П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2021 року місто Київ

справа № 760/10978/17

провадження №22-ц/824/2633/2021

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.,

сторони:

позивач - ТОВ «Порше Мобіліті»

відповідач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Діордієвим Сергієм Георгійовичем

на рішення Солом`янського районного суду м.Києва від 18 вересня 2020 року, ухвалене у складі судді Букіної О.М.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави та стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року позивач ТОВ «Порше Мобіліті» звернувся до суду із вказаним позовом

Позов обґрунтовано тим, що 15 липня 2014 року між позивачем ТОВ «Порше Мобіліті» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 50012218. В якому зазначено, що договір між сторонами складають цей кредитний договір, загальні умови кредитування, графік погашення кредиту, а також додаткові угоди та інші документи, що можуть бути укладені або підписані сторонами у відношенні кредиту. На підставі та на виконання вимог чинного законодавства та умов укладеного кредитного договору, позивач надав відповідачу ОСОБА_1 суму кредиту у розмірі 337536 грн.64 коп. - еквівалент суми кредиту в іноземній валюті складає 28604доларів США 80 центів та суму додаткового кредиту у розмірі 130192 грн.35 коп. еквівалент суми кредиту в іноземній валюті складає 11033 долари 25 центів США., зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 10,5% на рік, які відповідно до п.2.3 загальних умов є змінними, з кінцевим терміном повернення кредиту - 15 липня 2019 року, для купівлі автомобіля марки Volkswagen , модель Passat В7, 2014 року виробництва, кузов № НОМЕР_1 з об`ємом двигуна 1968 куб.см та оплати страхових платежів.

Відповідач взятих на себе зобов`язань не виконав та у визначений договором строк позичених коштів не повернув.

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 22 липня 2014 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 був укладений договір застави № 50012218, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бугрім О.В., зареєстрованим в реєстрі за № 2326, згідно з умовами якого відповідач ОСОБА_1 надала в заставу автомобіль марки Volkswagen , модель Passat В7, 2014 року виробництва, кузов № НОМЕР_1 з об`ємом двигуна 1968 куб.см, д.н.з. НОМЕР_2 , що належить їй на праві власності.

Станом на день звернення з позовом до суду предметом застави є автомобіль марки Volkswagen , модель Passat В7, 2014 року виробництва, кузов № НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 .

Зважаючи на те, що зобов`язання свої позичальник за кредитним договором не виконав, позивач просив в рахунок часткового погашення боргу ОСОБА_1 перед позивачем за кредитним договором звернути стягнення на предмет застави, що належить на праві власності ОСОБА_2 .

Рішенням Солом`янського районного суду м.Києва від 18 вересня 2020 року частково задоволені позовні вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави та стягнення заборгованості.

В рахунок часткового погашення боргу ОСОБА_1 перед ТОВ «Порше Мобіліті» за Кредитним договором № 50012218 від 15 липня 2014 року, розмір якої станом на 10 грудня 2015 року складає 1 132 602,77 грн., звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль марки Volkswagen, модель Passat B7 двигуна 1968 куб. см., 2014 року виробництва, кузов № НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 шляхом продажу вказаного автомобіля з публічних торгів відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», встановивши його початкову вартість на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» суму штрафу в розмірі 48 219, 52 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Діордієв С.Г. просить рішення суду першої інстанції частково скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог ТОВ «Порше Мобіліті» в частині звернення стягнення на предмет застави. В апеляційній скарзі посилається на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, посилається на те, що судом першої інстанції не встановлено недотримання ТОВ «Порше Мобіліті» процедури звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, передбаченої Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». ТОВ «Порше Мобіліті» не виконало вимоги, передбачені ст.24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», і як наслідок, не надало до суду доказів реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження до початку процедури звернення стягнення, а також на підтвердження наявності чи відсутності інших обтяжувачів для перевірки вимог, передбачених ст.25 згаданого Закону. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що апелянт ОСОБА_2 мала реальну можливість бути обізнаною про наявність обмежень у вчиненні правочинів стосовно спірного автомобіля та не звернув увагу на особливості обставин державної реєстрації автомобіля. У зв`язку з таким доводом посилається на те, упродовж липня 2014 року - січня 2017 року кілька разів було здійснено перереєстрацію права власності автомобіля, при цьому 24 січня 2017 року остання перереєстрація автомобіля за ОСОБА_2 була проведена в Територіальному сервісному центрі МВС України. Однак, під час придбання ОСОБА_4 автомобілю не було встановлено будь-яких обтяжень щодо відчуження вказаного транспортного засобу та його реєстрація здійснена відповідно до вимог чинного законодавства, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Крім того, апелянт посилається також на те, що обраний кредитором спосіб звернення стягнення на предмет застави шляхом його продажу з публічних торгів в рахунок погашення боргових зобов`язань боржника перед заставодержателем, сторони договору застави визначили як позасудовий, що відповідає положенням ст.26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень". Також посилається на те, що автомобіль, на якій позивач просить звернути стягнення, викрадений невстановленими особами зі штраф-майданчику, де він знаходився за рішенням слідчого.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови ТОВ «Порше Мобіліті» у задоволенні позовних вимог та в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» штрафу в розмірі 48219 грн.52 коп. не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Порше Мобіліті» просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з ОСОБА_4 стягнути витрати а оплату правової допомоги під час апеляційного розгляду в сумі 8400 грн.. У відзиві представник позивача просить врахували правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 185/4966/16-ц, відповідно до якої обов`язок зареєструвати початок процедури звернення стягнення у випадку звернення стягнення на предмет застави за рішенням суду виникає у обтяжувала лише після набрання чинності рішенням суду про звернення стягнення на предмет застави. Посилання відповідача на факт припинення застави є безпідставним, оскільки відповідачем не доведено факт викрадення автомобіля, факт викрадення не свідчить про факт його знищення.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку, судове повідомлення ОСОБА_1 вручено не було у зв`язку з відсутністю адреса за адресою зазначеною у повідомленні, що відповідно до ч.8 ст.128 ЦПК України є днем вручення судового повідомлення, причини своєї неявки зазначені особи не повідомили, у зв`язку з чим суд вважав за можливе розглянути справи в їх відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Діордієв С.Г. апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити.

Представник ТОВ «Порше Мобіліті» адвокат Літвінов Є.В. проти доводів апеляційної скарги заперечував і просив рішення як законне і обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення особи, яка з`явилася в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного

Судом установлено, що 15 липня 2014 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 50012218, в якому зазначено, що договір між сторонами складають цей кредитний договір, загальні умови кредитування, Графік погашення кредиту, а також додаткові угоди та інші документи, що можуть бути укладені або підписані сторонами у відношенні кредиту.

На підставі та на виконання вимог чинного законодавства та умов укладеного Кредитного договору, ТОВ «Порше Мобіліті» надало відповідачу ОСОБА_1 суму кредиту у розмірі 337536 грн.64 коп. - еквівалент суми кредиту в іноземній валюті складає 28604 доларів 80 центів США та суму додаткового кредиту у розмірі 130192 грн.35 коп. - еквівалент суми кредиту в іноземній валюті складає 11033 долари 25 центів США, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 10,5% на рік, які відповідно до п.2.3 Загальних умов є змінними, з кінцевим терміном повернення кредиту 15 липня 2019 року для купівлі автомобіля марки Volkswagen , модель Passat В7, 2014 року виробництва, кузов № НОМЕР_1 з об`ємом двигуна 1968, та оплати страхових платежів.

Відповідач, згідно з п.1.2 Загальних умов, зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути позивачу кредит та додатковий кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі відповідно до умов кредитного договору.

Усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США, визначеному відповідно до п.1.3 Загальних умов кредитування.

Відповідно до п.1.6 Загальних умов зобов`язання відповідача ОСОБА_1 перед ТОВ «Порше Мобіліті» за кредитним договором № 50012218 від 15 липня 2014 року забезпечено договором застави № 50012218 від 22 липня 2014 року, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бугрім О.В., зареєстрованим в реєстрі за № 2326, згідно з умовами якого відповідач ОСОБА_1 надала в заставу автомобіль марки Volkswagen , модель Passat В7, 2014 року виробництва, кузов № НОМЕР_1 з об`ємом двигуна 1968, д.н.з. НОМЕР_2 , що належить їй на праві власності.

На підставі та на виконання умов договору застави 22 липня 2014 року до Єдиного державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено запис про обтяження, за реєстровим номером № 14460282, - заборону на відчуження стосовно автомобіля марки Volkswagen , модель Passat В7, 2014 року виробництва, кузов № НОМЕР_1 з об`ємом двигуна 1968, д.н.з. НОМЕР_2 , що належав на праві власності боржнику ОСОБА_1

6 лютого 2017 року за заявою позивача ТОВ «Порше Мобіліті» до Єдиного державного реєстру обтяжень рухомого майна було повторно внесено запис про обтяження, за реєстровим номером № 16139171, - заборону на відчуження стосовно автомобіля марки Volkswagen , модель Passat В7, 2014 року виробництва, кузов № НОМЕР_1 з об`ємом двигуна 1968, д.н.з. НОМЕР_2 , що належав на праві власності боржнику ОСОБА_1 .

Положеннями п.1.4.2 Загальних умов сторони погодили, що повернення кредиту здійснюється відповідачем у повному обсязі в терміни, встановлені Графіком погашення кредиту, за винятком випадків, у яких за цими Загальними умовами кредитування передбачені інші строки повернення кредиту.

До 10 числа кожного місяця ТОВ «Порше Мобіліті» надсилає відповідачу ОСОБА_1 відповідні рахунки для сплати чергового платежу відповідно до Графіка погашення кредиту. Черговий платіж підлягає сплаті у строк відповідно до Графіка погашення кредиту. У разі, якщо позичальник не отримав рахунок для оплати чергового платежу, позичальник не пізніше ніж за 3(три) робочі дні до настання відповідного строку сплати платежу у поверненні кредиту звертається до позивача за відповідним рахунком (п.1.4.3 Загальних умов).

Умовами п.10.10.3 Загальних умов кредитування до Кредитного договору № 5001218 від 15 липня 2014 року визначено, що повернення Додаткового кредиту здійснюється позичальником в повному обсязі, в строки, встановлені графіком погашення кредиту, за винятком випадків, у яких Загальними умовами кредитування передбачені інші строки повернення кредиту.

Позивачем ТОВ «Порше Мобіліті», відповідно до п.1.4.3 Загальних умов, виставлено відповідачу ОСОБА_1 рахунки на оплату чергових (щомісячних) платежів за жовтень 2014 року - травень 2015 року по кредиту та за жовтень 2014 року - лютий 2016 року по додатковому кредиту, які в порушення викладених норм чинного законодавства та положень укладеного кредитного договору, залишилися несплаченими відповідачем ОСОБА_1 , внаслідок чого виникла заборгованість останнього.

Судом установлено, що відповідач ОСОБА_1 не виконала прийнятих на себе зобов`язань щодо повернення грошових коштів у встановлений договором строк.

Невиконання відповідачем ОСОБА_1 своїх обов`язків з оплати чергових платежів з повернення кредиту за кредитним договором у строки, погоджені сторонами в графіку погашення кредиту, призвело до виникнення заборгованості по їх сплаті в сумі 115455 грн.09 коп. за кредитом та в сумі 33094 грн.88 коп. за додатковим кредитом.

На підставі ч.2 ст.625 ЦК України за час прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачу ОСОБА_1 нараховано 3% річних у розмірі 7964 грн.07 коп. за кредитом та в сумі 1638 грн.28 коп. за додатковим кредитом та інфляційні втрати на суму простроченої заборгованості по сплаті чергових платежів у розмірі 55261 грн.90 коп. за кредитом та в сумі 6446 грн.50 коп. за додатковим кредитом.

В положеннях п.3.2 Загальних умов сторони погодили, що ТОВ «Порше Мобіліті» має право достроково вимагати повернення кредиту та додаткового кредиту, серед іншого, у випадку порушення відповідачем терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) або плати за користування кредитом на строк більше ніж один календарний місяць (п.3.2.1 Загальних умов).

