Справа №22ц-20935/10 Головуючий в 1 інстанції – Пустовіт О.Г.
Категорія 26 ( 1 ) Доповідач – Братіщева Л.А.
У Х В А Л А
Іменем України
«26» травня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: - Савіної Г.О.
суддів: - Братіщевої Л.А., Ляховської І.Є.
при секретарі: – Євтодій К.С.
за участю: позивача ОСОБА_5
представника відповідача – Голоцвана Дмитра Володимировича
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 20 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_5 до відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2009 року ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі – ВАТ «КЗРК») про відшкодування моральної шкоди посилаючись на те, що працюючи на ш. «Октябрська» ВАТ «КЗРК» 24.02.2006р. з ним стався нещасний випадок, в результаті якого його було травмовано.
Висновком МСЕК від 07.06.2006 року йому первинно було встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 70% та встановлена 2 група інвалідності. При переогляді у 2007 році встановлена втрата працездатності у розмірі 40% та 3 група інвалідності.
Посилаючись на ці обставини просив стягнути з відповідача 88 000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 20 січня 2010 року позов ОСОБА_5 задоволено частково. На його користь з ВАТ «КЗРК» у відшкодування моральної шкоди стягнуто 30 тис. грн. та судові витрати.
В апеляційній скарзі ВАТ «КЗРК» просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову позивачу у позові у зв’язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального і порушенням вимог процесуального права.
Зокрема відповідач вважає, що факт спричинення позивачу моральної шкоди не було встановлено висновками МСЕК на які покладено обов’язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди; позивач не надав доказів спричинення йому моральної шкоди; не звернув уваги, що позивачем пропущено строк позовної давності
Також, судом помилково до спірних правовідносин застосовано норми ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України та не враховано положення п.п 4.2 п. 4 рішення Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27.01.2004 року, яким передбачено, що відшкодування моральної шкоди не застосовується до осіб, які підлягають обов’язковому соціальному страхуванню відповідно до Закону.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ВАТ «КЗРК» не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 працював на ш. Октябрська ВАТ «КЗРК», де 24 лютого 2006 року під час виконання трудових обов’язків з ним стався нещасний випадок в результаті якого його було травмовано.
По факту нещасного випадку було складено Акт розслідування нещасного випадку від 28.02.2006 року за формою Н-5 та Акт №2 про нещасний випадок, затвердженого заступником голови правління з охорони праці ВАТ «КЗРК» встановлена причина нещасного випадку – не ознайомлення до початку виконання робіт потерпілого ОСОБА_5 з паспортом кріплення виробки посадовими особами підприємства відповідача.
Висновком МСЕК від 07.06.2006р. первинно ОСОБА_5 встановлена 2 група інвалідності і втрата професійної працездатності в розмірі 70%, а висновком МСЕК від 27.06.2007р. встановлена 3 група інвалідності та втрата працездатності в розмірі 40%.
На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування позивачу у зв’язку з отриманими ним на виробництві трудовим каліцтвом моральної шкоди відповідачем.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з акту № 2 про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом 28.02.2006 року (а.с. 13-16) причиною нещасного випадку є не ознайомлення позивача до початку робіт з паспортом кріплення виробки.
Виходячи з викладеного, доводи ВАТ «КЗРК» про відсутність обов’язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу з тих підстав, що останній є суб’єктом страхування від нещасного випадку на виробництві, суперечать нормам діючого законодавства, оскільки Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачеві вперше стійкої втрати працездатності, передбачено, що відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України застрахованим і членам їх сімей моральної (немайнової) шкоди, отриманої внаслідок ушкодження здоров’я припинено з 01 січня 2008 року незалежно від часу настання страхового випадку.
Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення № 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), зазначив, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Як зазначалося вище, вперше стійку втрату професійної працездатності у зв’язку із трудовим каліцтвом позивачу було встановлено 07.06.2006 року, що підтверджується висновком МСЕК (а.с. 10), отже саме з цього часу у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди.
Також спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_5 моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв’язку з отриманими ним каліцтвом встановлений в судовому засіданні. Так, позивач був змушений лікуватися і періодично повинен проходити стаціонарне лікування, він не може вести повноцінний спосіб життя, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв’язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.
Інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи і висновками суду і не можуть бути підставою для скасування рішення.
Суд при постановленні рішення врахував тяжкість фізичних і моральних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв’язку із чим апеляційна скарга відповідача підлягає відхиленню.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»» - відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 20 січня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: