Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/906/16-к

Провадження №: 1-кп/332/18/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2021 р.м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Марченко Н.В.

при секретарях: за участю прокурорів: захисників:Фурдак В.І., Безбородько І.О., Ковтуні В.І., Васильченко Н.О., Литвиненко І.Т., Сабліної А.А., Коваль В.А., Хіміч С.М. Білоуса А.Г., Самохвалової Н.В., Соколовької Т.В., Слєпченка А.С., Цикіна М.В., Моргуна А.Є., Турчинського М.І., Кірсанової А.В.

потерпілогоОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, не одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, пенсіонера, інваліда ІІ групи, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

31.08.1993 року Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя за ч.2 ст.141 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік з конфіскацією майна. Звільнений 17.06.1994 року за відбуттям строку покарання;

19.07.1996 року Ленінським районним судом м.Запоріжжя за ч.2 ст.140, ст.17, ч.2 ст.81 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з конфіскацією майна. Звільнений 20.10.2000 року у зв`язку з відбуттям строку покарання;

22.11.2002 року Ленінським районним судом м.Запоріжжя за ч.2 ст.309 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки;

27.05.2003 року Заводським районним судом м.Запоріжжя за ч.2 ст.15 ч.3 ст.185 КК України до остаточного, на підставі ч.4 ст.70 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці;

29.09.2006 року Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя за ч.2 ст.309 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки;

21.12.2006 року Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя за ч.2 ст.309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ч.4 ст.70 КК України остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 1 місяць. Звільнений 24.10.2008 року за відбуттям строку покарання;

24.03.2009 року Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя за ч.2 ст.309, ч.2 ст.185 КК України до остаточного, на підставі ст.70 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців. Звільнений 06.07.2011 року у зв`язку з відбуттям строку покарання;

19.04.2012 року Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя за ч.2 ст.309 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки з випробуванням, відповідно до ст.75 КК України, на 1 рік 6 місяців;

26.02.2013 року Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя за ч.2 ст.185 КК України до позбавлення волі на 1 рік. На підставі ч.4 ст.70 КК України, з урахуванням попереднього вироку від 19.04.2012 року, визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць. За ч.2 ст.185, ч.2 ст.263, ч.2 ст.309 КК України до покарання, на підставі ст.70 КК України, у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці. На підставі ст.71 КК України, частково приєднано невідбуте покарання за вироком від 19.04.2012 року, та остаточного визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці. Звільнений 11.08.2015 року за відбуттям строку покарання;

24.02.2016 року Ленінським районним судом м.Запоріжжя за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України до арешту на строк 5 місяців,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

25.12.2015 року близько 18-00 години ОСОБА_2 , маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, діючи повторно, з корисливих мотивів, знаходячись поблизу будинку 69 по вул.Історичній в м.Запоріжжі, підійшовши до раніше незнайомого йому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під приводом здійснення телефонного дзвінка, заздалегідь не збираючись його повертати, скориставшись тим, що останній в той час відвернувся, заволодів мобільним телефоном «Alcatel OT-701» в корпусі чорного кольору, який належить ОСОБА_1 , який в подальшому реалізував, чим завдав останньому матеріальну шкоду на суму 233,00 гривні.

Своїми діями ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення за ч.2 ст.190 КК України, заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 4194 від 06.12.2018 та листа КУ «Запорізьке обласне бюро СМЕ» № 01-15/1943 від 28.02.2019, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , смерть зареєстрована в міському відділі ДРАЦ м.Запоріжжя (актовий запис № 7798 від 06.12.2018) (а.с. 244-245 т.3). Розгляд кримінального провадження проводиться на підставі заяви сестри померлого обвинуваченого - ОСОБА_3 в порядку ст. 525 КПК України.(а.с. 87, 101-102 т.4)

Захисник в судовому засіданні просив виправдати померлого ОСОБА_2 вважаючи його вину не доведеною за всіма епізодами пред*явленого обвинувачення.

Згідно ст.. 349 КПК України обсяг доказів, та порядок їх дослідження вирішується з урахуванням думки учасників судового провадження.

Враховуючи те, що захисник наполягав на реабілітації померлого обвинуваченого ОСОБА_2 , заперечуючи його винуватість у вчинених кримінальних правопорушеннях, суд з урахуванням позиції учасників кримінального провадження, визнав необхідним допитати усіх потерпілих, свідків, дослідити письмові докази.

Винність обвинуваченого ОСОБА_2 за епізодом 25.12.2015 року доведена наступними доказами.

Показами потерпілого ОСОБА_1 який суду показав, що 25.12.2015 року в вечірній час він, вийшов зі своєї квартири у двір будинку 69 по вул. Л.Чайкіної в м. Запоріжжі, тримаючи у руці мобільний телефон. До нього підійшов невідомий чоловік та попросив телефон для здійснення дзвінку. Він надав йому телефон, а сам при цьому, стоячи на місці, відвернувся на кілька хвилин, оскільки щось його відволікло. Коли він повернувся в бік незнайомця, останнього з його телефоном вже не було. Він повідомив правоохоронні органи про даний факт. Після подання заяви про злочин, з ним проводилося в Заводському райвідділі впізнання особи за фотознімками, під час якого співробітники поліції надали йому чотири фотокартки із зображенням осіб, серед яких він впізнав одну особу, яка вчинила відносно нього злочин та заволоділа його мобільним телефоном. На даний час цей мобільний телефон ним втрачено.

Показами свідка ОСОБА_4 який суду показав, що з ОСОБА_2 він познайомився восени 2015 року. ОСОБА_2 був худощавої статури, середнього зросту, слав*янської зовнішності. В другій половині грудня 2015 року, перед Новим роком, ОСОБА_2 запропонував йому придбати мобільні телефони. Вони зустрілися і він купив в нього мобільний телефон, проте який саме не пам`ятає. Після цього, на протязі тижня він ще придбав в нього два мобільних телефони. Таким чином, він купив у ОСОБА_2 три мобільних телефони за ціною близько 300,00 гривень кожен, кольори не пам`ятає, марки «Alkatel», «LG» та «Nokia». При цьому ОСОБА_2 завірив його в тому, що ці мобільні телефони не крадені. Цими мобільними телефонами він користувався сам. В середині 2016 року до нього приїхали працівники поліції і запитали щодо придбання ним мобільних телефонів. Він відповів, що дійсно купляв телефони у чоловіка на ім`я ОСОБА_2 . Працівники поліції показали йому фотокартку, на якій він впізнав ОСОБА_2 , як особу у якої він купив телефони. У той же день він видав працівникам поліції телефони. Потім він три рази приходив у райвідділ де оформлялись різні протоколи. Також свідок пояснив, що йому відомо про те що у його знайомої ОСОБА_6 було викрадено мобільний телефон. Крім того, свідок зазначив, що має судимості за наркотики .

Покази свідка ОСОБА_4 та потерпілого ОСОБА_1 є логічними , не суперечать показам один одному, узгоджуються між собою, не викликають сумнівів в їх достовірності, тому суд визнає їх належними та допустимими доказами вини обвинуваченого ОСОБА_2 у викраденні ним шляхом обману мобільного телефону «Alkatel», який належав ОСОБА_1 .

Крім того для підтвердження обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України, судом неодноразово викликались свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Судова повістка надіслана на адресу ОСОБА_7 повернулася з відміткою «адресат помер, будинок продано» (т.1 а.с.24), аналогічна інформація містить і в даних «АРМОР» (т.2 а.с. 217). Судові повістки, направлені на адресу ОСОБА_8 (т.1 а.с.248, т.2 а.с.38, 67, 72,) повернуті з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Вподальшому прокурор відмовився від допиту цих свідків.

Також судом було досліджено наступні письмові докази, які підтверджують вину обвинуваченого за епізодом 25.12.2015 року.

Протокол прийняття заяви від ОСОБА_1 про вчинене кримінальне правопорушення від 18.01.2016 згідно якої невідомий чоловік 25.12.2015 заволодів його мобільним телефоном , попрохавши подзвонити. (а.с. 132 т.4)

Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18 січня 2016 року, згідно якого, потерпілий ОСОБА_1 , у присутності понятих ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , впізнав невідомого чоловіка, який шахрайським шляхом 25.12.2015 року близько 18-00 години, біля будинку 69 по вул..Історичній в м.Запоріжжі, заволодів його мобільним телефоном та вказав на особу на фото під номером 4 (т.2 а.с.167).

Як вбачається із вказаного документу, на фото під номером 4 зображений обвинувачений ОСОБА_2 .

Письмову заяву ОСОБА_4 без зазначення дати, згідно якої , останній добровільно видав працівникам поліції мобільні телефони «Nokia 6111» в корпусі сіро-чорного кольору, Алкатель чорного кольору, «LG G1600» в корпусі бардово-сірого кольору, які раніше придбав у знайомого хлопця на ім`я ОСОБА_2 (т.2 а.с. 168).

Постанову про приєднання до провадження речових доказів від 18.01.2016 року у кримінальному провадженні №1201680030000195 від 18.01.2016 року мобільний телефон «Алкатель ОТ-701» в корпусі чорного кольору, який визнано речовим доказом та передано на відповідальне зберігання ОСОБА_1 (т.2 а.с.169);

Протокол огляду предмету від 18.01.2016 року, згідно якого , слідчим за участю потерпілого ОСОБА_1 оглянуто мобільний телефон «Алкатель ОТ-701» в корпусі чорного кольору (т.2 а.с.170)

Розписку, без дати, ОСОБА_1 отримано від працівників поліції мобільний телефон «Алкатель ОТ-701» (т.2 а.с. 171);

Звіт про незалежну оцінку майна від 17.03.2016 року, згідно якого ринкова вартість мобільного телефону «Алкатель ОТ-701» становить 233 грн. (т.2 а.с.179-189)

Після з*ясування обставин , встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами, які суд вважає належними та допустимими , суд кваліфікує дії обвинуваченого за епізодом 25.12.2015 за ч.2 ст.190 КК України, за ознаками заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

Ураховуючи положення п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, згідно якого кримінальне провадження закривається в разі, якщо помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого, суд вважаючи доведеною винність обвинуваченого ОСОБА_2 за епізодом . 25.12.2015 за ч. 2 ст. 190 КК України, вважає за необхідне закрити кримінальне провадження за цим обвинуваченням у зв*язку зі смертью обвинуваченого ОСОБА_2 .

Крім того згідно з пред`явленим органом досудового розслідування обвинуваченням, викладеним в обвинувальному акті, 24.12.2015 року близько 17-00 години ОСОБА_2 , маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, діючи повторно, з корисливих мотивів, знаходячись на зупинці громадського транспорту «Кінцева» по вул. Лізи Чайкіної в м.Запоріжжі, підійшовши до раніше незнайомого йому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , під приводом здійснення телефонного дзвінка, заздалегідь не збираючись його повертати та, скориставшись тим, що останній в той час відвернувся, заволодів мобільним телефоном «LG G1600» в корпусі сірого кольору, який належить ОСОБА_10 , який в подальшому реалізував, чим завдав останньому матеріальну шкоду на суму 208, 00 гривень.

Також, 29.12.2015 року близько 18-00 години, ОСОБА_2 , маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, діючи повторно, з корисливих мотивів, знаходячись поблизу будинку 15 по вул.Орджонікідзе в м.Запоріжжі, підійшовши до раніше незнайомої йому ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , під приводом здійснення телефонного дзвінка, заздалегідь не збираючись його повертати, скориставшись тим, що остання в той час відвернулася, заволодів мобільним телефоном «Nokia 6111» в корпусі сіро-чорного кольору, вартість якого згідно з товарознавчою експертизою №182 від 11.03.2016 року становить 140,00 гривень, який належить ОСОБА_11 , який в подальшому реалізував, чим завдав останній матеріальну шкоду на вищезазначену суму.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_2 за епізодами 24.12.2015 та 29.12.2015 кваліфіковані за ч.2 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

Під час судового розгляду, на підтвердження вини ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.190 КК України, сторона обвинувачення посилалась на наступні докази: показання свідка ОСОБА_4 , протоколи про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення, протокол допиту потерпілої, протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, постанови про приєднання до провадження речових доказів, заяви про добровільну видачу речей, висновок експерта, звіт оцінки майна.

Судовий розгляд проведено в межах обвинувачення, відповідно до вимог ст.337 КПК України.

Дослідивши надані стороною обвинувачення докази, суд приходить до висновку що кожний з наданих доказів окремо та їх сукупність не доводять, що інкриміноване ОСОБА_2 кримінальне правопорушення 29.12.2015 вчинене ним, а за епізодом від 24.12.2017 року не доводять, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_2 .

Так свідок ОСОБА_4 суду показав, що з ОСОБА_2 він познайомився восени 2015 року. ОСОБА_2 був худощавої статури, середнього зросту, слав*янської зовнішності. В другій половині грудня 2015 року, перед Новим роком, ОСОБА_2 запропонував йому придбати мобільні телефони. Вони зустрілися і він купив в нього мобільний телефон, проте який саме не пам`ятає. Після цього, на протязі тижня він ще придбав в нього два мобільних телефони. Таким чином, він купив у ОСОБА_2 три мобільних телефони за ціною близько 300,00 гривень кожен, кольори не пам`ятає, марки «Alkatel», «LG» та «Nokia». При цьому ОСОБА_2 завірив його в тому, що ці мобільні телефони не крадені. Цими мобільними телефонами він користувався сам. В середині 2016 року до нього приїхали працівники поліції і запитали щодо придбання ним мобільних телефонів. Він відповів, що дійсно купляв телефони у чоловіка на ім`я ОСОБА_2 . За фотокарткою наданою працівниками поліції, він впізнав ОСОБА_2 , як особу яка продала йому мобільні телефони. Також свідок пояснив, що йому відомо про те що у його знайомої ОСОБА_6 було викрадено мобільний телефон, Крім того, свідок зазначив, що має судимості за наркотики .

Суд був позбавлений можливості допитати в судовому засіданні інших осіб, зокрема безпосередньо потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 а також осіб, залучених органом досудового розслідування в якості понятих під час проведення впізнання особи за фотознімками - ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .

Так, відповідно до копії свідоцтва про смерть №946 від 17.03.2016 року, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_6 від гострого отруєння наркотиками (т.2 а.с.157).

Потерпіла ОСОБА_12 в судове засіданні викликалась неодноразово (т.4 а.с. 48, 53, 69-70, 125, 156, 199, 210, 220 ). Потерпілий ОСОБА_10 в судове засідання викликався неодноразово (а.с. 52, 68, 126, 148, 155, 221 т. 4). Однак на розгляд кримінального провадження до суду ОСОБА_12 та ОСОБА_10 не з*являлись, у зв*язку з чим судовий розгляд неодноразово відкладався. Даних про фактичне місцезнаходження потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_12 стороною обвинувачення не надано. За таких обставин , з огляду на положення п. 21 ч.1 ст. 7 , ст. 28 КПК України , враховуючи, що інформацію про всі судові засідання у даному кримінальному провадженні була своєчасно , у встановленому порядку, опубліковано на офіційному веб сайті «Судова влада України», суд розглянув кримінальне провадження за відсутності потерпілої ОСОБА_12 та потерпілого ОСОБА_10 .

Потерпілий ОСОБА_10 29.05.2017 року особисто у судовому засіданні подав письмову заяву про те, що не є потерпілим у даному кримінальному провадженні, оскільки ніколи не мав у користуванні мобільного телефону та, відповідно, ніколи не надавав його ОСОБА_2 , а останній в нього телефон не брав. У зв`язку з цим просив суд розглядати кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 без його участі. (т.2 а.с.74, 81).

Для підтвердження обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України, свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 викликались неодноразово. Судова повістка надіслана на адресу ОСОБА_7 повернулася з відміткою «адресат помер, будинок продано» (т.1 а.с.24), аналогічна інформація міститсяь і в даних «АРМОР» (т.2 а.с. 217). Судові повістки, направлені на адресу ОСОБА_8 (т.1 а.с.248, т.2 а.с.38, 67, 72,) повернуті з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Вподальшому прокурор відмовився від допиту цих свідків.

Крім того стороною обвинувачення, на підтвердження вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину, надані письмові докази: протоколи про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, протокол допиту потерпілої ОСОБА_11 , протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, постанови про приєднання до провадження речових доказів, висновок експерта, звіт оцінки майна, заяви про добровільну видачу речей, які безпосередньо досліджені судом.

Так відповідно до протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_11 від 15.01.2016 29.12.2015 невідома особа на АДРЕСА_2 заволоділа її мобільним телефоном (а.с.131 т.4). Згідно заяви від 19.01.2016 поданої ОСОБА_10 , невідома особа 24.12.2015 року шахрайським способом заволоділа його мобільним телефоном.(а.с. 133 т.4)

Прокурором надано суду протокол допиту потерпілої ОСОБА_11 (а.с. 129-130 т.4), який суд вважає недопустимим доказом, оскільки відповідно ч.4 ст. 95 КПК України, суд не вправі обгрунтовувати судові рішення показаннями наданими слідчому, прокурору або посилатися на них.

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15 січня 2016 року, потерпіла ОСОБА_11 , у присутності понятих ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , на запитання слідчого відповіла, що зможе впізнати маловідомого чоловіка, який шахрайським шляхом 29.12.2015 року близько 18-00 години за адресою м. Запоріжжя, вул.Орджонікідзе,15, заволодів її мобільним телефоном та вказала на особу на фото під номером 4, Як вбачається із вказаного документу, на фото під номером 4 зображений обвинувачений ОСОБА_2 (т.2 а.с.153).

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19 січня 2016 року, потерпілий ОСОБА_10 , у присутності понятих ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , впізнав невідомого чоловіка, який шахрайським шляхом 24.12.2015 року близько 17-00 години, на зупинці громадського транспорту «Кінцева» по вул.Лізи Чайкіної в м.Запоріжжі, заволодів його мобільним телефоном та вказав на особу на фото під номером 4 (а.с.173 т.2).

Як вбачається із вказаного документу, на фото під номером 4 зображений обвинувачений ОСОБА_2 .

Достовірність вказаного документу спростовується особисто поданою суду заявою ОСОБА_10 , який взагалі заперечував подію злочину.

Оцінюючі вказані докази, суд бере до уваги досліджені дані «АРМОР», відповідно до яких залучений в якості понятого під час проведення впізнання за фотознімками ОСОБА_8 неодноразово притягувався до кримінальної , адміністративної відповідальності, має численні приводи до поліції (т.2 а.с.215), що, серед іншого, дає суду підстави сумніватися у достовірності відомостей вказаних у зазначених протоколах. Як зазначалося вище, судова повістка надіслана на адресу ОСОБА_7 повернулася з відміткою «адресат помер, будинок продано» (т.1 а.с.24), аналогічна інформація містить і в даних «АРМОР» (т.2 а.с. 217).

Також, суд звертає увагу на факт притягнення органом досудового розслідування в якості понятих кожного разу на час впізнання особи за фотознімками (15.01.2016 18.01.2016, 19.01.2016 року) одних і тих самих осіб - ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .

Відповідно до постанови про приєднання до провадження речових доказів від 15.01.2016 року у кримінальному провадженні №1201680030000182 від 15.01.2016 року, мобільний телефон «Nokia 6111» в корпусі сіро-чорного кольору, визнано речовим доказом та передано на відповідальне зберігання ОСОБА_11 (т.2 а.с.154).

Відповідно до постанови про приєднання до провадження речових доказів від 19.01.2016 року у кримінальному провадженні №1201680030000224 від 19.01.2016 року, мобільний телефон «LG G1600» в корпусі сірого кольору, визнано речовим доказом та передано на відповідальне зберігання ОСОБА_10 (т.2. а.с.175).

Відповідно до розписки ОСОБА_10 без зазначення дати, ОСОБА_10 отримав від працівників поліції мобільний телефон «LG» 61600» imei НОМЕР_1 , а не «LG G1600» (т.2 а.с.165).

При цьому дана розписка очевидно за почерком та підписом відрізняється від написаної у судовому засіданні заяви ОСОБА_10 , якою останній спростовує подію інкримінованого ОСОБА_2 злочину(т.2 а.с.74), що дає суду обґрунтовані підстави для сумніву у достовірності поданого стороною обвинувачення доказу, а саме розписки ОСОБА_10 .

Відповідно до протоколу огляду предмету від 15.01.2016 року, слідчим за участю потерпілої ОСОБА_11 оглянуто телефон «Nokia 6111» в корпусі сіро-чорного кольору (т.2 а.с.155).

Відповідно до протоколу огляду предмету від 19.01.2016 року, слідчим за участю потерпілого ОСОБА_10 оглянуто мобільний телефон «LG G1600» в корпусі сірого кольору (т.2 а.с.176).

Відповідно до письмових заяв ОСОБА_4 без зазначення дати, останній добровільно видав працівникам поліції мобільні телефони «Nokia 6111» в корпусі сіро-чорного кольору, «LG G1600» в корпусі бардово-сірого кольору, які раніше придбав у знайомого хлопця на ім`я ОСОБА_2 (т.2 а.с.156, 174).

У той же час, стороною обвинувачення не надано для огляду до суду жодного речового доказу.

Самі по собі вказані протоколи огляду предметів, постанови про приєднання до провадження речових доказів без можливості безпосереднього огляду судом відповідних речових доказів для переконання в їх наявності, в тому числі і наявності їх під час досудового розслідування, винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення за епізодами 24.12.2015 та 29.12.2015 за ч.2 ст.190 КК України не доводять.

Впевнитися чи взагалі ці речові докази перебували у розпорядженні органу досудового розслідування суд, з вищезазначених підстав, можливості не має.

До того ж , із вищевказаних заяв ОСОБА_4 про добровільну видачу речей взагалі не вбачається до якого провадження вони відносяться та коли вони складені, оскільки не містять таких даних (т.2 а.с.156, 174).

Як вбачається зі звіту про незалежну оцінку майна від 17.03.2016 року, ринкова вартість мобільних телефону LG G1600 становить 208,00 грн. (а.с.179 т. 2).

Згідно з висновком експерта №182 від 11.03.2016 року, ринкова вартість мобільного телефону«Nokia 6111» в корпусі сіро-чорного кольору, який був придбаний в червні 2015 року, з урахуванням зносу, на момент скоєння кримінального правопорушення, а саме, 29.12.2015 року, може складати 140,00 гривень (а.с.161 т. 2).

У той же час, вказані документи, хоча і містять дані про вартість майна, самі по собі винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину також не доводять.

Проаналізувавши всі надані стороною обвинувачення докази кожен окремо та в їх сукупності , суд приходить до висновку про необхідність виправдання ОСОБА_2 за пред`явленим обвинуваченням - за епізодом від 24.12.2015 року за недоведеністю, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується, а за епізодом від 29.12.2015 року - за недоведеністю, що кримінальні правопорушення вчинені обвинуваченим, оскількипереконливих доказів, які б поза розумним сумнівом доводили б винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому злочинів стороною обвинувачення не надано.

Так стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод угарантує кожному обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення право на справедливий судовий розгляд незалежним і безстороннім судом, який оцінює докази по своєму внутрішньому переконанню, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності. Ніякі докази наперед встановленої сили для суду не мають.

Таке ж положення закріплене і у ст.62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, який не може ґрунтуватися на припущеннях та постановляється тільки за умови, якщо в ході судового розгляду винуватість обвинуваченого в скоєнні злочину доведена. Усі сумніви доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до ст.17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до ч.3ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна правова конструкція закріплена й у ч. 4 ст. 17 КПК України. Зі змісту ч.2 ст.8 та ч.5 ст.9 КПК України випливає, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Зі змісту рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (п. 45), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Таким чином, здійснюючи судовий розгляд даного кримінального провадження відповідно до вимог ч. 6 ст.22, ч. 3 ст.26, ч. 1 ст.337 КПК України, оцінюючи досліджені у справі докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд прийшов до висновку, що стороною обвинувачення поза розумним сумнівом не доведено винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому злочинів за епізодом від 29.12.2015 року, а за епізодом від 24.12.2015 року відносно потерпілого ОСОБА_10 - що вчинено кримінальне правопорушення , в якому він обвинувачується.

Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, суд постановляє виправдувальний вирок, за недоведеністю стороною обвинувачення за епізодом від 24.12.2015 року вчинення кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_2 , за епізодом від 29.12.2015 року - за недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим ОСОБА_2 .

Цивільні позови у кримінальному провадженні не заявлялися.

Оскільки суду не надано речових доказів та відсутня можливість перевірити взагалі їх наявність, долю речових доказів суд не вирішує.

Керуючись ст.ст. 17, 368, 370, 373, 374, 376, п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України , суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винним за епізодом вчинення кримінального правопорушення за епізодом 25.12.2015 року за ч.2 ст.190 КК України.

Закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 за епізодом 25.12.2015 року за ч.2 ст.190 КК України у зв*язку зі смертю обвинуваченого ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, визнати невинуватим та виправдати

за епізодом від 24.12.2015 року на підставі п. 1 ч.1 ст. 373 КПК України, за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується;

за епізодом від 29.12.2015 року - на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України, за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України

Судові витрати по кримінальному провадженню віднести за рахунок держави.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Заводський районний суд м. Запоріжжя, шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Н.В.Марченко