УХВАЛА
іменем України
27 травня 2010 року м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Леска В.В., Кондора Р.Ю., при секретарі Молнар Е.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Перечинському районі на постанову Перечинського районного суду від 24 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України у Перечинському районі про зобов’язання вчинити певні дії, -
в с т а н о в и л а :
9.03.2010 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися в суд з позовами до управління Пенсійного фонду України у Перечинському районі (далі - ПФУ) про зобов’язання вчинити певні дії.
Вимоги мотивували тим, що вони, як особи 30-тих років народження, відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мають право на виплату щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Проте ПФУ дану допомогу не виплачує, обґрунтовуючи відмову Законами України «Про державний бюджет» за 2006, 2007 та 2008 роки.
Посилаючись на те, що положення Законів України «Про державний бюджет», які обмежували їх право на отримання допомоги, визнані рішенням Конституційного Суду України неконституційними і втратили чинність, просили зобов’язати ПФУ нарахувати їм не нараховану допомогу за період 2008 року в сумі 1158 грн. та поновити строк на звернення до суду.
Всі позови об’єднані в одне провадження.
Постановою Перечинського районного суду від 24 березня 2010 року позови задоволено частково. Визнано бездіяльність ПФУ протиправною та стягнуто з відповідача на користь позивачів по 1072 грн. кожному. В решті позовних вимог відмовлено.
В обґрунтування апеляційної скарги ПФУ посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, в зв’язку з чим ставить питання про скасування постанови місцевого суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Позивачі рішення суду не оскаржили.
Заслухавши осіб, які взяли участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до частково задоволення з таких підстав.
Перевірку процесуальних дій суду першої інстанції та осіб, які беруть участь у справі колегія суддів проводить з урахуванням дотримання ними норм КАС України, якими вони керувалися при розгляді справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час та місце судового засідання.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 33, ч. 1 ст. 35 КАС України судові виклики здійснюються повістками і повістками - повідомленнями, які надсилаються особам, які беруть участь у справі, рекомендованою кореспонденцією або кур’єром. Повістка вручається під розписку, а сама розписка повертається до суду та приєднується до справи.
Всупереч цим вимогам, суд не повідомив відповідача про час та місце розгляду справи.
Згідно ч. 1 ст. 128 КАС України суд не вправі розглядати справу і повинен відкласти такий розгляд, в разі неприбуття у судове засідання сторони, яка бере участь у справі, про яку немає відомостей, що їй вручено повістку. Дана норма не містить будь-яких виключень щодо сторони, яка просила розглянути справу без її участі.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи наведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, суд може визнати дії відповідачів законними чи незаконними та в разі незаконності їхніх дій – зобов’язати провести нарахування (перерахування) та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.
В порушення цих вимог закону та ч. 2 ст. 11 КАС України суд вийшов за межі позовних вимог і вирішив питання, які позивачі не просили в тому числі і стягнення з ПФУ конкретних сум.
Крім цього, суд першої інстанції ототожнивши строк позовної давності з річним строком звернення до адміністративного суду, передбаченого ч. 1 ст. 99 КАС України, відмовив позивачам у поновленні строку і в той же час стягнув з відповідача на користь позивачів суми нараховані за 2008 рік.
При таких обставинах постанова суду, як така, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в процесі якого необхідно усунути вищенаведені недоліки, з’ясувати права і обов’язки сторін, дати їм правову оцінку і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити даний спір.
Керуючись ст.ст. 307, 311, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Перечинському районі задовольнити частково.
Постанову Перечинського районного суду від 24 березня 2010 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді: