Справа № 22ц-841/10 Головуючий в 1 інстанції Костюкевич С.Ф.
Категорія: 57 Доповідач: Антонюк К.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 травня 2010 року м. Луцьк
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді - Антонюк К.І.,
суддів - Киці С.І., Свистун О.В.,
при секретарі - Самуленко В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Нововолинську Волинської області про зобов’язання провести нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни, за апеляційною скаргою відповідача управління Пенсійного фонду України в м. Нововолинську Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29.01.2009 р., -
в с т а н о в и л а :
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 29.01.2009 р. позов в даній справі задоволено частково.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Нововолинську Волинської області провести нарахування ОСОБА_1 державної соціальної допомоги дитині за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 по 30.09.2008 р. в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач Управління пенсійного фонду України в м. Нововолинську Волинської області просить скасувати цю постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити. Покликається на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права. Зокрема вказує, що законодавством України не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” про підвищення розміру пенсій дітей війни. Зазначає, що Кабінетом міністрів України 28.05.2009 р. прийнята постанова № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою встановленні конкретні розміри підвищення пенсій дітям війни.
Дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дитини війни, а тому він має право на встановлене ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії.
Такі висновки суду першої інстанції, відповідають нормам матеріального права та є правильними.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного спору судом, має право на отримання підвищення виплачуваної управлінням Пенсійного фонду України в м. Нововолинську Волинської області пенсій за віком.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, якими було зупинено на 2007 рік дію вищевказаної ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, тому задоволення позовних вимог позивача в частині соціальних виплат за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. є обґрунтованими.
Рішенням Конституційного суду №10-рп/2008 від 22.05.2008 р. нова редакція ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, визнана неконституційною, тому з 22.05.2008 р. почала діяти попередня редакція статті 6 Закону. Враховуючи вказане, вимоги позивача про зобов’язання відповідача провести нарахування підвищення до пенсії, як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2008 р. до 30.09.2008 р. є підставними.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при розрахунку підвищення пенсії, яке передбачено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», застосуванню підлягає мінімальний розмір пенсії за віком, який вираховується виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законами про Державний бюджет України на відповідний рік, а не розмір, що установлений постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 р. № 530, на яку послався відповідач в апеляційній скарзі. А тому доводи апелянта в цій частині не підлягають задоволенню.
За таких обставин, колегія суддів приходить висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано та підставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 і зобов’язав нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 30.09.2008 р. у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу у передбаченому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” розмірі колегія суддів не вбачає.
Постанова ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права та на підставі наявних у справі доказів.
Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу відповідача управління Пенсійного фонду України в м. Нововолинську Волинської області відхилити.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29.01.2009 р. в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді