11.05.2021                                                                                

Справа № 642/1522/21

Провадження 2/642/1007/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2021 року м. Харків

Суддя Ленінського районного суду м. Харкова Гомада В.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей про визначення місця проживання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ленінського районного суду м. Харкова знаходиться вищезазначена цивільна справа.

До суду надійшла заява про забезпечення позову, а саме накладення заборони на виїзд ОСОБА_3 , 06.07.2011 за межі України до винесення судом рішення по справі.

Заяву обґрунтовано тим, що мати дитини – ОСОБА_2 періодично вивозить сина за межі України до Норвегії, де залишає його на строк більш ніж місяць , що є порушенням законодавства. Громадянка ОСОБА_2 має бажання, яке неодноразово висловлювала, виїхати з дитиною до Норвегії на постійне проживання, що унеможливить у майбутньому спілкування дитини з батьком. Тому такий факт є загрозою для захисту інтересів та прав заявника, як батька дитини та дитини, яка може бути позбавлена можливості виховуватися поряд з батьком.

Дослідивши матеріли заяви та докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити з наступних підстав.

У відповідності до ч.ч.1-2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року N 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно роз`яснень п.4 постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Перелік заходів забезпечення позову визначено в ст. 150 ЦПК України

В той же час, вказана норма, не передбачає такого виду забезпечення, за яким суд вживає заходів у виді заборони виїзду за кордон.

Відповідно до ст. 33 Конституції України право кожного вільно залишати територію України може бути обмежене лише законом.

Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон передбачені Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року.

Так, стаття 6 цього Закону передбачає, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено, зокрема у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів (п.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України»).

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду № 643/5842/16-ц від 27 березня 2019 року.

Таким чином в Цивільному процесуальному кодексі України, відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому ст. ст. 149-153 ЦПК України, застосувати такий захід забезпечення позову як заборони виїзду за кордон у зв`язку зі зверненням позивача до такої особи з позовом, а тому в задоволенні даної заяви необхідно відмовити.

Керуючись ст. 149-150, 153 ЦПК України, -

у х в а л и в:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей про визначення місця проживання дитини - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня отримання копії ухвали.

Суддя В.А. Гомада