виконання виконавчого листа №2-6460/12 від 12.12.2014, виданого Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ОСББ "КУТ" в сумі 10 312,48 грн.

13 лютого 2015 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Не погодившись з постановами державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника і оголошення заборони на його відчуження, ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця, в якій серед іншого, як на підставу скасування даних постанов, посилався на те, що провадження відкрите державним виконавцем на підставі виконавчого документу, який не відповідає вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», так як у виконавчому документі невірно було зазначено дату народження боржника, адреса боржника та стягувача, проте державним виконавцем при відкритті виконавчого провадження самовільно усунуті вказані помилки.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17 квітня 2015 року у справі №753/4731/15-ц задоволено скаргу ОСОБА_1 та визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження від 29 січня 2015 року і постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 13 лютого 2015 року у ВП №46234623. Дані постанови скасовано судом.

10 червня 2015 року начальником Відділу винесено постанову про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13 лютого 2015 року і постанови про відкриття виконавчого провадження від 29 січня 2015 року, згідно ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 17 квітня 2015 року у справі №753/4731/15-ц.

11 червня 2015 року державним виконавцем Шевченко М.Р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 46234623.

17 липня 2015 року державним виконавцем Шевченко М.Р. винесено постанову про розшук майна боржника.

19 серпня 2015 року головним державним виконавцем Сидоренко Р.Г. винесено повторно постанову про розшук майна боржника.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 2 жовтня 2015 року за скаргою ОСОБА_1 визнано неправомірною бездіяльність начальника та старшого державного виконавця Відділу Шевченка М.Р. з виконання ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 17 квітня 2015 року по виконавчому провадженню ВП №46234623 від 29 січня 2015 року; зобов`язано зняти арешт з майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, накладеного постановою від 13 лютого 2015 року, що скасований ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17 квітня 2015 року.

12 листопада 2015 року державним виконавцем Маріупою Т.В. винесено постанову про зміну зберігання майна, так як актом опису й арешту майна №396/11 від 11.11.2015, здійснено опис транспортного засобу, а саме автомобіля Chevrolet Еріса, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та передано ОСОБА_3 .

Згідно квитанції від 17 листопада 2015 року № ПН4954 ОСОБА_1 здійснено сплату боргу за житлово-комунальні послуги по виконавчому провадженню № 46234623 в сумі 10 312,48 грн.

24 листопада 2015 року старшим державним виконавцем Шевченко М.Р. винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

Також, 24 листопада 2015 року державним виконавцем Шевченко М.Р., у зв`язку з надходженням від стягувача заяви про виконання рішення суду, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві Шевченко М.Р., а саме про визнання дій неправомірними та скасування постанови від 24 листопада 2015 року про закінчення виконавчого провадження ВП №46234623.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 01 березня 2016 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу Шевченка М.Р. щодо винесення постанови від 24 листопада 2015 року про закінчення виконавчого провадження ВП №46234623 по виконавчому листу №2-6460/12, виданому 12 грудня 2014 року Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 10312,48 грн. Зобов`язано скасувати постанову від 24 листопада 2015 року про закінчення виконавчого провадження ВП №46234623 по виконавчому листу № 2-6460/12, виданому 12.12.2014 Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 10312,48 грн.

На виконання ухвали суду від 1 березня 2016 року начальником Відділу Бондар В.А. 13 травня 2016 року винесено постанову про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 24 листопада 2015 року.

13 травня 2016 року начальником Відділу Бондар В.А. винесено постанову про скасування постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 24 листопада 2015 року, постанови про стягнення виконавчого збору від 24 листопада 2015 року, постанови про розшук майна боржника від 19 серпня 2015 року, постанови про розшук майна боржника від 17 липня 2015 року, постанову про відкриття виконавчого провадження від 11 червня 2015 року, згідно ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 17 квітня 2015 року у справі №753/4731/15-ц про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 29 січня 2015 року та постанови про арешт майна і оголошення заборони на його відчуження від 13 лютого 2015 року у ВП №46234623.

03 червня 2016 року головним державним виконавцем Тущенко П.Л. винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження.

В червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність посадових осіб Дарницького РВ ДВС у м. Києві щодо відмови у відкритті виконавчого провадження ВП № 46234623 вже після відкриття виконавчого провадження та після фактичного виконання рішення суду. Такі дії, на думку ОСОБА_1 , державного виконавця є незаконними та направленими на ймовірне порушення його прав, а саме щодо невиконання обов`язку зняття арешту з належного йому майна.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 07 лютого 2017 року визнано неправомірними дії головного державного виконавця Тущенка П.Л. щодо винесення постанови від 3 червня 2016 року про відмову у відкритті виконавчого провадження № 46234623. Визнано недійсною та зобов`язано головного державного виконавця Тущенка П.Л. скасувати постанову від 3 червня 2016 про відмову у відкритті виконавчого провадження №46234623.

20 березня 2017 року головним державним виконавцем Тущенко П.Л. винесено постанову про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 3 червня 2016 року.

26 березня 2020 року повідомленням заступника начальника Відділу Медведєвою О.О. повернуто виконавчий лист №2-6460/12 від 12 грудня 2014 року стягувачу без прийняття до виконання.

В березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати неправомірною бездіяльність заступника начальника Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Медведєвої О.О. щодо не закінчення виконавчого провадження № 46234623 та зобов`язати закінчити дане виконавче провадження.

Вказував, що неправомірність бездіяльності полягає в тому, що заступник начальника Відділу Медведєва О.О. , незважаючи на фактичне виконання боржником рішення суду, протягом майже п`яти років не бажає закінчувати виконавче провадження. Така бездіяльність порушує його права.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року у задоволенні скарги було відмовлено. Зокрема судом було встановлено, що з відомостей Автоматизованої системи виконавчих проваджень вбачається, що станом на 31 травня 2020 року на виконанні у Дарницького РВ ДВС у місті Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) не перебуває виконавче провадження № 46234623.

26 березня 2020 року заступником Дарницького РВ ДВС у місті Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) Медведєвою О.О. винесено повідомлення про повернення виконавчого документа (виконавчого листа № 2-6460/12 від 12.12.2014 р.) стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею.

Згідно з пунктом 6 розділу І Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.4 розділу ІІІ Інструкції, виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що повідомлення від 26 березня 2020 року, яким було повернуто виконавчий лист стягувачу без виконання винесено правомірно.

Постановою Київського апеляційного суду від 26 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року залишено без задоволення а ухвалу суду без змін.

Під час розгляду апеляційної скарги судом було встановлено, що виконавче провадження внаслідок дій ОСОБА_1 протягом тривалого часу не було закінчено, а зауваження останнього, викладені в апеляційній скарзі, що він звертався до Відділу із заявою про закінчення виконавчого провадження, не вказують на бездіяльність заступника начальника Відділу Медведєвої О.О. Крім того, судом апеляційної інстанції було встановлено, що повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 26 березня 2020 року винесено заступником начальника Медведєвою О.О. правомірно.

Отже, як зазначалось як станом на 31 травня 2020 року так і станом на 7 травня 2021 року виконавче провадження № 46234623 від 29 січня 2015 року не існує. Відомості про ОСОБА_1 як про боржника у Єдиному реєстрі боржників відсутні, докази чого були надані суду у судовому засіданні 7 травня 2021 року та не спростовувались ОСОБА_1 .

Доводи ОСОБА_1 про те, що у випадку поінформованості суду, зокрема під час розгляду справи № 753/4913/20 про наявність ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 8 червня 2017 року, суд не вказав про те, що повідомлення від 26 березня 2020 року прийнято правомірно, суд оцінює критично з огляду на те, що як судом першої так і апеляційної інстанцій встановлювались обставини правомірності винесення саме повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу від 26 березня 2020 року, та досліджувались обставини необхідності ухвалення постанови про закінчення виконавчого провадження, з урахуванням того, що однією з вимог скарги ОСОБА_1 було саме зобов`язання державного виконавця закінчити виконавче провадження і судами не було встановлено порушень Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Доводи ОСОБА_1 проте, що повернення виконавчого документу стягувачу надає можливість повторно останньому звернутись із заявою про примусове стягнення з нього коштів, судом також оцінюється критично, з огляду на те, що ОСОБА_1 борг, на виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 грудня 2014 року стягувачу ОСББ сплачений в повній мірі, представником ОСББ «КУТ» вказане не оспорюється. Вказаний факт зафіксовано не лише належними документами у самого скаржника, але й у стягувача ОСББ «КУТ», що зокрема, підтверджується рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 8 червня 2017 року, та й у державних виконавців, враховуючи постанову від 24 листопада 2015 року.

