17.05.2021 Справа № 756/10966/19

Справа пр. № 2/756/2590/21

ун. № 756/10966/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2021 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Андрейчука Т.В.,

за участю секретарів судового засідання - Колесник А.В.,

Шлапака Р.О.,

учасники справи:

представники позивача - Жукова Л.І.,

Щербина Н.Р.,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Києві цивільну справу за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, -

в с т а н о в и в:

Позивач Київський міський центр зайнятості звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно виплаченої допомоги по безробіттю.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що з 19 грудня 2018 року відповідачу надано статус безробітної, а 26 грудня 2018 року призначено допомогу по безробіттю. Її виплата здійснювалась Київським міським центром зайнятості з 24 грудня 2018 року до 18 червня 2019 року. Загальна сума виплати відповідачеві допомоги по безробіттю становила 17110,76 грн.

Як зазначив позивач, у червні 2019 року було виявлено, що ОСОБА_1 надано статус безробітної безпідставно, позаяк вона була зайнятою особою, оскільки оплатно надавала послуги та виконувала роботи на користь ТОВ "ТРИ-Я-ДА ПРОДАКШН" за договором про виконання робіт/надання послуг від 20 вересня 2018 року № ВБЗ-07. Відповідач не повідомила про зазначені обставини Шевченківську районну філію Київського міського центру зайнятості при поданні нею документів для надання статусу безробітної. Вказане призвело до безпідставного нарахування та виплати відповідачеві допомоги по безробіттю за період з 24 грудня 2018 року до 18 червня 2019 року на загальну суму 17110,76 грн.

З цих підстав Київський міський центр зайнятості просив суд стягнути з відповідача безпідставно виплачені ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 17110,76 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву Київського міського центру зайнятості до суду не подала.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги свого довірителя з мотивів, наведених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні проти позову заперечувала, обґрунтовуючи це тим, що на момент її звернення до Шевченківської районної філії Київського міського центру зайнятості договір про виконання робіт/надання послуг від 20 вересня 2018 року № ВБЗ-07 було розірвано, а тому відповідач не була зайнятою особою.

Заслухавши вступне слово представників позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Ст. 9 Закону України "Про зайнятість населення" (тут і далі - Закон у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що кожен має право на соціальний захист у разі настання безробіття, що реалізується шляхом: 1) участі в загальнообов`язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття, яке передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття; 2) надання безоплатних соціальних послуг, зокрема, інформаційно-консультаційних та профорієнтаційних, професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації з урахуванням попиту на ринку праці, сприяння у працевлаштуванні, зокрема, шляхом фінансової підтримки самозайнятості та реалізації підприємницької ініціативи відповідно до законодавства; 3) надання особливих гарантій працівникам, які втратили роботу у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці; 4) надання додаткової гарантії зайнятості окремим категоріям населення, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці.

Згідно зі ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення" статус безробітного надається особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Процедура реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, центром зайнятості державної служби зайнятості визначається відповідно до Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 року № 792 (тут і далі - Порядок у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

17 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківської районної філії Київського міського центру зайнятості, з заявою про надання їй статусу безробітної. У цій заяві ОСОБА_1 зазначила, що вона відноситься до категорії незайнятих осіб (а. с. 7).

За положеннями п. 2 ч. 1 ст. 44 Закону України "Про зайнятість населення" зареєстровані безробітні мають право, зокрема, на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.

На підставі поданої ОСОБА_1 заяви від 17 грудня 2018 року її зареєстровано як безробітну 19 грудня 2018 року та призначено виплату їй матеріальної допомоги по безробіттю, починаючи з 24 грудня 2018 року. Виплата цієї допомоги здійснювалась відповідачеві до 19 червня 2019 року. Загальна сума допомоги - 17100,76 грн (а. с. 23).

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 22 Закону України "Про зайнятість населення" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом України. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду України, а у разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Згідно з п. п. 2, 3 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України 13 лютого 2009 року № 60/62 (тут і далі - Порядок у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), розслідування здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної. Перевірка проводиться районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов`язкове соціальне страхування на випадок безробіття.

На виконання приписів Закону України "Про зайнятість населення" та Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України 13 лютого 2009 року № 60/62, Київським міським центром зайнятості проведено розслідування страхових випадків з метою виявлення обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, за результатами якого складено акт від 19 червня 2019 року № 1548, яким установлено, що ОСОБА_1 оплатно надавала послуги та виконувала роботи на користь ТОВ "ТРИ-Я-ДА ПРОДАКШН" за договором про виконання робіт/надання послуг від 20 вересня 2018 року № ВБЗ-07. Цей договір був чинним на час надання ОСОБА_1 статусу безробітної (а. с. 20-21).

За положеннями ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" зайнятість - це не заборонена законодавством діяльність осіб, пов`язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім`ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб`єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно. Безробітною є особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про зайнятість населення" до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно.

Згідно з п. п. 8, 9 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення" реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі: встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг; встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг).

За положеннями ч. 2 ст. 36 Закону України "Про зайнятість населення" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Судом з`ясовано, що 20 вересня 2018 року ТОВ "ТРИ-Я-ДА ПРОДАКШН" (замовник) та ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір № ВБЗ-07, за умовами якого ОСОБА_1 зобов`язалась за плату виконувати роботи на користь замовника та надавати йому послуги. Строк дії договору - до 31 грудня 2018 року (а. с. 11-13).

За положеннями ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (ч. 2 ст. 653 ЦК України).

17 грудня 2018 року ТОВ "ТРИ-Я-ДА ПРОДАКШН" та ОСОБА_1 уклали угоду про розірвання договору про виконання робіт/надання послуг від 20 вересня 2018 року № ВБЗ-07, якою достроково припинили дію цього договору з 17 грудня 2018 року (а. с. 72).

Ураховуючи те, що договір про виконання робіт/надання послуг від 20 вересня 2018 року № ВБЗ-07 не був чинним на момент подання ОСОБА_1 заяви про надання їй статусу безробітної, ухвалення рішення про встановлення відповідачеві такого статусу, та те, що позивачем не наведено доказів, які б підтверджували те, що на час звернення до Шевченківської районної філії Київського міського центру ОСОБА_1 відносилась до категорії зайнятого населення, суд вважає, що рішення про надання відповідачеві статусу безробітної та призначення їй допомоги по безробіттю були правомірним.

Згідно з ч. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (тут і далі - Закон у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України), обов`язок доказування покладається на сторін (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Так, відповідно до приписів ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, тобто щодо обставин, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Київським міським центром зайнятості не наведено належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що матеріальна допомога по безробіттю у сумі 17110,76 грн була призначена та виплачена ОСОБА_1 внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків чи зловживання ними.

За таких обставин, повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Київського міського центру зайнятості задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Андрейчук

Повний текст рішення виготовлено 17 травня 2021 року