Справа № 2-71/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2010 року м. Малин
Малинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді Тимошенка А.О.,
за участю:
секретаря Єнько Т.А.,
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника Малинського міськрайонного територіального
медичного об’єднання Сьомка О.В.,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору
на стороні відповідача ОСОБА_4,
представника третьої особи ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Малині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Малинського міськрайонного територіального медичного об’єднання про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування наказу № 110 від 10.06.2009 року «Про розірвання трудового договору» Малинського міськрайонного територіального медичного об’єднання, поновлення його на посаді заступника головного лікаря з медичного обслуговування населення Малинського міськрайонного територіального медичного об’єднання та стягнення моральної шкоди в розмірі 3000 гривень.
В судовому засіданні позивач позов підтримав та пояснив, що звільнений за розголошення лікарської таємниці незаконно, оскільки інформація про стан здоров’я ОСОБА_7 надходила від самих депутатів і була загальновідомою. Рішення про звернення до керівництва СБУ було ухвалене 18 депутатами із 21 присутніх. В зверненнях до СБУ та Секретаріату президента мова не йшла про ОСОБА_8 як про громадянина, хворого чи пацієнта, а лише виключно як про посадову особу – керівника місцевого відділення СБУ. В постанові прокуратури Малинського району, на підставі якої було видано наказ про звільнення № 110, яка є в матеріалах справи, зазначено, що громадянину ОСОБА_7 відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв’язку із відсутністю в діях позивача складу злочину передбаченого ст. 145 КК України – «Незаконне розголошення лікарської таємниці». Головний лікар ОСОБА_4 не видала наказ та не провела службового розслідування по суті цього питання, що підтверджується наказом № 110 від 10.06.2009 року про звільнення. В інформації, яка надавалась в засобах масової інформації мова також йшла про ОСОБА_8 як про посадову особу СБУ, а не як про громадянина чи пацієнта. Крім того, мова йшла щодо інфаркту, а не щодо ішемічної хвороби серця, яка виявлена у ОСОБА_7 Крім того звільнення відбулося в період непрацездатності, що також робить його незаконним.
Представник відповідача позов не визнав та пояснив, що ОСОБА_1 звільнено з роботи згідно норм чинного законодавства. Відносно нього було винесено подання прокуратури Малинського району згідно з яким проведено службове розслідування з приводу розголошення ним лікарської таємниці. Було встановлено, що ОСОБА_1 взяв історію хвороби ОСОБА_7 і тримав її у себе майже рік. Про діагноз ОСОБА_7 він повідомив в інтерв’ю, що відображено в газеті, та на одній із Інтернет сторінок. Після цього працівники прокуратури вилучили її у ОСОБА_1 Крім того в рішенні міської ради про звернення до СБУ нічого не говориться про розголошення лікарської таємниці, адже згідно закону про основи законодавства про охорону здоров’я лікарю якому стало відомо не лише про діагноз, але й про стан та факт хвороби, забороняється розголошувати цю таємницю. В день звільнення ОСОБА_1 не був непрацездатний і він не міг отримати листок непрацездатності, оскільки в той день перебував на роботі. Це можуть підтвердити свідки.
Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді заступника головного лікаря з медичного обслуговування населення Малинського міськрайонного територіального медичного об’єднання (а.с. 5, 6-7, 24) та є депутатом Житомирської обласної ради (а.с. 20). На нього, як на заступника головного лікаря, наказом № 126 від 24.04.2008 року було покладено обов’язок по забезпеченню лікарської таємниці стосовно стану здоров’я та діагнозу пацієнтів Малинського міськрайонного територіального медичного об’єднання (а.с. 73). Одним з таких пацієнтів був ОСОБА_7 – службовець Управління СБУ в Житомирські області, який проходив лікування в Малинському міськрайонному територіальному медичному об’єднанні з 26.05.2008 року по 09.06.2008 року (а.с. 183-192). Його лікарняна справа, відповідно до Журналу видачі архівних справа (а.с. 145-146), 27.06.2008 року була витребувана виконуючим обов’язки головного лікаря ОСОБА_1
Після цього до СБУ, Комітету Верховної Ради України по контролю за діяльністю правоохоронних органів, Секретаріату Президента України та Кабінету Міністрів України було направлено звернення за підписами депутатів Житомирської обласної ради ОСОБА_1 та ОСОБА_9 в якому ставилося питання про проведення перевірки діяльності ОСОБА_7, як посадовця СБУ (а.с. 150-152). В цьому зверненні також повідомлялося про те, що ОСОБА_7 в травні 2005 року проходив лікування в Малинському міськрайонному територіальному медичному об’єднанні і що раніше він переніс інфаркт міокарда. Потім в газеті «Соборна площа» № 15(186) від 10 квітня 2009 року з’явилося повідомлення про те, що ОСОБА_1 скористався можливістю звернутись до керівництва СБУ і інтерв’ю з ОСОБА_1 про це звернення буде надруковане у наступному номері газети (а.с. 72). В наступному номері газети «Соборна площа» дійсно було надруковане інтерв’ю з ОСОБА_1 (а.с. 8). В цьому інтерв’ю позивач знову повідомив, що ОСОБА_7 нібито переніс інфаркт міокарда.
Це підтвердив і сам ОСОБА_7, який будучи допитаним як свідок показав, що останнім часом, по незалежним від нього обставинам, він перебуває з ОСОБА_1 у неприязних відносинах. Йому відомо, що ОСОБА_1 звільнений за розголошення лікарської таємниці стосовно його лікування. Все відбувалось наступним чином. 26 травня 2008 року ОСОБА_7 виїхав до Володарськ-Волинського району по роботі. В дорозі йому стало погано і він повернувся до м. Малина та звернувся в лікарню. Лікар обстежив його і призначив лікування. Таким чином з 26.05.2008 року по 09.06.2008 року перебував на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділенні Малинського міськрайонного територіального медичного об’єднання. Його лікував завідуючий терапевтичним відділенням ОСОБА_11 В той час ходили чутки про те, що ОСОБА_1 контролював хід лікування. Через деякий час за дорученням депутатів міської ради було направлено скаргу до СБУ стосовно ОСОБА_7 з приводу його дій. В скарзі було надано недостовірну інформацію та крім того, в порушення законодавства про охорону здоров’я, ОСОБА_1 було розголошено лікарську таємницю стосовно мого стану здоров’я. З приводу цього довелося давати пояснення в різних органах. Цю інформацію ОСОБА_1 також оприлюднив в засобах масової інформації. З цього приводу звернувся до прокуратури Малинського району з заявою про порушення кримінальної справи, оскільки вбачав в діях ОСОБА_1 склад злочину.
За зверненням ОСОБА_7 слідчий прокуратури Малинського району 21.04.2009 року виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_9 за ст. 145 КК за відсутністю складу злочину (а.с. 125-130). Однак прокурор Малинського району вбачав в діях ОСОБА_1 розголошення лікарської таємниці, а тому цього ж дня виніс постанову про порушення стосовно нього дисциплінарного провадження (а.с. 10). Дану постанову він направив на виконання головному лікарю Малинського міськрайонного територіального медичного об’єднання. За результатами цього провадження головний лікар Малинського міськрайонного територіального медичного об’єднання 10 червня 2009 року винесла наказ № 110, яким встановила, що ОСОБА_1 повторно розголосив лікарську таємницю стосовно діагнозу та стану здоров’я ОСОБА_7, що є порушенням «Основ законодавства України про охорону здоров’я» та ЗУ «Про інформацію» (а.с. 6-7). Цим наказом вона, відповідно до ч. 1 ст. 41 КЗпП, з 10 червня 2009 року звільнила ОСОБА_1 з посади заступника головного лікаря з медичного обслуговування населення Малинського міськрайонного територіального медичного об’єднання за одноразове грубе порушення трудових обов’язків, яке пов’язане з повторним розголошенням лікарської таємниці. Однак 10 червня 2009 року ОСОБА_1 був непрацездатний, що підтверджується листком непрацездатності, виданим спеціалізованою медико-санітарною частиною № 11 в м. Києві (а.с. 11).
Свідок ОСОБА_12 підтвердив видачу ОСОБА_1 листка непрацездатності та повідомив, що він вранці 10 червня 2009 року віз ОСОБА_1 з Києва в Малин. Десь після 07 години йому стало погано і вони заїхали до спеціалізованої поліклініки біля заводу «Більшовик». ОСОБА_1 відкрили там лікарняний і він відвіз його в Малин.
Свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_6, ОСОБА_17, ОСОБА_11, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 та ОСОБА_23 повідомили, що 10 червня 2009 року бачили ОСОБА_1 в м. Малині та на роботі в Малинському МРТМО, але чи був він хворий їм не відомо, а ОСОБА_1 нічого не казав.
Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП н е допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності. Це не було враховано при звільненні ОСОБА_1, а тому суд визнає наказ про звільнення незаконним, скасовує його і поновлює позивача на роботі.
Поновлення на роботі, відповідно до статті 367 ЦПК України, підлягає до негайного виконання.
Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, суд керується статтею 2371 Кодексу законів про працю України відповідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Суд вважає, що незаконним звільненням з роботи позивачу завдано моральної шкоди. Порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і потребує додаткових зусиль для організації свого життя.
При визначенні розміру моральної шкоди суд також враховує роз’яснення Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.2005 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та виходить із засад виваженості, розумності і справедливості. Враховуючи вищевказане та тривалий строк, необхідний позивачу для відновлення своїх прав, суд оцінює розмір моральної шкоди в тисячу гривень, який підлягає відшкодуванню відповідачем.
В решті позову суд відмовляє за безпідставністю.
Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд керується декретом КМУ «Про державне мито», ст. 88 ЦПК України. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 декрету КМУ «Про державне мито» позивач звільнений від сплати судового збору. У зв’язку з цим суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також на користь держави судовий збір, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 3, 11, 60, 88, 176, 185, 196, 209, 212-215, 367 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі ст. ст. 40, 237-1 Кодексу законів про працю України, постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.2005 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати наказ Малинського міськрайонного територіального медичного об’єднання № 110 від 10.06.2009 року «Про розірвання трудового договору».
Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника головного лікаря з медичного обслуговування населення Малинського міськрайонного територіального медичного об’єднання з 10 червня 2009 року.
Стягнути з Малинського міськрайонного територіального медичного об’єднання на користь ОСОБА_1 1000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Рішення в частині поновлення на роботі підлягає до негайного виконання.
В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Стягнути з Малинського міськрайонного територіального медичного об’єднання на користь ОСОБА_1, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, понесені ним витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 10 гривень та на користь держави судовий збір в розмірі 25 гривень 50 копійок.
ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 4 декрету КМУ «Про державне мито».
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до Малинського районного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий А.О. Тимошенко