Справа № 2-а-216-10
ПОСТАНОВА
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
11 березня 2010 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
Головуючого – Кривошеєва Д.А.
При секретарі – Бородавка Н.Ю.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов’янська справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Слов’янської районної державної адміністрації Донецької області, про перерахунок і стягнення недоотриманої сум на одноразової компенсації,
ВСТАНОВИВ:
У Слов'янський міськрайонний суд звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Слов’янської районної державної адміністрації Донецької області, і просить: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови їй в перерахунку і виплаті щорічної одноразової компенсації, як інваліду 1 групи за захворюванням, пов’язаним з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, зобов’язавши відповідача згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», провести виплату вказаної компенсації, виходячи із розміру 30 мінімальних заробітних плат у сумі 15560,3 гривень.
Позивачка обґрунтовує заявлені вимоги тим, що: вона являється учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, 1 категорії, інвалідом 1 групи за захворюванням, пов’язаним з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС. Перебуваючи на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Слов’янської районної державної адміністрації, Донецької області вона спочатку являлася інвалідом 3 групи, а в подальшому їй була встановлена інвалідність 1 групи. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» інвалідам 1 групи передбачена одноразова компенсація у розмірі 60 мінімальних заробітних плат, а інвалідам 3 групи передбачена компенсація у розмірі 30 мінімальних заробітних плат. При встановленні вищої групи інвалідності виплачується різниця. Їй як інваліду 1 групи, у березні 2009 року відповідачем була виплачена компенсація у сумі 189,7 гривень. 4 грудня 2009 року вона зверталась до відповідача із заявою по перерахунок одноразової компенсації у відповідності до ст. 48 зазначеного Закону, однак відповідач, відмовив їй у проведенні перерахунку вказаної компенсації. У зв’язку з чим, дії відповідача щодо відмови в перерахунку та виплаті одноразової компенсації, необхідно визнати протиправними, та стягнути з відповідача на її користь невиплачену одноразову компенсацію, у сумі 15560,3 гривень.
Позивачка у судове засідання не з’явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Надала заяву про розгляд справи без її участі.
Представник позивачки у ході судового розгляду справи підтримав заявлені позовні вимоги і просив задовольнити їх у повному обсягу. Також представник позивачки просив поновити пропущений строк для звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Представник відповідача заявлені позивні вимоги не визнав і просив у їх задоволенні відмовити. У ході судового засідання представник відповідача показав, що позивачка в період з 19 жовтня 2007 року по 1 лютого 2009 року перебувала на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Слов’янської районної державної адміністрації, як учасник ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Спочатку позивачка являлася інвалідом 3 групи, а в подальшому їй була присвоєна інвалідність 1 групи. Відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірах встановлених Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у березні 2009 року позивачки виплачена компенсація у розмірі 189,7 гривень. Так як у разі встановлення інвалідності вищої групи, виплачується різниця у компенсаціях.
Також представник відповідача зазначив, що позивачкою пропущено строк звернення до суду за захистом своїх прав, а тому відповідно до вимог ст. 99 КАС України у задоволенні вимог позивачки необхідно відмовити.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що: адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Слов’янської районної державної адміністрації Донецької області, про перерахунок і стягнення недоотриманої сум на одноразової компенсації, підлягає задоволенню у повному обсягу.
Так у ході судового засідання достовірно було встановлено, що:
ОСОБА_1, є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 1 групи.
З 19 жовтня 2007 року по 1 лютого 2009 року позивачка перебувала на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Слов’янської районної державної адміністрації, спочатку як інвалід 3 групи, а 14 серпня 2008 року їй була встановлена 1 група інвалідності.
4 грудня 2009 року ОСОБА_1, зверталася до відповідача із заявою про перерахунок їй одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліду 1 групи. Відповідач своїм листом від 7 грудня 2009 року відмовив позивачки у проведенні перерахунку зазначеної компенсації.
Згідно листа Управління праці та соціального захисту населення Слов’янської районної державної адміністрації від 23 лютого 2009 року, ОСОБА_1, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліду 1 групи, 26 березня 2009 року виплачена різниця у компенсаціях у сумі 189,7 гривень, яка виплачується у разі встановлення інвалідності вищої групи.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, в тому числі, органів державної влади.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема соціальний захист потерпілого населення визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 63 Закону передбачено, що фінансування витрат пов’язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 48 спеціального Закону одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, сплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання громадянина.
Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Таким чином відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та нього покладено обов’язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Суд вважає необґрунтованим застосування відповідачем при виплаті одноразової компенсації розміру таких виплат, який встановлений Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», передбачено що:
Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачується у таких розмірах:
Інвалідам 1 групи – 60 мінімальних заробітних плат.
Інвалідам 2 групи – 45 мінімальних заробітних плат.
Інвалідам 3 групи 30 мінімальних заробітних плат.
У разі встановлення інвалідності вищої групи виплачується різниця у компенсаціях.
Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Таким чином нормами спеціального Закону визначений розмір одноразової компенсації як величина, кратна розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на час здійснення виплати.
Всупереч нормам спеціального закону, зазначеною постановою встановлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує акт, який має вищу юридичну силу у відповідності до пункту 2 Указу Президента України «Про Єдиний державний реєстр нормативних актів» від 27 червня 1996 року стосовно преюдиції нормативних актів.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на відповідні роки, а не вказана Постанова Кабінету Міністрів України.
Враховуючи викладене на користь позивачки підлягає стягненню сума одноразової компенсації в розмірі 15560,3 гривень.
525 гривень (розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати) х 30 мінімальних заробітних плат – 189,7 гривень (розмір виплаченої компенсації) = 15560,3 гривень.
Статтею 99 КАС України передбачено річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.
Відповідно до ст.100 КАС України - пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову, за умови , якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідач також просить застосувати вимоги ст. 99, 100 КАС України і відмовити у позові з причин пропуску строку на звернення до суду.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституціїї України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відповідачем порушені ці вимоги Конституції України, тому суд приходить до переконання, що позивачкою пропущено строк звернення до суду з поважних причин і такий строк слід відновити.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, про необхідність визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачки в перерахунку та виплаті одноразової компенсації, та зобов’язання відповідача здійснити виплату недоотриманої одноразової компенсації, на користь позивачки у розмірі 15560,3 гривень.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 11, 14, 86, 161-163 КАС України , суд –
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати причину пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 поважною та поновити його.
Дії Управління праці та соціального захисту населення Слов’янської районної державної адміністрації Донецької області, щодо відмови у перерахунку і виплаті ОСОБА_1 одноразової компенсації, як ліквідатору аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду 1 групи - визнати протиправними.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Слов’янської районної державної адміністрації Донецької області, за рахунок коштів Державного бюджету України, на користь ОСОБА_1, недоотриману суму одноразової компенсації, у розмірі 15560,3 гривень.
Звільнити Управління праці та соціального захисту населення Слов’янської районної державної адміністрації Донецької області від сплати судового збору.
Постанова може бути оскаржена до адміністративного апеляційного суду Донецької області, через Слов’янський міськрайонний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом десяти днів, з дня проголошення постанови, а апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, одночасно надіславши дану скаргу до апеляційного адміністративного суду Донецької області.
Постанова складена в одному екземплярі в нарадчий кімнаті.
Суддя Слов'янського міськрайонного суду
Кривошеєв Д.А.