КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 759/19049/19 Головуючий у 1 інстанції: Петренко Н.О.

Провадження № 22-ц/824/7259/2021 Доповідач: Шебуєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Шебуєвої В.А.,

суддів Оніщука М.І., Крижанівської Г.В.,

секретар Майданець К.В.,

розглянувши апеляційну скаргу адвоката Титикало Романа Сергійовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , законним представником якої є ОСОБА_2 , на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року в справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у м. Києві Державної адміністрації, про визнання недійсним договору, витребування з чужого незаконного володіння та усунення перешкод у користуванні майном,-

в с т а н о в и в:

У жовтні 2019 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулися з позовом до ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у м. Києві Державної адміністрації про визнання недійсним договору, витребування з чужого незаконного володіння та усунення перешкод у користуванні майном. Зазначали, що 23.03.2019р. між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 в особі її батьків був укладений договір дарування, за яким ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 . На час укладання договору ОСОБА_6 не була власником квартири, оскільки рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 19 січня 2016 року квартира АДРЕСА_2 була витребувана з володіння ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у зв`язку з визнанням незаконними прилюдних торгів та свідоцтва про придбання належної ОСОБА_3 .. ОСОБА_4 і ОСОБА_5 квартири з прилюдних торгів від 04 травня 2012 року. Дане рішення набрало законної сили 19 січня 2017 року на підставі постанови Апеляційного суду м.Києва. 12.12.2018р. Верховним Судом рішення суду першої та апеляційної інстанції залишені без змін Відносно вказаної квартири Святошинським районним судом м.Києва також був накладений арешт. ОСОБА_6 була обізнана, що не є власником квартири. Позивачі просять визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 23.03.2019р., укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 ; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 спірну квартиру на користь позивачів та усунути перешкоди в користуванні квартирою шляхом визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування зазначеним житлом.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 задоволено.

Визнано недійсним договір дарування від 23.03.2019р. за яким ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Усунено перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 , шляхом визнання такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 А ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , законним представником якої є ОСОБА_2 , просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Посилається порушення норм матеріального та процесуального права. Суд не звернув уваги на те, що вимога про визнання недійсним договору та вимога про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є взаємовиключного, а рішення, яким одночасно будуть задоволені такі вимоги, призведе до конфлікту інтересів та неможливості одночасного виконання цих вимог. Суд не перевірив наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 , не з`ясував чи наявне у відповідачів інше місце проживання, чи є у них інше житлове приміщення, де вони зможуть зареєструватися. Суд не перевірив вказані правовідносини на предмет пропорційності у світлі відповідних принципів ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ухвалив незаконне рішення, на підставі яких ОСОБА_2 та малолітня ОСОБА_1 залишаться безхатченками. Витребовуючи майно з чужого незаконного володіння, суд не врахував інтереси дитини. Наголошує на тому, що позивачами пропущений строк позовної давності при зверненні із даним позовом. За вимогами про витребування майна початок перебігу позовної давності обчислюється з моменту, коли майно вибуло з володіння власника. При цьому строк позовної давності не підлягає поновленню у разі укладення надалі договору купівлі-продажу відповідного майна.

В апеляційній інстанції ОСОБА_2 та представник ОСОБА_1 , законним представником якої є ОСОБА_2 , підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з наведених у ній підстав.

Представник позивачів заперечує наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, та просить залишити її без задоволення.

ОСОБА_6 та представник Служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у м. Києві Державної адміністрації в судове засідання не з`явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи за їх відсутності.

Вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 30 вересня 2008 року ПАТ «Український інноваційний банк» та ТОВ «Торговий дім «Байкал» уклали кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 547 000 грн. з кінцевим строком повернення до 29 вересня 2009 року зі сплатою 20 % річних.

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ПАТ «Український інноваційний банк», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уклали договір іпотеки, предметом якої стала квартира АДРЕСА_1 .

22 червня 2011 року ПАТ «Український інноваційний банк» звернувся до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису. Цього ж дня приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кучеренко Н. П. вчинив виконавчий напис, яким звернуто стягнення на зазначену квартиру в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 30 вересня 2008 року.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві від 20 вересня 2011 року було відкрито виконавче провадження з виконання цього виконавчого напису. 23 квітня 2012 року відбулися прилюдні торги з реалізації належної ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_1 , за результатами проведення яких переможцем стала ОСОБА_6

27 квітня 2012 року державним виконавцем складено акт № 352/19 про прилюдні торги з продажу квартири. 04 травня 2012 року на ім`я ОСОБА_6 видано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18 липня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 13 листопада 2013 року, виконавчий напис нотаріуса, зареєстрований у реєстрі за №3293 на договорі іпотеки нерухомого майна від 30 вересня 2008 року, визнано таким, що не підлягає виконанню.

02 липня 2012 року ОСОБА_3 , а 06 серпня 2012 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, приватного підприємства «Нива В.Ш.» треті особи: ОСОБА_6 , служба у справах дітей Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , ПАТ «Укрінбанк», про визнання прилюдних торгів недійсними.

Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 19.01.2016р. визнано недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, видане 04.05.2012р. і зареєстроване у реєстрі за № 305, приватним нотаріусом КМНО Тарасюком Т., яким посвідчено право власності ОСОБА_6 на трикімнатну квартиру № 254, житловою площею 41,80 кв.м, загальною площею 70,70 кв.м, що знаходиться у АДРЕСА_1 і належала ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності, виданого в м.Києві 26.03.1998р. Головним Управлінням житлового забезпечення КМДА від 26.03.1998р. Витребувано з володіння ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 трикімнатну квартиру № 254, житловою площею 41,80 кв.м., загальною площею 70,70 кв.м, що знаходиться у АДРЕСА_1 (а.с.12-14).

Ухвалою Апеляційого суду м.Києва від 19.01.2017р. вищевказане рішення залишено без змін (а.с.17-22).

Постановою Верховного Суду від 12.12.2018р. рішення Святошинського районного суду м.Києва від 19.01.2016р. та ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 19.01.2017р. залишено без змін (а.с.23-31).

23.03.2019 року ОСОБА_6 23.03.2019р. подарувала квартиру АДРЕСА_1 , у власність малолітньої ОСОБА_1 , від імені якої діяли її батьки - ОСОБА_2 та ОСОБА_7 . Пунктом 1.3 договору дарування визначено, що квартира, що відчужується належить ОСОБА_6 , згідно свідоцтва, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Тарасюк Т.М. 04.05.2012р. за реєстром № 305, зареєстрованого КП Київським міським БТІ та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна (а.с.8-11).

З`ясувавши обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Визнав недійсним договір дарування від 23.03.2019р. за яким ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 ; витребував з незаконного володіння ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та усунув перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 , шляхом визнання такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 А ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння та усунення перешкод у користуванні майном.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, частини першої статті 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 317 та ч. 1 ст. 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном і він реалізовує їх на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Відповідно до ч. 3 ст.388 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Недобросовісним набувачем є набувач, який знав або міг знати про те, що володіє майном незаконно.

Позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 є власниками квартири АДРЕСА_1 .

На момент укладення договору дарування квартири від 23.03.2019 року між ОСОБА_6 та малолітньою ОСОБА_1 набрали законної сили рішення Святошинського районного суду м.Києва від 19.01.2016 року, яким визнано недійсним свідоцтво про придбання ОСОБА_8 з прилюдних торгів 04.05.2012р. трикімнатної квартири № 254, житловою площею 41,80 кв.м, загальною площею 70,70 кв.м, що знаходиться у АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності, виданого в м.Києві 26.03.1998р. Головним Управлінням житлового забезпечення КМДА від 26.03.1998р. Витребувано вказану квартиру з володіння ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . При цьому, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , приймали участь у вищезазначеній справі та були обізнані про вказане рішення суду.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що, витребовуючи майно з чужого незаконного володіння, суд не врахував інтереси дитини ОСОБА_1 . У суду були відсутні підстави вважати доведеним наявність у ОСОБА_1 прав на вказану квартиру.

Оскільки власники квартири АДРЕСА_1 - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не надавили дозволу на вселення та реєстрацію у квартирі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , витребувавши квартиру з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 , суд першої інстанції також дійшов правильного висновку про задоволення як похідних вимог про усунення позивачам перешкод у здійсненні ними права власності шляхом визнання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 такими, що втратили право користування квартирою. Таке рішення є підставою анулювання реєстрації місця проживання відповідачів у спірній квартирі. Засоби захисту права позивачів є необхідними для відновлення права власності на квартиру та відповідають порушеному праву.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що суд не перевірив чи наявне у відповідачів інше місце проживання, чи є у них інше житлове приміщення, де вони зможуть зареєструватися, чим порушив їх право на житло. Предметом судового розгляду був захист прав власності позивачів. Суд встановив, що відповідачі незаконно заволоділи квартирою АДРЕСА_1 , а відтак відсутні підстави вважати порушеним їх право користування вказаною квартирою.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на пропуск позивачами строку позовної давності.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Представник ОСОБА_1 зазначав, що за вимогами про витребування майна початок перебігу позовної давності має обчислюватися з моменту, коли майно вибуло з володіння власника.

Як вбачається з матеріалів справи, квартира АДРЕСА_1 вибула з власності 23 квітня 2012 року, коли була продана з прилюдних торгів ОСОБА_6 . Позивачі реалізували своє право на судовий захист і судом задоволений їх позову про визнання прилюдних торгів недійсними та витребування квартири з незаконного володіння ОСОБА_6 ..

Звернення позивачів з даним позовом пов`язане з незаконним відчуженням ОСОБА_6 квартири на користь ОСОБА_1 згідно договору дарування від 23.03.2019 р.

Позов поданий ОСОБА_3 ОСОБА_4 і ОСОБА_5 до суду в жовтні 2019 року. Відтак, відсутні підстави вважати, що позивачами було пропущено трирічний строк позовної давності.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися рішенням суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування від 23.03.2019р.

Позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не є сторонами оспорюваного договору дарування від 23.03.2019 року, який уклали ОСОБА_6 і ОСОБА_1 . Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 19.01.2016р. визнано недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, видане 04.05.2012р., на підставі якого ОСОБА_6 набула право власності на квартиру.

Оскільки договір дарування від 23.03.2019 року є нікчемним, вимоги про визнання його недійсним задоволенню не підлягають.

Якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору, права власника підлягають захисту шляхом подання віндикаційного позову з підстав, передбачених ст.ст. 387, 388 ЦК України.

Таким чином, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 від 23.03.2019р., укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні вказаних вимог. В іншій частині рішення Святошинського районного суду м.Києва від 23 лютого 2021 року підлягає залишення без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката Титикало Романа Сергійовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , законним представником якої є ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 від 23.03.2019р., укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , та ухвалити в цій частині нового судового рішення.

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 від 23.03.2019р., укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 .

В іншій частині рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року залишити без змін.

Дані учасників справи:

ОСОБА_9 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ,

ОСОБА_6 , місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ,

ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ,

ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6

Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у м. Києві Державної адміністрації, місцезнаходження: 03115, м. Київ, просп. Перемоги, 97.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 травня 2021 року.

Суддя-доповідач Шебуєва В.А.

Судді Оніщук М.І.

Крижанівська Г.В.