ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

05 травня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2318/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву адвоката Бондарєвої Валерії Валеріївни, що діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову в адміністративній справі № 360/2318/21 за позовом адвоката Бондарєвої Валерії Валеріївни, що діє в інтересах ОСОБА_1 , до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, Міністерства юстиції України, Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправними та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 08.12.2016 № 3, наказу Міністерства юстиції України від 27.12.2016 № 3820/5 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого ОСОБА_1 », наказу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 11.02.2021 № 25/В «Про припинення нотаріальної діяльності ОСОБА_1 »,-       

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду разом із позовною заявою представником ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій просить зупинити дію рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 08.12.2016 № 3, наказу Міністерства юстиції України від 27.12.2016 № 3820/5 "Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого ОСОБА_1 " та наказу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 11.02.2021 № 25/В «Про припинення нотаріальної діяльності ОСОБА_1 » до набрання законної сили судовим рішенням.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивачки зазначила, що оскаржуваний наказ Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 11.02.2021 № 25/В видано у зв`язку з поновленням Верховним Судом дії наказу Міністерства юстиції України від 27.12.2016 № 3820/5 "Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого ОСОБА_1 ", який було скасовано постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017 у цій справі.

Водночас, у постанові від 03.02.2021 Верховний Суд висловив правову позицію, що Головним територіальним управлінням юстиції у Луганській області порушено встановлену процедуру анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, що є самостійною підставою для скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 08.12.2016 № 3, та підкреслив, що позивачка має право на оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату до суду, яке передбачено приписами частини 11 статті 10 Закону України "Про нотаріат" і приписами пункту 17 Порядку № 1904/5.

Представник позивачки стверджує, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить виконання рішення суду і поновлення порушених прав та інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду, оскільки наказ відповідача ІІ про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та наказ відповідача ІІІ про припинення нотаріальної діяльності повністю унеможливлюють приватну нотаріальну діяльність та встановлюють ОСОБА_1 конкретні обмеження у часі.

У судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Представник позивачки надав заяву про проведення судового засідання без його участі.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки сторони про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином, відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.

У відповідності до частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження.

Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази обґрунтованості клопотання про забезпечення позову, суд прийшов до такого.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Луганській області, Міністерства юстиції України про скасування наказу Головного територіального управління юстиції у Луганській області № 360/В від 15.07.2016 та наказу Міністерства юстиції України №3820/5 від 27.12.2016 відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 скасовано, прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до  Головного територіального управління юстиції у Луганській області, Міністерства юстиції України про скасування наказу Головного територіального управління юстиції у Луганській області № 360/В від 15.07.2016 року та наказу Міністерства юстиції України № 3820/5 від 27.12.2016 року задоволено частково: скасовано наказ  Міністерства юстиції України № 3820/5 від 27.12.2016 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю виданого ОСОБА_1 »; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 03.02.2021 касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Луганській області задоволено: постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року у справі № 812/883/16 скасовано повністю; постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року у справі № 812/883/16 - залишено в силі.

12.02.2021 ОСОБА_1 вручена копія наказу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 11.02.2021 року № 25/В «Про припинення нотаріальної діяльності ОСОБА_1 », згідно з яким наказано припинити приватну нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Топчий Наталії по Лисичанському міському нотаріальному округу з 12 лютого 2021 року та припинити дію реєстраційного посвідчення від 30 жовтня 2017 року за № 374.

Вказаний наказ видано у зв`язку з поновленням Верховним Судом дії наказу Міністерства юстиції України від 27.12.2016 № 3820/5 "Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого ОСОБА_1 ", який було скасовано постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017 у цій справі.

Вирішуючи заяву по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до частини другої статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За своїм змістом забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, яке допускається, якщо не вжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Заявник обов`язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.

У свою чергу суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 22 листопада 2019 року у справі № 640/18007/18, від 20 грудня 2019 року у справі                             № 640/9158/19.

Суд зауважує, що позивачкою не надано доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди її правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та не обґрунтовано причини неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів.

Як зазначає позивачка, невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить виконання рішення суду і поновлення порушених прав і інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду, оскільки наказ відповідача ІІ про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю та наказ відповідача ІІІ про припинення нотаріальної діяльності повністю унеможливлюють приватну нотаріальну діяльність позивачки. Разом з тим, нотаріальної діяльності позивачка не здійснює.

Заява про забезпечення позову не містить обґрунтування, які саме права, свободи та інтереси заявник вважає порушеними чи оспорюваними, які неможливо буде поновити (необхідно буде докласти значних зусиль та витрат для захисту цих прав) в разі невжиття заходів забезпечення позову, адже положеннями частини другої статті 150 КАС України передбачено забезпечення позову не у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а у випадку необхідності докладання значних зусиль та витрат для виконання рішення суду або в поновленні порушених прав, або якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Таким чином, заявником не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення її порушених прав та інтересів.

Враховуючи принцип співмірності та співвідношення прав, які просить захистити позивач, суд не вважає, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки, за захистом яких вона звернувся до суду.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення адміністративного позову.

У зв`язку із відмовою у задоволені заяви судові витрати зі сплати судового збору позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 150-154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви адвоката Бондарєвої Валерії Валеріївни, що діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову в адміністративній справі                       № 360/2318/21 за позовом адвоката Бондарєвої Валерії Валеріївни, що діє в інтересах ОСОБА_1 , до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, Міністерства юстиції України, Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправними та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 08.12.2016 № 3, наказу Міністерства юстиції України від 27.12.2016 № 3820/5 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого ОСОБА_1 », наказу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 11.02.2021 № 25/В «Про припинення нотаріальної діяльності ОСОБА_1 » - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.  

СуддяС.В. Борзаниця