Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2021 р. Справа№200/2863/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С., розглянув в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправними дій щодо невиплати щомісячних страхових виплат за період з 01.03.2017 по теперішній час, зобов`язання виплатити щомісячні страхові виплати з 01.03.2017 по теперішній час.

Згідно викладеного в позові невиплата страхових виплат відповідачем є порушенням гарантованого Конституцією України права позивача на соціальний захист, яке включає, зокрема, право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової працездатності, а також в старості та в інших випадках, передбачених законом. Позивач зазначає, що будь-яким законом не встановлено заборони на здійснення внутрішньо переміщеним особам страхових виплат.

Від відповідача до суду надійшов відзив, в якому зазначено про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог. В обґрунтування незгоди із позовом відповідач зазначив, що з моменту припинення виплат по теперішній час позивач до відділень фонду як внутрішньо переміщена особа за поновленням (призначенням) соціальних виплат не звертався.

Сторони до судового засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалами суду від 22.04.2021 відстрочено позивачу сплату судового збору, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Ухвалою від 26.04.2021 справу призначено до розгляду на 11.05.2021, витребувано з відповідача додаткові докази у справі.

Через неявку сторін до судового засідання 11.05.2021, суд на підставі ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здійснює розгляд справи в письмовому провадженні.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на день звернення до суду відповідно до довідки внутрішньо переміщеної особи від 12.12.2017 № 7715 позивач перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа у АДРЕСА_2 .

Позивач перебував на обліку у Волноваському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, починаючи з 2014 року.

Постановами Відділення ВД ФССНВВП у Волноваському р-ні (юридичну особу якого станом на теперішній час припинено та правонаступником якого є відповідач) від 30.05.2017 № 0560/2768/51 та № 0560/2768/2768/50 припинено позивачу страхові виплати з травня 2017 року згідно рішення комісії.

Листом відповідача від 05.02.2021 № 01-04/15-250 позивача повідомлено про припинення нарахування щомісячних страхових виплат з травня 2017 року на підставі рішення комісії з розгляду питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Волноваської РДА від 05.05.2017 № 40. За поновленням виплат як внутрішньо переміщена особа позивач не звертався, його місце перебування відповідачу не було відомо.

З рішення цієї комісії вбачається, що позивачу припинено виплати через те, що він «за адресою не проживає».

Позивач у позові наполягає, що виплати не отримує з березня 2017 року.

Відповідно до наданих відповідачем реєстрів на страхові виплати на Ощадбанк за березень-квітень 2017 року, позивачу здійснено страхові виплати за ці місяці.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право громадян України на соціальний захист у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності від нещасного випадку на виробництві визначено Законом України «Про загальнообов`язкове соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі за текстом ЗУ № 1105-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону № 1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Пунктом третім розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1105-XIV встановлено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 4 цього Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

За приписами ст. 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до абз. 1 п. 1 Постанови КМУ від 5 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509.

У той же час, згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основи соціального захисту.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Стаття 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність, проживання за певною адресою не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Суд звертає увагу, що реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України від 11.12.2003 № 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (далі - Закон № 1382-IV), не може позбавляти його права на отримання страхових виплат.

Оскільки отримання позивачем страхових виплат не може ставитись в залежність від місця проживання особи, суд не приймає доводи про невиплату позивачу страхових виплат з травня 2017 року через відсутність інформації про його місце перебування.

Щодо визначення підставою припинення позивачу виплат рішення комісії з розгляду питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Волноваської РДА від 05.05.2017 № 40, то суд зазначає, що в такому рішення причиною припинення виплат визначено «не проживає за адресою», будь-яких інших пояснень чи обґрунтування з цього приводу у рішенні не викладено.

Будь-яким законом не передбачено можливість припинення страхових виплат з цієї підстави.

Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права, або «інші права», як це зазначено у ст. 9 Закону, не звужуючи при цьому обсяг конституційних прав та свобод особи. Вказаний Закон встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Разом з тим, реалізація права позивача на отримання страхових виплат протиправно обмежена додатковими вимогами до особи, як внутрішньо переміщеної.

За викладеним у рішенні Європейського Суду з прав людини «Пічкур проти України» виплата соціальних платежів сама по собі не може ставити осіб, які проживають у різних країнах, у відносно схоже становище, оскільки будь-яка система соціального забезпечення, включаючи пенсійне забезпечення, у першу чергу створена для забезпечення певних мінімальних стандартів рівня життя осіб, що проживають у відповідній країні, та обслуговування їхніх потреб. Більше того, важко зробити якесь правильне порівняння між пенсіонерами, що проживають у відповідній країні, та тими, які проживають в іншому місці, через низку економічних та соціальних відмінностей, що застосовуються залежно від країни.

Практикою Суду встановлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях.

Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю.

Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

За приписами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Керуючись частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд застосовує Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про недоведення відповідачем правомірності нездійснення позивачу страхових виплат з 01.05.2017. Доводи позивача про неотримання ним страхових виплат також за березень-квітень 2017 року не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України визначено, що на відповідача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладений обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Разом із цим, відповідно до ч. 1 цієї статті кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, задоволенню підлягають вимоги позивача про визнання протиправними дій щодо невиплати щомісячних страхових виплат в частині виплат за період з 01.05.2017.

Згідно з ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

На підставі частини 2 статті 9 КАС України для ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними і скасувати постанови відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Волноваському районі Донецької області від 30.05.2017№ 0560/2768/51 та № 0560/2768/2768/50 про припинення позивачу страхових виплат з 01.05.2017.

При цьому в задоволенні вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо нездійснення страхових виплат позивачу слід відмовити, оскільки безпосередній вплив на позивача права в даному випадку мають саме постанови про припинення виплат, а їх скасування охоплює наведені позовні вимоги.

Зважаючи на наведене, виплати позивачу мають бути поновлені з моменту припинення, а отже позовні вимоги про зобов`язання відповідача виплатити позивачу щомісячні страхові виплати підлягають задоволенню в частині виплат з 01.05.2017.

Пунктом 1 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій та інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць, з огляду на що рішення про зобов`язання відповідача відновити виплату пенсії та сплатити заборгованість підлягає негайному виконанню в частині страхових виплат за один місяць.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалою суду від 22.03.2021 позивачу відстрочено сплату судового збору.

Враховуючи задоволення позову повністю та немайновий характер позовних вимог, судовий збір в розмірі 908 грн суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь Державного бюджету.

З огляду на викладене вище, на підставі положень Конституції України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 291, 371 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати постанови відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Волноваському районі Донецької області від 30.05.2017№ 0560/2768/51 та № 0560/2768/2768/50 про припинення ОСОБА_1 страхових виплат з 01.05.2017.

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області сплатити ОСОБА_1 щомісячні страхові виплати з 01.05.2017 по день прийняття рішення у справі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду у межах суми страхових виплат за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області судові витрати в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок на користь на користь Державного бюджету України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відомості про сторін:

ОСОБА_1 (позивач) - ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (відповідач) - код ЄДРОПУ 41325231, місцезнаходження: 84122, Донецька обл., місто Слов`янськ, вулиця Свободи, 5.

Суддя А.С. Михайлик