26 травня 2015 року на адресу відповідача ОСОБА_1 направлено вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором за № 50012218 від 15 липня 2014 року, якою позивач вимагав від відповідача ОСОБА_1 дострокового повернення суми кредиту у повному обсязі та заборгованості відповідно до умов договору, які станом на дату направлення вимоги становили 665803 грн.37 коп.

У вимозі від 26 травня 2015 року позивач звертав увагу відповідача ОСОБА_1 , що станом на дату направлення вимоги прострочена сума основного боргу та відсотків за кредитом складає 115455 грн.09 коп., та у зв`язку з направленням цієї вимоги відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача окрім простроченої суми, також в достроковому порядку невиплачену суму кредиту, розмір якої в еквіваленті в іноземній валюті складає 24812 доларів 17 центів США.

Зазначеною вимогою позивач повідомив відповідача ОСОБА_1 , що у випадку неповернення суми кредиту та заборгованості протягом 30 календарних днів з дати одержання цієї вимоги, відбудеться примусове їх стягнення, в тому числі за рахунок автомобіля, що був переданий ТОВ «Порше Мобіліті» у заставу.

Також у вимозі звернуто увагу відповідача ОСОБА_1 на ту обставину, що заборгованість по сумі кредиту визначено в еквіваленті іноземної валюти, її розмір підлягає зміні відповідно до показників обмінного курсу та буде перераховано на дату подання позову.

Загальна заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед ТОВ «Порше Мобіліті» за кредитним договором № 50012218 від 15 липня 2014 року станом на 6 червня 2017 року складається із: 115455 грн.09 коп. - сума простроченої заборгованості по сплаті чергових платежів за кредитом та процентами; 33094 грн.88 коп. - сума заборгованості за додатковим кредитом та процентами; 7964 грн.25 коп. - сума 3% річних за час прострочення за кредитом; -1638 грн.28 коп. - сума 3 % річних за час прострочення платежів за додатковим договором; - 55261 рн.90 коп. - сума інфляційних втрат за час прострочення за кредитом; - 6446 грн.50 коп. - сума інфляційних втрат за час прострочення за додатковим кредитом. Заборгованість з дострокового повернення кредиту в сумі 836092 грн.30 коп., з яких651699 грн.52 коп. - сума заборгованості за кредитом; - 138169 грн.23 коп. - сума заборгованості за процентами; 46223 грн.55 коп. - сума 3% річних.

Крім того, п.8.2 Загальних умов передбачено, що у разі порушення позичальником терміну повернення кредиту та/або додаткового кредиту, визначеного у ст.3.3 позичальник сплачує компанії штраф у розмірі 20% від суми кредиту. На підставі зазначеного пункту кредитного договору відповідачу нараховано штраф в розмірі 67507 грн.33 коп.

Пунктом 8.3 Загальних умов передбачено, що за кожен випадок порушення позичальником умов ст.5.1-5.4, 8.2 позичальник сплачує компанії штраф в українських гривнях у розмірі еквіваленту 20 доларів США за обмінним курсом банку, зазначеному у кредитному договорі, на момент направлення Компанією першого листа щодо сплати, та відповідно у розмірі еквіваленту 25 доларів США за обмінним курсом банку, зазначеному у кредитному договорі, на момент направлення Компанією другого листа щодо сплати, та у розмірі еквіваленту 30 доларів США за обмінним курсом банку, зазначеному у кредитному договорі, на момент направлення Компанією третього листа щодо сплати.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем передбачених кредитним договором обов`язків відповідачеві неодноразово направлялись вимоги про сплату заборгованості за договором. Відповідно до положень кредитного договору за направлення вимог відповідачам нараховано штрафні санкції в розмірі 9142 грн.76 коп.

Таким чином, судом установлено, що загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 6 червня 2017 року за кредитним договором № 50012218 від 15 липня 2014 року становить 1132602 грн.77 коп.

