Справа № 299/3611/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27 квітня 2021 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого - Джуги С.Д.

суддів - Куштана Б.П., Бисаги Т.Ю.

з участю секретаря: Микуляк Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2020 року у складі судді Левка Т.Ю. про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері дитини,-

в с т а н о в и в :

Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 - залишено без розгляду.

Заперечуючи ухвалу суду, ОСОБА_1 подала на неї апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, оскільки така постановлена з порушенням норм процесуального законодавства. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про наявність підстав для залишення позову без розгляду. Апелянт звертає увагу на те, що 21.07.2020 року нею було подано до суду заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з своєю хворобою та хворою дитини, на підтвердження чого надіслано довідки № 636 від 17.07.2020 року та № 637 від 17.07.2020 року. 27 жовтня 2020 року апелянт надіслала до суду клопотання про відкладення розгляду справи, так як має хронічні простудні захворювання і відноситься до групи ризику на вірусні захворювання та у зв`язку із запровадженням карантину, до якого нею було подано довідки №138 від 27.02.2020 року та №636 від 17.07.2020 року. Також звертає увагу на те, що не зловживала своїми процесуальними правами, а не з`являлась в судове засідання з поважних причин, зокрема у зв`язку з хворобою, запровадженням карантину та ненадання їй відповідної правової допомоги Хустський центром безоплатної вторинної допомоги, який належним чином не повідомлявся про судові засідання призначені на: 05.03.2020 року, 26.03.2020 року, 27.04.2020 року, 01.06.2020 року 20.08.2020 року та 27.10.2020 року.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши і дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних мотивів.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка без поважних причин повторно не з`явилися в судове засідання будучи належним чином повідомленою та від неї не надійшла заява про розгляд справи у її відсутності.

З такими висновками погоджується і апеляційний суд, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).

Законом передбачено баланс захисту прав як позивача, який повторно не з`явився в судове засідання (незалежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв`язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» сформував позицію про те, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Також, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany) наголосив на тому, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з випадку неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Згідно з ч.5 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання позивача без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду у випадку, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Матеріалами справи встановлено, що провадження у даній справі відкрито 19.11.2019 року. Розгляд справи неодноразово відкладався через неявку позивача.

З матеріалів справи вбачається, що справа призначалась до розгляду, зокрема на: 05.03.2020 року, 26.03.2020 року, 30.04.2020 року, 03.06.2020 року 23.07.2020 року, 25.08.2020 року, 06.10.2020 року та 27.10.2020 року.

05.03.2020 року позивачка ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з`явилися. 03.03.2020 року позивач надіслала до суду заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку «хворобою».

26.03.2020 року, 30.04.2020 року, 03.06.2020 року позивачка ОСОБА_1 в судове засідання в чергове не з`явилася та 24.03.2020 року, 27.04.2020 року, 01.06.2020 року надіслала до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із запровадженням карантину.

23.07.2020 року в судове засідання позивач не з`явилася та 21.07.2020 року надіслала до суду заяву про відкладення розгляду справи, у зв`язку із своєю хворобою та хворобою дитини.

25.08.2020 року, 06.10.2020 року, 28.10.2020 року позивач в судове засідання не з`явилася. 20.08.2020 року, 05.10.2020 року, 27.10.2020 року позивач ОСОБА_1 надіслала до суду аналогічні заяви про відкладення розгляду справи у зв`язку з продовженням карантину, посилаючись на те, що перебуває у групі ризику на хронічні хвороби.

Відповідно до правових висновків викладених в постанові Верховного Суду від 22.05.2019 року в справі № 310/12817/13, провадження № 61-36375св18 процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності.

Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України» національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Такі правові висновки викладені також в постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, від 06 червня 2019 року у справі № 760/3301/13-ц, від 20 червня 2019 року у справі № 522/7428/15, від 26 вересня 2019 року у справі № 295/19734/13-ц, від 07 жовтня 2019 року у справі № 612/403/16-ц, від 27 березня 2020 року у справі № 522/22303/14-ц та від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19.

Подані заяви позивача ОСОБА_1 03.03.2020 року, 24.03.2020 року, 27.04.2020 року, 01.06.2020 року, 21.07.2020 року, 20.08.2020 року, 05.10.2020 року, 27.10.2020 року про відкладення розгляду справи свідчать про обізнаність позивача про розгляд даної справи на всі вищевказані дати, однак вісім разів поспіль позивачем було подано заяву про відкладення розгляду справи, що свідчить про зловживання позивачем своїми процесуальними правами.

Доводи апеляції про те, що у суду першої інстанції не було правових підстав для залишення позову без розгляду, оскільки 21.07.2020 року нею було подано до суду заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з своєю хворобою та хворою дитини не беруться до уваги, оскільки судом першої інстанції справа неодноразово відкладалась за заявами позивача про відкладення розгляду справи, в тому числі і у зв`язку з хворобою.

Посилання в апеляції на те, що 27.10.2020 року апелянт надсилала до суду клопотання про відкладення розгляду справи, так як має хронічні простудні захворювання і відноситься до групи ризику на вірусні захворювання та у зв`язку із запровадженням карантину також не беруться до уваги, оскільки саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів.

Суд першої інстанції діяв в межах чинного законодавства, керувався процесуальними нормами щодо строків розгляду справи в суді першої інстанції, а позивач не була позбавлена можливості взяти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщенням суду відповідно до статті 212 ЦПК України, проте не скористалася своїм правом.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19.

З врахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення заявленого позову без розгляду.

Доводи апеляційної скарги не спростовують вищенаведених висновків суду, а тому не заслуговують на увагу.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування чи зміни не має.

За таких обставин, апеляційну скаргу, відповідно до ст. 375 ЦПК України, слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 374, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2020 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 06 травня 2021 року.

Головуючий :

Судді: