ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог

30 квітня 2021 року ЛуцькСправа № 140/15203/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та  зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області  про визнання бездіяльності протиправною щодо непроведення нарахування та виплати складових пенсії, а саме додаткової пенсії та підвищення до пенсії, передбачених статтями 39, 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та з 17.07.2018; зобов`язання провести перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю, як особі віднесеної до 3 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статті 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 з врахуванням виплачених сум; зобов`язання провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, відповідно до статті 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі двох мінімальних заробітних плат за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, з врахуванням виплачених сум та зобов`язання провести нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що дорівнює двом мінімальних заробітним платам з 17.07.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, є непрацюючим пенсіонером та проживає в с. Цир Любешівського району, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Позивач вказує, що у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 було відсутнє інше правове регулювання відносин щодо виплати підвищення до пенсії та додаткової пенсії особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, крім Закону № 796-ХІІ, застосування якого є пріоритетним над Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210. Тобто, у вказаний період пенсійний орган повинен був здійснювати виплату підвищення до пенсії та додаткової пенсії у розмірах, визначених статтями 39, 51 Закону №   796-ХІІ. Крім того, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 №   6-р/2018, з 17.07.2018 має право на щомісячне отримання встановленого статтею 39 Закону №   796-ХІІ підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат. Проте, відповідач з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення виплату підвищення до пенсії не відновив.

Вважаючи вказану бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 117.11.2020 провадження у справі було зупинене до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду в адміністративній справі №510/1286/16-а.

Ухвалою суду від 16.03.2021 провадження у справі поновлено.

Також 16.03.2021 суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху, відповідно до якої позовну заяву було залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п`ять днів з дня вручення цієї ухвали, та роз`яснено, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовну заяву буде залишено без розгляду на підставі частини п`ятнадцятої статті 171, пункту 7 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

26.03.2021 до суду надійшла заява позивача, у якій позивач просить поновити строк звернення до суду.  

Ухвалою суду від 29.03.2021 продовжено розгляд справи.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду необхідно відмовити, а позов в частині позовних вимог - залишити без розгляду, з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням; перебуває на обліку в органах ПФУ як одержувач пенсії.

Позивач, відповідно до паспортних даних, позивач проживає в с. Цир Любешівського району, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого   постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №   106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

18.05.2020 до ГУ ПФУ у Волинській області надійшла заява позивача про надання інформації щодо розміру виплат сум пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, включаючи складові пенсії, які передбачені статтями 39, 51 Закону №   796-ХІІ, а також про надання інформації щодо розміру виплат сум пенсії, включаючи підвищення до пенсії, передбачене статтею 39 Закону №  796-ХІІ з 17.07.2018.

Відповідач 21.05.2020 направив позивачу довідки про розмір виплаченої пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, вказавши також, що в складі пенсійної виплати були встановлені доплати згідно із статтями 39, 51 Закону №   796-ХІІ, які визначені у розмірах 10,50 грн. та 113,88   грн відповідно  та довідкою за № 1070-Т повідомив позивача про відсутність підстав для встановлення до пенсії підвищення за проживання на забрудненій території внаслідок аварії на ЧАЕС у розмірі двох мінімальних заробітних плат з 17.07.2018.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з   дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття “дізнався” та “повинен був дізнатись”.

Так, під поняттям “дізнався” необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі   №   510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Поняття “повинен був дізнатися” необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Суд наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

При вирішенні даного спору суд, в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних   прав від 31.03.2021 у справі №   240/12017/19, щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом у частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання провести перерахунок та виплату додаткової пенсії та підвищення до пенсії відповідно до статей 39, 51 Закону № 796-ХІІ за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, оскільки отримання позивачем довідки відповідача від 21.05.2020 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року.

Крім того, позивач пропустив строк звернення до суду в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання провести нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру відповідно до статті 39 Закону № 796-ХІІ за період, що передує шестимісячному строку звернення до суду з цими позовними вимогами, також з огляду на те, що отримання позивачем листа відповідача від 21.05.2020 №1070-Т у відповідь на його звернення щодо перерахунку пенсії відповідно до статті 39 Закону № 796-ХІІ не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш як через два роки після отримання пенсії за липень 2018 року. При цьому, звертаючись із заявою від 18.05.2020, позивач уже був обізнаним про порушення своїх прав.

На думку суду, наведені у заяві від 26.03.2021 причини, з яких позивач просить поновити строк звернення до суду у зазначеній частині позовних вимог за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та з 17.07.2018 (про порушення своїх прав дізнався із відповідей відповідача на його звернення, в засобах масової інформації чи іншим чином публічно питання відновлення дії правових норм Закону №796-ХІІ не висвітлювалося, позивачу не було відомо, що відповідач протиправно не виконує ці норми), не можна визнати поважними та об`єктивними причинами пропуску вказаного строку, враховуючи наступні висновки Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, викладені у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.

Так, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами; чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Суд звертає увагу, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. До того ж, за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу   юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.

Згідно із пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: з підстав, визначених частинами третьою та четвертою    статті 123 цього Кодексу.

Суд встановив, що позивач звернувся з цим позовом 13.10.2020 (дата здачі позовної заяви на пошту).

Відтак, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання провести перерахунок та виплату додаткової пенсії та підвищення до пенсії відповідно до статей 39, 51 Закону № 796-ХІІ за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, а також у частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання провести нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру відповідно до статті 39 Закону№ 796-ХІІ за період, що передує шестимісячному строку звернення до суду з цим позовом (тобто, за період з 17.07.2018 по 12.04.2020), клопотання про поновлення строку звернення до суду із зазначеними позовними вимогами позивачем не надано, тому, застосовуючи зазначені вище правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав від 31.03.2021 у справі №  240/12017/19, до обставин цієї справи, суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду у зазначеній частині позовних вимог на підставі частини третьої статті 123, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.

Керуючись частиною третьою статті 123, пунктом 8 частини першої статті 240, частиною п`ятою статті 242, статтею 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог відмовити.

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та  зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії та додаткової пенсії відповідно до статей 39, 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року залишити без розгляду.

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та  зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання провести нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 17 липня 2018 року по 12 квітня 2020 року залишити без розгляду.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя                                                                                                  Р.С. Денисюк