Постанова

Іменем України

Єдиний унікальний номер справи 755/18995/17

Номер провадження 22-ц/824/5568/2021

Головуючий у суді першої інстанції Л.М. Виниченко

Доповідач у суді апеляційної інстанції Л.Д. Поливач

05 травня 2021 року місто Київ

Номер справи 755/18995/17

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Поливач Л.Д. (суддя - доповідач),

суддів: Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І.

секретар судового засідання: Сіра Ю.М.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач Акціонерне товариство «Альфа-Банк»

відповідач державний реєстратор філії Комунального підприємства

Мирнопільської сільської ради «Результат» у м.Києві Коровайко

Оксана Сергіївна

відповідач Комунальне підприємство Мирнопільської сільської ради «Результат»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2018 року, ухвалене у складі судді Виниченко Л.М. в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, повне рішення складене 08 жовтня 2018 року, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - АТ «Укрсоцбанк»), державного реєстратора філії Комунального підприємства Мирнопільської сільської ради «Результат» у м. Києві (далі - філії КП Мирнопільської сільської ради «Результат» у м.Києві) Коровайко О. С., КП Мирнопільської сільської ради «Результат», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 03.03.2008 між нею та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБСР «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №014-550-КП. Відповідно до умов договору 03.03.2008 за №014-550-ЗП, укладеного між сторонами на забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за вищевказаним кредитним договором, ОСОБА_1 передала в іпотеку відповідачу трьохкімнатну квартиру №52 загальною площею 113,00 кв.м, жилою площею 69,30 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

02 грудня 2017 року позивач отримала від ПАТ «Укрсоцбанк» лист від 30.11.2017 за №1243, з якого їй стало відомо про набуття іпотекодержателем права власності на вищевказану квартиру. Право власності на предмет іпотеки було зареєстровано за ПАТ «Укрсоцбанк» на підставі рішення державного реєстратора філії КП Мирнопільської сільської ради «Результат» у місті Києві Коровайко О. С. від 08.11.2017, індексний номер 38021612.

Вищевказане рішення державного реєстратора Коровайко О. С. щодо реєстрації права власності за ПАТ «Укрсоцбанк» позивач вважає протиправним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки перехід права власності на предмет іпотеки міг відбутися виключно за умови укладання договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Вказала на те, що п.п.4.5, 4.5.3 Іпотечного договору сторонами було погоджено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один з наступних способів: шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку». Оскільки положеннями вищевказаної норми, яка була чинною станом на момент укладання іпотечного договору, передача права власності на предмет іпотеки в порядку ст.37 Закону України «Про іпотеку» могла відбутися виключно за умови укладання договору про задоволення вимог іпотекодержателя, а не на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі, що передбачалося вже після внесення відповідних змін до вищевказаного Закону, рішення державного реєстратора вважала незаконним.

Отже, державним реєстратором були порушені вимоги п.п.12, 23 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (далі - Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень) та ст.ст.18, 24, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження», зокрема, щодо обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення, а саме наявності укладеного і нотаріально посвідченого договору про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до Закону України «Про іпотеку» у редакції, чинній на дату укладення іпотечного договору, і вимог п.п.4.5.3 іпотечного договору.

Разом з тим, при реєстрації за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки відповідачами не було враховано положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки спірна квартира підпадає під дію вказаного Закону.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 була змушена звернутись до суду із вказаним позовом, відповідно до вимог якого просила суд визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора філії КП Мирнопільської сільської ради «Результат» у м.Києві Коровайко О. С. про державну реєстрацію права власності від 08.11.2017, індексний номер 38021612, номер запису про право власності 23260379.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано зазначене рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) державного реєстратора філії КП Миропільської сільської ради «Результат» у м. Києві Коровайко О.С. від 08.11.2017. У задоволенні інших вимог відмовлено.

Дане рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що за умовами договору іпотеки сторони погодили, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Таким чином, у разі звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання під час реєстрації права власності на іпотечне майно правовстановлюючим документом повинен бути договір про задоволення вимог іпотекодержателя. Оскільки такий договір між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк» не укладався, згоди на відчуження спірної квартири позивач не надавала, суд першої інстанції вбачав наявними підстави для задоволення позову у цій частині позовних вимог ОСОБА_1 , пред`явлених до АТ «Укрсоцбанк».

При цьому, зазначив, що звернувшись із даним позовом одночасно до відповідача КП Мирнопільської сільської ради «Результат», ОСОБА_1 не довела порушення, невизнання чи оспорення її прав вказаним відповідачем. А тому, оскільки останнє не є належним відповідачем у справі місцевий суд вважав відсутніми підстави для задоволення позову в частині вимог до КП Мирнопільської сільської ради «Результат».

Не погоджуючись із даним рішенням суду АТ «Укрсоцбанк» подало апеляційну скаргу, у якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи при вирішенні спору, а також на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, у зв`язку із чим просило скасувати рішення суду та ухвалити у справі нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

В обґрунтування поданої скарги заявник вказував на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо необхідності укладення між сторонами окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, у разі звернення останнім стягнення на предмет іпотеки, оскільки іпотечний договір містить застереження про позасудове врегулювання шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, у випадку порушення позивачем своїх обов`язків. Зазначив, що застереження про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, а редакція ст.ст.36, 37 Закону України №898-IV, викладена у п.п.17 п.4 розділу ІІІ «Перехідні положення» Закону України №800-VІ, не змінювала встановлений раніше цими статтями порядок позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки та підстави переходу права власності на нього до іпотекодержателя, а лише уточнювала їх, як неодноразово було підкреслено судом касаційної інстанції.

Водночас вказав на те, що ОСОБА_1 , підписуючи договір іпотеки, погодила всі його істотні умови, підтвердила свою згоду на передачу у власність іпотекодержателю предмета іпотеки у випадку виникнення у іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства України. А тому, у зв`язку із грубим порушенням позичальником умов кредитного договору у іпотекодержателя - АТ «Укрсоцбанк» виникло передбачене законом право звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до умов укладеного іпотечного договору. При цьому, під час проведення державної реєстрації права власності на спірне іпотечне майно, іпотекодержателем було надано державному реєстратору усю передбачену законом документацію, а останнім прийнято оскаржуване рішення з дотриманням встановлених законом вимог та процедур щодо його прийняття.

Постановою Київського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року подану АТ «Укрсоцбанк» апеляційну скаргу було задоволено, скасовано рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2018 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 та ухвалено у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 03 лютого 2021 року вказану постанову суду апеляційної інстанції скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи вказане рішення суду апеляційної інстанції Верховний Суд у своїй постанові зазначив, що наявність відповідного застереження в іпотечному договорі, яке за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки. Тому, оскільки договором іпотеки та вимогами законодавства України передбачено можливість у позасудовому порядку вирішення питання щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за іпотекодержателем права власності, а відповідачем надано суду належні докази направлення іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення кредитного зобов`язання, висновки суду апеляційної інстанції про здійснення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 , дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» та пункту 61 Порядку є правильними.

При цьому, погоджуючись із висновками апеляційного суду щодо наявності правових підстав для звернення іпотекодержателем у позасудовому порядку стягнення на предмет іпотеки та відповідно проведення державної реєстрації права власності на спірну квартиру за дотримання встановлених договором та законом процедур, суд касаційної інстанції вказав на те, що суд апеляційної інстанції не перевірив доводи позивача щодо поширення дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» на правовідносини, що склалися між сторонами.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник АТ «Альфа-Банк», яке є правонаступником АТ «Укрсоцбанк», - Воронцова М.О. підтримала подану апеляційну скаргу та просила суд про її задоволення, посилаючись на обставини, що викладені у ній.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялась судом у встановленому законом порядку. Будь-яких заяв, клопотань до суду апеляційної інстанції на час розгляду справи від ОСОБА_1 не надходило. При цьому, в ході розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції 11.01.2019 позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу, де остання заперечувала проти доводів апеляційної скарги у повному обсязі та просила суд залишити її без задоволення.

Відповідач - державний реєстратор філії КП Мирнопільської сільської ради «Результат» у м.Києві Коровайко О.С. та представник відповідача - філії КП Мирнопільської сільської ради «Результат», а також третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 у судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином. Своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористались, будь-яких клопотань, заяв або заперечень від останніх на адресу суду не надходило.

Відтак, суд апеляційної інстанції вважав за можливе розглянути справу за відсутності нез`явившихся учасників справи та їх представників з урахуванням вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, оскільки їх неявка в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не перешкоджає розгляду справи. При цьому, суд взяв до уваги ту обставину, що позивач четвертий раз не з`являється в судові засідання, сама розглядом даної справи не інтересується, будучі достовірно сповіщеною про повторний розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У відповідності до ч.ч. 2, 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як визначено ч.ч.1, 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які з`явилися у судові засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що подана АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами або договором.

Так, задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що згідно умов договору іпотеки, сторони погодили, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку». Оскільки на переконання суду положення ст.37 Закону України «Про іпотеку», у редакції чинній на момент укладання між сторонами іпотечного договору, передбачали можливість задоволення іпотекодержателем забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки на підставі укладеного між сторонами договору про задоволення вимог іпотекодержателя, правовою підставою для проведення державної реєстрації права власності за банком повинен був бути укладений між сторонами відповідний договір, що відповідав би загальним положенням про договір, установленим розділом ІІ книги п`ятої ЦК України. Враховуючи ту обставину, що вказаний договір у окремому порядку між сторонами не укладався, а позивач згоди на відчуження спірної квартири не надавала суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.11.2017 за №38021612 є незаконним та таким, що підлягає скасуванню. При цьому, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 у частині, що пред`явлена до відповідача КП Мирнопільської сільської ради «Результат», суд вказав, що остання не довела порушення, невизнання чи оспорення її прав вказаним відповідачем. А тому, оскільки останнє не є належним відповідачем у справі місцевий суд вважав відсутніми підстави для задоволення позову в частині вимог до вказаної особи.

Однак, суд апеляційної інстанції не може повністю погодитися з такими висновками суду, оскільки вони не в повній мірі відповідають зібраним по справі доказам та вимогам закону, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 03 березня 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №014-550-КП (а.с.11-13, т.1).

На забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, 03 березня 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір №014-550-ЗП, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сень-Силкою І. В., зареєстрований у реєстрі за №1617, відповідно до якого іпотекодавець передала в іпотеку АКБСР «Укрсоцбанк» нерухоме майно - трикімнатну квартиру №52, загальною площею 113,00 кв.м, житловою площею 69,30 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.9-10, т.1).

Відповідно до пункту 4.1 іпотечного договору від 03 березня 2008 року сторонами було визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підпунктом 4.5.3 цього договору передбачено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Згідно з повідомленням ПАТ «Укрсоцбанк» від 27 липня 2017 року №5687/17 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, адресованим ОСОБА_1 , ПАТ «Укрсоцбанк» повідомило, що станом на 06 липня 2017 року загальна заборгованість ОСОБА_1 становила 380260,90 дол.США.

У повідомленні зазначено, що відповідно до статей 35, 36 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання вимог повідомлення у тридцятиденний строк ПАТ «Укрсоцбанк» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» (а.с.144, т.1).

Як встановлено з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 10 грудня 2017 року, державним реєстратором філії КП Мирнопільської сільської ради «Результат» у м.Києві Коровайко О.С. винесено рішення про державну реєстрацію за ПАТ «Укрсоцбанк» права власності на квартиру АДРЕСА_2 , дата державної реєстрації 06 листопада 2017 року, індексний номер 38021612 (а.с.124, 125, т.1).

Підставами виникнення права власності зазначені: довідка ПАТ «Укрсоцбанк» про розрахунок заборгованості; звіт про незалежну оцінку вартості квартири від 04.09.2017; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки; іпотечний договір від 03.03.2008 №014-550-ЗК; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення; договір про надання відновлювальної кредитної лінії.

Відповідно до довідки ПАТ «Укрсоцбанк» про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу від 30 листопада 2017 року за №1243, направленої банком на адресу ОСОБА_1 , останню було повідомлено, що після набуття банком права власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 , заборгованість за договором кредиту від 03 березня 2008 року №014-550-КП склала 709789,65 дол.США, що за офіційним курсом НБУ станом на 06.11.2017 складає 19137807,78 грн, та 6 873,00 грн пені.

У зв`язку із задоволенням вимог іпотекодержателя в порядку ст.37 Закону України «Про іпотеку» на дату державної реєстрації банком права власності на нерухомість ОСОБА_1 було прощено (анульовано) ПАТ «Укрсоцбанк» залишок заборгованості за договором кредиту №014-550-КП від 03.03.2008 в розмірі 303659,47 дол.США та пені 406130,18 дол.США та 6873 грн (а.с.8, т.1).

Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що згідно Рішення №5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року було затверджено Передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» які зазначені у передавальному акті, виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати, визначеної у Передавальному акті, а саме - з 15 жовтня 2019 року.

Згідно з положеннями частини третьої статті 82 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, діяльність АТ «Укрсоцбанк» припинено шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк», яке є правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк». 03.12.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про припинення АТ «Укрсоцбанк», та зазначено юридичну особу - правонаступника, а саме АТ «Альфа-Банк».

Вказаний реєстр є відкритим, його відомості перебувають у вільному публічному доступі в мережі Інтернет на офіційному сайті Міністерства юстиції України, а відтак є загальновідомими.

Як визначено у статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

За приписами частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Положеннями статті 37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року №800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» положеннями статті 37 Закону України «Про іпотеку» тепер передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»;

- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Встановлено, що реєстрація права власності на спірну квартиру за ПАТ «Укрсоцбанк» відбулася на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку» (право іпотекодержателя задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки) та відповідного застереження в іпотечному договорі.

Підпунктами 2.4.3, 4.5.3 іпотечного договору його сторонами було врегульовано порядок набуття права власності на предмет іпотеки на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя: у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Таким чином, наявність відповідного застереження в іпотечному договорі, яке за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки.

Такий правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові 19 травня 2020 року у справі №644/3116/18 (провадження№14-45цс20).

Отже, висновки суду першої інстанції щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку виключно на підставі нотаріально посвідченого договору про задоволення вимог іпотекодержателя колегія суддів вважає помилковими.

Згідно положень частини першої статті 12, частини першої статті 33 та статті 35 Закону України «Про іпотеку» реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише тоді, якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до частини другої статті 35 Закону України «Про іпотеку» (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (пункт 41)).

Згідно з підпунктом 2.4.4 іпотечного договору у разі невиконання іпотекодавцем хоча б одного зі своїх обов`язків, встановлених підпунктами 2.1.1-2.1.11 цього договору, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, а у разі його невиконання - задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У підпункті 2.4.7 іпотечного договору зазначено, що іпотекодержатель може у разі виникнення права звернення стягнення на предмет іпотеки реалізувати його відповідно до приписів законодавства України, зокрема, Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» тощо.

З наведеного слідує, що реалізація предмета іпотеки повинна проводитися на підставі договору іпотеки з дотриманням положень статті 35 Закону України «Про іпотеку» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У відповідності до вимог 61 Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

З наявних матеріалів справи убачається, що повідомлення ПАТ «Укрсоцбанк» від 27 липня 2017 року №5687/17 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, адресоване ОСОБА_1 , отримане нею особисто 23 вересня 2017 року, про що зазначено у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, долученому банком до відзиву на позовну заяву (а.с.145, т.1).

У відзиві на позовну заяву ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», зазначило, що направлення на адресу позивача повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки підтверджується списком згрупованих поштових відправлень, згідно з яким ОСОБА_1 одержала вимогу 23 вересня 2017 року.

Відповідно до списку згрупованих поштових відправлень та вкладень у цінний лист ПАТ «Укрсоцбанк» 15 вересня 2017 року направило на адресу ОСОБА_1 цінні листи з вимогами про усунення порушень та про добровільне виселення за номерами відправлень (штрих кодовими ідентифікаторами) 1400036510236 та 1400036510309 (а.с.146, т.1).

Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 23 вересня 2017 року містить номер відправлення цінного листа 1400036510236 (а.с.145, т.1).

За таких обставин доводи ОСОБА_1 щодо порушення іпотеко держателем положень Закону України «Про іпотеку» та іпотечного договору, а також щодо порушення державним реєстратором порядку вчинення реєстраційних дій є необґрунтованими.

Оскільки договором іпотеки та вимогами законодавства України передбачено можливість у позасудовому порядку вирішення питання щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за іпотекодержателем права власності, а АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», надано суду належні докази направлення іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення кредитного зобов`язання, висновки суду щодо відсутності у відповідача правових підстав для здійснення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 , були помилковими, так як вказана державна реєстрація була проведена з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» та п.61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у даній справі при винесенні постанови від 03 лютого 2021 року, якою було скасовано постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року з наступним переданням даної справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При цьому, як було зазначено раніше, погоджуючись із висновками апеляційного суду щодо наявності правових підстав для звернення іпотекодержателем у позасудовому порядку стягнення на предмет іпотеки та відповідно проведення державної реєстрації права власності на спірну квартиру за дотримання встановлених договором та законом процедур, суд касаційної інстанції вказав наступне.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині задоволенні позову ОСОБА_1 та ухвалюючи у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд не врахував та не встановив обставини, які мають значення для вирішення питання про можливість застосування положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», на який посилалась позивач у своїй позовній заяві. Водночас вказав, що під час нового розгляду справи апеляційному суду необхідно з`ясувати цільове призначення отримання кредиту, чи є кредит споживчим та чи використовується позивачем квартира АДРЕСА_1 , як місце її постійного проживання ОСОБА_1 .

Так, відповідно до положень частини 1 статті 417 ЦПК України, вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

На виконання зазначених вище вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 03 лютого 2021 року, апеляційним судом під час розгляду справи було перевірено доводи ОСОБА_1 , викладені у позовній заяві, стосовно наявності заборони щодо реєстрації за ПАТ «Укрсоцбанк» права власності на спірну квартиру відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», та відповідно колегією суддів зроблено такі висновки.

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Вказана редакція п.п.1 п.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» була чинною на момент проведення державної реєстрації права власності спірної квартири за іпотекодержателем АТ «Укрсоцбанк».

Згідно з пунктом 23 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Пунктом 4 Закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, Законом України «Про іпотеку» передбачено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Водночас Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» уведено тимчасову заборону на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

Вказані висновки узгоджуються із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 травня 2020 року у справі №644/3116/18 (провадження №14-45цс20).

Так, у позовній заяві ОСОБА_1 обґрунтовувала свої вимоги, зокрема, наявністю заборони щодо реєстрації за ПАТ «Укрсоцбанк» права власності на спірну квартиру відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

З договору про надання відновлювальної кредитної лінії №014-550-КП від 03.03.2008, укладеного між позивачем та АКБСР «Укрсоцбанк», який було забезпечено іпотечним договором №014-550-ЗП від 03.03.2008, убачається, що наданий позивачу кредит в іноземній валюті надавався останній на поточні потреби.

Відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно загальна площа спірної квартири складає 113,0 кв.м.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент вчинення банком дій, направлених на реалізацію ним передбаченого законом та іпотечним договором права на звернення у позасудовому порядку стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, а також станом на момент проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 , за іпотекодержателем, ОСОБА_1 не використовувала вказане нерухоме житлове майно як місце постійного проживання.

Вказана обставина підтверджується наявними в матеріалами справи доказами, зокрема, відповідно до даних реквізитів укладених між сторонами договору про надання відновлювальної кредитної лінії та іпотечного договору, де адресою місця реєстрації та проживання ОСОБА_1 зазначено АДРЕСА_3 .

