справа № 489/1183/21

провадження №2-з/489/66/21

УХВАЛА

про забезпечення позову

18 травня 2021 року                                                        м. Миколаїв

Суддя Ленінського районного суду міста Миколаєва Коваленко І.В., який є головуючим у справі, розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа – відділ реєстрації громадян управління державної реєстрації Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, про визнання права користування квартирою та визнання особи такою, що втратила права користування квартирою

встановив:

У травні 2021 року позивач, через свого представника адвоката Соколік В.Д., звернулася до суду із заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 про визнання за позивачем права користування квартирою та визнання відповідачем таким, що втратив право користування квартирою, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, реєстрація змін в договрі найму житлового приміщення, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, щодо квартири АДРЕСА_1 .

Заява мотивована тим, що в провадження суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 про визнання за позивачем права користування квартирою та визнання відповідачем таким, що втратив право користування квартирою.

Позивачу стало відомо, що відповідачем здійснюються дії щодо зміни договору найму з існуючого за ордером № 791 від 30.07.1980 на його ім`я – ОСОБА_2 , для подальшої приватизації квартири, щоб позбавити позивача місця проживання, підтвердженням чого є заява відповідача до ОСББ «Гранат-148». Крім того, пізно ввечері 22.02.2021 відповідач ОСОБА_2 намагався вигнати позивача з неповнолітньою дитиною з квартири та силою потрапити до квартири, про що позивач заявила до органів поліції.

Враховуючи реальну загрозу унеможливлення виконання рішення суду, оскільки на теперішній час ОСОБА_2 є єдиною зареєстрованою особою в спірній квартирі, що може призвести до втрати ОСОБА_1 та її доньки єдиного місяця проживання, позивач просить забезпечити позов.

За змістом статей 149-153 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені ЦПК України заходи забезпечення позову.

За правилами частинами першої, другої  статті 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову на будь - якій стадії розгляду справи,  якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом частини третьої статті 150 цього Кодексу, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно із пунктами 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Слід зазначити, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Враховуючи вимоги частини першої статті 158 ЦПК України, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється судом без повідомлення учасників справи.

З позову вбачається, що спірна квартира не приватизована, а її основним наймачем квартири була ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач є донькою ОСОБА_3 , була зареєстрована в квартирі з 24.06.1997 по 11.12.2017 та була знята з реєстрації у зв`язку із одруженням та переїздом в інший населений пункт. Після розлучення, разом з донькою повернулася до батьків та разом з ОСОБА_3 з 15.11.2010 почала проживати в спірній квартирі, в якій проживає до теперішнього часу.

Так як в квартирі зареєстрований брат позивача – ОСОБА_2 позивач не може звернутися із заявою про внесення змін до договору найму житлового приміщення. А як слідує із заяви про забезпечення позову відповідач ОСОБА_2 намагається приватизувати квартиру, тим самим позбавити право позивача користуватися нерухомим майном, яке, як зазначає позивач, є її єдиним житлом разом з донькою.

Приймаючи до уваги наведені норми вище процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, а також враховуючи наявність спору між сторонами з приводу користування спірною квартирою та виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності, обґрунтованості і співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову, а також те, що незабезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист прав або  інтересів позивача,  суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню шляхом накладення арешту на квартиру та встановленням заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо даної квартири, в тому числі реєстрації змін в договорі найму житлового приміщення.

В іншій частині забезпечення позову відмовити, оскільки встановлене судом забезпечення позову є достатнім з огляду на предмет і підстави позову.

Керуючись статями 4, 149-153, 260 ЦПК України,

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову – задовольнити частково.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, та заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо даної квартири, в тому числі реєстрації змін в договорі найму житлового приміщення.

В іншій частині забезпечення позову відмовити.

Копію ухвали направити сторонам для відома,  а відповідним державним та іншим органам для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню, оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 18.05.2021.

Суддя         І.В.Коваленко