Крім того, судом установлено, що відповідно до листа регіонального сервісного центру МВС України в Запорізький області а запит Чернігівського районного суду Запорізької області у цивільній справі № 329/31/16-ц, автомобіль марки Volkswagen , модель Passat В7, 2014 року виробництва, кузов № НОМЕР_1 з об`ємом двигуна 1968, д.н.з. НОМЕР_2 , що був переданий в заставу за договором застави від 22 липня 2014 року, був знятий з реєстраційного обліку для реалізації, внаслідок чого був перереєстрований 24 січня 2017 року на нового власника ОСОБА_2 .

Станом на день вчинення відповідачем ОСОБА_1 реєстраційної операції щодо зміни права власності на предмет застави, в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна містилися відомості про наявність обтяження - застави рухомого майна, згідно договору застави рухомого майна, згідно договору застави № 50012218 від 22 липня 2014 року, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бугрім О.В., зареєстрованим в реєстрі за № 2326. У зв`язку з чим покупець мав реальну можливість бути обізнаним про наявність обмежень у вчиненні правочинів стосовно спірного автомобіля.

Умовами ст.2.3.4 договору застави визначено, що заставодавець зобов`язується без попередньої письмової згоди заставодержателя не здійснювати стосовно предмету застави, дій, пов`язаних зі зміною права власності на предмет застави, а також дій, пов`язаних з передачею предмета застави третім особам, у тому числі у тимчасове користування. У разі передачі предмета застави третім особам за договором оренди, позики, лізингу, найму або на підставі іншого подібного договору, що передбачає користування предметом застави, майновими правами на нього чи його відчуження, обов`язково передбачити в цих договорах, що вони втрачають чинність у разі переходу права власності на предмет застави до заставодержателя або у разі звернення стягнення на предмет застави з моменту вчинення виконавчого напису чи пред`явлення позову. Укладання таких договорів здійснюється тільки після отримання попередньої згоди заставодержателя на укладання таких договорів.

Відповідно до п.4.1.2 договору застави, в якому передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання заставодавцем умов, передбачених п.2.3 цього договору, заставодержатель може застосувати до заставодавця штрафні санкції у розмірі 10 відсотків від вартості предмету застави, визначеної у ст.1.1 цього договору.

В п.1.1 договору заставити за домовленістю сторін заставна вартість предмету застави встановлена в розмірі 482195 грн.20 коп., а отже розмір штрафу становить 48219 грн.52 коп.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позичальник не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, а за умовами укладеного договору застави та за вимогами законодавства передбачено право позивача на звернення стягнення на предмет застави в разі неповернення кредитних коштів. Зважаючи на те, що застава автомобіля, який належить ОСОБА_2 , діє на даний час, наявні підстави для звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 в сумі 1132602 грн.77 коп. шляхом продажу вказаного автомобіля з публічних торгів відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження».

Проте, повністю з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуг, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання свого обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов а вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ч.1 ст.611 ЦК України).

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу, про що зазначено в ч.1 ст.1050 ЦК України.

У свою чергу відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за можливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст.19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих про строчкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойкою), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Аналогічне правило закріплено і в ч.1 ст.590 ЦК України.

Встановивши, що зобов`язання за кредитним договором, виконання якого було забезпечено договором застави, позичальником ОСОБА_1 не виконані, відомості про обтяження рухомого майна, що є предметом договору застави, наявні 22 липня 2014 року, в тому числі і на момент набуття ОСОБА_2 права власності на автомобіль марки Volkswagen , модель Passat В7 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для звернення стягнення на предмет застави.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України «Про заставу» заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Згідно з ч.1 ст.27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо однією із підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, визначає Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Згідно зі ст.3 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяженням є право обтяжувала на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувала на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов`язує виконання прав і обов`язків щодо рухомого майна.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію їх обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач дав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якого є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

У разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем зі ст.388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень (ч.1 ст.10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»).

Згідно зі ст.12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію їх обтяжень» взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.

Це правило відповідає речовій природі застави як способу забезпечення, що отримало назву «право слідування».

За таких обставин реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, отже на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених ст.ст.25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію їх обтяжень».

Судом установлено, що представником позивача надано витяги про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, виданого 22 липня 2014 року № 44749362 та від 6 лютого 2017 року № 51402383, відповідно до змісту якого автомобіль марки Volkswagen , модель Passat В7, 2014 року виробництва, кузов № НОМЕР_1 з об`ємом двигуна 1968, д.н.з. НОМЕР_2 заборонено відчужувати, оскільки Філією міста Києва та Київської області державного підприємства «Національні інформаційні системи зареєстровано обтяження за № 14460282 на термін 22 липня 2019 року та № 1613177 на термін до 6 лютого 2022 року на цей транспортний засіб (т.1 а.с.33-36).

Тобто на момент перереєстрації спірного транспортного засобу на ОСОБА_2 (24 січня 2017 року) діяла заборона на його відчуження.

Таким чином ОСОБА_2 не можна вважати добросовісним набувачем вказаного транспортного засобу і на предмет застави може бути звернено стягнення з підстав, передбачених ст.ст.25,26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Доводи апеляційної про те, що суд першої інстанції не врахував, що на момент подання ТОВ «Порше Мобіліті» позову у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, всупереч вимогам ч.3 ст.24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», не були зареєстровані відомості про звернення стягнення на спірний автомобіль, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч.ч.1, 2 ст.20 Закону України «Про заставу» та ст.589 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, а також у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.590 ЦК України звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено законом або договором. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Водночас відповідно до ст.24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувала або третіх осіб звернутися до суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Таким чином, оскільки позивач обрав спосіб звернення стягнення на предмет застави за рішенням суду, а не шляхом вчинення виконавчого напису чи інший позасудовий порядок, то обов`язок зареєструвати початок процедури звернення стягнення в такому випадку виникає у обтяжувача лише після набрання чинності рішенням суду про звернення стягнення на предмет застави.

Доводи представника відповідача про те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не врахував правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та у постановах Верховного Суду від 6 грудня 2019 року у справі № 759/4658/17 та від 29 квітня 2020 року у справі № 223/312/16-ц, є безпідставними та необґрунтованими.

Так, у справі № 402/428/16-ц та у цій справі обставини не є тотожними. У справі № 402/428/16-ц позивач просив звернути стягнення на предмет застави з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з наданням повноважень на отримання дубліката свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу замість втраченого, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах державної автомобільної інспекції України на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ або його дубліката для його подальшої реалізації, а також надання заставодержателю усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу (позасудовий спосіб). У цій справі позивачем обраний судовий спосіб звернення стягнення на предмет застави.

Що стосується позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 6 грудня 2019 року у справі № 759/4658/17 та у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 223/312/16-ц, то апеляційний суд вважає, що вони не вони не можуть бути враховані при ухваленні рішення у цій справі, оскільки остання позиція Верховного Суду при вирішенні тотожного спору ( справа № 185/4966/16-ц, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2020 року) зводиться до того, що у разі обрання позивачем способу звернення стягнення на предмет застави за рішенням суду, - обов`язок зареєструвати початок процедури звернення стягнення в такому випадку виникає у обтяжувача лише після набрання чинності рішенням суду про звернення стягнення на предмет застави.

Обраний позивачем спосіб звернення стягнення передбачений як законом та і договором, є судовим зверненням стягнення на предмет застави, а тому доводи апеляційної скарги щодо невірно обраного позивачем способу захисту не заслуговують на увагу.

Посилання апелянта на факт припинення застави є безпідставними, оскільки по перше, факт викрадення автомобіля є недоведеним (відсутній вироку), по-друге, факт викрадення автомобіля не є підставою для припинення договору застави та не може свідчити про знищення предмета застави.

Отже, доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність.

Разом з тим, в даному випадку суд вважає необхідним вийти за межі доводів апеляційної скарги, оскільки під час розгляду справи апеляційним судом встановлено неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права (ч.4 ст.367 ЦПК України).

Установлено, що 26 травня 2015 року ТОВ «Порше Мобіліті» на адресу відповідача ОСОБА_1 направлено вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором за № 50012218 від 15 липня 2014 року, якою позивач вимагав від відповідача ОСОБА_1 дострокового повернення суми кредиту у повному обсязі та заборгованості відповідно до умов договору, які станом на дату направлення вимоги становили 665803 грн.37 коп. У вимозі від 26 травня 2015 року позивач звертав увагу відповідача ОСОБА_1 , що станом на дату направлення вимоги прострочена сума основного боргу та відсотків за кредитом складає 115455 грн.09 коп., та у зв`язку з направленням цієї вимоги відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача окрім простроченої суми, також в достроковому порядку невиплачену суму кредиту, розмір якої в еквіваленті в іноземній валюті складає 24812 доларів 17 центів США.

Таким чином, строк виконання зобов`язання за кредитним договором від 15 липня 2014 року №50012218, укладеним між ТОВ "Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 , відповідно до п.3.3 Загальних умов кредиту, вважається таким, що настав із 27 червня 2015 року і такий кредитний договір припинив свою дію.

Разом з тим, як вбачається із розрахунку заборгованості ТОВ «Порше Мобіліті» продовжило нараховувати ОСОБА_1 відсотки за користування кредитом ( період нарахування з 1 червня 2015 року по 6 червня 2017 року) ( а.с.62).

Норма абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечується ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначений правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

Суд першої інстанції вказане не прийняв, не дослідив правильність розрахунків позивача з урахуванням змісту п.3.3 Загальних умов кредиту, які є частиною кредитного договору від 15 липня 2014 року № 50012218, і дійшов помилкових висновків щодо зарахування до розміру заборгованості за вказаним кредитним договором відсотків, нарахованих позивачем після 27 червня 2015 року в сумі 133294 грн.87 коп.( 138169, 23 грн. - (24812,47 доларів США : 100% х 10,5% :365 х 26 днів х 26,265 доларів США) = 133294 грн.87 коп.) та відповідно 3% річних, нарахованих на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, в сумі 15940 грн.01 коп.

За таких обставин визначена судом першої інстанції сума заборгованості підлягає зменшенню на суму 149234 грн.88 коп., і відповідно складає 983367 грн.89 коп. В іншій оскаржуваній частині рішення є законним і обґрунтованим.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу ( ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Порше Мобіліті» та АО «КПД Консалтинг» 26 травня 2015 року підписали договір про надання юридичних послуг, 10 квітня 2018 року підписали додаткову угоду № 3.

На виконання договору про надання юридичних послуг від 26 травня 2015 року позивач та АО «КПД «Консалтинг», з урахуванням додаткової угоди № 3 від 10 квітня 2018 року, підписали заявку на надання юридичних послуг № 287 від 30 травня 2017 року вартість юридичних послуг за забезпечення комплексного представництва позивача у суді апеляційної інстанції становить 8400 грн.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог..

Зважаючи на те, що позовні вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» підлягають задоволенню частково ( задоволено на 84,59%), витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 у сумі, пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 7105 грн. 56 коп. ( 8400 грн. х 4,59% :100%), Крім того, розмір стягнутого судового збору підлягає зменшенню з 18293 грн.78 коп. до 15474 грн.71 коп. ( 18293 грн.78 коп. х 84,59% :100%).

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України,

суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Діордієвим Сергієм Георгійовичем задовольнити частково.

Рішення Солом`янського районного суду м.Києва від 18 вересня 2020 року в частині звернення стягнення на предмет застави - автомобіль марки Volkswagen, модель Passat B7 двигуна 1968 куб. см., 2014 року виробництва, кузов № НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , шляхом продажу вказаного автомобіля з публічних торгів відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», встановивши його початкову вартість на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, змінити в частині визначення суми боргу ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» за кредитним договором № 50012218 від 15 липня 2014 року та в частині судового збору, зменшивши суму заборгованості з 1 132 602,77 грн. до 983 367, 89 грн. та суму стягнутого судового збору з 18 293,78 грн. до 15 474, 71 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Порше Мобіліті" 7105,56 грн. понесених судових витрат на оплату правової допомоги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 14 травня 2021 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус