ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4524/21 Справа № 216/2754/17 Суддя у 1-й інстанції - Бутенко М. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2021 року                                                                м.Кривий Ріг

Справа № 216/2754/17

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

секретар судового засідання - Євтодій К.С.

сторони:

позивач -  ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 на  рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 січня 2021 року, яке ухвалено суддею Бутенко М.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 03 лютого 2021 року, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Князя Арх Топольського В.В. про визнання договору дійсним та стягнення суми заборгованості за договором.

В обґрунтування позову посилався на те, що  в липні 2011 року між  ОСОБА_1  та відповідачем  Князем Арх ОСОБА_3   було фактично укладено договір про виготовлення з його матеріалу сувенірних мечів, необхідних відповідачу для процедури прийняття ним дворянського титулу. Відповідно до попередньої домовленості, сторони погодили всі істотні умови договору: строк виготовлення – до 01.07.2012 року, вартість виконаних робіт - 10 000 доларів США, яка, на день укладання договору, була еквівалентна 220 000 грн. В червні 2012 року позивач передав виготовлені мечі відповідачу, який пообіцяв сплатити обумовлену вартість згодом, однак так і не виконав своєї обіцянки.

Просив суд: визнати договір підряду між ОСОБА_1 та Князем Арх ОСОБА_3 про виготовлення сувенірних мечів дійсним; стягнути з Князя Арх ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 220 000 гривень суму боргу в оплату вартості роботи за договором.

Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 січня 2021 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано договір підряду між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про виготовлення сувенірних мечів дійсним.

Стягнуто з Князя Арх ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 120 000 гривень суму боргу в оплату вартості роботи за договором.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що договір між сторонами не укладався та, відповідно, не було досягнено ніякої згоди з усіх істотних умов договору. Вважає, що «Расчетная стоимость сувенирных изделий ручной работы», із зазначенням предмету та вартості робіт, без підпису ОСОБА_4 та з підписом Топольського, а не Князя Арх ОСОБА_3 , взагалі не підтверджує в подальшому виникнення та існування будь-яких зобов`язальних відносин між ними, оскільки надана суду у копії, яка є сумнівною та підписана з використанням підпису, виконаного від імені ОСОБА_3 , який схожий на підпис наявним в матеріалах справи №216/597/18 за позовом ОСОБА_1 до Князя Арх ОСОБА_3 щодо стягнення заборгованості за виконані ремонтно-будівельні роботи, в задоволенні якого йому було відмовлено, а оригінал документу із назвою «Расчетная стоимость сувенирных изделий ручной работы» позивачем суду надано не було. З цього приводу ОСОБА_2 звернувся із заявою про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 за ст. 358, 190 КК України. При цьому, відповідач вказує на те, що ОСОБА_1 в суді першої інстанції заявляв, що оригінал вказаного документа зберігається у відповідача, що не відповідає дійсності. Також, відповідач зауважує й на тому, що з 06 травня 2011 року він змінив прізвище з ОСОБА_5 на ОСОБА_2 та з цього часу підписував всі документи новим підписом, використовуючи нове прізвище.

На переконання відповідача, всі дії позивача ОСОБА_1 свідчать про намір будь-яким чином уникнути відповідальності щодо виконання рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 листопада 2013 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 на його користь 82 307,80 грн. за договором позики.

Не погоджується відповідач й з висновками суду першої інстанції про те, що пред`явленням ОСОБА_1 позову до суду, який згодом було залишено без розгляду, перервав перебіг позовної давності.

Крім іншого, відповідач ОСОБА_2 зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції, у нього виникли сумніви щодо неупередженості та об`єктивності судді Бутенко М.В.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, відповідача Князя Арх Топольського В.В. та його представника адвоката Пшиченка Ю.В., які, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що, відповідно до розрахункової вартості сувенірних виробів ручної роботи, виконавець ОСОБА_1 за замовленням ОСОБА_3 зобов`язався виготовити сувенірні вироби на суму 120 200 грн.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що працював у відповідача Князя Арх ОСОБА_3 заступником директора та підтвердив, що, виготовлені на замовлення відповідача, мечі були передані позивачем відповідачу, однак він не був присутнім при їх замовленні.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанцїі вихоив з того, що між сторонами було досягнено згоди щодо істотних умов договору, сувенірні вироби були передані відповідачу, у зв`язку з чим договір підряду може бути визнаний дійсним в судовому порядку, із стягненням з відповідача суми боргу в розмірі 120 000 грн, яка була підтверджена розрахунковою вартістю сувенірних виробів ручної роботи.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 

2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає, з огляду на наступне.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (стаття 15 ЦК України).

За положеннями пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині третій статті 203 ЦК України закріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;  4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Згідно із частиною першою статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.  Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У статті 641 ЦК України визначено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна зі сторін майбутнього договору.  Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до частин першої, третьої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 ЦК України).

Умова про предмет договору підряду є істотною. Предметом договору підряду є індивідуалізований результат праці підрядника на який спрямована узгоджена воля сторін.

Умова щодо предмета договору підряду уточнюється ціною підрядних робіт.

Ціна договору підряду – це грошова сума, належна підрядникові за виконане замовлення. За статтею 843 ЦК України у договорі підряду визначається або конкретна ціна роботи, або способи її визначення. Отже, ціна може бути визначена в тексті договору підряду безпосередньо, або у договорі підряду може зазначатися спосіб визначення ціни. Крім того, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі, який містить постатейний перелік затрат на виконання робіт, є додатком до договору та його невід`ємною частиною.

За відсутності цих умов ціну може встановити суд на основі звичайно застосовуваних за аналогічні роботи цін з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Таким чином, закріплене у ЦК України визначення договору підряду дає підстави для висновку про те, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір.

При чому,  консенсуальність договору підряду означає, що він визнається укладеним у момент одержання особою, що направила оферту, акцепту.

Форма договору підряду може бути як усною так і письмовою, і визначається відповідно до положень статей 205, 207 - 209 ЦК України.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 208 ЦК України  у письмовій формі належить вчиняти:  правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Правочин, який є предметом даного спору, укладений між фізичними особами та перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 218 ЦК України).

Нормами глави 61 ЦК України не передбачено обов`язкової письмової форми для договору підряду.

Отже, виходячи із загальних вимог законодавства, договір вважається укладеним між сторонами з моменту досягнення ними істотних умов договору, а саме: предмету договору, сторін договору, строку виконання робіт, вартості робіт, тощо.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Перевіривши та оцінивши надані позивачем докази, колегія суддів дійшла висновку, що вони не є належними та допустимими доказами, які підтверджують факт погодження сторонами обсягу підрядних робіт та їх вартості, оскільки єдиним доказом, наданим позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог, є копія документу із назвою «Расчетная стоимость сувенирных изделий ручной работы», в якій наведено перелік вартості матеріалів та робіт на виготовлення продукції, погоджена 01.07.2011 року та підписана замовником ОСОБА_3 , із зазначенням виконавцем ОСОБА_7 (а.с. 19). Разом з тим, зазначений документ із назвою «Расчетная стоимость сувенирных изделий ручной работы», який надано суду у копії, без пред`явлення оригіналу, не містить відомості щодо досягнення істотних умов договору, а саме: предмету договору, сторін договору, строку виконання робіт, вартості робіт, тощо.

Крім того, в цьому документі зазначено, що він підписаний замовником ОСОБА_3 , тоді як, згідно повторного Свідоцтва про зміну імені Серії НОМЕР_1 , виданого Центрально-Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області 19 травня 2011 року, ОСОБА_3 змінив ім`я на Князя Арх ОСОБА_3 , про що в Книзі реєстрації зміни імені 27 квітня 2011 року зроблений відповідний актовий запис №16 (а.с. 155) та 06 травня 2011 року Центрально-Міським РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області видано Князю Арх Топольському В.В. паспорт громадянина України Серії НОМЕР_2 (а.с. 153), й доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було враховано зміну прізвища відповідачем та підписання ним всіх документів з урахуванням такої зміни заслуговують на увагу.

Пояснення ж свідка ОСОБА_6 , допитаного судом першої інстанції, не мають правового значення для вирішення спору щодо визнання договору дійсним, оскільки він пояснив, що під час замовлення мечів, тобто укладення договору, присутнім не був, а, згідно приписів ч. 1 ст. 90 ЦПК України, показання свідка – це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Доводи ж відповідача Князя Арх ОСОБА_3 про те, що всі дії позивача ОСОБА_1 свідчать про намір будь-яким чином уникнути відповідальності щодо виконання рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 листопада 2013 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 на його користь 82 307,80 грн. за договором позики, теж не мають правового значення для вирішення даного спору.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, не доведені належними та допустими доказами, а тому задоволенню не підлягають.

При цьому, колегія суддів не перевіряє доводи апеляційної скарги щодо незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про те, що пред`явленням ОСОБА_1 позову до суду, який згодом було залишено без розгляду, перервав перебіг позовної давності, оскільки, згідно роз`яснень, викладених у п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд зазначає у рішенні про відмову у позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Посилання ж відповідача Князя Арх ОСОБА_3 на те, що під час розгляду справи судом першої інстанції, у нього виникли сумніви щодо неупередженості та об`єктивності судді Бутенко М.В., колегією суддів теж не враховується, оскільки в суді першої інстанції останній не скористався своїм правом щодо заявлення відводу судді, й підстави для перевірки об`єктивності  та неупередженості судді  Центрально-Міського районного суду  міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Бутенко М.В. в суді апеляційної інстанції відсутні, адже, згідно  ч. 3 ст. 376  ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь Князя Арх ОСОБА_3 підлягають стягненню судові витрати, понесені по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, в сумі 2 639, 04 грн.

Керуючись ст. ст.. 367, 369, 374, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача Князя Арх Топольського Вадима Володимировича – задовольнити.

Рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 січня 2021 року -  скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним та стягнення суми заборгованості за договором – відмовити.

Стягнути з  ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 639 (дві тисячі шістсот тридцять дев`ять) гривень 04 (чотири) копійки.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14 травня 2021 року.

Головуючий:        

Судді: