ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2021 р. Справа №5008/579/2012

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Мирутенко О.Л.

Скрипчук О.С.

секретар судового засідання Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н та б/д (вх. № ЗАГС 01-05/1111/21 від 30.03.2021)

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 03.03.2021 (суддя Л.В. Андрейчук повний текст складено 19.03.2021) винесену за результатами розгляду заяви на дії державного виконавця

у справі № 5008/579/2012

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю"Компанія з управління активами "Ізі Лайф" (надалі ТОВ "Компанія з управління активами "Ізі Лайф"), м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Експедиційно-транспортна компанія "СІКО" (надалі ТОВ "ЕТК "СІКО"), м. Ужгород

за участю третьої особи: Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (надалі ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"), м. Київ

про стягнення суми 7 739 093,85 грн

за участю учасників справи:

від скаржника: Ламбрух О.С. - адвокат (свідоцтво № 21/936 від 23.12.2013, ордер АО № 1029299 від 30.04.2021)

від позивача: не з`явився

від відповідача: Жмарьова О.М.- виконавчий директор (витяг з ЄДРПОУ)

від третьої особи: не з`явилася

від ДВС: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03.03.2021 у справі № 5008/579/2012 відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гаринця Олександра Івановича щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 25.09.2020 у ВП № 53186502.

Приймаючи дану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки вчинена на підставі ухвали суду від 25.08.2016 № 5008/579/2012 заміна сторони правонаступником в подальшому була скасована, тобто особа, яка була визнана правонаступником стягувача і до якої перейшли права та обов`язки останнього - ОСОБА_1 , в подальшому втратила ці правомочності, то відповідно вчинення виконавчих дій за відсутності належного стягувача в межах спірного виконавчого провадження не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Відтак, суд дійшов висновку, що державний виконавець діяв в межах своїх повноважень і право заявника не було порушено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, не враховано надані нею докази та аргументи, відтак, винесено незаконне судове рішення, просить скасувати оскаржувану ухвалу повністю, прийняти нову, яким задовольнити вимоги скарги повністю. Зокрема, скаржник вважає, що державний виконавець не провів належним чином усіх необхідних виконавчих дій при виконанні судового наказу, в результаті чого порушив права стягувача. На думку апелянта, оскільки державним виконавцем не надано доказів вчинення ним заходів стосовно перевірки майнового стану боржника, то відповідно повернення виконавчого документу стягувачеві саме на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» є безпідставним.

Представник скаржника в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/3249/21 від 06.05.2021), ухвалу суду першої інстанції вважає законною та обґрунтованою, відтак, просить суд залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Третя особа письмових пояснень щодо доводів апеляційної скарги не подала, явку уповноваженого представника не забезпечила, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи.

ВДВС письмових пояснень щодо доводів апеляційної скарги не подав, явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до п.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки учасники справи були належним чином повідомлені про судове засідання та при цьому - на засадах відкритості та гласності судового процесу учасникам справи створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а ними, у свою чергу, не повідомлено про причини неявки в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасників справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03.10.2012 у справі №5008/579/2012 позовні вимоги ТзОВ „Компанія з управління активами "Ізі Лайф" було задоволено повністю, присуджено до стягнення з ТзОВ „Експедиційно - транспортна компанія "Сіко" на користь ТзОВ „Компанія з управління активами "Ізі Лайф" суму 7 739 093,85 грн заборгованості за кредитним договором від 12.02.2008 № 1/4-08, а також суму 64 380 грн у відшкодування судового збору.

На виконання вказаного рішення 03.10.2013 було видано відповідний наказ (а.с. 13 том І).

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 25.08.2016 у справі № 5008/579/2012 здійснено заміну особи стягувача ТзОВ „Компанія з управління активами „Ізі Лайф" у виконавчому провадженні №50314743 з примусового виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 03.10.2013 у справі № 5008/579/2012 на його правонаступника - ОСОБА_1 (а.с. 105-106 том І).

23.12.2016 на підставі заяви ОСОБА_1 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області відкрито виконавче провадження ВП №53186502. Стягувачем зазначено ОСОБА_1 (а.с. 121 том І).

В ході виконавчого провадження, у зв`язку з поновленням боржнику встановленого для апеляційного оскарження строку щодо ухвали суду від 25.08.2016, з метою недопущення прав та інтересів сторін виконавчого провадження, 28.11.2017 державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій до вирішення питання про заміну вибулої сторони правонаступником (а.с. 201-202 том І).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 у справі №5008/759/2012 ухвалу суду від 25.08.2016 скасовано, прийнято нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 03.08.2016 про заміну сторони виконавчого провадження у справі №5008/579/2012.

