УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2021 року

м. Київ

справа № 243/14924/19

провадження № 51-2307ск21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Мазура М. В.,

суддів Бородія В. М., Ковтуновича М. І.,

розглянув касаційну скаргу прокурора на ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 17 березня 2020 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 16 березня 2021 року, які постановлені в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12017050390002846, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Студенок, Ізюмський район Харківської області, проживаючого у АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Суть питання

Як убачається з долучених до касаційної скарги копій судових рішень, ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 17 березня 2020 року кримінальне провадження №12017050390002846 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) в порядку п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК закрито, оскільки після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК України.

Донецький апеляційний суд ухвалою від 16 березня 2021 року залишив рішення місцевого суду без змін.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати рішення місцевого та апеляційного судів і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Обґрунтовуючи наведене, прокурор вказує на те, що суди попередніх інстанцій дійшли невмотивованого висновку про необхідність закриття кримінального провадження на вищезазначених підставах, оскільки, на його думку, строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. 290 КПК, не включається у строки досудового розслідування, а після відкриття матеріалів досудового розслідування у порядку вказаної статті та складання протоколу доступу до матеріалів досудового розслідування, кримінальне провадження не відновлювалось, а тому вважає, що строки у кримінальному провадженні прокурором не порушено. Крім того, прокурор зазначає, що місцевий суд безпідставно застосував положення п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК до цього кримінального провадження, оскільки вказані зміни до процесуального закону набули чинності 15 березня 2018 року і не мають зворотньої дії, а тому не розповсюджувались на це провадження, у зв`язку із тим, що воно внесено до ЄРДР до введення цих положень в дію.

Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду

Згідно зі ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.

Згідно ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Доводи касаційної скарги прокурора про те, що органом досудового розслідування жодних порушень строків досудового розслідування, зазначених у ст. 219 КПК, не допущено та всі процесуальні дії виконані у строки, передбачені законом, Верховний Суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Так, відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 219 КПК, строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня звернення до суду, зокрема з обвинувальним актом.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Зазначена норма процесуального закону також передбачає, що строк досудового розслідування може бути продовжений з підстав та в порядку, передбачених КПК України.

Закінчення строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК, після повідомлення особі про підозру, крім випадку повідомлення про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, є підставою для закриття кримінального провадження (п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК).

Відповідно до ухвали Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 17 березня 2020 року, у підготовчому судовому засіданні захисник Дьяченко О. В. заявив клопотання про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12017050390002846 від 12 жовтня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК, у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК.

Місцевим судом встановлено, що 12 жовтня 2017 року слідчий Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області вніс до ЄРДР за № 12017050390002846 відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 246 КК.

12 червня 2018 року слідчим прокуратури Донецької області внесені відомості до ЄРДР за № 42018050000000366 про виявлення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК.

06 червня 2019 року матеріали кримінальних проваджень внесених до ЄРДР за № 12017050390002846 та № 42018050000000366 об`єднані в одне провадження.

17 липня 2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК.

13 вересня 2019 року першим заступником прокурора Донецької області строк досудового розслідування у кримінальному провадженні був продовжений до 4-х місяців, тобто до 17 листопада 2019 року.

01 листопада 2019 року заступником начальника відділу прокуратури Донецької області прийнято рішення про закриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 246 КК.

07 листопада 2019 року підозрюваний ОСОБА_1 та захисник Дьяченко О. В. ознайомились з матеріалами кримінального провадження.

18 листопада2019 року у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР №12017050390002846 від 12 жовтня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК складено і затверджено обвинувальний акт, який цього ж дня вручено ОСОБА_1 .

Супровідний лист про направлення вказаного обвинувального акту до суду складено 19 листопада 2019 року, а сам обвинувальний акт надійшов до Слов`янського міськрайонного суду 28 грудня 2019 року.

Зваживши, що в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які відомості, що строк досудового розслідування даного кримінального провадження з 17 листопада 2019 року було продовжено, місцевий суд дійшов висновку, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 , направлено до суду вже після спливу строків досудового розслідування.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, розглядаючи в підготовчому судовому засіданні клопотання захисника Дьяченко О. В. про закриття кримінального провадження № 12017050390002846, встановивши, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , не відноситься до категорії тяжких чи особливо тяжких злочинів проти життя та здоров`я особи і строк досудового розслідування, передбачений ст. 219 КПК по кримінальному провадженню закінчився ухвалив рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.

Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій наводив доводи, щодо допущення судом першої інстанції істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які аналогічні доводам, викладеним в його касаційній скарзі.

