АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

    11 травня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах  Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді : Сіротюка В.Г.

Суддів   : Берещанської І.І.,

  Новікова Р.В.,

з участю секретаря : Фабінської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 12 листопада 2009 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Заочним рішенням Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 12 листопада 2009 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення суми боргу задоволений. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 суму боргу 115 000 грн., судовий збір в сумі 1 150 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 250 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 305 Цивільного процесуального кодексу України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції, про що свідчить зворотне повідомлення про вручення судової повістки-повідомлення та його клопотання про відкладення справи слуханням (арк. справи 63, 64, 66, 67).

З урахуванням вказаних обставин, положень частини третьої статті 27, статті 305 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів не вбачає підстав щодо визнання причин неявки відповідача поважними, оскільки зміст довідки про консультативний прийом не свідчить про неможливість явки відповідача до суду, або неможливості складення ним довіреності на представництво його інтересів іншій особі (арк. справи 67).

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.

Задовольняючи позов про стягнення суми боргу, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про доведеність факту існування між сторонами договору позики та обов’язок відповідача повернути позивачці грошові кошти з урахуванням раніше повернутої частини суми боргу.

Такі висновки місцевого суду відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 10 та частини першої статті 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, між ОСОБА_5 та відповідачем у справі 14 листопада 2007 року був укладений договір позики на підтвердження чого була написана розписка, згідно якої ОСОБА_5 передала у борг строком на два місяці ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 135 000 грн., які останній зобов’язався повернути до 14 січня 2008 року (арк. справи 4).

Частину боргу відповідач повернув лише у квітні 2008 року в сумі 20 000 грн.

Приписами статті 1047 Цивільного кодексу України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, – незалежно від суми; на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, на підтвердження вимог названого закону відповідач видав позивачці розписку про позичені гроші. Така форма надана договору за бажанням сторін.

Доводи апеляційної скарги відповідача, зокрема щодо його неявки в судове засідання суду першої інстанції 12 листопада 2009 року не містять законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки відповідач та його представник були повідомлені про день і час судового засідання (розписка – арк. справи 17).

Колегія суддів не може не враховувати, що ОСОБА_6 не надано суду доказів про нікчемність названої розписки та про повернення суми боргу, яка відповідає сумі позову, позикодавцеві.

У зв’язку із цим, за правилами частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України, наступають наслідки порушення договору позичальником відповідно до вимог статті 625 цього Кодексу.

Доводи апелянта про те, що спірна розписка написана не ним та цей факт може бути підтверджений допитом свідків з боку відповідача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки рішення суду в спірних правовідносинах не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором (стаття 1051 Цивільного кодексу України).

При такому положенні рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Статтею 308 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає відхиленню із залишенням без змін рішення суду першої інстанції згідно статті 308 Цивільного процесуального кодексу України.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Заочне рішення Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 12 листопада 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців до суду касаційної інстанції.

Судді:

В. Сіротюк І. Берещанська Р. Новіков