Головуючий по 1-й інстанції: Стадійчук А.О. Справа № 22-а-952/07 Дубенський міськрайонний суд Рівненської області ряд.ст.зв. № 37
Доповідач: Олендер І.Я.
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
НОМЕР_2 липня 2007 року м. Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі:
головуючого-судді Олендера І.Я.,
суддів Кушнерика М.П., Пліша М.А.,
при секретарі Федаш О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Дубенської міської ради Рівненської області та третьої особи на стороні відповідача - ОСОБА_1на постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 03 квітня 2007 року по справі № 2-а-3/06 за адміністративним позовом ОСОБА_2до Дубенської міської ради Рівненської області, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_1про визнання недійсним рішення Дубенської міської ради від 03 грудня 2004 року № НОМЕР_1та рішення комісії по розгляду та вирішенню земельних спорів Дубенської міської ради від 18 травня 2005 року № НОМЕР_2,-
в с т а н о в и л а:
03 квітня 2007 року Дубенським міськрайонним судом Рівненської області прийнято постанову по справі № 2-а-3/06 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Дубенської міської ради Рівненської області, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення Дубенської міської ради від 03 грудня 2004 року № НОМЕР_1та рішення комісії по розгляду та вирішенню земельних спорів Дубенської міської ради від 18 травня 2005 року № НОМЕР_2, якою позов задоволено частково. В прийнятій постанові суд мотивував своє рішення тим, що відповідач, даючи дозвіл про зміну цільового призначення земельної ділянки, що перебуває у приватній власності третьої особи, порушив права іншого власника, якому належить частина будинку, та який користується другою частиною прибудинкової земельної ділянки.
Вказану постанову суду в апеляційному порядку оскаржив відповідач - Дубенська міська рада Рівненської області та третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_1., які в поданих апеляційних скаргах покликаються на те, що оскаржувана постанова суду першої інстанції винесена з порушенням як процесуального, так і матеріального права, в зв'язку з чим просять постанову скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог повністю.
В свою чергу позивач ОСОБА_2. в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в поданих апеляційних скаргах, та вважає, що постанова винесена з дотриманням норм як процесуального, так і матеріального права, судом вжито всіх засобів до всебічного, повного та об'єктивного вирішення справи, тому постанова є законною, підстав для її скасування та винесення нової постанови про відмову в задоволені його вимог не має.
Представник відповідача - Дубенської міської ради та третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_1. в судове засідання не явились, хоча були належними чином повідомлені про час, дату та місце апеляційного розгляду, тому такий на підставі ч.4 ст.196 КАС України проведено за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення позивача - ОСОБА_2. на заперечення проти апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що такі підлягають до часткового задоволення, постанова суду першої інстанції скасуванню, а провадження в справі закриттю з наступних підстав.
Розглядаючи спір та приймаючи постанову про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що поданий на розгляд спір підсудний адміністративним судам.
Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки колегією суддів апеляційного суду встановлено, що позивач - ОСОБА_2. звернувся з позовом до Дубенської міської ради, третя особа ОСОБА_1., в якому ним фактично оскаржувались дії відповідача щодо встановлення порядку користування, а саме зміна цільового призначення земельної ділянки, що належить на праві приватної власності третій особі - ОСОБА_1., на якій розташована частина будинковолодіння, що належить третій особі, при цьому позивач покликався на те, що такі дії порушують його права як власника другої частини будинковолодіння, суміжного з будинковолодінням третьої особи, та належного землекористувача другої частини земельної ділянки, що є порушенням норм встановлених ст.ст. 373, 375, 377 ЦК України, ст. 8 ЖК України та ст.383 ЦК України, які регулюють право користування земельними ділянками, що перебувають у приватній власності, та право користування жилими приміщеннями, що перебувають у приватній власності.
Суд першої інстанції в постанові встановив, що позивачеві на праві приватної власності належить частина житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, що розташований на земельній ділянці площею 1216 кв.м., а інша частина цього будинку належить тертій особі та його дружині на праві спільної часткової власності, а земельна ділянка частини будинковолодіння третьої особи в розмірі 0,430 га належить йому на праві приватної власності (а.с. 27-32, 59, 60, 61). Також судом встановлено, що спір виник з приводу перебудови належної на праві приватної власності частини будинку та з приводу зміни цільового призначення земельної ділянки, що також перебуває у приватній власності.
Таким чином, з огляду на зміст позовної заяви та заяви про її уточнення, характеру спірних правовідносин, та обставин, встановлених судом першої інстанції, слід зробити висновок, що в даному випадку наявний спір про право цивільне, яке підлягає захисту, як про це зазначено позивачем, на підставі норм ЦК України. Однак, незважаючи на це, 03.04.2007 року судом першої інстанції ухвалено по даній справі постанову в порядку адміністративного судочинства, з чого слід зробити висновок, що суд вважав дану справу адміністративною і при її вирішені керувався нормами КАС України, що регулюють вирішення справ адміністративної юрисдикції.
Колегія суддів, як зазначено вище, не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх неправильними.
Так, відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно п.1 ч.1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч.1 ст. 15 глави 2 ЦК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства..
Відповідно до ч.1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; 4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; 5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Згідно п.1 ч.1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження в справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що компетенція Дубенського міськрайонного суду Рівненської області як адміністративного суду не поширюється на даний спір, що виник з цивільно-правових, пов'язаних з правом власності на будинок та земельну ділянку, відносин, який не є публічно-правовим, а тому постанова підлягає скасуванню, провадження у даній справі закриттю, а подані апеляційні скарги частковому задоволенню.
Поряд з цим, позивач ОСОБА_2. вправі звернутись до суду для вирішення даної справи в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 203, 205, 206 КАС України, колегія суддів -
у х в а л и л а:
Апеляційні скарги Дубенської міської ради Рівненської області та третьої особи на стороні відповідача - ОСОБА_1- задовольнити частково.
Постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 03 квітня 2007 року по справі № 2-а-3/06 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Дубенської міської ради Рівненської області, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення Дубенської міської ради від 03 грудня 2004 року № НОМЕР_1 та рішення комісії по розгляду та вирішенню земельних спорів Дубенської міської ради від 18 травня 2005 року № НОМЕР_2 - скасувати, а провадження у справі - закрити.
Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення.
На ухвалу апеляційного суду може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після проголошення.
Головуючий суддя : І.Я.Олендер
Судді: М.П.Кушнерик
М.А.Пліш