ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

11 травня 2021 року м. Житомир справа № 240/3029/21

категорія 112030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши заяву про відвід в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Управління соціального захисту населення Богунського району м.Житомира про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної та матеріальної шкоди,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Управління соціального захисту населення Богунського району м.Житомира про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної та матеріальної шкоди з підстав незаконності дій відповідачів.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позовної заяви.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 30.03.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 19.04.2021 у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про розгляд справи у порядку загального позовного провадження від 12 квітня 2021 року вх. №18466/21 - відмовлено.

26.04.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.65-69).

28.04.2021 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.79-80).

05.05.2021 позивачем подано заяву про відвід судді вх. №23138/21.

В обґрунтування заяви про відвід суду позивач вказав на те, що ухвалою від 30.03.2021 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін, чим, на думку позивача, порушено ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України та незаконно відмовлено у витребуванні доказів.

Крім того, позивачем зазначено, що він 12.04.2021 звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи №240/3029/21 в порядку загального позовного провадження згідно вимог ст.2-12, 257 Кодексу адміністративного судочинства України. На думку позивача суддя, не врахувавши вимог, передбачених Конвенцією про права інвалідів, практику ЄСПЛ для забезпечення соціальних прав позивача, додатково створює нові бар`єри, стереотипи, порушення права інваліда. Як наслідок, суддя Гурін Д.М. ухвалою від 19.04.2021, яка оскарженню не підлягає, відхилив клопотання позивача від 12.04.2021 про проведення розгляду позову від 01.03.2021 за правилами загального позовного провадження за обов`язкової присутності керівників відповідачів - перших посадових осіб УСЗН Богунського району, ГУ ПФУ в Житомирській області, також суддею не було враховано вимог п.2 ч.4 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах, щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (135000 грн) ціна позову від 01.03.2021 (5680000 грн). На думку позивача, свідоме порушення - відмова в загальному провадженні, це порушення захисту права в суді.

На думку позивача, права учасників провадження у справі №240/3029/21, передбачені ст.180 Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі п.1-5, 7-14 ч.2, вимоги ч.3-4 цієї статті, нівелюються. Питання експертизи розрахунків соціальної виплати взагалі не згадується, як і клопотання про їх витребування, вони знаходяться в ГУ ПФУ в Житомирській області та УСЗН Богунського району.

Крім того, позивач вважає, що судом не дотримано права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод гарантованих Конституцією України і Конвенцією про права осіб з інвалідністю, адже спрощений розгляд позовного провадження, на думку позивача, позбавляє його права гарантованого ч.3 ст.55 Конституції України.

Аналіз заяви позивача про відвід судді Гуріну Д.М., дає підстави для висновку, що позивач, обґрунтовуючи заяву про відвід, не погоджується із розглядом справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, зокрема із відмовою у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, вирішеному в ухвалі суду від 19.04.2021. На думку позивача, суддя Гурін Д.М. порушив принцип верховенства права та безпідставно відмовив позивачу брати участь у розгляді справи в судовому засіданні, що гарантовано Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України та численною судовою практикою ЄСПЛ.

На думку позивача, відмова у розгляді справи у порядку загального позовного провадження є незаконною та обмежує права позивача у доведенні своєї позиції безпосередньо у відкритому судовому засіданні, обмежує право позивача у доступі до правосуддя та право змагальності та рівності учасників перед законом і судом.

На думку позивача, розгляд суддею Гуріним Д.М. справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін викликає сумнів у його неупередженості або компетенції щодо забезпечення повного, всебічного, ефективного та об`єктивного розгляду справи №240/3029/21 та наявність підстав для відведення судді Гуріна Д.М. від розгляду справи №240/3029/21.

Перевіривши матеріали справи та доводи заяви про відвід, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу.

Підстави для відводу судді визначені Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи:

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син. дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім і або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 37 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 3 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Слід зазначити, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими".

Одну з найважливіших гарантій незалежності суддів закріплено в частині 2 статті 126 Конституції України, відповідно до якої вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. Це положення Основного Закону було роз`яснено Конституційним Судом України у Рішенні від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004. Таким чином, незалежність суддів передбачає право при здійсненні судочинства бути вільними від будь-якого обмеження, впливу, заанґажованості, тиску, погроз, втручань. Відповідно, задля забезпечення принципу незалежності суддів, відвід судді не може бути задоволено лише з суб`єктивних міркувань сторони, хоча й вони можуть мати логічну послідовність, щодо прогнозованого вирішення справи не на його користь.

У своїй заяві про відвід позивач не вказує жодної підстави для відводу, що встановлені статтями 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обґрунтовуючи наявність підстав для відводу, позивач посилається на відмову у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи №240/3029/21 у порядку загального позовного провадження, вирішеного в ухвалі від 19.04.2021.

Разом з тим, зазначені обставини не можуть слугувати підставами для відведення судді як такі, що викликають сумнів у об`єктивності та неупередженості, оскільки є лише суб`єктивними припущеннями заявника.

Доводи про те, що такі обставини ставлять під сумнів об`єктивність та неупередженість судді при розгляді даної адміністративної справи є надуманими та безпідставними. При цьому, суд враховує, що жодних належних та допустимих доказів, на підтвердження обставин того, що суддя Гурін Д.М. не може об`єктивно і неупереджено розглядати адміністративну справу, позивачем до суду не надано.

Суд вважає, що позивач фактично висловлює свою незгоду з процесуальними діями та рішеннями суду у справі.

Так, зі змісту заявленого відводу з`ясовано, що позивач фактично не згідний із процесуальними рішеннями та діями головуючого судді Гуріна Д.М. у вказаній справі, зокрема, щодо правил, за яким слід здійснювати провадження у цій справі (вважає що слід здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, а не у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін). Також покликається на порушення суддею норм процесуального законодавства при здійсненні розгляду справи, що викликало сумнів у неупередженості та об`єктивності судді.

Відповідно до частини 4 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Аналізуючи підстави поданої заяви про відвід, суд зазначає, що незгода відповідача із процесуальними рішеннями суду та діями судді в справі не є підставою для відводу судді. Сумнів у неупередженості судді у зв`язку із вчиненням процесуальних дій та прийняття рішень у справі, не є чинником, що може свідчити про упередженість та необ`єктивність суду.

Такі мотиви, відповідно до частини 4 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України не можуть бути підставою для відводу, а лише вказують на бажану для відповідача поведінку складу суду під час розгляду даної адміністративної справи.

Зазначена позиція неодноразово висловлена в рішеннях Великої Палати Верховного Суду та Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду у справах №523/5348/17 від 14 лютого 2018 року, №9901/573/18 від 9 серпня 2018 року, №826/23651/15 від 16 серпня 2018 року, №9901/673/18 від 1 жовтня 2018 року, №800/445/16 від 18 жовтня 2018 року.

Пленум Верховного Суду України у пункті 10 Постанови №8 "Про незалежність судової влади" від 13 червня 2007 року роз`яснив, що процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Також у Висновку №3 Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред`являються їм у зв`язку із здійсненням ними своїх функцій.

Отже, наведені позивачем у заяві про відвід судді обставини не можуть слугувати підставами для відведення судді.

Ознайомившись із підставами заявленого відводу, суд дійшов висновку про його необґрунтованість, що є підставою для вирішення питання про зупинення провадження у справі в силу частини 4 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з положеннями частини 4 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною 1 статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Відповідно до положень пункту 8 частини 2 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України суд має право зупинити провадження у справі в разі надходження заяви про відвід - до вирішення питання про відвід.

Беручи до уваги, що заява про відвід є необґрунтованою, викладені у ній обставини не можуть бути підставою для відводу, суд дійшов висновку про зупинення провадження у справі та передання справи іншому суду для вирішення питання щодо відводу у порядку, встановленому частиною 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 31, 39, 40, пунктом 8 частини 2 статті 236, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Передати справу №240/3029/21 іншому суду у порядку, встановленому частиною 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, для вирішення питання щодо відводу.

Зупинити провадження в адміністративній справі №240/3029/21 до вирішення заяви про відвід суду від 05.05.2021.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Д.М. Гурін