Відповідно до доданої позивачем до позовної заяви копії відповіді Відділу з питань реєстрації місця проживання/ перебування фізичних осіб Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації від 18.10.2017, а також інших наявних у справі доказів, за адресою місцезнаходження спірного предмету іпотеки значились зареєстрованими чотири особи ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ) (а.с.16-21, т.1)

Водночас з поданих в ході розгляду даної справи процесуальних заяв від імені ОСОБА_1 , останньою у реквізитах таких документів також зазначалася адреса її місця реєстрації та проживання - АДРЕСА_3 , та саме за вказаною адресою, останньою в ході розгляду даної справи отримувалася направлена судом поштова кореспонденція.

Крім того, з наданих представником АТ «Альфа-Банк», яке є правонаступником АТ «Укрсоцбанк», копій документів, після проведення державної реєстрації права власності відносно зазначених вище осіб, що значилися зареєстрованими та проживали у спірній квартирі, як в досудовому так і в судовому порядку, вживалися відповідні дії, направлені на їхнє виселення з предмета іпотеки. Як пояснила суду представник банку, спірна квартира була продана банком іншим особам, а тому у ній фактично проживають інші особи.

Так, мораторій (заборона) на примусове відчуження майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, який встановлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», має цільовий характер і є державною гарантією захисту конституційних прав та інтересів громадян, які отримали кредити саме в іноземній валюті.

Тому, оскільки для застосування цієї державної гарантії захисту конституційних прав та інтересів громадян, які отримали кредити саме в іноземній валюті, обов`язковою є сукупність зазначених у п.п.1 п.1 вказаного Закону обставин, так як зазначений закон не підлягає застосуванню до будь-яких правовідносин, що випливають із договору іпотеки, доводи ОСОБА_1 щодо поширення на спірні правовідносини дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є необґрунтовані, у зв`язку із тим, що останньою спірний предмет іпотеки, станом на момент проведення державної реєстрації права власності за відповідачем, не використовувався як місце її постійного проживання.

Дані обставини при вирішенні спору судом першої інстанції належним чином з`ясовано та перевірено не було.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відмовляючи у задоволенні позову, що пред`явлений до КП Мирнопільської сільської ради «Результат», з тих підстав, що вказаний позов було пред`явлено до вказаної особи, як неналежного відповідача, місцевий суд не врахував наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, що «спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано».

Таким чином, переглядаючи дану справу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у зв`язку із тим, що встановлені у даній справі обставини підтверджують, що спір у позивача виник саме з АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого АТ «Альфа-Банк», з приводу порушення останнім, на думку ОСОБА_1 , права власності позивача на нерухоме майно внаслідок безпосередньої наявності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за АТ «Укрсоцбанк» права власності на спірну квартиру, внесеного на підставі оскаржуваного рішення державного реєстратора, державний реєстратор філії КП Мирнопільської сільської ради «Результат» у м.Києві Коровайко О.С. є неналежним відповідачем у справі.

Тому, суд першої інстанції помилково обмежився своїми висновками про те, що неналежним відповідачем у даній справі є лише КП Мирнопільської сільської ради «Результат».

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).

Оскільки висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Коровайко О.С. Філії КП Мирнопільської сільської ради «Результат» у м.Києві про державну реєстрацію права власності від 08.11.2017, індексний номер 38021612, номер запису про право власності - 23260379, зроблені без належного з`ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це слугує підставою для скасування вказаного рішення суду та ухвалення у справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що подана АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», апеляційна скарга на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2018 року підлягає задоволенню, та відповідно рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Разом з тим, як встановлено положеннями ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.13 ст.141 ЦПК України).

Оскільки, відповідачем АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», за подачу апеляційної скарги сплачено судовий збір у сумі 960 грн, то понесені відповідачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають відшкодуванню з позивача.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (адреса місцезнаходження: м.Київ, вул.Велика Васильківська, 100, Ідентифікаційний код юридичної особи 23494714) судовий збір за подачу апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції у розмірі 960 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 12.05.2021.

Судді:

Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус

О.І. Шкоріна