Справа № 2-413/2010р.  

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

    31 травня 2010 року           Южноукраїнський міський суд Миколаївської області  

у складі: головуючого – судді БОБРОВСЬКОГО І.М.  

при секретарі              ЗАЦЕПІНІЙ І.О.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Южноукраїнську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до інженерно-виробничого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМЕНЕРГО»  про стягнення  заробітної плати, надання документів  

  ВСТАНОВИВ:  

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інженерно-виробничого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМЕНЕРГО»  про стягнення  заробітної плати, надання документів. Свої вимоги мотивує тим, що З 07.05.1992 р. по 03.09.1993, тобто 1 рік і 4 місяці,  працював слюсарем по ремонту реакторно-турбінного устаткування в особливо шкідливих умовах праці в реакторному цеху на ЮУ АЕС в цеху вентиляції і кондиціонування повітря. З 23.04.2001 р. по 06.05.2004 р., працював слюсарем по ремонту реакторно-турбінного устаткування  в радіаційній зоні ВП ЮУ АЕС НАЕК «Енергоатом», полягаючи в трудових відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю УМ СП «Юженергоремонт». З 11.05.2004 р. по 16.03.2007 р., працював слюсарем по ремонту реакторно-турбінного устаткування на ВП ЮУ «АЕС», полягаючи в трудових відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю інженерно-виробничим підприємством «РЕМЕНЕРГО». Таким чином, позивач зазначає, що пропрацював в  особливо шкідливих умовах праці 7 років і 3 місяці, що, згідно чинного пенсійного законодавства, давало йому право відходу на пенсію 11.01.2007 року, в 55 років, оскільки рік роботи в особливо шкідливих умовах праці прирівнюється до 2 років роботи в звичайних умовах і навіть отримувати винагороду за роботу під час знаходження на пенсії. Проте це не трапилося, оскільки: немає атестації робочих місць в «РЕМЕНЕРГО»; немає документів для оформлення пенсії в 55 років, без яких пенсійний відділ не може нарахувати пільгову пенсію по виконання 55 років позивачеві, оскільки де-юре йому необхідно пропрацювати в особливо шкідливих умовах праці не менше 5-ти років. До цієї норми не вистачає 6-ти місяців роботи в особливо шкідливих умовах праці, тобто позивач пропрацював тільки 4 роки і 6 місяців, хоча в «РЕМЕНЕРГО» позивач відпрацював 2 роки і 10 місяців, тобто набагато більше необхідного терміну. Відповідач в односторонньому порядку, безпричинно, знижував тарифну ставку працівника, не видавав розрахункові книжки, приховував дані про нарахування зарплати, не відповідав на запити своїх робітників. Відповідач шантажував робітників звільненням, неодноразово примушуючи їх писати заяви про скорочення робочого тижня до 4-х годин, щоб не платити за вимушений прогул, проте не видавав середній заробіток при простої  біля 4-х місяців, не оплачував роботу в святкові і вихідні дні, не оплачував щоденну переробку. В той же час, наймав з Львова робочих на повну ставку. Відповідач не розрахувався з позивачем повністю при звільненні, затримав розрахунок. Позивач працював практично щодня в особливо шкідливих умовах праці  близько 7,3 годин, проте ці наднормові роботи в кількості всього 70 годин не оплачувалися, а робочі місця не були атестовані. Лікувально-профілактичне харчування видавалося з розрахунку 5-ти робочих днів в тиждень замість 6-ти, хоча, за чинним законодавством, при перекладі на 5-ти денний робочий тиждень, за працівниками зберігається право на отримання лікувально-профілактичного харчування, розрахованого на 6 робочих днів. Замість лікувально-профілактичного харчування, що обов'язково містить вітаміни, добавки по нейтралізації радіонуклідів, певної дієти, робочі і позивач отоварювалися у вказаному відповідачем магазині «Жемчужина» надмірно дорого і всякими застарілими консервантами. Начальство будівельної ділянки було в цьому зацікавлено і тому, що для них відпускалися якісні продукти. У травні 2004 р., під час звільнення групи робочих з ТОВ УМ СП «ЮЕР» від позивача, як і від решти працівників, під загрозою невидачі трудових книжок, вимагали написання заяв про прийом на роботу в ТОВ «РЕМЕНЕРГО» і одночасно за сумісництвом в ТОВ «ЮЕР». Позивач протестував проти цієї незаконної практики ухилення від податків, ще працюючи в ТОВ «ЮЕР». Під час звільнення позивачеві не вчасно видали трудову книжку, затримали розрахунок, який провели невірно, оскільки не врахували наднормову роботу позивача приблизно 800 грн. за 70 годин, роботу у вихідні і святкові дні. Позивач не сплатив вимушений простій по середній або мінімальній зарплаті у вересні 2004 р. приблизно 300 грн., з грудня 2004 по травень 2005 р. - близько 2100 грн., в лютому-березні 2006 р. десь - 1600 грн., в січні-березні 2007 році 2400 грн, а всього, недоплатив за простій близько 6400 гривень. Відповідач не компенсував заниження окладу, не розрахував і не видав відпускні приблизно на 800 грн.. Протиправними діями відповідача, позивачеві нанесений, моральна і фізична шкода, матеріальний збиток. Позивач просить суд: зобов'язати відповідача провести атестацію робочих місць в строк до 11.05.2009 г; зобов'язати відповідача надати довідки про середньомісячну і місячну зарплату, кількості відпрацьованого робочого часу щомісячно і за весь період роботи позивача; присудити на користь позивача компенсацію моральної і фізичної шкоди нанесеного протиправними діями адміністрації ТОВ «РЕМЕНЕРГО» у розмірі 10000 грн.; присудити на користь позивача з відповідача не видані відпускні під час звільнення 800 грн.: присудити на користь позивача з відповідача недодану зарплату за наднормові роботи 800 грн.; присудити на користь позивача з ТОВ недодану зарплату за вимушені прогули 6400 грн.; присудити на користь позивача з відповідача недотриману пенсію за 23 місяці у розмірі 18 400 грн.; зобов'язати відповідача надати позивачеві документи необхідні для переоформлення пенсії в строк до 11.05.2009 г.: а) Перелік № 1 робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад Южноукраїнської виробничої ділянки ТОВ «РЕМЕНЕРГО», працівникам, яким встановлено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1, затверджене наказом генерального директора; б) довідку про роботу в особливо шкідливих умовах праці; в) копію наказу про роботу в особливо шкідливих умовах праці; г) ксерокопію наказу про атестацію робочих місць; витрати по суду покласти на відповідача.  

  В судовому засіданні представник позивача підтримав позов, пояснив, що в позові все викладено правильно і добавити йому не має чого.  

  Відповідач в судове засідання не з’явився без поважних причин, заперечень на позов не надав. Позивач не заперечує проти розгляду справи в відсутності відповідача і згоден на постановлення по справі заочного рішення.  

  Вислухавши представника позивача, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.  

  Як встановлено в судовому засіданні позивач працював у відповідача слюсарем 5-го розряду з ремонту реакторно-турбінного обладнання з 11 травня 2004 року по 16 березня 2007 року (а.с. 8).  

    Відповідно до ч. З п.2.14 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58: «...записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій". Відповідно до ч.4 п.2.14 вищезазначеної Інструкції - якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Показники, зазначені у цих Списках обов'язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках».  

  В судовому засіданні встановлено, що атестацію робочого місця ОСОБА_1 відповідачем не здійснено і в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.  

На виконання ухвали суду від 18 травня 2009 року територіальна Державна інспекція праці у Львівській області встановила, що «у п.4.1. Р. 4 Колективного договору «Оплата праці» передбачено: «оплата праці працівників проводиться згідно з «Положенням про організацію оплати праці працівників ІВП «Ременерго», «Положенням про поточне преміювання працівників ІВП «Ременерго» за основні результати господарської діяльності», «Переліком робіт і робочих місць з важкими і шкідливими, особливо важкими і особливо шкідливими умовами праці, на яких встановлюються доплати робітникам, ІТП за умови праці».  

Слід зазначити, що у «Переліку робіт і робочих місць з важкими і шкідливими, особливо важкими і особливо шкідливими умовами праці, на яких встановлюються доплати робітникам, ІТП за умови праці» (який є додатком до Колдоговору)» і згідно якого передбачено здійснювати доплати у розмірі від 8% до 24% посада ОСОБА_1, яку Він обіймав згідно наказу про прийняття та звільнення з роботи, а саме: слюсаря з ремонту реакторно-турбінного устаткування 5-го розряду в переліку не числиться. Відповідно до представлених особових рахунків, колективного договору, наказу № 67/к від 11.05.04 «Про прийом на роботу» та пояснення керівника Підприємство виплачувало кошти за шкідливі умови праці у розмірі 24% до тарифних ставок і посадових окладів з 11.05.04 по 16.03.07. Також, як з'ясувалося у ході перевірки, підприємство має договірні відносини з Відокремленим Підрозділом ЮжноУкраїнської АЕС, згідно яких працівники (в т.ч. і Ви) виконують роботи по капітальному ремонту енергетичного обладнання енергоблоків № 1,2,3 Відокремленого Підрозділу ЮУ АЕС в ППР( Підприємство виконує ремонтні роботи обладнання ВП ЮжноУкраїнської АЕС з 1999 року). Із наведеного випливає, що робоче місце ОСОБА_1 протягом періоду перебування його у трудових відносинах з ІВП «Ременерго», тобто з 11.05.04 по 16.03.07, знаходилося у ВП Южно-Української АЕС (Миколаївська область).  

Щодо вимушених прогулів, роботи у режимі неповної зайнятості.  

З метою з'ясування вищезазначеного питання керівнику підприємства запропоновано представити для дослідження табелі обліку робочого часу за період з 11.05.04 по 16.03.07, наказ про оплату простоїв, відомості нарахування заробітної плати та інші документи. Слід зазначити, що адміністрацією Товариства не представлено табелів обліку робочого часу та заяв ОСОБА_1 «Про переведення на неповний робочий час». У поясненні керівництва зазначено, що перелічені вище документи не збереглися, оскільки термін зберігання, відповідно до «Переліку типових документів, що створюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, із зазначенням термінів зберігання документів», затвердженого Наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.98 N 41 минув. Натомість представлено відомості нарахування заробітної плати, та накази про переведення ОСОБА_1 на неповний ообочий час. Так для огляду представлено накази: № 84-к від 01.09.04 «Про встановлення неповного робочого часу. Враховуючи заяву ОСОБА_1.» Перевести на неповний робочий місяць (по 4 години в тиждень) ОСОБА_1 на термін з 01.09.04 по 12.09.04»; № 26-к від 07.02.05 «Про встановлення неповного робочого часу. Враховуючи заяву ОСОБА_1.» Перевести на неповний робочий місяць (по 4 години в тиждень) ОСОБА_1.. на термін з 07.02.05 по 28.02.05»; № 39-к від 01.03.05 «Про встановлення неповного робочого часу. Враховуючи заяву ОСОБА_1.» Перевести на неповний робочий місяць (по 4 години в тиждень) ОСОБА_1 на термін з 01.03.05 по 31.03.05»; № 52-к від 01.04.05 «Про встановлення неповного робочого часу. Враховуючи заяву ОСОБА_1.» Перевести на неповний робочий місяць (по 4 години в тиждень) ОСОБА_1 на термін з 01.04.05 по 10.04.05»; № 162-к від 01.11.05 «Про встановлення неповного робочого часу. Враховуючи заяву ОСОБА_1.» Перевести на неповний робочий місяць (по 4 години в тиждень) ОСОБА_1 на термін з 01.11.05 по 11.11.05»; № 162-к від 16.02.06 «Про встановлення неповного робочого часу. Враховуючи заяву ОСОБА_1.» Перевести на неповний робочий місяць (по 4 години в тиждень) ОСОБА_1 на термін з 16.02.06 по 28.02.06»; № 42-к від 01.03.06 «Про встановлення неповного робочого часу. Враховуючи заяву ОСОБА_1.» Перевести на неповний робочий місяць (по 4 години в тиждень) ОСОБА_1 на термін з 01.03.06 по 30.03.06»; № 158-к від 15.11.06 «Про встановлення неповного робочого часу. Враховуючи заяву ОСОБА_1.» Перевести на неповний робочий місяць (по 4 години в тиждень) ОСОБА_1 на термін з 15.11.06 по 30.11.06»; наявна заява про переведення на неповний робочий час; № 183-к від 01.12.06 «Про встановлення неповного робочого часу. Враховуючи заяву ОСОБА_1.» Перевести на неповний робочий місяць (по 4 години в тиждень) ОСОБА_1 на термін з 01.12.06 по 31.12.06»; наявна заява про переведення на неповний робочий час; № 2-к від 15.01.07 «Про встановлення неповного робочого часу. Враховуючи заяву ОСОБА_1.» Перевести на неповний робочий місяць (по 4 години в тиждень) ОСОБА_1 на термін з 15.01.07 по 31.01.07»; № 31-к від 01.02.07 «Про встановлення неповного робочого часу. Враховуючи заяву ОСОБА_1.» Перевести на неповний робочий місяць (по 4 години в тиждень) ОСОБА_1 на термін з 01.02.07 по 28.02.07»; № 39-к від 01.03.07 «Про встановлення неповного робочого часу. Враховуючи заяву ОСОБА_1.» Перевести на неповний робочий місяць (по 4 години в тиждень) ОСОБА_1 на термін з 01.03.07 по 16.03.07»; З вищезазначених документів випливає, що ОСОБА_1 працював неповний робочий тиждень з відповідним нарахуванням заробітної плати. Документів, які б свідчили про вимушені простої у вищевказаний період, у ході перевірки не представлено. Щодо звільнення та видачі трудової книжки та розрахункових коштів З метою дослідження вищевказаних питань у ході перевірки представлено наказ № 45-1/к від 16.03.07 «Про припинення трудового договору» ОСОБА_1. Що стосується видачі трудової книжки, то слід зазначити, що адміністрацією Підприємства було порушено вимоги ч. 1 ст. 47 КЗпП України в частині невидачі ОСОБА_1 в день звільнення належно оформленої трудової книжки, оскільки трудова книжка була відправлена йому за його згодою поштою з доставкою на зазначену адресу 22.03.07 (наведене не суперечить вимогам п.4.2 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників»). Що стосується виплати розрахункових коштів, то слід зазначити, що адміністрацією Підприємства також порушено вимоги ст. 116 КЗпП України - розрахункові кошти не виплачено ОСОБА_1 в день звільнення (наявна заява ОСОБА_1 від 16.03.09 з проханням відправити розрахункові кошти поштовим зв’язком), а виплачено 20.03.07. Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги ч. І ст. 117 КЗпП України випливає, що керівництво Підприємства повинно виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, чого станом на день перевірки здійснено не було, чим порушено вимоги ч. І ст. 117 КЗпП України».  

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини підприємства звільненому працівникові сум, що належать, в день звільнення, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь період затримки по день фактичного розрахунку.  

Відповідно до п.п. 2 п. 8 розділу ІV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, у   разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно цього ж Порядку, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.  

Заробітна плата позивача за весь 2006 рік складає 12969 гривень, середньомісячна відповідно 1081 гривню і середньоденний заробіток – 49 гривень. Час затримки розрахунку при звільненні складає 6 днів (16.03.2007 року звільнення, а 22.03.2007 року вручення трудової книжки), тобто стягненню з відповідача на користь позивача належить 294 гривні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.  

Факт порушення трудових прав позивача судом встановлено.  

За ст. 237-1 КЗпП позивач має право на відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.  

Суд оцінює моральну шкоду завдану відповідачем позивачу, з урахуванням обставин справи, в 500 гривень.  

Витрати позивача пов’язані з розглядом справи складають 76 гривень 30 копійок (заява про судові витрати) і на підставі ст. 88 ЦПК України, вони підлягають стягненню з відповідача.  

Суд не знаходить підстав для задоволення вимог про відшкодування витрат представника, оформлення доручень на представництво інтересів позивача.  

Не має підстав також для задоволення вимог про стягнення   відпускних під час звільнення 800 грн., недоданої зарплати за наднормові роботи 800 грн., недоданої зарплати за вимушені прогули 6400 грн., недотриманої пенсії за 23 місяці у розмірі 18 400 грн..  

  Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 60,  209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд  

  ВИРІШИВ:  

    Позов   ОСОБА_1 до інженерно-виробничого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМЕНЕРГО»  про стягнення  заробітної плати, надання документів, задовольнити частково.  

  Зобов’язати інженерно-виробниче підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМЕНЕРГО» провести атестацію робочого місця ОСОБА_1, за час його роботи з 11 травня 2004 року по 16 березня 2007 року.  

  Зобов’язати інженерно-виробниче підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМЕНЕРГО» видати ОСОБА_1 довідки: про заробітну плату і кількість відпрацьованих годин з 11 травня 2004 року по 16 березня 2007 року,  про умови праці.  

  Стягнути з інженерно-виробничого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМЕНЕРГО» на користь ОСОБА_1 294 гривні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.  

  Стягнути з інженерно-виробничого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМЕНЕРГО» на користь ОСОБА_1 500 гривень моральної шкоди.  

  Стягнути з інженерно-виробничого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМЕНЕРГО» на користь ОСОБА_1 76 гривень 30 копійок судових витрат.  

  В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.  

Стягнути з інженерно-виробничого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМЕНЕРГО» на користь держави 51 гривню судового збору і 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.  

На рішення можуть бути подані, протягом десяти днів, заяви про апеляційне оскарження в  Южноукраїнський міський суд. Апеляційна скарга на рішення суду в судову палату з цивільних справ апеляційного суду Миколаївської області, подається в Южноукраїнський міський суд, протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.  

  Суддя:                                                                                                                            І.М. Бобровський