УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
Іменем України
14 березня 2007 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду
Одеської області в складі:
Головуючого: Федорової А.Є.,
суддів: Левенця Б.Б., Драгомерецького М.М.
при секретарі Непомнящій О. О.,
розглянувши у судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення
Суворовського районного суду м.Одеси від 15 січня 2007 року за позовом
Державного підприємства ЖЕД корпорації „Украгропромбуд" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, неповнолітньої
ОСОБА_3, з участю третьої особи - органа опіки та
піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про
виселення,
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2006 року ДП ЖЕД корпорації „Украгропромбуд" звернулося до суду з позовом до відповідачів про виселення без надання іншого житла. Позивач зазначав, що 01 січня 2001 року між ЖЕД корпорації „Украгропромбуд" та ОСОБА_1 був укладений договір найма житлового приміщення-кімнати АДРЕСА_1, якій належить корпорації. Строк договору закінчився 31.03.2004 року, однак відповідачі відмовилися звільнити житлове приміщення добровільно. Посилаючись на те, що відповідачі у трудових відносинах з ДП ЖЕД не знаходяться, у жилому приміщенні не зареєстровані і не мають спеціального ордера на проживання в гуртожитку, позивач просив виселити відповідачів на підставі ст.ст.127,129,132 ЖК України та п.40 Примірного положення про гуртожитки.
Відповідачі позов не визнали.
Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 15 січня 2007
року позов задоволено. Постановлено виселити ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з усіма проживаючими з ними особами з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого жилого
приміщення.
В апеляційній скарзі відповідачі просять рішення суду скасувати і направити справу на новий розгляд,• мотивуючи тим, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам.
Головуючий в 1 інст.: Малиновський-О.М. Справа № 22ц-1543/2007
Доповідач: Федорова А.Є. Категорія -ЗО
2
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов про виселення на підставі ст.116,127-129 ЖК України, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі проживають у гуртожитку, що належить ДП ЖЕД корпорації „Украгропромбуд", без правових підстав.
Проте такий висновок не є обґрунтованим, оскільки суд дійшов його з порушенням вимог статей 10,60,212,213 ЦПК, без уточнення позову і повного дослідження обставин справи, прав і обов'язків сторін.
Відповідно до ч.3 ст.116 ЖК України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Як вбачається з матеріалів справи у січні 2001 року між ЖЄД корпорації „Украгропромбуд" та ОСОБА_1 був укладений, договір найму житлового приміщення-кімнати АДРЕСА_1 на три койко-місця. На підставі цього ^Договору відповідачі з неповнолітньою дитиною вселилися в спірне приміщення. Строк дії договору був продовжений до 31 березня 2004 року (а.с.^10)
Як зазначено в п.1.1 договору він був укладений на підставі ст.4 п.п.4.5 Статуту ЖЄД, затвердженому корпорацією „Украгропромбуд". Договором також встановлено порядок розірвання договору та виселення наймача (п.4.1,4.2) (а.с.7-8)
За таких обставин висновки суду про те, що відповідачі проживають в спірному приміщенні без правових підстав, тому підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення не відповідають матеріалам справи та вимогам закону.
Висновок суду про те, що договір найму № 149 від 01.01.01р. не породжує у відповідачів прав та обов'язків щодо спірного жилого приміщення також є необґрунтованим, оскільки цій договір не був оспорений, не визнаний недійсним і питання про його розірвання позивач не заявляв. На підставі цього договору відповідачі вселилися та проживали в спірній кімнаті, здійснювали оплату за найом житла, (а.с.7-8,9)
Усупереч вимог ст.214 ЦПК суд не встановив, які правовідносини випливають із встановлених обставин і яка правора норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, оскільки статті 127-129 ЖК України виселення з гуртожитків не передбачають.
Суд також не звернув увагу на те, що у листопаді 2006 року позивач доповнив позовні вимоги і просив про виселення також ОСОБА_2 та ОСОБА_3.(а.с.48) Однак вимоги про виселення ОСОБА_3 суд не вирішив» і не усунув цей недолік ухваленням додаткового рішення.
Зазначення у рішенні про виселення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з
усіма проживаючими з ними особами, без визначення які самі особи
проживають з відповідачами і, підлягають виселенню, не відповідає вимогам
ст.ст.213, 215 ЦПК і може свідчить про те, що суд вирішив питання про
права і обов'язки осіб, які не встановлені та не притягнуті до участі у
справі.
Крім того, позовну заяву ДП ЖЄД корпорації „Украгропромбуд" прийнято до розгляду суду з порушенням вимог ст.119 ч.3,7 ЦПК, оскільки
з
до заяви не додана довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження особи, яка підписала заяву заміст начальника ДП ЖЕД Шелепова В.О. та подала заяву до суду.
Відповідно до вимог ст.ст. 121,122 ч.1 ЦПК цей недолік перешкоджав відкриттю провадження у справі та розгляду справи по суті(а.с.5).
Відповідно до ст.213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Суд зобов'язаний вирішити справу згідно із законом, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалити рішення на основі повно й всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були ,;, досліджені в судовому засіданні.
Ці вимоги закону суд не виконав.
Вирішуючи спір по суті, суд усупереч вимог ст.ст1-, 213-215 ЦПК не створив необхідні умови для всебічного й повного дослідження обставин справи, не сприяв здійсненню прав сторін, передбачених законом, не уточнив позов і не з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, наявність порушення прав, за захистом яких спрямоване звернення до суду, норми матеріального права, які підлягають застосуванню до даних відносин.
Оскільки суд порушив норми процесуального права, є потреба в належному оформленні позовної заяви та уточненні позову, рішення суду не можна вважати законним і обґрунтованим, воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
З урахуванням зазначених недоліків підстави для ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.5, 311 ч.1 п.4,5, 313, 314 ч.1 п.2, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 15 січня 2007 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.