Крім того, ОСОБА_1 не надано підтвердження можливості вчинення таких дій у майбутньому стягувачем та/ чи державним виконавцем, а згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, відповідно до положень статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами статті 2 цього Закону засадами виконавчого провадження є верховенство права; обов`язковість виконання рішень; законність; диспозитивність; справедливість; неупередженість та об`єктивність; гласність та відкритість виконавчого провадження; розумність строків виконавчого провадження; співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Статтею 13 Закону встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Дійсно, відповідно до статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Суд критично відноситься до тверджень представника ОСББ «КУТ» щодо порушення ОСОБА_1 строків звернення із скаргою на бездіяльність державного виконавця, зважаючи на те, що триваюче правопорушення розуміється як проступок, пов`язаний з тривалим та безперервним невиконанням суб`єктом обов`язків, передбачених законом. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка допустила бездіяльність, перебуває і надалі у стані безперервного продовження бездіяльності та, відповідно, - порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у разі: усунення стану, за якого об`єктивно існує певний обов`язок у суб`єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов`язку відповідним суб`єктом.

Таким чином, бездіяльність виконавця, посадових осіб органів ДВС є триваючим правопорушенням, у зв`язку з чим початок перебігу строку на її оскарження автоматично відкладається (позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 25 березня 2020 року у справі № 175/3995/17-ц).

Доводи представника ОСББ «КУТ» стосовно того, що ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 8 червня 2017 року не має ніякого відношення до прав скаржника та не зачіпає його інтереси судом оцінюються критично з огляду на те, що оскільки ОСОБА_1 був боржником у виконавчому провадженні № 46234623, а стягувачем ОСББ «КУТ», то будь-які документи, що приймались державними виконавцями в цьому провадженні, а також судові рішення, які ухвалювались за результатами розгляду скарги на дії державних виконавців саме у цьому виконавчому провадженні стосуються прав та обов`язків всіх учасників цього провадження і стягувача і боржника, тобто ОСОБА_1 .

Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Як було встановлення під час розгляду скарги, повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу від 26 березня 2020 року судом не було визнано незаконним, будь-яких інших документів, постанов, повідомлень тощо з приводу відновлення виконавчого провадження № 46234623 державними виконавцями не виносились. Станом на 7 травня 2021 року виконавче провадження № 46234623 від 29 січня 2015 року не існує, що підтверджується, зокрема відомостями з реєстру виконавчих проваджень, долучених представником Дарницького РВ ДВС у судовому засіданні, а отже вимоги ОСОБА_1 щодо зобов`язання начальника Дарницького РВ ДВС Зайця А.М. виконати ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 8 червня 2017 року у справі № 753/12415/16-ц про закінчення виконавчого провадження № 46234623 від 29 січня 2015 року не знайшли свого обґрунтування під час розгляду скарги, а отже не підлягають задоволенню.

Представником ОСББ «КУТ» подано суду заяву про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат, які полягають у: витратах для надсилання ОСОБА_1 поштою заяви з процесуальних питань від 15 квітня 2021 року в сумі 22 грн та 3000 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідно до статті 452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Аналіз змісту наведеної частини статті дає підстави для висновку, що можливість подання сторонами доказів в підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи.

При цьому, стаття 141 ЦПК України не передбачає можливості поновлення строку для подання заяви про розподіл судових витрат, оскільки визначає такий строк подією, яка неминуче має настати (закінчення судових дебатів).

Адвокатом Коршуном Т.О. відповідні докази суду були подані у строки, визначені статтею 141 ЦПК України.

В обґрунтування заяви про понесені ОСББ «КУТ» витрати на правничу допомогу, адвокат Коршун Т.О. подав договір про надання правничої допомоги адвокатом від 12 березня 2012 року, доповнення від 12 квітня 2021 року до договору про надання правової допомоги адвокатом від 12 березня 2012 року, укладені між ОСББ «КУТ» та адвокатом Коршуном Т.О., відповідно до пункту 1 якого, сторони погодили, що вартість правової допомоги адвоката у цивільній справі № 753/6006/ 21 за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Зайця Анатолія Миколайовича, заінтересована особа ОСББ «КУТ», яка розглядається суддею Шаповаловою К.В. Дарницького районного суду м. Києва, становить 3000 грн., акт виконаних робіт від 15 квітня 2021 року до договору від 12 березня 20212 року про надання правової допомоги адвокатом, з урахуванням доповнення до цього договору від 12 квітня 2021 року, підписаний ОСББ «КУТ» та адвокатом Коршуном Т.О., звіт від 27 квітня 2021 року про надання правової допомоги на підставі договору від 12 березня 20212 року про надання правової допомоги адвокатом, з урахуванням доповнення до цього договору від 12 квітня 2021 року, підписаний ОСББ «КУТ» та адвокатом Коршуном Т.О., який містить перелік послуг, що надавався ОСББ «КУТ», кількість витрачених годин адвокатом та вартість наданих послуг, та платіжне доручення від 19 квітня 2021 року № 281 на суму 3000 грн., що була сплачена ОСББ «КУТ» Коршуну Т.О. , де в призначені платежу зазначено про те, що сплата здійснена на виконання договору від 12 березня 20212 року про надання правової допомоги адвокатом, та доповнення від 12 квітня 2021 року.

