ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4994/21 Справа № 2-2805/11 Суддя у 1-й інстанції - Приходченко О.С. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2021 року                                                                 м. Дніпро

       Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Деркач Н.М.,

суддів: Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю.,

при секретарі Піменовій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 24 лютого 2021 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа — старший державний виконавець Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно – Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Корєла Ольга Миколаївна, на дії державного виконавця,-

ВСТАНОВИВ:

       У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно – Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Корєли О.М.(том 1 а.с.1-3).

       Свої вимоги обґрунтовував тим, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 липня 2011 року з нього на утримання малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було стягнуто аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 350 гривень щомісячно на користь ОСОБА_3 , починаючи стягнення з 01 квітня 2011 року і до досягнення дитиною повноліття. З метою виконання судового рішення Ленінським районним судом м. Дніпропетровська 11 серпня 2011 року було видано виконавчий лист, який перебуває на примусовому виконанні в Новомосковському міськрайонному ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). Зазначив, що державним виконавцем на власний розсуд було збільшено розмір стягуваних з нього аліментів, що мало наслідком утворення заборгованості.

       На підставі вказаного, просив суд визнати дії державного виконавця незаконними, зобов`язати нараховувати аліменти у розмірі, визначеному рішенням суду і зарахувати кошти, сплачені заявником, в рахунок сплати боргу.

       Ухвалою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 24 лютого 2021 року ОСОБА_1 у задоволенні вказаної скарги відмовлено (том 2 а.с. 6-7).

       Не погодившись такою ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та просив її скасувати і ухвалити нове рішення по справі (том 2 а.с.11-17).

       Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права та висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

       Старший державний виконавець Новомосковського міськрайонного ВДВС Південно – Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Корєла О.М. подала до суду апеляційної інстанції, в порядку ст. 360 ЦПК України, відзив на апеляційну скаргу.

       Ухвалу Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 24 лютого 2021 року вважає законною і прийнятою з урахуванням усіх норм матеріального та процесуального права, а твердження апелянта про її необґрунтованість - помилковими та безпідставними, оскільки доводи апеляційного скарги зводяться до неправильного тлумачення норм права і не відповідають дійсності, зокрема, встановленим обставинам справи.

       Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

       Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

       Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

       Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

       Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

       Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

       Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

       Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська № 2-2805/11 від 28 липня 2011 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 350 гривень щомісячно, починаючи стягнення з 01 квітня 2011 року і до досягнення дитиною повноліття (том 1 а.с. 23-24).

       З метою виконання судового рішення від 28 липня 2011 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська 11 серпня 2011 року було видано виконавчий лист № 2-2805/2011р. (том 1 а.с 48).

       Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2012 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано (том 1 а.с. 47).

       Постановою державного виконавця ВДВС Новомосковського міськрайонного управління юстиції від 02 квітня 2013 року було відкрито виконавче провадження ВП № 37330194 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2805/2011, виданого Ленінським районним судом м. Дніпропетровська (том 1 а.с. 45).

       Постановою державного виконавця від 23 січня 2017 року було звернуто стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 та зазначено, що розмір заборгованості зі сплати аліментів на 23 листопада 2015 року становить 513 гривень 34 коп. (том 1 а.с. 52).

       12 квітня 2017 року ТОВ «Логістик Юніон» постанову від 23 січня 2017 року виконавчої служби було повернуто у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 звільнився 01 лютого 2017 року (том 1 а.с. 50).

       Згідно з розрахунком заборгованості по аліментам від 10 квітня 2018 року, заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 350 гривень станом на 01 квітня 2018 року становить 8 423 гривні 16 коп. (том 1 а.с. 63).

       08 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до виконавчої служби із заявою, в якій зазначив, що у провадженні суду перебуває цивільна справа № 183/5318/17, проте, з нього стягуються аліменти за виконавчим листом, який повернуто (том 1 а.с. 77).

       12 листопада 2018 року ОСОБА_4 розпискою та у своїх поясненнях повідомила державного виконавця, що аліментів з ОСОБА_1 не отримує з липня 2016 року, предметом розгляду цивільної справи № 183/5318/17 є позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 1 а.с. 78, 80).

       Постановою державного виконавця ВП № 37330194 від 08 січня 2019 року було змінено назву сторони виконавчого провадження з ОСОБА_3 на ОСОБА_5 у зв`язку із розірванням шлюбу, копію якої було направлено сторонам виконавчого провадження (том 1 а.с. 85, 88).

       Згідно з довідкою-розрахунком від 08 січня 2019 року заборгованість ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 01 січня 2019 року складає 15 124 гривні 66 коп. (том 1 а.с. 87).

       Постановами державного виконавця від 08 січня 2019 року ВП № 37330194 встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 : у праві користування зброєю; у праві керування транспортними засобами; у праві виїзду за межі України; у праві полювання до погашення заборгованості зі сплати аліментів (том 1 а.с. 89-90, 92-93, 96-97, 99-100), копії яких було направлено сторонам виконавчого провадження (том 1 а.с. 91, 94, 98, 101).

       Постановами державного виконавця ВП № 37330194 від 09 січня 2019 року на ОСОБА_1 було накладено штраф за невиконання вимог ЗУ «Про виконавче провадження» у розмірі 30 % від суми заборгованості зі сплати аліментів та звернуто стягнення на заробітну плату (том 1 а.с. 103-104, 106-107).

       Постановою державного виконавця ВП № 37330194 від 04 березня 2019 року було накладено арешт на кошти боржника (том 1 а.с. 138-139).

       Постановою державного виконавця від 04 березня 2019 року виконавче провадження ВП № 37330194 та виконавче провадження ВП № 53354122 було об`єднано у зведене виконавче провадження № 58537400 (том 1 а.с. 140), про що повідомлено сторони виконавчого провадження (том 1 а.с. 137).

       11 лютого 2020 року старшим державним виконавцем було складено протокол № 9/37330194/20 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 183-1 КУпАП (том 1 а.с. 203).

       Згідно з розрахунком заборгованості по аліментам, стягуваних на утримання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість ОСОБА_1 станом на 01 лютого 2021 року складає 25 769 гривень 15 коп. (том 1 а.с. 230).

       Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень чинного законодавства України, зокрема ч. 1 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження», ч. 2 ст. 182 СК України, державний виконавець має виконувати судове рішення і стягувати аліменти, у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше гарантованого розміру, передбаченого СК України, який на теперішній час визначено у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

       Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

       Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані спеціальними нормами ЗУ «Про виконавче провадження».

       Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

       Згідно з ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішення, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

       Абзацом 1 частини 1 статті 71 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України.

       Частиною 2 статті 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

       З аналізу зазначених норм слідує, що чинним законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть за наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.

       Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

       У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

       Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

       Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

       Відповідно до абз. 5 п. 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність було прийнято або вчинено відповідно до закону, у межах повноважень суб`єкта оскарження і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. При цьому, визнаючи доводи скарги необґрунтованими і відмовляючи в її задоволенні, суд має зазначити в ухвалі, у зв`язку з чим і на підставі яких саме норм закону він дійшов такого висновку.

       Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, надав належну оцінку доводам скарги ОСОБА_1 та навів мотиви їх відхилення.

       Доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, незаконності та необґрунтованості ухвали суду є безпідставними, оскільки, виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, обставини, що мають значення для справи є доведеними.

       Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, адже вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

       Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність оскаржуваної ухвали в апеляційній скарзі не наведено, тому ухвалу суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

       Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

       Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

       Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

       Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тому підстави для зміни чи скасування ухвали суду відсутні.

       Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи судове рішення без змін не змінює розподіл судових витрат.

       Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

       Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

       Ухвалу Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 24 лютого 2021 року залишити без змін.

       Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

       Головуючий:                 Н.М. Деркач

       Судді: І.Ю. Ткаченко

                                                                                М.М. Пищида