ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2021 року м. Чернівці

справа № 717/660/19

провадження №22-ц/822/479/21

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Височанської Н. К.

суддів: Владичана А.І., Лисака І.Н.

секретар Тодоряк Г.Д.

за участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання нерухомого майна набутого у шлюбі особистою приватною власністю, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на ухвалу Хотинського районного суду Чернівецької області від 02 березня 2021 року про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та на ухвалу Хотинського районного суду Чернівецької області від 02 березня 2021 року про повернення без розгляду заяви про зупинення провадження та за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , на ухвалу Хотинського районного суду Чернівецької області від 02 березня 2021 року, постановлені під головуванням судді Руснака А.І.,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання нерухомого майна, набутого у шлюбі особистою приватною власністю.

В обґрунтування заяви посилалася на те, що рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 09 грудня 2019 року було відмовлено в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання приватною власністю квартири АДРЕСА_1 , що складається із трьох житлових кімнат, загальною площею 65,50 кв.м., в тому числі житловою площею 34,50 кв.м. Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частку вказаної квартири було задоволено повністю.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 11 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення, а рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 09 грудня 2019 року залишено без змін.

Зазначала, що підставою для подання позовної заяви про визнання приватною власністю квартири АДРЕСА_1 був факт окремого проживання та припинення шлюбних відносин із 01 вересня 2000 року. Даний факт є визначальним у вирішенні спору, оскільки без його встановлення неможливо повно, всебічно та об`єктивно вирішити спір про визнання приватної власності на вищевказану квартиру.

Вказувала, що рішенням Хотинського районного суду від 25 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про встановлення факту окремого проживання та фактичного припинення шлюбних відносин було задоволено частково, встановлено факт окремого проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 із 01 січня 2004 року до розірвання шлюбу 30 грудня 2014 року, встановлено факт фактичного припинення шлюбних відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 01 вересня 2000 року до розірвання шлюбу 30 грудня 2014 року.

При цьому, постановою Чернівецького апеляційного суду від 06 липня 2020 року, рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 25 лютого 2020 року залишено без змін.

Таким чином, враховуючи, що на момент розгляду даної справи не було встановлено факт окремого проживання та факт припинення шлюбних відносин на момент придбання спірної квартири, оскільки рішення у справі № 717/1435/19 вступило в законну силу тільки в липні 2020 року, просить задовольнити заяву про перегляд вказаного рішення за нововиявленими обставинами, ухваливши при цьому рішення в межах позовних вимог із врахуванням нововиявлених обставин.

24 лютого 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла ОСОБА_2 , на електронну адресу Хотинського районного суду Чернівецької області, без накладення цифрового підпису, подала заяву про зупинення провадження у справі №717/660/19 до набрання законної сили рішенням по справі №717/59/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про визнання договору дарування недійсним.

Короткий зміст ухвал суду першої інстанції

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 02 березня 2021 року заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла ОСОБА_2 , про зупинення провадження у справі №717/660/19 до набрання законної сили рішенням по справі №717/59/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про визнання договору дарування недійсним - повернуто заявнику без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заява про зупинення провадження подана через електронну пошту суду та не скріплена цифровим підписом заявника чи його представника, тому вказана заява вважається такою, що не підписана особою, яка її подала або її представником.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 02 березня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що обставини щодо відсутності подружніх відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 починаючи із 2000 року вже неодноразово були предметом оцінки судами, тому вимоги щодо перегляду рішення за нововиявленими обставинами з цих підстав фактично зводяться до переоцінки доказів, що були оцінені судом в ході розгляду справи.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги та позиції інших учасників

На ухвалу Хотинського районного суду Чернівецької області від 02 березня 2021 року про відмову в задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами в частині стягнення витрат на правову допомогу, ОСОБА_3 , в інтересах якого діє Поляк М.В., подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правову допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в сумі 7200 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ні позивачкою, ні її представником не було заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правової допомоги, однак не врахувавши вимоги цивільного процесуального закону, суд першої інстанції з власної ініціативи зменшив суму витрат на правову допомогу.

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу на ухвалу Хотинського районного суду Чернівецької області від 02 березня 2021 року про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та на ухвалу Хотинського районного суду Чернівецької області від 02 березня 2021 року про повернення без розгляду заяви про зупинення провадження. Просить скасувати вказані ухвали суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Посилається на те, що договір укладений між відповідачем та адвокатом не містить детального опису правових послуг, наданих адвокатом, тому відсутні підстави для відшкодування витрат на правову допомогу.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення без змін. Вважає постановлені рішення суду першої інстанції в частині оскарження законними та обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Заперечення на відзиви не надходили.

Позиція апеляційного суду

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Обставини справи

Судом встановлено, що рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 09 грудня 2019 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання приватною власністю ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , що складається із трьох житлових кімнат, загальною площею 65,50 кв.м., в тому числі житловою площею 34,50 кв.м.. Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частку вказаної квартири було задоволено повністю (т.2 а.с.120-128).

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 11 березня 2020 року апеляційну скаргу адвоката Максимчук А.В. в інтересах ОСОБА_1 було залишено без задоволення, а рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 09 грудня 2019 року залишено без змін (т.2 а.с.233-238).

Постановою Верховного суду від 25 вересня 2020 року, касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Максимчук А. В. залишено без задоволення, а рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 09 грудня 2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 11 березня 2020 року залишено без змін (т. 3, а.с.87-92).

Рішенням Хотинського районного суду від 25 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту окремого проживання та фактичного припинення шлюбних відносин було задоволено частково, встановлено факт окремого проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 01 січня 2004 року до розірвання шлюбу - 30 грудня 2014 року, встановлено факт фактичного припинення шлюбних відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 01 вересня 2000 року до розірвання шлюбу 30 грудня 2014 року (т. 3 а.с.5-14).

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 06 липня 2020 року, апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 25 лютого 2020 року залишено без змін (т.3 а.с.16-22).

Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права

Щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на ухвалу Хотинського районного суду Чернівецької області від 02 березня 2021 року про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявленими обставинами за своєю юридичною суттю є фактичні дані, що у встановленому порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення.

Для вирішення питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, необхідно розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту).

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга стаття 423 ЦПК України).

Судове рішення не може переглядатись у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України, відсутні, а є підстави для перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку або Верховним Судом, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в статтях 424, 426 ЦПК України.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи.

Отже, істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, тобто ті, що взагалі не були предметом розгляду у цивільній справі.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 623/1327/16-ц (провадження № 6118036св20), від 05 квітня 2021 року у справі № 761/36608/14-ц (провадження № 611780св20).

Звертаючись до суду із заявою про перегляд Кельменецького районного суду Чернівецької області від 09 грудня 2019 року за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 посилалася на те, що вказаним рішенням було відмовлено в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання приватною власністю квартири АДРЕСА_1 , що складається із трьох житлових кімнат, загальною площею 65,50 кв.м., в тому числі житловою площею 34,50 кв.м. Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частку вказаної квартири було задоволено повністю.

Водночас рішенням Хотинського районного суду від 25 лютого 2020 року, яке залишено без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 06 липня 2020 року, встановлено факт окремого проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 01 січня 2004 року до розірвання шлюбу 30 грудня 2014 року, встановлено факт фактичного припинення шлюбних відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 01 вересня 2000 року до розірвання шлюбу 30 грудня 2014 року.

Зазначала, що на момент розгляду даної справи не було встановлено факт окремого проживання та факт припинення шлюбних відносин на момент придбання спірної квартири, оскільки рішення у справі № 717/1435/19 вступило в законну силу тільки в липні 2020 року, тому вказана обставина є нововиявленою у розумінні частини другої статті 423 ЦПК України.

Апеляційний суд зауважує, що суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається, та не ґрунтуються на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом під час розгляду справи.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 3 квітня 2008 року).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).

Суд першої інстанції зробив правильний висновок, що обставини на які посилається заявник були відомі ОСОБА_1 на час розгляду даної справи, а також неодноразово були предметом доказування та отримали оцінку судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Таким чином, колегія суддів вважає, що фактично ОСОБА_1 просить переоцінити доказ, оцінений судом у процесі розгляду справи, що у сенсі положень пункту 1 частини четвертої статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами, а тому обставина, на яку посилається заявник за своєю правовою природою не відносяться до нововиявлених і не дає законних підстав для перегляду судового рішення.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а зводяться до власного тлумачення заявником норм права та незгоди із судовим рішенням.

Щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на ухвалу Хотинського районного суду Чернівецької області від 02 березня 2021 року про повернення без розгляду заяви про зупинення провадження у справі.

Судом встановлено, що 24 лютого 2021 року на електронну адресу Хотинського районного суду Чернівецької області надійшло клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у справі №717/59/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про визнання договору дарування недійсним, яке не скріплене електронним цифровим підписом.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Загальні вимоги до форми і змісту письмової заяви, клопотання, заперечення встановлено статтею 183 ЦПК України.

За змістом частини другої статті 183 ЦПК України письмове клопотання має бути підписано заявником чи його представником.

Відповідно до частини восьмої статті 43 ЦПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи.

Пунктами 12, 32 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» передбачено, що електронний підпис - це електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; підписувач - фізична особа, яка створює електронний підпис.

Частиною першою, другою статті 6, частиною першою статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

За визначеннями, наведеними у підпунктах 14, 16 пункту 1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, електронний документ - це оригінал електронного документу з обов`язковими реквізитами, що надають йому юридичної сили, в тому числі з електронним цифровим підписом автора. Електронний цифровий підпис - це електронний цифровий підпис в форматі, що забезпечує можливість встановлення дійсності підпису у довгостроковому періоді (після закінчення строку чинності сертифіката), визначеному відповідно до вимог законодавства. ЕЦП використовується в АСДС для підписання та погодження (візування) інформаційних ресурсів в цілому або фіксування певних дій з ними (внесення зауважень, пропозицій, погодження частини тексту тощо).