Отже, адвокатом Коршуном Т.О. надано суду докази щодо понесених ОСББ «КУТ» витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на правничу допомогу.

Скаржник ОСОБА_1 , заперечуючи проти заявлених вимог про стягнення витрат на правову допомогу, подав письмові заперечення, в яких виклав незгоду із складеним звітом, зазначив, що на його думку ціна години в ній завищена, та завищено кількість часу витраченого досвідченим адвокатом на вивчення його скарги та підготовлення заяви з процесуальних питань. Також скаржник звернув увагу на те, що у платіжному дорученні відсутнє слово «адвокат» та вважає, що вказане платіжне доручення може бути подане у інших провадженнях.

Суд вважає за необхідне зазначити, що враховуючи те, що у призначені платежу платіжного доручення від 19 квітня 2021 року № 281 зазначено: «оплата на виконання договору від 12 березня 20212 року про надання правової допомоги адвокатом, та доповнення від 12 квітня 2021 року» та враховуючи те, що доповнення до договору від 12 квітня 2021 року містить чітко інформацію з розгляду якої саме скарги ОСОБА_1 , у якій конкретно справі (номер) та яким суддею така справа розглядалась, суд не має сумнівів стосовно того, що 3000 грн. були перераховані ОСББ «КУТ» саме за послуги адвоката Коршуна Т.О. під час розгляду цієї скарги (справа № 753/6006/21, провадження № 4с/753/121/21)

Також, ОСОБА_1 просив суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу, у випадку відмови у задоволенні його скарги до 500 грн., з огляду на його маленьку пенсію, надавши до своєї заяви довідку про доходи за період з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року.

Суд, зважаючи на положення статті 141 ЦПК України, виходячи з обсягу фактично наданих адвокатом послуг, зважаючи на категорію та юридичну кваліфікацію правовідносин у справі, розгляд судом саме скарги як здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, враховуючи обсяг поданої ОСОБА_1 скарги, те, що його скарги тривалий час розглядаються Дарницьким районним судом м. Києва в рамках одного й того ж виконавчого провадження № 46234623, з огляду на те, що як ОСББ «КУТ» так і адвокат Коршун Т.О. чітко знаю послідовність всіх дій, які вчинялись у цьому виконавчому провадженні та які процесуальні документи виносились як державними виконавцями так і судом, що підтверджує той факт, що підготовка до розгляду скарги займає незначний час, оскільки у кожному наступному судовому засіданні досліджуються факт та обставини, що вже неодноразово були предметом дослідження у різних судових засідання, під час розгляду різних справ, зважаючи на те, що подана адвокатом Коршуном Т.О. заява з процесуальних питань фактично є відзивом (запереченнями) на скаргу (враховуючи її зміст), а отже мала бути завчасно надіслана скаржнику та докази такого надсилання мали бути подані суду до 15 квітня 2021 року, враховуючи заперечення ОСОБА_1 , довідку про його доходи за 2020 рік, відповідно до якої такі становлять 43009,17 грн., суд вважає, що витрати на надсилання заяви скаржнику в розмірі 22 грн не підлягають задоволенню, в той же час з ОСОБА_1 підлягає стягненню сума витрат на правничу допомогу, понесена ОСББ «КУТ» у розмірі 1200 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 450, 451 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Зайця Анатолія Миколайовича, заінтересована особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «КУТ» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «КУТ» витрати на правничу допомогу в розмірі 1200 грн.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на ухвалу суду подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Стягувач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «КУТ», ЄДРПОУ 26051532, м. Київ, проспек Григоренка, 15, 02055

Боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2

Повний текст ухвали складено 17 травня 2021 року.

Суддя К.В. Шаповалова