Справа № 2- 3/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е )

30 березня 2010 року                                                                                місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Бовчалюк З.А.

при секретарі Захаровій Н.А.

з участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3  про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Свій позов мотивує тим, що відповідно до  державного акту  серії НОМЕР_1, виданого 9 березня 2006 року на підставі  рішення Підгайцівської сільської ради   від  26 січня 2006 року він є власником  земельної ділянки  площею 0,1200 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1.  Вказує, що відповідач ОСОБА_3  без будь-яких правових підстав самовільно зайняв та обгородив парканом частину належної позивачу земельної ділянки.

Згідно рішення Підгайцівської сільської ради від 11 грудня 2006 року у ОСОБА_3 вилучено земельну ділянку, якою він користується і взамін надано іншу земельну ділянку в іншому місці. Незважаючи на це та на неодноразові  прохання знести паркан,  ОСОБА_3 не бажає в добровільному порядку забрати паркан та звільнити неправомірно зайняту  частину земельної ділянки.

Враховуючи наведене, просить зобов’язати відповідача знести свій паркан з належної позивачу земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1, та не чинити   перешкод в користуванні даною земельною ділянкою.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

За погодженням представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до  задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з  копії державного акту на право приватної власності на землю серії державного акту  серії НОМЕР_1, виданого 9 березня 2006 року на підставі  рішення Підгайцівської сільської ради   від  26 січня 2006 року,  ОСОБА_2 належить земельна ділянка  площею 0,1200 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 для обслуговування жилого  будинку,  господарських будівель і споруд ( а.с. 5).

Як встановлено судом, ОСОБА_3 в 1990 році виділено  від колгоспу «Комуніст» Луцького району земельну ділянку розміром 0,08 га, яка була включена в масив садівничого товариства «Маяк». Також встановлено, що дана земельна ділянка межує з земельною ділянкою позивача.

Крім того, з пояснень представника позивача встановлено, що відповідач ОСОБА_3 самовільно зайняв та обгородив парканом частину належної ОСОБА_2 земельної ділянки.

Як вбачається з копії рішення Підгайцівської сільської ради № 10-13 від 11.12.2006 року,  в зв’язку із забудовою  поля біля дач в селі Підгайці вул. Довженка, вилучено земельну ділянку  0,08 га,  що нею користувався в товаристві «Маяк» ОСОБА_3, - взамін надано йому земельну ділянку 0,08 га для ведення особистого селянського  господарства  на полі біля заводу «іскра» із земель, переданих під забудову ( а.с.19).

Згідно  ч.4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Зі змісту ст. 321 Цивільного кодексу України вбачається, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений  цього права чи обмежений у його  здійсненні.

Відповідно до  ч.1 ст. 317 Цивільного кодексу України,  власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Пунктом “г” частини 1 статті 91 Земельного кодексу України передбачено, що власники земельних ділянок зобов’язані  не порушувати  прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Таким чином,  діями відповідача ОСОБА_3 порушено право  позивача  на володіння, користування та розпорядження  належною останньому земельною ділянкою.

При  вирішенні спору  про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою суд повинен перевірити доводи  сторін щодо їх права на спірну ділянку, документи про її надання та відведення в натурі, про її розмір та межі, а також інші докази.

Частиною 1 статті 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, а тому суд не має можливості перевірити його доводи та заперечення проти  позову.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що слід зобов’язати відповідача знести свій паркан з земельної ділянки, належної ОСОБА_2, та зобов’язати відповідача не чинити перешкод ОСОБА_2 в користуванні належною останньому земельною ділянкою.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 213, 214, 215, 226 ЦПК України, на підставі  317, 321, 391 ЦК України, ст.. 91, 96 Земельного кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Зобов’язати ОСОБА_3 знести свій паркан з земельної ділянки площею 0,1200 га, належної ОСОБА_2 на підставі державного акту серії НОМЕР_1, виданого 9 березня 2006 року.

Зобов’язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_2 в користуванні земельною ділянкою, належною на підставі державного акту серії НОМЕР_1, виданого 9 березня 2006 року ОСОБА_2.

Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

Луцького міськрайонного суду                         З.А.Бовчалюк