ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2021 року                                

м. Харків

справа № 642/5788/20

провадження № 22-ц/818/2163/21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: судді Тичкової О.Ю.,

суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,

сторони справи:

позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова, ухвалене 18 грудня 2020 року у складі судді Грінчук О.П. (повний текст рішення складений 23 грудня 2020 року), -

У С Т А Н О В И В :

У листопаді 2020 року Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» (надалі ПрАТ «СГ «ТАС») звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 сплачене страхове відшкодування у розмірі 26 000 грн та суму сплаченого судового збору.

Позов мотивований тим, що 27.06.2018 в м. Харкові на перехресті вул. Каразіна та вул. Чернишевського сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі ДТП) за участю автомобіля ВАЗ 2108, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та автомобіля Мерседез Бенц, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Постановою Київського районного суду м. Харкова від 30.07.2018 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. На час ДТП між ПрАТ «СГ «ТАС» та ОСОБА_3 , пенсіонером, був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 31.08.2017 №АК/6921148, за яким позивач застрахував майнові інтереси, пов`язані з експлуатацією т.з. ВАЗ 2108, д.н.з. НОМЕР_1 . На підставі повідомлення про настання страхової події від 04.07.2018, заяви про виплату страхового відшкодування від 30.07.2018, ремонтної калькуляції №09925_40 від 11.07.2018, страхового акту №23920В/40/2018 від 03.09.2018, ПрАТ «СГ «ТАС» в межах ліміту полісу №АК/6921148, здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 52 000 грн. Враховуючи п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також те, що застрахований пільговиком автомобіль на момент ДТП був під керуванням не страхувальника, а ОСОБА_1 , останній порушив умови Полісу обов`язкового страхування, тому має відшкодувати 50% суми страхового відшкодування, а саме 26000 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2020 року позовні вимоги ПрАТ         «СГ «ТАС» задоволені. Стягнуто з ОСОБА_1 26 000 грн сплаченого страхового відшкодування та 2 102 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що цивільно-правова відповідальність автомобіля ВАЗ 2108, д.н.з. НОМЕР_1 , на час вчинення ДТП 27.06.2018, була застрахована за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК 6921148 (надалі Поліс № 6921148), укладеним між ПрАТ «СГ «ТАС» та ОСОБА_3 . Документом, що підтверджував особу ОСОБА_3 , на час підписання Полісу № 6921148 було пенсійне посвідчення № НОМЕР_3 від 27.07.2016. Вказаний договір був укладений із застосуванням пільги 50% страхового платежу відповідно до п.13.2 ст.13 Закону України № 1961-IV від 01.07.2004 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі Закон № 1961-IV). За фактом ДТП 27.06.2018 на підставі заяви ОСОБА_2 ПрАТ «СГ «ТАС» виплатило йому 52000 грн страхового відшкодування. Оскільки станом на 27.06.2018 за кермом застрахованого ПрАТ «СГ «ТАС» автомобіля перебував не страхувальник, віднесений до пільгової категорії населення, а ОСОБА_1 , він на підставі ст. 38-1.1 Закону № 1961-IV зобов`язаний відшкодувати страховику 50% виплаченого страхового відшкодування.

Не погодившись із указаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Також просить стягнути з ПрАТ «СГ «ТАС» 6000 грн на відшкодування витрат на правову допомогу та 3153 грн судового збору. В обґрунтування посилається на передчасність судового рішення, його ухвалення з неповним з`ясуванням обставин справи та порушенням принципу змагальності.

Апеляційна скарга мотивована тим, що застрахованим автомобілем за Полісом № 6921148 був ВАЗ-2106, в той час як ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ-2108 на підставі виданої власником автомобіля ОСОБА_4 довіреності. ОСОБА_1 застрахував автомобіль ВАЗ-2108, д.н.з. НОМЕР_1 , у страховій компанії «МЕГА-ГАРАНТ» на підставі полісу № АМ/4313167 від 24.05.2018. Другого липня 2018 року ОСОБА_1 повідомив страхову компанію «МЕГА-ГАРАНТ» про настання страхового випадку, виконавши свій обов`язок за полісом. ОСОБА_2 мав звернутися за страховим відшкодуванням до страхової компанії «МЕГА-ГАРАНТ», проте з невідомих причин звернувся до ПрАТ «СГ «ТАС». До страхової компанії «МЕГА-ГАРАНТ» ОСОБА_2 за виплатою страхового відшкодування не звертався. ПрАТ «СГ «ТАС» здійснило виплату страхового відшкодування за фактом ДТП 27.06.2018 безпідставно.

Сечко ОСОБА_5 , діючи в інтересах ПрАТ «СГ «ТАС», у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечує. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам Закону № 1961-IV. На час укладення з ПрАТ «СК «МЕГА-ГАРАНТ» 24.05.2018 полісу № АМ/431367 ОСОБА_1 не повідомив страховика про наявність чинного Полісу № 6921148 , тому укладений 24.05.2018 є нікчемним в силу вимог закону. Вказане відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постанові № 910/24068/16 від 18.04.2018.

У відповіді на відзив ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , наполягає на задоволенні апеляційної скарги. Зазначає, що за Полісом № 6921148 був застрахований автомобіль ВАЗ-2106, який до відповідача жодного відношення не має. ОСОБА_1 на законних підставах керував 27.06.2018 автомобілем ВАЗ-2108, який застрахував у ПрАТ «СК «МЕГА-ГАРАНТ». Застраховані ОСОБА_3 та ОСОБА_1 автомобілі мають не лише різну назву, а й різні VIN-коди. Автомобіль ВАЗ 2108 був застрахований ОСОБА_1 у ПрАТ «СК «МЕГА-ГАРАНТ». Саме до цієї страхової компанії ОСОБА_1 звернувся 02.07.2018 з повідомленням про настання страхового випадку 02.07.2018. Повідомляти ПрАТ «СГ «ТАС» про настання страхового випадку відповідач був не зобов`язаний.

Заслухавши головуючого суддю, дослідивши наявні у справі докази, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, відзиву на неї, відповіді на відзив, апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч.ч. 2, 3 ст. 367 ЦПК України).

Наполягаючи на задоволенні апеляційної скарги, ОСОБА_1 - до апеляційної скарги, а його представник – до відзиву на апеляційну скаргу додають докази на підтвердження своїх заперечень, які до суду першої інстанції не подавалися. При цьому обґрунтування неможливості подати такі докази до Ленінського районного суду м. Харкова відповідач та його представник не надають.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі з копією позовної заяви ОСОБА_1 отримав 12.11.2020 (а.с. 28), в наданий судом строк з відзивом на позовну заяву до Ленінського районного суду м. Харкова не звернувся. Про судове засідання, призначене на 18.12.2020, ОСОБА_1 був повідомлений належним чином та завчасно (а.с. 34), але доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову в судове засідання 18.12.2020 відповідач також не надав.

Тому при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 . Харківський апеляційний суд позбавлений можливості досліджувати нові докази, не подані до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України  суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як установлено судовим розглядом і вбачається із матеріалів справи, 27.06.2018 в м. Харкові на перехресті вул. Каразіна та вул. Чернишевська сталася ДТП за участю автомобіля ВАЗ 2108, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та автомобіля Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Постановою Київського районного суду м. Харкова від 30.07.2018 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, постанова набрала чинності 10.08.2020 (а.с. 4).

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ВАЗ 2108, д.н.з. НОМЕР_1 , на час вчинення ДТП, була застрахована Полісом №АК 6921148, укладеного між ПрАТ «СГ «ТАС» та ОСОБА_3 , з 05.09.2017 по 04.09.2018. Документом, що підтверджував особу ОСОБА_3 , було пенсійне посвідчення № НОМЕР_3 від 27.07.2016 (а.с. 5).

Правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом № 1961-IV, що спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно з положеннями ст.22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

04.07.2018 власник транспортного засобу Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , повідомив ПрАТ «СГ «ТАС» про ДТП 27.06.2018 та звернувся до АТ «СГ «ТАС» заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 6-8).

На підставі ремонтної калькуляції № 09925_40 від 11.07.2018, страхового акту № 239203/40/2018 від 03.09.2018, ПрАТ «СГ «ТАС» в межа ліміту Полісу №АК6921148, 04.09.2018 здійснила виплату страхового відшкодування ОСОБА_2 у розмірі 52 000 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №94983 (а.с. 9-14, 19).

Відповідно до пункту 13.2 ст. 13 Закону № 1961-IV розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків, за умови, що страхувальником є громадянин України - учасник війни, особа з інвалідністю II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до I або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об`єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності. Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.

Згідно з пунктом 1.1 статті 1 Закону № 1961-IV страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.

Згідно зі ст. 381.1. Закону № 1961-IV у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Оскільки шкоду автомобілю ОСОБА_2 у ДТП 27.06.2018 завдав ОСОБА_1 , який не є страхувальником за Полісом №АК6921148, укладеним на пільгових умовах, ПрАТ «СГ «ТАС» має право на стягнення з нього 50% страхового відшкодування, сплаченого на користь ОСОБА_2 .

Заперечуючи проти вимог ПрАТ «СГ «ТАС», ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на те, що він 27.06.2018 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 12.10.2017 керував автомобілем ВАЗ-2108, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код № НОМЕР_4 . А за Полісом №АК6921148 застрахованим автомобілем є ВАЗ-2106, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код № НОМЕР_5 .

Колегія суддів погоджується з тим, що в Полісі № АК6921148 у якості забезпеченого транспортного засобу вказаний автомобіль ВАЗ-2106. Разом з тим, VIN-код автомобіля в наявному в матеріалах справи Полісі № АК6921148 вказаний нерозбірливо (а.с. 5). Але державний номерний знак співпадає з державним номерним знаком відповідача. В страховому акті № 239203/40/2018 вказано, що за Полісом № АК 6921148 застрахований автомобіль ВАЗ/2108 з державним номерним знаком НОМЕР_1 та VIN-кодом НОМЕР_6 . Доказів того, що його автомобіль має відмінний VIN-код від того, що вказаний у страховому акті та Полісі № АК692114, ОСОБА_1 суду першої інстанції не надав. Тому доводи його апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Стосовно укладення ОСОБА_1 полісу № АМ/4313167 з ПрАТ «СК «МЕГА-ГАРАНТ» 24.05.2018 та необхідності ОСОБА_2 звертатися до ПрАТ «СК «МЕГА-ГАРАНТ» за страховим відшкодуванням, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. 981 ЦК України договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 989 ЦК України, страхувальник зобов`язаний, зокрема, при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об`єкта, який страхується.

Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об`єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним ( п. 3 ч. 1 ст. 989 ЦК України).

Відтак, чинним законодавством передбачено, що страхувальник вправі укладати декілька договорів страхування одного об`єкта з різними страховиками. В разі наявності на момент укладення договору страхування іншого чинного договору страхування того ж самого об`єкта від тих саме ризиків, страхувальник зобов`язаний повідомити про це страховика. Невиконання такого обов`язку тягне за собою нікчемність нового договору страхування (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

З пояснень ОСОБА_1 , викладених в повідомленні про ДТП № 9840 від 04.07.2018, вбачається, що про наявність укладеного ОСОБА_3 . Полісу № АК 6921148 ОСОБА_1 при укладенні договору страхування з ПрАТ «СК «МЕГА-ГАРАНТ» не повідомив, оскільки про його існування не знав. Дізнався лише від ПрАТ «СК «МЕГА-ГАРАНТ», коли дзвонив повідомити про ДТП 27.06.2018. Вказане не виключає юридичної чинності Полісу № АК 6921148 та наявності в ПрАТ «СГ «ТАС» обов`язку виплати на користь ОСОБА_2 страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 1.7 Закону № 1961-IV  забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована

Особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду (ст. 1.3 Закону № 1961-IV).

Оскільки ОСОБА_1 на час ДТП 27.06.2018 керував автомобілем ВАЗ-2108, д.н.з. НОМЕР_1 , правомірно, він в силу вимог закону вважається таким, відповідальність якого застрахована на підставі Полісу № АК6921148.

Частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

У відповідності до вимог ст. 27 Закону України № 85/96-ВР від 07.03.1996 "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до позивача, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тобто право вимоги до відповідача.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що доводи скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції і не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції – залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 6 травня 2021 року.

Головуючий                                                                 О.Ю. Тичкова

Судді                                                                         С.С. Кругова

                                                                        Н.П. Пилипчук