ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2010 р. Справа № 2-а-1306/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни,
при секретарі судового засідання: Мороз Вікторії Валентинівні
за участю :
позивача : директора Ковінько В.Г.
відповідача : Комісарчук М.І., Балховського С.В., які діють на підставі довіреності
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: приватного виробничо-комерційного підприємства "Будівельник"
до: територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області
про: скасування постанови
ВСТАНОВИВ :
Приватне виробничо-комерційне підприємство «Будівельник» (далі – ПВКП «Будівельник») звернулось з адміністративним позовом до територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області (далі – ТУ ГДІ у Вінницькій області) про скасування постанови про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою про застосування фінансових санкцій від 22.02.2010 року №088485 до позивача застосовані фінансові санкції в сумі 1700 грн. за порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт». Однак, на думку позивача винесена постанова не відповідає дійсності, оскільки порушення закону не мали місце, а проведена перевірка була незаконною, оскільки постановою Кабінету Міністрів України №502 від 21.05.09 р. органам і посадовим особам, уповноваженим здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності до 31.12.09 р. тимчасово було припинено проведення планових перевірок суб’єктів господарювання. Крім того, вважає що видача припису і накладення фінансових санкцій за одні й ті самі порушення є незаконним, а тому просить скасувати постанову про застосування фінансових санкцій.
З урахуванням викладеного, позивач був змушений звернутися до Вінницького окружного адміністративного суду з вищезазначеними позовними вимогами.
Ухвалою суду від 31.03.2010 року провадження у справі відкрито.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, обґрунтовуючи їх обставинами та доказами, наведеними в позовній заяві.
Представник відповідача та відповідач з позовними вимогами не погодились з підстав, що викладені в запереченнях, які долучені до матеріалів справи. При цьому зазначили, що перевірка проводилась в присутності директора підприємства, який із актом погодився та в графі «пояснення уповноваженої особи» зобов’язався всі виявлені порушення усунути. В задоволенні позовних вимог просили відмовити.
Розглянувши спір по суті, заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд визнав заявлені вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
ПВКП «Будівельник» згідно статуту, зареєстрованого управлінням економіки Тульчинської РДА від 16.01.2001 року, здійснює будівельну діяльність та діяльність з надання послуг із перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Протягом періоду часу з 09 по 15 лютого 2010 року державними інспекторами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області, на виконання наказу Голоавтотрансінспекції у Вінницькій області від 22.12.09 р. №255, наказу ТУ ГДІ у Вінницькій області від 08.02.2010 року №34 «Про проведення планової перевірки за місцезнаходженням суб’єкта господарювання» та завдання на перевірку №110602 від 08.02.10 р., було проведено планову перевірку ПВКП «Будівельник» щодо дотримання законодавства про автомобільний транспорт. Перевірка проводилась в присутності директора підприємства Ковінько В.Г.
За результатами перевірки складено акт перевірки дотримання суб’єктом господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт №018782 від 09.02.10 р., щодо виявлених порушень вимог ст.ст. 22, 34, п.2 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" та ряду інших нормативно-правових актів, що регулюють організацію, діяльність та обслуговування автомобільного транспорту.
Згідно Акту вбачається, що позивачем в порушення наведених положень Закону, на причіп ГКБ-8350 не оформлена ліцензійна картка; у водія ОСОБА_5 відсутній поліс обов’язкового страхування від нещасних випадків; не оформлений шляховий лист №584 від 07.09.09 (відсутній штамп – відмітка про проходження передрейсового медичного огляду водія ОСОБА_5.).
З актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт позивач ознайомився, про що зазначено в Акті, який підписано посадовими особами, що здійснювали перевірку та директором підприємства (а.с.42-44).
Разом з тим, за результатами проведеної перевірки, начальником управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області винесено припис щодо усунення порушень законодавства про автомобільний транспорт №0055023 від 22.02.2010 року.
Відповідно до змісту припису, проведеною перевіркою виявлені порушення, не забезпечено проведення стажування та інструктажів з безпеки дорожнього руху з веденням відповідних журналів; закінчився термін дії меддовідки у водія ОСОБА_6; не забезпечується контроль та ведення обліку ДТП; не проводяться навчання водіїв по наданню допомоги потерпілим. Крім того, як вбачається із припису, начальником управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області пропонується вжити заходів до усунення виявлених порушень у строк до 24.03.2010 року і в подальшому виконувати постійно.
На підставі акту перевірки №018782 від 09.02.10 р., 22.02.2010 року начальником Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області винесено постанову про допущені порушення законодавства про автомобільний транспорт за №088485 і відповідно до ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", на позивача накладено фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 1700 грн.
Постанова про застосування фінансових санкцій та припис направлені на адресу ПП «Будівельник», що не заперечується директором підприємства.
Позивач вважає, що винесена постанова є протиправною, оскільки всі порушення, які були зафіксовані в приписі, виконані та усунені позивачем, що підтверджується Актом перевірки дотримання суб"єктом господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт №018800 від 16.03.2010 року. З огляду на це, просить скасувати постанову про застосування фінансових санкцій.
Названа постанова стала об’єктом оскарження до суду.
Визначаючись щодо позовних вимог суд, виходив з наступного.
Відповідно до порядку здійснення контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. N 1567 (далі – Порядок) судом встановлені повноваження ТУ ГДІ у Вінницькій області на проведення планової перевірки ПВКП «Будівельник» на рахунок додержання положень законодавства про автомобільний транспорт.
Згідно зі ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року№2344 (далі – Закон №2344), за порушення законодавства про автомобільний транспорт до суб'єкта підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції, в тому числі за порушення вимог п.2 ч.1 ст. 60 цього закону щодо надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких наведений у ст.48 закону.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були допущені порушення наведених вимог закону, що засвідчено в акті перевірки №018782 від 09.02.2010 року, з яким директор підприємства погодився, про що свідчить його підпис.
Оскаржувана постанова винесена на ПВКП «Будівельник» за порушення, за вчинення яких передбачена відповідальність у вигляді застосування фінансових санкцій, визначених ст.60 Закону №2344, зокрема ч. 1 вказаної норми встановлено, що за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, застосовується штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тобто, за вчинення тих порушень законодавства про автомобільний транспорт, які не можуть бути усунені під час перевірки або після її проведення, на позивача були накладені штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1700 грн.
Щодо іншої частини порушень, позивачу було винесено припис задля їх усунення, який позивачем виконано, порушення усунуті, що стверджується атом перевірки від 16.03.10 р. №018800.
Стосовно, посилання позивача на незаконність проведеної відповідачем перевірки відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №502 від 21.05.09 р., судом встановлено наступне.
Зі змісту наведеної Постанови Кабінету Міністрів України вбачається, що органам і посадовим особам, уповноважених законами здійснювати нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності до 31.12.2010 року тимчасово припинено проведення планових перевірок суб'єктів господарювання, крім перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених КМУ критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику... Відповідно до п.4 Критеріїв розподілу суб'єктів господарювання за ступенем ризику їх діяльності у сфері автомобільного транспорту та визначення періодичності здійснення заходів державного нагляду (контролю) затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2008 №790, до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику від провадження господарської діяльності для безпеки життя і здоров'я населення, навколишнього природного середовища належать:
- автомобільні перевізники;
- автомобільні самозайняті перевізники;
- суб'єкти, що здійснюють перед- та після рейсовий технічний огляд автотранспортних засобів та медичний огляд стану здоров'я водіїв;
- суб'єкти, що проводять сертифікацію в сфері автомобільного транспорту;
- суб'єкти, що проводять контроль технічного стану автотранспортних засобів.
Згідно матеріалів справи встановлено, що позивач є ліцензіатом (ліцензія серія АВ №474915, видана Головавтотрансінспекцією), вид господарської діяльності: надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт"; дозволений вид робіт: внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами.
Аналізуючи положення Постанови Кабінету Міністрів України, враховуючи вищенаведені критерії, позивач відноситься до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику від провадження господарської діяльності для безпеки життя і здоров'я населення, а тому дія Постанови Кабінету Міністрів України №502 від 21.05.2009р. стосовно заборони проведення перевірок позивача – не застосовується.
Таким чином, територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області діяло на підставі та у межах наданих йому повноважень, а також у спосіб, передбачений діючим законодавством України щодо проведення перевірки та накладення фінансових санкцій.
Згідно ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватись перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визначення. Ч. 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Позивач був повідомлений про винесення постанови №088485 від 22.02.2010 р. про застосування фінансової санкції за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зазначене рішення - не оскаржено до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю, як передбачено п. 32 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №143 від 29.01.2006 р., що свідчить про визнання ним вини за вчинене порушення.
Таким чином, з наведеного вбачається, що позивач не довів порушення свого права, яке підлягає судовому захисту, а державні інспектори при здійсненні перевірки діяли у межах своїх повноважень та у спосіб передбачений Законом №2344.
В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, аналізуючи зібрані по справі докази та оцінюючи їх в сукупності суд вважає, що в задоволенні позовних вимог приватного виробничо-комерційного підприємства «Будівельник» до територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області про скасування постанови про застосування штрафних (фінансових) санкцій – слід відмовити, з урахуванням положень ст.94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволені адміністративного позову приватного виробничо-комерційного підприємства "Будівельник" до територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області про скасування постанови про застосування фінансових санкцій №088485 від 22.02.2010 року - відмовити повністю.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 25.05.20
Суддя. /підпис/. Дмитришена Руслана Миколаївна
Копія вірна.
Суддя: Секретар: 19.05.2010