Справа № 22ц-20442/10 Головуючий в 1 інстанції
Категорія № 26 (ІІІ) Костенко В.В.
Доповідач – Барильська А.П.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 березня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді – Ляховської І.Є.,
суддів – Барильської А.П., Карнаух В.В.
при секретарі – Євтодій К.С.
за участю: позивача – ОСОБА_2, його представника – ОСОБА_3
представника відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» – Голоцвана Дмитра Володимировича
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 17 листопада 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И Л А :
У червні 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (надалі-віділення Фонду) , відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі – ВАТ «КЗРК») про стягнення одноразової страхової виплати і моральної шкоди у зв’язку з нещасним випадком на виробництві. В подальшому позовні вимоги неодноразово уточнював та остаточно просив суд стягнути на його користь з відповідачів ВАТ «КЗРК» та віділення Фонду моральну шкоду по 60500 грн. у відшкодування моральної шкоди та по 200 грн. витрат по справі на правову допомогу.
Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 17 листопада 2009 року позов задоволено частково: стягнуто з ВАТ «КЗРК» на користь позивача 20 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, 200 грн. витрат на правову допомогу. З ВАТ «КЗРК» стягнуто на користь держави 9,17 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи та 8,50 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ВАТ «КЗРК» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог, оскільки судом порушено норми матеріального та процесуального права. А саме: суд помилково застосував до спірних правовідносин ст.ст.153 та 237-1 КЗпП України та ст.1167 ЦК України і залишив поза увагою положення підпункту 4.2 пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1рп/2004, яким встановлено, що відшкодування моральної шкоди не передбачено для осіб, які підлягають обов’язковому соціальному страхуванню. Крім того, судом не враховано, що позивачем не доведений факт заподіяння йому моральної шкоди та не надано доказів вини ВАТ «КЗРК» у спричиненні йому моральних страждань.
Перевіривши законність та обгрунтованність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач з 01.03.2004 року по 22 липня 2005 працював підземним прохідником 3-го розряду на шахті «Леніна» ВАТ «КЗРК». 06 вересня 2005 року під час виконання трудових обов’язків з ним стався нещасний випадок, про що було складено Акт № 9 від 12 вересня 2005 року.
Висновком МСЕК від 03.03.2006 року первинно ОСОБА_2 було встановлено 40 % втрати професійної працездатності, при наступному переогляді 01.02.2007 року встановлено 30 % втрати професійної працездатності та третя група інвалідності.
Постановою Відділення Фонду № 3385н від 12 травня 2006 року позивачу призначено щомісячні страхові виплати в сумі 200,00 грн., виходячи із середнього заробітку в сумі 1994,49 грн., що передував настанню страхового випадку та відсотку втрати професійної працездатності, та нарахована одноразова допомога в розмірі 9660 грн., моральна шкода не відшкодовувалась.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив з того, що на час встановлення позивачу вперше 40 % втрати професійної працездатності він перебував у трудових відносинах з ВАТ «КЗРК»; саме з вини відповідача, який порушував норми з безпеки праці та не забезпечив безпечних умов для роботи, позивач частково втратив працездатність.
Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Факт спричинення моральної шкоди ОСОБА_2 знайшов своє підтвердження в судовому засіданні. Позивач обмежений в роботі по дому, переносить моральні страждання, що позбавляє його нормальних життєвих зв’язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв’язку з чим доводи апеляційної скарги щодо невірного застосування судом ст.ст. 153, 237-1 КЗпП є безпідставними.
Висновок суду про відшкодування позивачу з боку відповідача моральної шкоди відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп2008р. відповідно до якого, статтею 237-1 КЗпП України громадянам, що потерпіли від нещасного випадку або професійного захворювання, надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу.
Доводи відповідача про те, що моральна шкода повинна відшкодовуватися Фондом соціального страхування не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки первинна втрата професійної працездатності ОСОБА_2 була встановлена з 03.03.2006 року.
Доводи апеляційної скарги щодо ненадання позивачем доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди та недоведеності вини відповідача у цьому є безпідставними і спростовуються матеріалами справи та висновками суду.
Однак, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом без урахуванням роз’яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, “ Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача. Враховується характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.
На думку колегії суддів, суд не врахував ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, а також конкретних обставин по справі, а саме: стану здоров’я позивача та наявності його вини у нещасному випадку.
Як вбачається із матеріалів справи відповідно висновку МСЕК від 01.02.2007 року позивачу зменшено відсоток втрати професійної працездатності до 30%. Згідно пункту 10 акту розслідування нещасного випадку, пов’язаного з виробництвом від 12 вересня 2005 року № 9 причиною нещасного випадку, який стався з позивачем стало порушення ОСОБА_2 «Інструкції з охорони праці для прохідника».
За таких обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер виробничої травми позивача, пов’язані з ним фізичні і моральні страждання, інтенсивність і довготривалість фізичних і психічних страждань позивача, істотність вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, і наслідків, що наступили, вважає необхідним змінити рішення суду, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з ВАТ «КЗРК» на користь позивача з 20 000грн. до 10 000 грн.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» задовольнити частково.
Змінити рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 17 листопада 2009 року , зменшивши суму відшкодування моральної шкоди, стягнуту з відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_2 з 20 000 грн. до 10 000 грн..
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: