Україна  

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

25 травня 2010 р.                                                                       справа № 2а-11513/10/0570

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:  12.05 година

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                        судді  Могильницького М.С.

при секретарі                                        Фенделєвій В.Є.

за участю:   

представника позивача –                Орлової Н.В.  

представника відповідача –            Коровіна П.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Добропіллі до державного підприємства «Добропіллявугілля»про стягнення суми недоїмки,

              ВСТАНОВИВ:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Добропіллі звернулося до суду з адміністративним позовом до державного підприємства «Добропіллявугілля»про стягнення суми недоїмки.  

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»відповідача зобов’язано своєчасно та в повному обсязі сплачувати страхові внески до відділення у розмірі 13.5% до сум фактичних виплат на оплату праці найманих працівників, які включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі. Також, позивач зазначає, що згідно розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків за І квартал 2010 року менше на 1 712 581.81 грн. Тому просить суд стягнути з відповідача суму недоїмки у розмірі 1 712 581.81 грн.  

Крім того, під час судового розгляду справи представник позивача надав суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача суму недоїмки у розмірі 1 706 557.28 грн.    

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення аналогічні обґрунтуванню позовних вимог. Просив позовні вимоги задовольнити.  

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив суду, що протоколами засідань Кабінету Міністрів України за №№ 48, 70 було зобов’язано Мінвуглепром, Державне казначейство, Державну податкову адміністрацію, Пенсійний фонд України з метою не допущення заборгованості по заробітній платі шахтарям –забезпечити першочергове виділення грошових коштів, які виділяються з державного бюджету та отриманих від реалізації вугілля направити виключно на виплату заробітної плати. Просив у задоволенні позову відмовити.       

Розгляд справи здійснювався із фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою «Камертон».      

Вислухавши під час судового розгляду справи пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.  

У Преамбулі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

Згідно ч. 2 ст. 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду.

Відповідач, державне підприємство «Добропіллявугілля»здійснює господарську діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, включено до ЄДРПОУ за № 32186934.

«Шахта «Новодонецька» є відокремленим підрозділом державного підприємства «Добропіллявугілля»без права юридичної особи та є платником страхових внесків.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»та даних облікової картки платника страхових внесків ВП «Шахта «Новодонецька»ДП «Добропіллявугілля» віднесено до 67-го класу професійного ризику із страховим тарифом 13.5% від сум фактичних витрат на оплату праці.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків є одним з основних принципів страхування.

Стаття 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»зазначає, що суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (далі - працівник).

Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи.

Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд соціального страхування від нещасних випадків).

Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»роботодавцем відповідно до цього Закону вважається власник підприємства або уповноважений ним орган та фізична особа, яка використовує найману працю.

Згідно вимог ст. 46 зазначеного Закону, фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється, в тому числі, за рахунок внесків роботодавців: для підприємств - з віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій - з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення.

Так, п. 2 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»роботодавець як страхувальник зобов'язаний, в тому числі, своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Судом встановлено, що згідно розрахункової відомості про нарахування і перерахування  страхових внесків та витрачання  коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за І квартал 2010 року, відокремлений підрозділ «Шахта «Новодонецька»ДП «Добропіллявугілля»зменшив суму страхових внесків на 1 706 557.28 грн.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»страхувальник здійснює страховий внесок у Фонд соціального страхування від нещасних випадків у порядку і строки, які визначаються страховиком.

Відповідно до п. 4.12. Постанови Правління Фонду від 12.07.2007 року № 36 Про затвердження Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 серпня 2007 року за № 867/14134 (далі – Інструкція), страхові внески сплачуються:

- страхувальниками-роботодавцями - у день одержання коштів на оплату праці в установах банків. Підприємства, які здійснюють виплату заробітної плати на поточні рахунки фізичних осіб в установах банків, сплачують страхові внески до Фонду в день перерахування коштів на особові рахунки.

У разі виплати заробітної плати за першу половину місяця страхувальник одночасно з одержанням зазначених сум сплачує страхові внески, нараховані на суму цих виплат.

При проведенні оплати праці з готівкової виручки чи в натуральній формі платники страхових внесків не пізніше наступного дня після здійснення виплат подають до установи банку платіжне доручення на перерахування страхових внесків до Фонду.