Частиною четвертою статті 183 ЦПК України передбачено, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Ураховуючи, що клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , про зупинення провадження у даній справі надіслане на електронну адресу Хотинського районного суду Чернівецької області без застосування електронного цифрового підпису, що позбавило суд можливості ідентифікувати особу, яка його подала, воно обґрунтовано повернуто заявнику без розгляду.

Є безпідставними доводи представника ОСОБА_1 про те, що заяву про зупинення провадження у справі також було надіслано засобами зв`язку «Нова пошта» і що суд отримав дану заяву 01 березня 2021 року. Як вбачається із штампу вхідної кореспонденції, що вказана заява зареєстрована в суді 03.03.2021 року (т.3 а.с.190).

Щодо апеляційної скарги ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , на ухвалу Хотинського районного суду Чернівецької області від 02 березня 2021 року в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Стягуючи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн., суд першої інстанції виходив з обсягу виконаних адвокатом робіт, ціни позову, принципу розумності та справедливості.

Проте з таким висновком не погоджується колегія суддів.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

02 березня 2021 року представник ОСОБА_3 заявив намір про долучення доказів понесення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7200 грн.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

У статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

З огляду на зазначене нормами ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.

Вказаний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У справі, яка переглядається, документально підтверджено понесення відповідачем ОСОБА_3 під час розгляду справи у суді першої інстанції витрат на правничу допомогу, надану адвокатським об`єднанням «Поляк і Партнери», у загальному розмірі 7200, що підтверджується копією витягу з договору про надання юридичних послуг від 19 лютого 2021 pоку № 46/21; копією звіту про надані послуги від 02 березня 2021 року; копією квитанції до прибуткового касового ордера №02/21/03 від 02 березня 2021 року на суму 9600 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Законодавством не визначено виключний перелік документів, які підтверджують обставини оплати витрат на професійну правничу допомогу, а склад і розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Таким чином, у справі, яка переглядається, документально підтверджено понесення ОСОБА_3 під час розгляду справи у суді першої інстанції витрат на правничу допомогу, надану Адвокатським об`єднанням «Поляк і Партнери» на підставі договору про надання юридичних послуг в розмірі 7200 грн, який є співмірним із складністю справи, обсягом наданих адвокатами послуг та виконаних робіт.

При цьому апеляційний суд враховує, що в разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу від ОСОБА_1 не надходило.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне ухвалу Хотинського районного суду Чернівецької області від 02 березня 2021 року в частині стягнення витрат на правничу допомогу змінити та стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7200 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 .

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції ухвалив рішення в частині стягнення витрат на правову допомогу з порушенням норм процесуального права, тому рішення суду в цій частині слід змінити.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

6 травня 2021 року ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , подав клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції та подав детальний розрахунок таких витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси ОСОБА_3 у даній справі представляло адвокатське об`єднання «Поляк і Партнери», відповідно до договору про надання професійної правничої допомоги від 19 лютого 2021 року.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвокатське об`єднання «Поляк і Партнери», надало детальний опис виконаних адвокатом робіт та копію квитанції до прибуткового касового ордера №30/21/04 від 30 квітня 2021 року, згідно яких вбачається, що ОСОБА_3 сплатив адвокатському об`єднанню грошові кошти в сумі 7200 грн. за надання правничої допомоги, а саме: підготовку та подання апеляційної скарги на ухвалу Хотинського районного суду Чернівецької області від 02 березня 2021 року (1 год.); ознайомлення з апеляційною скаргою ОСОБА_1 . Підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу (2год). Вартість години роботи адвоката становить 2400 грн.

У судовому засіданні 06 травня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Максимчук А.В., висловила заперечення щодо розміру понесених ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу. Просила суд у задоволенні клопотання відмовити.

Як вбачається із звіту про надані послуги, адвокатом витрачено на ознайомлення з апеляційною скаргою та подання відзиву на апеляційну скаргу 2 години, що на думку колегії суддів, з урахуванням кваліфікації та досвіду адвоката, є неспівмірним із складністю справи та виконаною адвокатом роботою.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу надану в суді апеляційної інстанції у розмірі 4800,00 грн.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , задовольнити частково.

Ухвалу Хотинського районного суду Чернівецької області від 02 березня 2021 року про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та ухвалу Хотинського районного суду Чернівецької області від 02 березня 2021 року про повернення без розгляду заяви про зупинення провадження залишити без змін.

Ухвалу Хотинського районного суду Чернівецької області від 02 березня 2021 року в частині стягнення витрат на правову допомогу змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7200 (сім тисяч двісті) гривень.

Сягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 4800 (чотири тисячі вісімсот) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 07 травня 2021 року.

Головуючий Н.К. Височанська

Судді: А.І. Владичан

І.Н. Лисак