Справа № 595/1832/20

Провадження № 2/595/97/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        28.04.2021                                                                                місто Бучач

               Бучацький районний суд Тернопільської області в складі:

               головуючого – судді                                        Созанської Л.І.,

               за участю секретаря судового засідання                Ковалівського В.Б.,

               позивача                                                 ОСОБА_1 ,

               представника позивача, адвоката                        Кумановського В.М.,

       відповідача                                                 ОСОБА_2 ,

                   представника відповідача, адвоката                Андрусенка І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2  про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов`язання звільнити житлове приміщення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання її звільнити житлове приміщення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є власником вказаного вище житлового будинку. У належному ОСОБА_1 житлі зареєстрована та проживає ОСОБА_2 , яка була членом сім`ї колишнього власника. Відповідач робить неможливим проживання разом з нею в одному будинку, своїми протиправними діями порушує його право на вільне користування майном.

Ухвалою судді Бучацького районного суду Тернопільської області від 24 грудня 2020 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом  ОСОБА_1  до ОСОБА_2  про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов`язання звільнити житлове приміщення. Поставлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження.

15 січня 2021 року судом зареєстровано відзив представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Адрусенка І.Я. на позовну заяву ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов`язання звільнити житлове приміщення, в якому адвокат просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що ОСОБА_2  проживала у будинку за адресою:  АДРЕСА_2  з 2013 року. У даний будинок відповідач вселилася зі згоди попереднього власника -  ОСОБА_3 . Кошти за користування будинком  ОСОБА_2  передавала свекрусі власниці будинку. Також відповідач по теперішній час сплачувала комунальні послуги за користування даним житлом. Після смерті дружини позивача, з серпня 2016 року сторони по справі розпочали спільне проживання однією сім`єю, як чоловік та жінка, у житловому приміщенні адресою: АДРЕСА_2 . Сторони по справі вели спільне господарство та мали спільний бюджет. У 2015 році ОСОБА_4 видала на ім`я ОСОБА_5 довіреність на продаж будинку по АДРЕСА_3 та на прописку у даному будинку. У 2017 році ОСОБА_4 домовилась із ОСОБА_2 про продаж вказаного будинку по АДРЕСА_3 . 23 серпня 2017 року ОСОБА_5 був присутній під час того, як ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у даному житловому будинку передали ОСОБА_3 кошти за купівлю вищезазначеного будинку. Дані кошти особисто передала ОСОБА_2 . Оскільки ОСОБА_4 не мала свого постійного місця проживання у м. Бучач, вона попросила ОСОБА_5 зберігати вказані кошти, які вона отримала за продаж будинку, допоки вона не поїде додому у Російську Федерацію. Під час оформлення в нотаріуса купівлі даного будинку було вирішено оформити його як договір дарування, для того, щоб ОСОБА_4 , як нерезидент, несла менші витрати щодо оподаткування. Фактично договір дарування, який було укладено між ОСОБА_3 та позивачем, містив ознаки договору купівлі-продажу, та є удаваним. За відчуження даного будинку ОСОБА_3 отримала кошти. Під час оформлення договору дарування вказаного будинку, для того, щоб позивач не обманув відповідача, з приводу права на частку у вказаному будинку, нотаріусом було посвідчено від імені позивача на ім`я відповідача заповіт. По час розгляду сравит відповідач вважає будинок за адресою: АДРЕСА_3 , де вона проживає, своїм єдиним житлом, яке вона набула із позивачем за час спільного проживання. Іншого житла у відповідача немає. Посилання позивача не те, що відповідач чинить йому перешкоди у користуванні майном, не знаходять свого підтвердження у матеріалах справи. Крім того матеріали справи не містять доказів того, що позивач не може продати спірний будинок через реєстрацію у ньому відповідача. На даний час відсутні будь-які підстави для виселення відповідача, оскільки житловий будинок по АДРЕСА_3 є спільним майном сторін, яке вони набули в період проживання як чоловіка та жінки без шлюбу. Відповідач проживає у даному будинку з 2013 року, а зареєстрована у ньому 2016 року на постійно, про що зазначено у стовпчику 5 будинкової книги. Позивачу з серпня 2016 року і по даний час відомо, що у вказаному будинку проживає та зареєстрована відповідач і це для неї єдине житло. У спірному будинку достатньо кімнат для проживання у них сторін окремо один від одного. Для позивача спірний будинок не являється єдиним житлом, оскільки він має намір його продати. Вказана обставина свідчить про те, що позивач не потребує вказаного житла. Сам факт припинення відносин із відповідачем, які полягали у спільному проживанні чоловіка та жінки, не позбавляє позивача права користування займаним приміщенням. Протягом 2020 року позивач часто вчиняв відносно відповідача неправомірні дії, а саме виганяв її з дому, виключав у домі опалення та позбавляв відповідача належних житлових умов.

