Справа № 2-78/2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я  

І м е н е м   У к р а ї н и  

 22 березня 2010 року                                                        м.Болехів

Болехівський міський суд  Івано- Франківської області в складі:       

головуючої —  судді Головенко О.С.

  секретаря судового засідання  Латик В.Є.

  за участю:      представника позивача ОСОБА_1

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про надання дозволу на виїзд за кордон,-  

В С Т А Н О В И В   :

ОСОБА_2звернулася в суд з зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що за час перебування в шлюбі з відповідачем у них народилася дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка після розірвання шлюбу залишилася на проживанню з нею.  

Протягом 8 років вона легально працює та проживає в Італії. Відповідач ніде не працює, немає ніяких доходів, не сплачує аліменти на утримання дочки, що призвело до виникнення великої заборгованості по аліментах, його місце перебування позивачці невідоме.  

Дочка її дуже любить і бажає поїхати на  літні канікули до неї в Італію в м.Неаполь, , щоб ознайомитись із життям в цій державі, що буде корисно для її розвитку,  адже  поїздка розширить її кругозір, ознайомить з європейськими стандартами життя і ніяким чином не ущемить права відповідача на спілкування з дочкою.

Посилаючись на викладені обставини, просить дати дозвіл на виїзд за кордон її дочці ОСОБА_4.  

Представник позивача в судовому засіданні заявлений позов підтримав з підстав, викладених у заяві додатково пояснивши, що відповідач приїжджав до дочки, розмовляв із позивачкою і не заперечував на виїзд дочки за кордон на час канікул, але не оформив в нотаріуса відповідний дозвіл.

В судове засідання відповідач не з’явився, проте надав заяву, в якій вказує, що визнає позовні вимоги та просить слухати справу без його участі.  

З пояснень свідка  ОСОБА_6, матері відповідача, вбачається, що її син дійсно має велику заборгованість по аліментах, яка виникла в зв’язку з тим, що за час перебування його на роботі за кордоном з ним стався нещасний випадок і він втратив роботу.  Син два дні гостював у неї і дав згоду на виїзд його дочки за кордон з позивачкою. Аліменти замість нього вона сплачує, виходячи із своєї пенсії.  

Заслухавши пояснення представника позивача, свідка, дослідивши письмові докази по справі, давши їм правову оцінку, суд  приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення  з наступних підстав.

Судом встановлено наступні факти і відповідні їм правовідносини

Конституцією України визначено основні права й обов’язки держави та громадян щодо забезпечення захисту дітей. Зокрема, у ч.2 ст.51 Основного Закону зазначається, що батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття. Принципом 6 Декларацієї прав дитини від 20 листопада 1959 року передбачено, що дитина може бути розлучена з матір’ю лише у винятковій ситуації. Відповідно до положень Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989р. (ратифікована Україною 27 лютого 1991р.) дитина, враховуючи її фізичну й розумову незрілість, потребує спеціальної охорони та турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження. Згідно ст.9, п.п.1,2 зазначеної Конвенції , держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалась з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно х судовими рішеннями визначають відповідально до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах  дитини, зокрема, коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.  

Відповідно до зобов’язання Держав-учасниць заява дитини чи її батьків на в’їзд  у Державу–учасницю або виїзд з неї з метою воз’єднання сім’ї повинна розглядатися Державами учасницями позитивним, гуманним і оперативним чином.  

Дитина,  батьки якої проживають у різних державах , має право підтримувати на регулярній основі, за виключенням особливих обставин, особисті відносини і прямі контакти з обома батьками. З цією метою і відповідно до зобов’язання Держав-учасниць  за п.2 ст.9 Держави-учасниці поважають право дитини та її батьків залишати будь-яку країну, включаючи власну і повертатись в свою країну.

Відповідно до ст. 160 Сімейного кодексу України  місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.  

Статтею 161 зазначеного Кодексу зазначено, що якщо батьки, які проживають окремо не дійшли згоди щодо того, з ким з них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом при вирішенні спору щодо місця проживання дитини, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов’язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини.  

Матеріалами справи стверджується, що сторони у справі є батьками  малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

23 травня 2001року шлюб між ними припинено, дочку залишено на проживанні з матір’ю, яка  змінила  прізвище на ОСОБА_2 та на даний час проживає  та працює в Італії(а.с.7-11).    

 Приймаючи рішення суд бере до уваги вік дитини, те що вона проживає з позивачкою, яка забезпечує належний рівень забезпечення дочки, постійно виявляє материнську турботу, займається її вихованням, а також  те, що відповідач не приймає участі у її матеріальному забезпеченні та визнав позовні вимоги.    

Таким чином суд приходить до висновку, що для забезпечення прав малолітній дочці на спільне проживання з матір’ю, що відповідатиме інтересам та охоронюваним законом прав дитини, слід дати дозвіл на  її виїзд за межі України з матір’ю.

На підставі викладеного, Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989р. (ратифікована Україною 27 лютого 1991р.) ст.51 Конституції України, ст.ст.160,161 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 10,11, 60,88,209,212,214-215,218 ЦПК  України ,  суд , -

  р і ш и в :  

    Позовну заяву задоволити.  

    Надати ОСОБА_2  дозвіл на виїзд дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Підбереж, Болехівської міської ради Івано-Франківської області  за межі України.    

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.  

 У разі подачі заяви про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не подана в строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Болехівський міський суд.

  Суддя                                                               Головенко О.С.                          Головенко О.С.