13.05.2021 Справа № 756/15925/17

Справа пр. № 6-а/756/9/21

ун. № 756/16557/17

У Х В А Л А

06 травня 2021 року Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Андрейчука Т.В.,

за участю секретаря судового засідання - Шлапака Р.О.,

учасники справи:

стягувач - ОСОБА_1 ,

представник боржника - Курганська Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Києві заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Оболонського районного суду м. Києва від 07 лютого 2018 року в адміністративній справі № 756/15925/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

Стягувач ОСОБА_1 звернулася до Оболонського районного суду м. Києва в порядку адміністративного судочинства з заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Оболонського районного суду м. Києва від 07 лютого 2018 року в адміністративній справі № 756/15925/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Заява мотивована тим, що на виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 07 лютого 2018 року в адміністративній справі № 756/15925/17 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві було здійснено перерахунок пенсії, призначеної ОСОБА_1 . До липня 2020 року стягувач отримувала пенсію у розмірі 8892,00 грн, проте з 01 липня 2020 року боржник почав здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 4455,06 грн.

Стягувач звернулася з цього приводу до боржника, який повідомив їй, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 07 лютого 2018 року в адміністративній справі № 756/15925/17 не покладено на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві обов`язку здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням доплат за ступінь кандидата наук, надбавки за виконання особливо важливих завдань та премії у відсотках від посадового окладу та окладу за військове звання, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції".

Такі дії боржника ОСОБА_1 вважала протиправними, а тому просила суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати в тридцятиденний строк звіт про виконання у повному обсязі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 07 лютого 2018 року в адміністративній справі № 756/15925/17 з урахуванням визначеного в п. 3 зобов`язання стосовно обрахування під час перерахунку пенсії надбавки за особливо важливі завдання у розмірі 50 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років (2990,00 грн), доплати за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 15 % посадового окладу (2600,00 грн), премії у розмірі 90 % (від суми 8424,00 грн) та відновити перерахунок пенсії.

У судовому засіданні стягувач підтримала подану заяву, просила суд її задовольнити.

Представник боржника у судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви ОСОБА_1 .

Заслухавши вступні слова стягувача та представника боржника, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд дійшов такого висновку.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 07 лютого 2018 року в адміністративній справі № 756/15925/17 в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії позовні вимоги задоволено частково, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії, призначеної ОСОБА_1 згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у зв`язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей", постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 18 травня 2017 року № 22/6-71422, виданої Міністерством внутрішніх справ України, з урахуванням у складі грошового забезпечення для обчислення пенсії надбавки за особливо важливі завдання у розмірі 50 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, доплати за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 15 % посадового окладу, премії у розмірі 90 %, починаючи з 01 січня 2016 року, з урахуванням здійснених виплат.

Ст. 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Європейський Суд з прав людини звертає увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), № 2132/02, п. п. 24-27, від 13 червня 2006 року, п. п. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" № 11944/05 від 12 травня 2011 року).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07 травня 2002 року, "Ромашов проти України" від 27 липня 2004 року, "Шаренок проти України" від 22 лютого 2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), № 29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено ст. 382 КАС України, за приписами частини першої та другої суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини восьмої цієї ж статті судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому ст. 287 цього Кодексу.

Зазначеній нормі кореспондують положення п. 1 ч. 6 ст. 246 КАС України, згідно з якими у резолютивній частині рішення у разі необхідності вказується про порядок і строк виконання рішення.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої інстанції може під час прийняття рішення у справі. Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу. Таким чином, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинен бути вказаний обов`язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття рішення у справі.

Разом з тим, вказаною нормою ст. 382 КАС України передбачено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Тобто, суд наділений правом зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення лише у випадку, коли існують беззаперечні докази нехтування відповідачем вимогам суду.

Аналіз норм ст. 382 КАС Українидає підстави для висновку про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов`язань у межах відповідної справи. Тобто, встановлення судового контролю при ухваленні судового рішення по суті позовних вимог попереджує неналежне виконання відповідачем обов`язків, що виникли внаслідок задоволення позовних вимог позивача. Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час ухвалення судового рішення у справі.

Чинне процесуальне законодавство не передбачає можливості після розгляду справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанції вирішувати питання про встановлення судового контролю у спосіб, визначений ст. 382 КАС України.

Таким чином, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правовим наслідком такого судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов`язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття судового рішення у справі. Враховуючи викладене, суд позбавлений процесуальної можливості встановлення судового контролю за відповідною заявою позивача вже після ухвалення рішення у справі.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 826/18826/14 та від 07 листопада 2019 року у справі № 361/11754/13-а, яка в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України та ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" враховується судом під час вирішення клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Матеріали справи свідчать, що, ухвалюючи рішення від 07 лютого 2018 року Оболонський районний суд м. Києва не встановлював судовий контроль за виконанням цього судового рішення.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви стягувача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, яке набрало законної сили у порядку передбаченому ст. 382 КАС України.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Тому, з огляду на наведене, суд звертає увагу стягувача на те, що спонукання чи примус відповідача до фактичного виконання рішення можливі, зокрема, в порядку, передбаченому ст. ст. 287, 383 КАС України.

Керуючись ст. 382 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Оболонського районного суду м. Києва від 07 лютого 2018 року в адміністративній справі № 756/15925/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Т.В. Андрейчук

Повний текст ухвали виготовлено 13 травня 2021 року