ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
20.05.10Справа №2а-2673/10/14/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кірєєва Д.В., при секретарі Белової Ю.Г., за участю представників сторін:
від позивача – не з’явився,
від відповідача – Шипко, представник,
третя особа – ОСОБА_1, представник за дов.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2
до Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське бюро реєстрації та технічної інвентаризації»,
третя особа – Білогірське районне споживче товариство,
про скасування рішення,
Суть спору: Фізична особа – підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до адміністративного суду з позовом до Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» (далі - відповідач), про скасування рішення відповідача від 28.08.08р. №20031279 про реєстрацію права власності на Зуйський хлібозавод, розташований за адресою Білогірський район, смт. Зуя, вул. Шосейна,26 за Білогірський районним споживчим товариством.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.03.10р. відкрито провадження по справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.
23.03.10р. позивач уточнив позовні вимоги та просив скасувати рішення про здійснення запису в Державному реєстрі від 28.08.08р. за №20031279 про державну реєстрацію права власності на Зуйський хлібозавод розташований по вул. Шосейна,26 у смт. Зуя Білогірського району за Білогірським районним споживчим товариством.
Ухвалою суду від 13.04.10р. залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Білогірське районне споживче товариство (далі – третя особа, Білогірське райСТ).
У судове засідання позивач не з’явився, направив клопотання про розгляд справи без її участі.
У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що право власності на нерухоме майно за адресою Білогірський район, смт. Зуя, вул. Шосейна,26 зареєстровано за Білогірським районним споживчим товариством на підставі рішення Апеляційного суду АР Крим від 17.06.08р.
Представник третьої особи у судовому засіданні надав пояснення по суті позову, у яких просив відмовити у задоволенні позову тому, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою Білогірський район, смт. Зуя, вул. Шосейна,26 право власності належить Білогірському районному споживчому товариству. Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 14.05.09р. скасовано рішення третейського суду, яким було признано право власності за позивачем. Крім того, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.12.09р. рішення Господарського суду АР Крим від 03.09.09р. про відмову у задоволенні позову ФОП ОСОБА_2 до Білогірського райСТ про визнання права власності на спірне нерухоме майно залишено без змін. Таким чином, відповідачем зареєстровано право власності за Білогірським районним споживчим товариством відповідно до чинного законодавства. Власником майна є Білогірське райСТ.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, суд
ВСТАНОВИВ:
Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме, зокрема: право власності на нерухоме майно.
Відповідно до частини 3 Прикінцевих положень вищевказаного Закону, до 1 січня 2012 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Таким чином, комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації у відносинах з фізичними і юридичними особами щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно є суб’єктами владних повноважень. Спір, що виник з приводу реалізації повноважень комунальних підприємств бюро технічної інвентаризації в цій сфері, відповідає визначенню справи адміністративної юрисдикції і підлягає розгляду в порядку, встановленому КАС України.
Виходячи з аналізу юридичного статусу та предмету діяльності відповідача, враховуючи надані законодавством повноваження, суд приходить до висновку, що КРП "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації технічної інвентаризації" у правовідносинах з юридичними особами та громадянами реалізує владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні п.п.7 п.1 ст.3 КАС України, а зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Зуйською сільською радою на підставі договору оренди землі (№21 від 29.05.07р.) позивачу – ОСОБА_2 передана земельна ділянка у строкове платне використання на 25 років, яка розташована у Білогірському району смт.Зуя, вул. Шосейна,26. Актом прийому – передачі земельної ділянки ОСОБА_2 передана земельна ділянка в оренду строком на 25 років площею 0,62 га під хлібозаводом у смт.Зуя, Білогірського району, вул. Шосейна,26.
Рішенням Постійно діючого Кримського третейського суду при концерні «ДСН» від 03.03.07р.№С1-02/007-Н-2007 визнано договір купівлі – продажу нежилого приміщення від 01.09.05р. між ОСОБА_2 та Білогірським райСТ дійсним; припинено право власності на нерухоме майно, яке розташовано за адресою Білогірський район, смт. Зуя, вул.. Шосейна,26 за Білогірським райСТ; визнано право власності на нерухоме майно, яке розташовано за адресою Білогірський район, смт. Зуя, вул. Шосейна,26 за ОСОБА_2
На підставі рішення Постійно діючого Кримського третейського суду при концерні «ДСН» від 03.03.07р.№С1-02/007-Н-2007, договору про намір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 01.09.05р., акту прийому – передачі від 04.12.06р. Білогірським райСТ ОСОБА_2 були передані у розпорядження приміщення хлібозаводу за вказаною вище адресою.
Рішенням Білогірського районного суду АР Крим від 04.12.07р. позовна заява Білогірського райСТ до ОСОБА_2, Постійно діючого Кримського третейського суду при концерні «ДСН» про визнання недійсною третейської угоди, скасування рішення третейського суду, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності за Білогірським райСТ, залишено без задоволення, у позові відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 17.06.08р. задоволена апеляційна скарга Білогірського райСТ на рішення Білогірського районного суду АР Крим від 04.12.07р.; рішення Білогірського районного суду АР Крим від 04.12.07р. скасовано; позов Білогірського райСТ до ОСОБА_2 задоволений повністю.
На підставі цього рішення КРП «Сімферопольське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» провело реєстрацію права власності на нерухоме майно, яке розташовано за адресою Білогірський район, смт. Зуя, вул. Шосейна,26 за Білогірським райСТ.
Верховний суд України ухвалою від 25.02.09р. касаційну скаргу ОСОБА_2на рішення Апеляційного суду АР Крим від 17.06.08р. задовольнив частково – рішення Білогірського районного суду АР Крим від 17.06.08р. скасував; справа передана на новий апеляційний розгляд.
Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 14.05.09р. апеляційна скарга представника Білогірського райСТ ОСОБА_1 на рішення Білогірського районного суду АР Крим від 04.12.07р. – задоволена частково. Скасовано рішення Постійно діючого Кримського третейського суду при концерні «ДСН» від 03.03.07р. №1с-02/007-Н-2007 про визнання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладеного 01.09.05р. дійсним , визнання права власності та рішення Білогірського районного суду АР Крим від 04.12.07р. Рішення Апеляційного суду АР Крим 14.05.09р. набрало законної сили та з цієї дати позивач не має майнового речового права (права власності) на спірне нерухоме майно, оскільки правовстановлюючий документ скасований судом.
У ст. 1 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” вказано, що він регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав. Нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення. Обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів (ст. 2 Закону).
Відповідно до ст. 4. Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.
Порядок проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно визначений у ст. 15 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, який проводиться шляхом здійснення наступних дії: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження. Державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав.
Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р. затверджено Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно (далі - Положення № 7/5) , яким визначений порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно. У п. 1.3. Положення № 7/5 визначено, що державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.
Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів особи, що звернулася до БТІ (п.1.4 Положення № 7/5).
Відповідно до п. 1.5. Положення № 7/5 від 07.02.02 року обов’язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.
У п. 2.1. розділу 2 “Подання документів на реєстрацію прав” Положення № 7/5 від 07.02.02 року вказано, що для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТI разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.
Як зазначено у п. 3.1. вищевказаного Положення у своїх діях реєстратор керується виключно чинним законодавством України.
Відповідно до ст. 19 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” державна реєстрація прав проводиться на підставі:
договорів, укладених у порядку, встановленому законом;
свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;
свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;
державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;
рішень судів, що набрали законної сили;
інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі:
встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном;
рішень судів, що набрали законної сили;
постанови органів досудового слідства, державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно;
накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом;
рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду;
інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом;
договорів, укладених у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 цього Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заявлене право вже зареєстровано.
Таким чином, КРП «Сімферопольське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» діяло у межах своїх повноважень шляхом реєстрації права власності за Білогірським райСТ на підставі рішення Апеляційного суду АР Крим від 17.06.08р. на нерухоме майно, яке розташовано за адресою Білогірський район, смт.Зуя, вул. Шосейна,26.
Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, суд зазначає, що дії відповідача є правомірними, оскільки із заявою про державну реєстрацію звернулась особа - позивач, якому рішенням суду відмовлено у визнанні за ним права власності та у реєстрації цього права; заявлене право власності вже зареєстроване за іншими особами.
Більш того, рішенням Апеляційного суду АР Крим від 14.05.09р. скасовано рішення Постійно діючого Кримського третейського суду при концерні «ДСН» від 03.03.07р. №1с-02/007-Н-2007 про визнання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладеного 01.09.05р. дійсним, про визнання права власності, тому позивач не має речового права на нерухоме майно, яке було визнано на неї цім рішенням, оскільки права позивача діями відповідача не порушені та позивач не має матеріального права на позов.
Відповідно до ст. 319 Цивільного процесуального кодексу України рішення або ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення. Тому, на час судового розгляду, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Виходячи з вищевказаного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 158 –163, 167 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні позову відмовити.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Кірєєв Д.В.