Справа № 442/762/21

2/458/156/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2021                                                                м. Турка

       Турківський районний суд Львівської області в складі:

       головуючого судді                                Коліщук З.М.,

       з участю секретаря судового засідання        Матківської Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Турка Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, -

       в с т а н о в и в:

       Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою, в якій просить суд ухвалити рішення, яким визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

       В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько, ОСОБА_3 . Після смерті смерті батька відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок АДРЕСА_1 , який належав бабі позивача - ОСОБА_4 – мамі його батька. ІНФОРМАЦІЯ_2 баба позивача померла. За життя баба позивача, ОСОБА_4 , склала заповіт, яким все своє майно заповіла сину – батьку позивача, ОСОБА_3 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер і після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок АДРЕСА_1 . За життя батько заповіт не склав, а тому у першу чергу право на спадкування за законом має він, позивач, та його мати ОСОБА_2 , яка від прийняття спадщини відмовилася на його, ОСОБА_5 , користь. У вересні 2020 року позивач звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька. Однак, нотаріус відмовила позивачу у видачі свідоцтво на право власності на спадщину за законом на вказаний житловий будинок через відсутність правовстановлюючих документів. Вказана відмова позбавляє позивача можливості належним чином реалізувати свої спадкові права, а тому він змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

       Представник позивача – адвокат Партика О.В. подала до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника.

       Відповідач ОСОБА_2 подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позов визнає та просить його задовольнити.

       Відповідно до ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

       Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 2 ст. 49, ч. 4 ст. 206 ЦПК України  у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

       Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

       Стаття 41 Конституції України зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

       Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

       Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

       Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача, ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 22.06.2020 (арк. справи 5).

Після смерті батька відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок АДРЕСА_1 , який належав його бабі - ОСОБА_4 – мамі його батька, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Вовченської сільської ради Турківського району Львівської області № 1241 від 25.09.2020 (арк. справи 17).

ОСОБА_4 , тобто баба позивача, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (арк. справи 8).

За життя ОСОБА_4 склала заповіт, яким все своє майно заповіла сину – батьку позивача, ОСОБА_3 , що підтверджується копією заповіту від 16.12.2009, який зареєстрований в реєстрі за № 66 (арк. справи 9).

       Відповідно до листа приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Кекіс Г.С. №60/02-14 від 20.04.2021 спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилася (арк. справи 53).

       Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 241911509 від 27.01.2021, інформація про права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження щодо об`єктів нерухомості у АДРЕСА_1 , - відсутня (арк. справи 19).

       Згідно з довідкою № 91 від 27.01.2021, яка видана КП Львівської обласної ради «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» державна реєстрація права власності на вказаний житловий будинок за спадкодавцем – відсутня (арк. справи 18).

       Відповідно до технічного паспорту від 22.01.2021 (копія якого долучена до матеріалів справи) на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальна площа вказаного будинку становить 53,9 кв.м (житлова – 25,8 кв.м). Рік побудови – 1969 (арк. справи 14-16).

Інвентаризаційна вартість вказаного житлового будинку, згідно з довідкою № 91 від 27.01.2021, яка видана КП Львівської обласної ради «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» становить 50 332 грн (арк. справи 18).

       Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30.11.2020 встановлено факт постійного проживання ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі своєю матір`ю, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у тому числі, на час відкриття спадщини після її смерті (арк. справи 11).

За життя батько позивача заповіт не склав, а тому у першу чергу право на спадкування за законом має позивач та його мати – ОСОБА_2 , яка в нотаріальному порядку відмовилася від прийняття спадщини за законом на користь сина ОСОБА_1 , що підтверджується відповідною заявою (арк. справи 60).

       22.01.2021 позивач звернувся до приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Кекіс Г.С. із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, однак отримав відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказаний житловий будинок після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якої був син – ОСОБА_3 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав і помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , через відсутність правовстановлюючих документів на вказаний житловий будинок, що підтверджується постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 01/02-31 від 22.02.2021 (арк. справи 13).

       Згідно із листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

       Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону, права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

       Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року №56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

       Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

       За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

       За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

       При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Таким чином, дослідженими у судовому засіданні обставинами справи встановлено, що спірний житловий будинок в АДРЕСА_1 , дійсно на праві власності належав – ОСОБА_4 .

       Відповідно до ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

       Відповідно до ч. 2, 3 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

       Згідно з ч.1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

       Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

       Згідно із ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Відповідно до ч. 2 ст. 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

       Судом встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом на вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами має син спадкодавця – ОСОБА_1 , який спадщину прийняв та від неї не відмовився та дружина спадкодавця - ОСОБА_2 , яка від прийняття спадщини відмовилася на користь сина – позивача ОСОБА_1 .

За життя батько позивача заповіт не склав, а тому у першу чергу право на спадкування за законом має позивач та його мати – ОСОБА_2 , яка в нотаріальному порядку відмовилася від прийняття спадщини за законом на користь сина ОСОБА_1 , що підтверджується відповідною заявою (арк. справи 60).

За таких обставин, позивач є єдиним спадкоємцем за законом після смерті свого батька, як такий, що виявив бажання прийняти спадщину, та фактично її прийняв та в законодавчо визначений строк не відмовився від спадщини і звернувся з відповідною заявою про прийняття спадщини до нотаріуса.

       Разом з тим, згідно з постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 01/02-31 від 22.02.2021, приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Кекіс Г.С. встановлено факт звернення позивача до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька та відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказаний житловий будинок після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якої був син – ОСОБА_3 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав і помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , через відсутність правовстановлюючих документів на вказаний житловий будинок (арк. справи 13).

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

        Враховуючи те, що позивач оформити право власності на спірний житловий будинок, в нотаріальному порядку не має можливості у зв`язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину; відповідач позов визнає, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб; будь-яких інших спадкоємців, які б претендували на спірне майно, судом не встановлено, а тому враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, підставним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

       Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

       Керуючись ст. 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд –

вирішив:

       Позов ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

       Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , в порядку спадкування за законом після смерті батька – ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на житловий будинок з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 53,9 кв м, житловою площею 25,8 кв м, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

       У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

       Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

       Представник позивача: адвокат Партика Ольга Владиславівна, адреса робочого місця: АДРЕСА_3 .

       Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

       Повний текст рішення складено та підписано 17 травня 2021 року.

       Суддя                                                                        З.М. Коліщук