Постановою державного виконавця від 24.09.2020 виконавче провадження №53186502 поновлено (а.с. 212-213 том І).

25.09.2020 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гаринцем О.І. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Підставою повернення зазначено п. 2 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними) (а.с. 12 том І).

ОСОБА_1 , вважаючи, що державним виконавцем протиправно прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки скаржнику не відомо про усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій та про прийняття постанови про відновлення виконавчого провадження, в зв`язку з чим просить суд визнати дії старшого державного виконавця незаконними, а постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 25.09.2020 у ВП 53186502 скасувати.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.

Відповідно до положень ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Отже, підставою для звернення до суду із скаргою на дії виконавця є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні скарги.

Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним законом, який регулює порядок вчинення виконавчих дій..

Приписами ч.1, ч.2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, при цьому державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 15 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Виходячи з наведених нормативних приписів, колегія суддів вважає, що особа набуває статусу сторони виконавчого провадження (як стягувач або боржник) з моменту видачі на її користь (в її інтересах) відповідного виконавчого документа. При цьому відкриття виконавчого провадження не впливає на наявність (або ж відсутність) такого статусу особи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 914/3587/14 від 24.04.2019.

В даному випадку стягувачем є ТзОВ „Компанія з управління активами „Ізі Лайф".

За положенням ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Судом встановлено, що виконавче провадження № 53186502 було відкрито за заявою ОСОБА_1 , яка на час звернення з відповідною заявою до органу державної виконавчої служби в установленому законом порядку набула внаслідок правонаступництва статусу стягувача у справі -ТзОВ "КУА "Ізі Лайф".

Водночас, як зазначалося вище, у зв`язку з оскарженням такої заміни боржником, виконавчі дії на підставі постанови від 28.11.2017 державним виконавцем були зупинені до вирішення питання про заміну вибулої сторони правонаступником.

Пізніше, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 № 5008/759/2012 ухвалу суду від 25.08.2016 № 5008/579/2012 скасовано, прийнято нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 03.08.2016 про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 5008/579/2012.

Таким чином, з прийняттям вказаної постанови апеляційним судом ОСОБА_1 втратила статус стягувача у справі № 5008/579/2012. Тобто, особа, яка була визнана правонаступником стягувача і до якої перейшли права та обов`язки стягувача - ОСОБА_1 , в подальшому втратила ці правомочності. Стягувачем знову став позивач - ТзОВ "КУА "Ізі Лайф".

Приписами ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, зокрема, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Тобто, дана стаття встановлює випадки повернення виконавчого документа стягувачу після відкриття виконавчого провадження, яке презюмується відкритим у відповідності до діючого законодавства.

В даному випадку, спірне виконавче провадження було відкрито на підставі заяви ОСОБА_1 , яка в подальшому втратила статус стягувача у справі. Самостійне залучення виконавцем первісного стягувача ТзОВ "КУА "Ізі Лайф" законом не передбачено.

Статтею 19 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, і приватних виконавців, належить стягувачу. Іншими словами, належний стягувач вправі сам обирати коли і куди звертатись з заявою про відкриття виконавчого провадження.

Відтак, вчинення виконавчих дій за відсутності належного стягувача в межах цього виконавчого провадження не відповідає вимогам Закону.

За таких обставин, незважаючи на зазначену державним виконавцем помилкову підставу для повернення виконавчого документу стягувачу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інсмтанції щодо неможливості продовження проведення виконавчих дій в межах конкретно цього виконавчого провадження, відтак, вважає дії державного виконавця щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу такими, що не порушують прав жодної із сторін виконавчого провадження, в т. ч. і ОСОБА_1 .

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (ч.3 ст. 343 ГПК України).

З огляду на встановлену судом першої інстанції відсутність правових підстав для здійснення подальших дій по виконанню судового наказу за заявою ОСОБА_1 , а також повернення виконавчого документа стягувачу згідно з приписами п.2 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гаринець О.І. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу та скасування такої постанови.

Доводи апеляційної скарги про те, що місцевим господарським судом допущено порушення норм процесуального права та ухвалено незаконне судове рішення, не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Однак, апелянтом всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили факти, викладені у скарзі на дії державного виконавця, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному судовому рішенні суду першої інстанції.

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу суду місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Оскільки, апеляційна скарга до задоволення не підлягає, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за скаржником.

Керуючись, ст.ст. 269, 275, 276, 282, 284, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 03.03.2021 у справі № 5008/579/2012 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.288 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 13.05.2021.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

судді О.Л. Мирутенко

О.С. Скрипчук