Згідно ухвали Бучацького районного суду Тернопільської області від 10 лютого 2021 року клопотання представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Адрусенка І.Я. про витребування доказів задоволено, витребувано від приватного нотаріуса Бучацького районного нотаріального округу Іванів Л.І., а також із відділення поліції № 2 (м. Бучач) Чортківського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, адреса: вул. Міцкевича №10, м. Бучач, Тернопільської області, 48401, інформацію, зазначену адвокатом у клопотанні. Підготовче судове засідання відкладено на 04 березня 2021 року на 12 год. 00 хв.

Ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 18 лютого 2021 року у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Адрусенка І.Я. про поновлення процесуального строку для пред`явлення зустрічного позову відмовлено. Зустрічну позовну заяву  ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник – адвокат Андрусенко І.Я., до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`ю без реєстрації шлюбу, визнання правочину удаваним та визнання права власності на майно повернуто заявнику. Копію зустрічної позовної заяви долучено до матеріалів справи.

04 березня 2021 року підготовче судове засідання у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав, суду пояснив, що з відповідачем він познайомився ще до 2016 року, між ними були близькі відносини. Коли померла дружина ОСОБА_1 , він за власні кошти купив будинок в АДРЕСА_1  та вселився в нього. За яку суму грошей було придбано будинок, позивач не пам`ятає. До осені 2020 року сторони жили як коханці, між ними було взаємопорозуміння. В день укладення договору дарування ОСОБА_1  склав заповіт на відповідача, а потім його відмінив, коли між ними почали виникати конфлікти. З приводу конфліктів він також звертався в поліцію та вимагав, щоб відповідач звільнила приміщення та знялася з реєстації, однак вона відмовляється та продовжує проживати у вказаному будинку.  ОСОБА_1  має намір продати даний будинок та перейти проживати до старенької матері, якій потрібнен догляд. Ремонт в будинку він робив за власні кошти. Зазначив, що з  ОСОБА_2  вони не вели спільного господарства. Вважає, що відповідач порушує правила співжиття, чинить йому перешкоди в користуванні його власністю.

       Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, суду пояснив, що 23/50 часток житлового будинку за адресою:  АДРЕСА_1 є власністю позивача, що підтверджується договором дарування від 23 серпня 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Бучацького районного нотаріального округу Іванів Л.І.На час придбання вказаного будинку у ньому була та на даний час зареєстрована відповідач ОСОБА_2 , яка була вселена попереднім власником для догляду за будинком. Згодом між позивачем та відповідачем почали виникати конфлікти, з приводу чого він звертався в поліцію, також вимагав, щоб відповідач звільнила приміщення та знялася з реєстрації, однак остання не реагує та продовжує проживати у вказаному будинку. Відповідач своїми протиправними діями порушує його право на вільне користування приватною власністю. На даний час позивач має намір продати житло.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечила та суду пояснила, що її чоловік помер 2007 року, а у 2008 році вона познайомилась із ОСОБА_1 . Стосунки між ними почалися ще за життя дружини позивача. Останній говорив ОСОБА_2 , що його дружина є хворою, він знає, що вона помре, а тому після її смерті хоче продовжити своє життя із відповідачем. Сторони разом їздили за кордон, оскільки мали намір придбати житло. ОСОБА_2 вселилась у спірний будинок зі згоди попереднього власника - ОСОБА_3 . ОСОБА_3 продала сторонам будинок за 16000,00 грн., ОСОБА_2 особисто передавала їй гроші за житло. Сторони вели спільне господарство, годували кролики, кури, доглядали за городом. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали разом, як чоловік та жінка. Діти відповідача зробили ремонт в будинку. Іншого житла, де відповідач могла б проживати, у неї немає, тому просить відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві та пояснив, що позовні вимоги позивача є безпідставними. Сторони проживали разом, спірний будинок було придбано ними за спільні кошти, а не передано позивачу в дарунок. У відповідача немає іншого житла, де вона могла б проживати.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду показав, що він проживає в АДРЕСА_4 . Позивача ОСОБА_1 він знає давно, орієнтовно останніх п`ятнадцять – двадцять років, а з відповідачем ОСОБА_2 познайомився п`ять – шість років тому. В будинок, де проживала відповідач, три роки тому вселився позивач. Свідок заходив періодично до них в гості. Сторони вели спільне господарство, годували кролів, курей, разом їздили за кордон на заробітки, в будинку здійснювали ремон, святкували разом дні народження. Вони були хорошою парою, та півроку тому почали конфліктувати.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду показала, що ОСОБА_2 є її знайомою, відповідач винаймала в неї квартиру, потім переїхала проживати в інше житло. Позивач приходив до ОСОБА_2 , а після того, як його дружина померла, переселився до відповідача і вони почали жити разом. ОСОБА_1 працював, а ОСОБА_2 доглядала город, поралася біля домашнього господарства. Відповідач завжди піклувалася про позивача, готувала йому їсти, вони разом відпочивали, їздили на гриби. Сторони вирішили разом купити будинок, та ще деякий час збирали кошти, їздили разом за кордон на роботу. Свідку відомо, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на купівлю житла також позичали кошти, однак були проблеми із оформленням договору купівлі-продажу будинку, тому вони уклали договір дарування. Свідок звертала сторонам увагу з приводу того, що вони купують житло, не будучи в шлюбі. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 жили як сім`я, святкували разом всі свята, коли у позивача був день народження, відповідач йому готувала святковий стіл, а коли був день народження у відповідача, то позивач був присутнім на ньому, говорив привітальне слово. До них в гості часто приїздили діти, син відповідача допомагав робити ремонт в кухні, утепляв ззовні ванну та будував гараж. Також свідку відомо, що більша частина коштів, затрачених на придбання житла, належала ОСОБА_1 , але вони домовилися, що ОСОБА_2 проживатиме у будинку, а тому позивач склав на неї заповіт. Спочатку власниця будинку за його продаж просила у сторін 20 тисяч гривень, однак вони спільно домовилися та заплатили їй 16 тисяч гривень.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду показала, що з 2018 року працює разом з ОСОБА_2 у Бучацькому відділенні Тернопільської регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби. Місце роботи свідка розташоване навпроти будинку, в якому проживають сторони. Свідку відомо, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали разом без шлюбу, вели спільне господарство, також свідок бачила, як позивач привозив своїм автомобілем зерно для курей, яких вони годували.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду показав, що є знайомим сторін. Також попередній власник будинку, розташованого в АДРЕСА_3 , яку він знає як ОСОБА_9 (Легка – після реєстрації шлюбу), дружила з його колишньою дружиною. Вона приїхала з Російської Федерації та оформила на свідка довіреність на продаж належного їй будинку в АДРЕСА_3 . Під час продажу будинку в нотаріуса були присутні сторони та ОСОБА_3 , свідок знаходився в нотаріуса в іншій кімнаті. Йому не було відомо, скільки коштів ОСОБА_3 отримала за продаж будинку, однак відомо, що сторони не мали тієї суми грошей, яку покупець хотіла отримати на продаж. Також свідок бачив, що гроші за придбання будинку передавала відповідач ОСОБА_2 . Після продажу будинку ОСОБА_3 жила в ОСОБА_5 та зберігала в його будину своє майно.