Відповідно до п. 4.13. Інструкції нараховані страхові внески, інші платежі сплачуються страхувальниками шляхом перерахування відповідних сум на відповідний рахунок Фонду.

Відповідно до п. 4.14. Інструкції у разі нестачі коштів на поточному рахунку платника на виплату заробітної плати та сплату страхових внесків у повному обсязі, отримання платником коштів на оплату праці і перерахування страхових внесків до Фонду здійснюється у пропорційних сумах.

Відповідно до п. 4.15. Інструкції страхові внески сплачуються у національній валюті України.

Згідно ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», страхувальник несе відповідальність, зокрема, за несвоєчасну та неповну сплату страхових внесків до Фонду.

З урахування цього, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума недоїмки зі страхових внесків в розмірі 1 706 557.28 грн.

Крім того, посилання представника відповідача в обґрунтування заперечень проти позову на протоколи засідань Кабінету Міністрів України за №№ 48, 70 суд не приймає з огляду на наступне.  

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.  

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, з наведеної статті вбачається, що законність як загальна засада судочинства покладає на суд обов'язок розглядати і вирішувати судові справи на підставі закону з урахуванням його цілей й у встановленому ним порядку. При застосуванні законодавства суд повинен враховувати місце правового акта в ієрархії національного законодавства, тобто його юридичну силу.

За юридичною силою ієрархія нормативно-правових актів, які застосовуються судом при вирішенні адміністративних справ, має такий вигляд:

- Конституція України;

- міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

- закони України;

- інші (підзаконні) нормативно-правові акти.

Крім того, відповідно до ст. ст. 1, 2, 3 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»від 03.10.1992 року № 493/92 (із змінами та доповненнями), установлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Державну реєстрацію здійснюють:

нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю - Міністерство юстиції України;

нормативно-правових актів міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим - Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим;

нормативно-правових актів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, їх управлінь, відділів, інших підрозділів, а також місцевих органів господарського управління та контролю - обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції;

нормативно-правових актів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх управлінь, відділів, інших підрозділів - районні, районні у містах Києві та Севастополі управління юстиції.

Нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

В порушення зазначених правових норм Указу Президента України від 03.10.1992 року № 493/92 зазначені вище протокольні рішення Кабінету Міністрів України, які мають міжвідомчий характер, не пройшли державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України та не були внесені до державного реєстру нормативно-правових актів, а тому як наслідок вони не були чинним та є недіючим з моменту їх прийняття.  

Також, виходячи з теорії права суд зазначає, що нормативно-правові акти приймаються на підставі, для виконання, в цілях конкретизації та деталізації положень закону. Нормативно-правові акти обов’язкові для виконання та мають необхідну юридичну силу, але ж їх дія обмежена законом: вони не можуть виходити за межі законодавчого регулювання, їх норми носять вторинний у зрівнянні із законом характер.

Таким чином, зазначені вище протокольні рішення Кабінету Міністрів України суперечать вимогам Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», оскільки їх дія виходить за межі вказаного Закону.  

Тому, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими  нормативними актами, при вирішенні цього спору першочерговому застосуванню підлягає саме Закон України  «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». .   

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії  чи  бездіяльності покладається  на   відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем під час судового розгляду справи доведена правомірність заявлених позовних вимог.  

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 103, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

                                                    ПОСТАНОВИВ:   

Адміністративний позов відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Добропіллі до державного підприємства «Добропіллявугілля» про стягнення суми недоїмки –задовольнити у повному обсязі.     

Стягнути з державного підприємства «Добропіллявугілля»(85000, Донецька область, м. Добропілля, просп. Шевченка, 2) недоїмку по страховим внескам у сумі 1 706 557 (один мільйон сімсот шість тисяч п’ятсот п’ятдесят сім) гривень 28 копійки на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Добропіллі (р/р 37172400901035 у ГУДКУ у Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 25968286).  

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 25 травня 2010 року в присутності представників сторін. Постанова виготовлена в повному обсязі 30 травня 2010 року.    

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.          Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга  може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.          

          Суддя                                                                                                           М.С.Могильницький