копія
СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
< (ВСТУПНА ТА РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА) >
13 травня 2010 р. Справа № 2а-3430/10/1870
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Опімах Л.М.,
за участю секретаря судового засідання - Шевченко В.М.,
представника позивача – Кота Ю.Д.,
відповідача – ОСОБА_3,
свідка – ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Конотопського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті до Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення фінансових санкцій ,-
В С Т А Н О В И В:
Конотопський транспортний прокурор в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті (далі по тексту – позивач, Головавтотрансінспекція) звернувся до суду з позовом до Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_3 (далі по тексту – відповідач, ФОП ОСОБА_3.), в якому просить суд:
- стягнути з відповідача на користь держави фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 15.06.2009 року за результатами перевірки транспортного засобу відповідача виявлено порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме: відсутність ліцензійної картки при наданні послуг з нерегулярних пасажирських перевезень, про що складено відповідний акт. 04.08.2009 р. позивачем прийнято постанову №082006 про застосування до відповідача фінансових санкцій в сумі 1700 грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з зазначених вище підстав.
Відповідач заперечував проти позовних вимог та пояснив, що 15.06.2009 р. на власному автомобілі «Мерседес – спринтер» їхав з ринку м. Одеси в м. Конотоп, разом з пасажирами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 В автомобілі віз особистий товар, оскільки займається роздрібною торгівлею в м. Конотоп, і не надає послуг з перевезення пасажирів та вантажу, а тому йому ліцензійна картка не потрібна.
Заслухавши представника позивача, відповідача та пояснення свідка, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог відмовити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 15.06.2009 року державними інспекторами територіального управління Головавтотрансінспекції у Сумській області проведено перевірку транспортного засобу «Мерседес» НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3, на предмет додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами якої було складено акт від 15.06.2009 року (а.с.6).
Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_3 надавав послуги з нерегулярних перевезень пасажирів без ліцензійної картки (а.с.6).
Територіальним управлінням Головавтотрансінспекції у Сумській області 04.08.2009 року винесено постанову №082006 про застосування фінансових санкцій у розмірі 1700 грн. (а.с.7).
Суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом п.1 ч.3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні суди при оскарженні рішення, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень перевіряють чи прийнято рішення на підставі, у межах, та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Відповідно до п.4 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 року №1190, Головавтотрансінспекція, як урядовий орган державного управління, відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм і стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів.
Згідно п. 1 Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14.12.2005 №888 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1573/11853 від 28.12.2005 року, основним завданням територіальних управлінь Головної автотрансінспекції у відповідному регіоні є здійснення державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання усіх форм власності вимог нормативно-правових актів, стандартів і норм перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом загального користування, а також здійснення державного контролю за суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування.
Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, передбачена відповідальність автомобільних перевізників за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, в тому числі ліцензійної картки, відсутність якої стало причиною до складання акта та в подальшому рішення про застосування фінансових санкцій.
При цьому, ст.1 Закону України “Про автомобільний транспорт” зазначає, що автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Послугами ж з перевезення пасажирів чи вантажів, згідно вказаної вище норми, –є перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
Згідно до ст.33 Закону України “Про автомобільний транспорт”, автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що 15.06.2009 р. разом з чоловіком та ОСОБА_5 їхали з ринку м. Одеси в м. Конотоп та везли особистий товар, оскільки чоловік – ОСОБА_3 займається роздрібною торгівлею в м. Конотоп, послуг з перевезення пасажирів та вантажу не надає.
Крім того, в акті від 15.06.2009 р. не зазначено - на якому саме транспортному засобі марки «Мерседес» здійснювались пасажирські перевезення, кількість пасажирів, не встановлена їх особа, що також не було враховано при винесенні постанови про застосування фінансових санкцій.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме: патенту серії ПАЕ №НОМЕР_2, основним видом діяльності ФОП ОСОБА_3 є роздрібна торгівля (а.с.17-18), а тому вини відповідача у вчиненні правопорушення, передбаченого абз.3 ч.1 ст. 60 Законом України “Про автомобільний транспорт”, суд не вбачає.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що начальник ТУ Головавтотрансінспекції в Сумській області необґрунтовано, без з’ясування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, при відсутності підстав, передбачених Законом України “Про автомобільний транспорт”, прийняв рішення про застосування фінансових санкцій, а тому воно не може вважатися таким, що прийняте з дотриманням вимог, передбачених ч.3 ст. 2 КАС України, у зв’язку з чим вимоги позивача про стягнення з ФОП ОСОБА_3 фінансових санкцій в розмірі 1700 грн. 00 коп. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодекс у адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову Конотопського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті до Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення фінансових санкцій – відмовити.
< Текст > < Сумма стягнення (цифрами) > < Текст > .
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі та подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) Л.М. Опімах
< Список > < Дата >
З оригіналом згідно
Суддя Л.М. Опімах
Повний текст постанови виготовлено 19.05.2010 року.