Суд, заслухавши пояснення сторін, їхніх представників, покази свідків, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини.

Згідно договору дарування 23/50 часток житлового будинку, посвідченого 23 серпня 2017 року приватним нотаріусом Бучацького районного нотаріального округу Іванів Л.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 2314, ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_1 прийняв в дар належні ОСОБА_3 23/50 часток житлового будинку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 .

Як вбачається із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 95474104 від 23 серпня 2017 року, 23/50 часток житлового будинку, розташованого за адресою:  АДРЕСА_3 ,  належить на праві власності ОСОБА_1 .

Із записів у будинковій книзі для прописки громадян, що проживають по АДРЕСА_3 , слідує, що у даному будинку зареєстрована ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Факт реєтрації відповідача за вказаною адресою з 13 вересня 2016 року також підтверджується довідкою вих. № 606, виданою 22 грудня 2020 року Бучацькою міською радою Тернопільської області на запит суду.

Відповідно до Інформації з державного реєстру речових рав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів, номер інформаційної довідки: 240069763 від 11 січня 2021 року, ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , належить наступне нерухоме майно:

-на праві власності земельна ділянка, кадастровий номер 6121285600:01:002:1122, площею 1 га, для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Передмістянської сільської ради Бучацького району Тернопільської області;

-на праві власності земельна ділянка, кадастровий номер 6121285600:01:001:0149, площею 2.0386 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Передмістянської сільської ради Бучацького району Тернопільської області.

Як слідує з інформації, наданої відділенням поліції № 2 (м. Бучач) Чортківського районного відділу поліції 28 січня 2021 року, впродовж 2020 року, згідно наявної інформації в інформаційно-телекомунікаційній системі ІПНП, в Бучацькому відділенні поліції зареєстровано наступні звернення ОСОБА_2  на дії  ОСОБА_1  за адресою:  АДРЕСА_3 : від 22 вересня 2020 року за № 3664 «22 вересня 2020 року о 10:18 зі служби 102 надійшло повідомлення  ОСОБА_2 , жительки АДРЕСА_3 , про те, що по місцю проживання співмешканець заявниці  ОСОБА_1  вчиняє домашнє насильство у сім"ї, виганяє заявницю із будинку» - розглянуто у відповідності до Закону України «Про звернення громадян» і Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 15 листопада 2017 року № 930 та списано до матеріалів реагування як таке, що не потребує додаткового розгляду; від 19 жовтня 2020 року за № 4024 «19 жовтня 2020 року о 17:51 год. із служби 102 надійшло повідомлення від ОСОБА_2 , жительки АДРЕСА_3 , про те, що співмешканець  ОСОБА_1 , перебуваючи в нетверезому стані, наніс заявниці т/у та вчиняє сварку» - розглянуто у відповідності до Закону України «Про звернення громадян»; від 24 жовтня 2020 року за № 4094 «24 жовтня 2020 року о 02:26 надійшло повідомлення зі служби 102, від ОСОБА_1 , жителя м. Бучач, Бучацького району, про те, що виник конфлікт із знайомою на ім`я ОСОБА_10 » - розглянуто у відповідності до КУпАП, на ОСОБА_1  складено постанову про адміністративне правопорушення за ст. 183 КУпАП; від 07 листопада 2020 року за № 4304 «07 листопада 2020 року о 18:03 телефоном надійшло повідомлення ОСОБА_2 , жительки АДРЕСА_3 , про те, що її співмешканець ОСОБА_1 закрив приміщення із опаленням, забравши ключі, та не дозволяє включати опалення в домі» - розглянуто у відповідності до Закону України «Про звернення громадян» і Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 15 листопада 2017 року № 930 та списано до матеріалів реагування як таке, що не потребує додаткового розгляду.

Згідно інформації, наданої приватним нотаріусом Бучацького районного нотаріального округу Іванів Л.І. від 01 березня 2021 року, вих. № 108/01-24, на виконання ухвали суду в частині витребування доказів, від імені гр. ОСОБА_3 видавалась та посвідчувалась приватним нотаріусом Бучацького районного нотаріального округу Іванів Л.І., 14 липня 2016 року, довіреність на ім`я гр. ОСОБА_5 , зареєстрована в реєстрі за № 2253, щодо продажу належних ОСОБА_3 23/50 (двадцять три п`ятдесятих) часток житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд та земельної ділянки цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; земельної ділянки площею 0,05 га, цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування котрої: АДРЕСА_3 .

До правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню наступні норми матеріального права.

Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження майном.

Гарантуючи захист права власності, передбачений ст. 41 Конституції України, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 Житлового кодексу Української РСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Частиною першою статті 156 ЖК Української РСР передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК Української РСР до членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом зазначених норм матеріального права, правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім`ї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

Як передбачено приписами ст. ст. 386, 391 ЦК України, власник має право звертатися до суду за захистом свого права  власності перед іншою особою та вимагати усунення перешкод  у здійсненні ним права користування та розпорядження  своїм майном.

Згідно п. 17 постанови Пленуму ВСУ «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами ЖК України» № 2 від 12 квітня 1985 року при вирішенні справ про виселення на підставі ст. 116 ЖК осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Під захистом розуміються дії уповноваженої особи, діяльність юрисдикційних органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов`язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного цивільного права.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, згідно ст. 16 цього Кодексу, може бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

Пунктом 33 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Таке ж право закріплене у статях 319, 383 ЦК України, за змістом яких власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї або інших осіб.

Згідно ст. 116 ЖК Української РСР, якщо наймач, члени його сім`ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

У відповідності до ст. 157 ЖК Української РСР членів сім`ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд погоджується, що між сторонами існують неприязні стосунки, і за вчинення протиправної поведінки відповідача може бути притягнуто до передбаченої законодавством відповідальності, однак не може бути достатньою підставою для її виселення.

Як встановлено ст. 47 Конституції України, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно зі ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine», заява № 30856/03) поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло.

Виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до житла передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену у п. 2 ст. 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. Відповідність останньому критерію визначається з урахуванням того, чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого обмеження права на повагу до житла та чи буде втручання у це право пропорційним переслідуваній легітимній меті.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 постійно проживає у будинку за адресою:  АДРЕСА_1 з 13 вересня 2016 року року. Докази того, що відповідач має інше житло, в матерілах справи відсутні.

Рішенням Європейський Суд з прав людини у справі «Прокопович проти Росії» № 58255/00 встановлено, що тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому наступне виселення її з відповідного житла є невиправданим втручанням в приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла.

Врахування пропорційності, яке є принципом цивільного судочинства (п. 6 ч. 3 ст. 2, ст. 11 ЦПК України), забезпечує розумний баланс між інтересами позивача і відповідача.

Доказів тому, що відповідач систематично руйнує або псує жиле приміщення, використовує його не за призначенням, систематично порушує правила співжиття, що робить неможливим для інших мешкання з ними в одному будинку, а заходи запобігання і суспільного впливу виявилися безрезультатними, до суду не надано.

Надані суду відділенням поліції № 2 (м. Бучач) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області матеріали перевірки по зверненнях ОСОБА_2 підтверджують лише факт неприязних відносин між сторонами, проте не доводять факту псування майна, використання його не за призначенням та систематичного порушення правила співжиття, тому не може свідчити про створення для позивача, як для власника житла, перешкод у користуванні чи розпорядженні своїм майном.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги безпідставні і позов до задоволення не підлягає.

Керуючись ст. ст. 386, 391, 396 Цивільного кодексу України, ст. ст. 64, 116, 150, 156, 157 Житлового кодексу Української РСР, ст. ст. 2, 4, 11, 12, 13, 76-78, 81, 258-268, 273, 352-355, 12, 81, 258, 354 Цивільного процесуального кодексу України  суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов`язання звільнити житлове приміщення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду або через Бучацький районний суд Тернопільської області.

Повний текст рішення виготовлено 07 травня 2021 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Л. І. Созанська