Апеляційний суд під час розгляду кримінального провадження в апеляційному порядку перевірив усі посилання й доводи, викладені прокурором у згаданій апеляційній скарзі і, визнавши висновки місцевого суду обґрунтованими та вмотивованими не встановив підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та вмотивовано відмовив у задоволенні заявлених апеляційних вимог, навівши достатні аргументи та підстави для прийняття такого рішення.

Зокрема, спростовуючи твердження прокурора про те, що моментом закінчення досудового розслідування є відкриття сторонам матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд вказав, що прокурор помилково ототожнює повідомлення про завершення досудового розслідування і надання доступу до матеріалів досудового розслідування із самим фактом закінчення досудового розслідування, оскільки ч. 1 ст. 219 КПК чітко визначено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження. В даному випадку, як складання так і подання обвинувального акту щодо ОСОБА_1 до суду відбулось поза межами строку досудового розслідування.

Верховний Суд погоджується із такими висновками суду апеляційної інстанції та вони відповідають позиції суду касаційної інстанції викладеної, зокрема в ухвалах від 13 жовтня 2020 року у провадженні № 51-4930ск20 та від 15 березня 2021 року у справі № 676/6116/18. В останній суд касаційної інстанції вказав, що закінчення досудового розслідування пов`язано з вчинення процесуальної дії, зокрема з зверненням до суду з обвинувальним актом.

Як вже було зазначено вище, строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні першим заступником прокурора Донецької області був продовжений до 4-х місяців, тобто до 17 листопада 2019 року, що не заперечується і прокурором у касаційній скарзі. Тобто кінцева дата закінчення досудового розслідування чітко встановлена, і з урахуванням вимоги ст. 219 КПК, саме звернення до суду з обвинувальним актом мало відбутись до вказаної дати. Однак супровідний лист щодо направлення цього обвинувального акту датований 19 листопадом 2019 року, а сам обвинувальний акт надійшов до суду лише 28 грудня 2019 року.

З урахуванням викладеного, за обставин цього кримінального провадження, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що визначений у ст. 219 КПК строк досудового розслідування з дня повідомлення ОСОБА_1 про підозру до дня звернення обвинувального акту до суду закінчився.

Твердження прокурора про те, що у цьому кримінальному провадженні відомості до ЄРДР внесені 12 жовтня 2017 року, а тому суд першої інстанції не міг застосувати положення п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, оскільки вони введені в дію 15 березня 2018 року, і не мають зворотньої дії у часі і застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін, Верховний Суд вважає необґрунтованим.

В контексті цього, Верховний Суд звертає увагу на те, що відомості про кримінальне правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК, і за якими прокурор звернувся з обвинувальним актом до суду, до ЄРДР внесені 12 червня 2018 року за № 42018050000000366, тобто після набуття чинності Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким внесені зміни до ч. 1 ст. 284 КПК, і останні введені в дію 15 березня 2018 року.

Той факт, що кримінальне провадження № 42018050000000366 за ч. 3 ст. 365 КК надалі було об`єднано з матеріалами кримінального провадження за № 12017050390002846, яке внесено до ЄРДР 12 жовтня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК, в даному випадку, не дає підстав не застосовувати положення п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК до кримінального провадження за ч. 3 ст. 365 КК, оскільки кримінальне провадження за ч. 1 ст. 246 КК було закрито, а обвинувальний акт було складено лише за ч. 3 ст. 365 КК.

Прокурор у касаційній скарзі помилково посилається на положення ч. 7 ст. 219 КПК, як такі, що визначають, що днем початку досудового розслідування у провадженні, в якому об`єднані матеріали кількох досудових розслідувань, - день початку розслідування того провадження, яке розпочалося раніше, оскільки згадані положення не регулюють зазначених питань, а ці питання врегульовані ч. 7 ст. 217 КПК.

Разом із тим, ст. 217 КПК була доповнена частиною 7 відповідно до Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, введена в дію 15 березня 2018 року і не має зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін.

Тобто ці положення застосовуються до кримінальних проваджень, які були об`єднані в одне кримінальне провадження, і відомості про які (до їх об`єднання) внесені до ЄРДР після 15 березня 2018 року.

Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга прокурора не містить переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність ухвали Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 17 березня 2020 року та ухвали Донецького апеляційного суду від 16 березня 2021 року.

Зазначені судові рішення є належно умотивованими та обґрунтованими і за змістом відповідають вимогам статей 370, 419 КПК, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися при їх постановленні.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Таким чином, оскільки з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає, Верховний Суд відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

На цих підставах Верховний Суд постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 17 березня 2020 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 16 березня 2021 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

М. В. Мазур В. М. Бородій М. І. Ковтунович