27.04.2021 Єдиний унікальний номер 205/9325/18

Провадження № 2/205/1052/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2021 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді - Басової Н.В.,

за участю секретаря судового засідання - Артьомова К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до державного реєстратора філії № 3 Комунального підприємства «Реєстраційний центр» Дніпропетровської області Олійник Аліни Миколаївни, Комунального підприємства «Реєстраційний-центр», Акціонерного товариства «Альфа-Банк», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , про визнання незаконними дій державного реєстратора, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 17.12.2018 року звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила суд визнати незаконними дії реєстратора філії КП «Реєстраційний-центр» Дніпропетровської області Олійник А.М. щодо реєстрації за АТ «Укрсоцбанк» права власності на нерухоме майно у житловому будинку 4Д квартири АДРЕСА_1 , яка складається з: 1 вітальня, 2 шафа, 3 кухня, 4 санвузол, 5 балкон, 6 житлова, 7 шафа, 8 коридор, 9 житлова, житловою площею 57,8 кв.м., загальною площею 87,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43587905 від 19.10.2018 р. про реєстрацію права власності на нерухоме майно у житловому будинку 4Д квартири АДРЕСА_1 , яка складається з: 1 вітальня, 2 шафа, 3 кухня, 4 санвузол, 5 балкон, 6 житлова, 7 шафа, 8 коридор, 9 житлова, житловою площею 57,8 кв.м., загальною площею 87,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Дніпро, ж/м Покровський за АТ «Укрсоцбанк», прийняте державним реєстратором Олійник А.М., філії № 3 КП «Реєстраційний центр» Дніпропетровської області за номером запису права власності 28458967; визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 01.12.2018 року, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Ю.О., реєстровий номер 2812; витребувати квартиру АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 .

Позов мотивований тим, що 06.04.2005 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 було укладено договір кредиту № 40/133-5, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 30800 доларів США зі сплатою 12 % річних з кінцевим терміном повернення до 05.04.2012 року, а ОСОБА_4 зобов`язався кошти прийняти, належним чином їх використовувати у строк та на умовах, передбачених договором. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 06.04.2005 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки № 172, за умовами якого остання передала в іпотеку нерухоме майно, а саме: у житловому будинку АДРЕСА_1 , яка складається з: 1 вітальня, 2 шафа, 3 кухня, 4 санвузол, 5 балкон, 6 житлова, 7 шафа, 8 коридор, 9 житлова, житловою площею 57,8 кв.м., загальною площею 87,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 . Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 145789736 від 17.11.2018 року, 19.10.2018 року державним реєстратором Олійник А.М., філії № 3 КП «Реєстраційний центр» Дніпропетровської області внесено запис про право власності № 28458967 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43587905 від 19.10.2018 року, де зазначено власником квартири АДРЕСА_1 » на підставі іпотечного договору № 172 від 06.04.2005 р. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 157857666 від 13.01.2019 р., 01.12.2018 р. приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Ю.О. внесено запис про право власності № 29209807 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44358794 від 01.12.2018 р., де зазначено власником квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 2812, виданого 01.12.2018 р. приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Ю.О. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 149269620 від 28.02.2019 р., 08.02.2019 р. приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Гусенко О.О. Позивач вважає, що дії державного реєстратора Олійник А.М. щодо реєстрації права власності на спірне нерухоме майно незаконні. Державний реєстратор вчинив реєстрацію права власності на нерухоме майно без отримання доказів на підтвердження того, що відповідно до вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку» письмові вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки надсилались позивачу і були нею отримані. Також вчиняючи вказану реєстраційну дію, державний реєстратор не перевірив безспірність заборгованості по наданим документам і визнав право власності на вищевказане нерухоме майно за АТ «Укрсоцбанк». Враховуючи, що підстави для здійснення звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя відсутні, то і здійснення процедури відчуження предмету іпотеки є безпідставним та незаконним. Укладений між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу від 01.12.2018 року є недійсним, оскільки укладений на підставі нікчемного правочину, так як АТ «Укрсоцбанк» не мало повноважень щодо його укладення, оскільки право власності на спірне нерухоме майно не набрало.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.12.2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.12.2018 року встановлено заборону суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією прав, у т.ч. приймати будь-які заяви щодо проведення реєстраційних дій щодо об`єкту нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 1671737412101), яка належить АТ «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ: 00039019, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ковпака, 29).

У судовому засіданні 30.10.2019 року ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, замінено відповідача АТ «Укрсоцбанк» на його правонаступника АТ «Альфа-Банк».

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.01.2020 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

У своїх поясненнях представник АТ «Альфа-Банк» посилався на те, що позовні вимоги є недоведеними та безпідставними, позивачем невірно обрано спосіб захисту права та з метою ухилення від взятих на себе зобов`язань. Позивачем взагалі не доведено, чим порушуються її права, задоволення вимог кредитора шляхом позасудового врегулювання спору в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та іпотечного договору, при невиконаному зобов`язанні щодо погашення заборгованості за чинним кредитним договором, та чинним іпотечним договором, і як наслідок, позов задоволенню не підлягає.

Позивач у судове засідання не з`явилась, натомість її представник - адвокат Черненков Д.В. письмово просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач - державний реєстратор філії № 3 КП «Реєстраційний центр» Дніпропетровської області Олійник А.М. в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце слухання справи повідомлялась належним чином. Про причини неявки суд не повідомила. Письмових заяв не надходило.

Представник відповідача - КП «Реєстраційний-центр» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Письмових заяв не надходило.

Представник відповідача - АТ «Альфа-Банк» письмово просив розглядати справу без його участі та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Письмових заяв не надходило.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, натомість її представник - адвокат Шестіріков А.В. письмово просив розглядати справу без його участі та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Письмових заяв не надходило.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити за наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 06.04.2005 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», та ОСОБА_4 було укладено договір кредиту № 40/133-5, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 30800 доларів США зі сплатою 12 % річних з кінцевим терміном повернення до 05.04.2012 року, а ОСОБА_4 зобов`язався кошти прийняти, належним чином їх використовувати у строк та на умовах, передбачених договором (а.с. 16-19, том 1).

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 06.04.2005 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки № 172, за умовами якого остання передала в іпотеку нерухоме майно, а саме: у житловому будинку АДРЕСА_1 , яка складається з: 1 вітальня, 2 шафа, 3 кухня, 4 санвузол, 5 балкон, 6 житлова, 7 шафа, 8 коридор, 9 житлова, житловою площею 57,8 кв.м., загальною площею 87,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 20-25, том 1).

ПАТ «Укрсоцбанк» 21.03.2018 року направило ОСОБА_4 та ОСОБА_6 повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (а.с. 148, том 1), яке було вручене 31.03.2018 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 149-150, том 1).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 145789736 від 17.11.2018 року, 19.10.2018 року державним реєстратором Олійник А.М., Філія № 3 КП «Реєстраційний центр» Дніпропетровської області внесено запис про право власності № 28458967 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43587905 від 19.10.2018 року, де зазначено власником квартири АДРЕСА_1 » на підставі іпотечного договору № 172 від 06.04.2005 р. (а.с. 13-15, том 1).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 149269620 від 13.01.2019 року, 01.12.2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Ю.О. внесено запис про право власності № 29209807 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44358794 від 01.12.2018 р., де зазначено власником квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 2812, виданий 01.12.2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Ю.О. (а.с. 170, том 1).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 157857666 від 28.02.2019 року, 08.02.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Гусенко О.О. внесено запис про право власності № 30211651 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45438137 від 08.02.2019 року на спірну квартиру за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 633, виданого 08.02.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Гусенко О.О. (а.с. 171, том 1).

У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (частина перша статті 12 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно із частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду; позасудовий - на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина друга статті 35 зазначеного Закону).

Умови договору іпотеки та вимоги частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» пов`язують можливість задоволення вимог кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки з дотриманням іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання.

Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.

Належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також слід вважати також таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання.

Направлення такої вимоги іпотекодавцю про усунення порушень основного зобов`язання обґрунтовується саме тим, що іпотекодавець має право замість боржника усунути порушення основного зобов`язання і тим самим убезпечити себе від звернення стягнення на належний йому предмет іпотеки.

В разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 року по справі № 757/13243/17 (14-711цс19).

Згідно п. 5.1. Договору іпотеки право звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх вимог, відповідно до Договору кредиту, виникає у іпотекодержателя у випадках, обумовлених положеннями Договору кредиту, цього Договору та приписів норм чинного законодавства України.

На підставі п. 5.2. Договору іпотеки, у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим Договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язання за договором кредиту, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 5.6. Договору іпотеки іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду; або на підставі виконавчого напису нотаріуса; або шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; або шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Таким чином, АТ «Укрсоцбанк» було дотримано порядок належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання іпотекодавцю, оскільки таке повідомлення було направлене 21.03.2018 року ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , та було їм вручене 31.03.2018 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 149-150, том 1).

Встановлено, що АТ «Укрсоцбанк» набуло право власності на предмет іпотеки на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку» (передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки) та відповідного застереження в іпотечному договорі.

Тлумачення статті 37 Закону України «Про іпотеку» свідчить, що звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідному застереженні в іпотечному договорі), який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань не може вважатися примусовим стягненням (відчуженням без згоди власника). Оскільки таке право іпотекодержателя на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань виникло на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі), згоду на яке надано іпотекодавцем шляхом підписання відповідного договору.

Такі висновки відповідають правовим позиціям, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 року у справі № 464/8589/15-ц (провадження№ 61-10874сво18) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі 643/17966/14-ц (провадження 14-203цс19).

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що у договорі іпотеки від 06.04.2005 року, укладеному між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5 , передбачено відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, на підставі якого за банком і було зареєстровано право власності на належний позивачу на праві власності предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , оскільки позичальник ОСОБА_4 не виконував взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, які забезпечені цією іпотекою.

При цьому, положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не поширюються на випадки звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку» на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі).

Доводи позивача про застосування положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» спростовуються встановленими судом обставинами про те, що звернення стягнення на спірну квартиру здійснено не у примусовому порядку, оскільки іпотекодавець ОСОБА_5 надала згоду на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за рішенням останнього, що погоджено у пункті 5.6 іпотечного договору.

Також доводи позивача з приводу того, що на час реєстрації за АТ «Укрсоцбанк» права власності на спірну квартиру була відсутня безспірність заборгованості за кредитним договором, що підтверджується рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17.12.2018 року, яким в задоволенні позовних вимог АТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за Договором кредиту № 40/133-5 від 06.04.2005 року та за Договором кредиту № 09.2/182-6 від 27.04.2006 року, відмовлено (а.с. 89-97), не приймаються судом до уваги, оскільки вказане рішення було прийняте 17.12.2018 року, тобто вже після реєстрації права власності на спірну квартиру за АТ «Укрсоцбанк» (19.10.2018 року).

Оскільки АТ «Укрсоцбанк» набуло право власності на предмет іпотеки на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку» на законних підставах, то суд не вбачає підстав для визнання договору купівлі-продажу від 01.12.2018 року, укладеного між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 недійсним відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Крім того, суд зауважує, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (частина друга статті 26 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 04.09.2018 року у справі № 915/127/18 (провадження № 12-184гс18) та від 20.11.2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19).

Водночас, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158 гс18). Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена в поставі від 18.01.2017 року по справі № 6-2723цс16, положення частини першої статті 216 ЦК України не можуть застосовуватись як підстави позову про повернення переданого на виконання недійсного правочину майна, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. Положення статті 388 ЦК України можуть застосовуватись як підстави позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, і було відчужене третій особі за умови, що між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин. Таким чином, одночасне пред`явлення віндикаційного позову про витребування майна із чужого незаконного володіння (позову власника, позбавленого володіння майном, про витребування майна від його володільця) та негаторного позову про визнання правочину недійсним із застосування реституції (позову про захист права від порушень, не пов`язаних з позбавлення володіння), тобто одночасне застосування статей 216 і 338 ЦК України, є помилковим, оскільки віндикаційний і негаторний позови вважаються взаємовиключними.

Також відповідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладено у постанові від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16, власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

З урахуванням викладеного, оцінюючи здобуті по справі докази за своїм внутрішнім переконанням щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємності зв`язку у сукупності, суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд приймає до уваги те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, тому за рахунок відповідачів не відшкодовуються.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15-16, 203, 215, 387-388 ЦК України, ст. ст. 12, 33, 35-37, 38 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 4, 12-13, 77, 81, 141, 258-259, 263-266, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до державного реєстратора філії № 3 Комунального підприємства «Реєстраційний центр» Дніпропетровської області Олійник Аліни Миколаївни (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 29А, офіс 309), Комунального підприємства «Реєстраційний-центр» (код ЄДРПОУ: 41667240, місцезнаходження: Черкаська область, с. Христинівка, вул. Дружби, буд. 4), Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ: 23494714, місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100), ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), третя особа: ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_6 ), про визнання незаконними дій державного реєстратора, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення буде складено 11 травня 2021 року.

Суддя Н.В. Басова