ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

  П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

10 лютого 2010 р. Справа № 2-а-788/09/1408

Категорія:2.19.6 Головуючий в 1 інстанції: Тихоненко М.І.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого  –Бітова А.І.

суддів             –Милосердного М.М.

–Ступакової І.Г.

при секретарі –Новицької Н.В.

 розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Врадіївському районі Миколаївської області на постанову Врадіївського районного суду Миколаївської області від 11 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Врадіївському районі Миколаївської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "дітям війни",

  В С Т А Н О В И Л А :

  Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він належить до категорії громадян, які згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" мають право на підвищення розміру пенсії, однак відповідач відмовляє в здійсненні відповідного перерахунку за 2006 – 2008 роки.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що вважає його необґрунтованим.

Ухвалою Врадіївського районного суду Миколаївської області від 24 лютого 2009 року поновлено пропущений позивачем процесуальний  строк звернення до адміністративного суду.

Постановою Врадіївського районного суду Миколаївської області від 11 березня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволений частково.

Визнано протиправною бездіяльність УПФ України в Врадіївському районі Миколаївської області щодо невиплати ОСОБА_2 доплати до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року  включно відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Стягнуто з УПФ України в Врадіївському районі Миколаївської області на користь ОСОБА_2 доплату до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно в розмірі 1 426 (одна тисяча чотириста двадцять шість) грн. 13 коп.

Зобов'язано УПФ України в Врадіївському районі Миколаївської області з 01 січня   2009 року зробити перерахунок пенсії ОСОБА_2 відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та сплачувати її у передбачених Законом розмірах.

В апеляційній скарзі УПФ України в Врадіївському районі Миколаївської області ставиться питання про скасування судового рішення в зв’язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги УПФ України в Врадіївському районі Миколаївської області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач має статус: "дитина війни" в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що підтверджується відповідним посвідченням.

Протягом 2006 - 2008 років позивач не отримував щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що у зв’язку з ухваленням Рішень Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007, 22 травня 2008 року №10-рп/2008 невиплата позивачу у період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, а токож з 01 січня 2009 року  щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є протиправною.

Судова колегія частково не погоджується з цими висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також; у старості та в інших випадках, передбачених Законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України "Про соціальний захист дітей війни".

Зокрема, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Наявність у позивача права на призначення їй підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ст. 46).

Водночас, щодо такого його права на період 2006 року, то підвищення до пенсії дітям війни могло бути впроваджено за таких умов: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету відповідно до вимог ст. 110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" у редакції, викладеній у Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" від 19 січня 2006 року.

Однак такі умови не настали.

Таким чином, позовні вимоги про підвищення розміру пенсії за 2006 рік є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то п.12 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм Законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік.

Проте рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року положення п.12 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з урахуванням ст. 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до вимог ч.2 ст. 152 Конституції України - Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, в період з 01 січня 2007 року по 09 липня 2007 року позивач також не мав права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена.

У 2007 році право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 "Про соціальний захист дітей війни" підлягало реалізації у період з 09 липня по 31 грудня 2007 року.

Разом з тим, в 2008 році між сторонами склалися правовідносини, аналогічні правовідносинам 2007 року.

Так, зміни до ст. 6 Закону, що внесені п. 41 р. 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008.

Таким чином, у 2008 році право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виникло з 22 травня.

Також, судовою колегією встановлено, що у 2008 році УПФ України виплачував позивачу соціальну допомогу як "дитині війни" в  розмірі, що складає 10 % від належної відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування" до виплати суми.

Вказане свідчить, що відповідачем частково виконано зобовязання щодо сплати 30% мінімальної пенсії за віком, тому позовні вимоги в частині нарахування та виплати допомоги за 2008 рік підлягають задоволенню з урахуванням виплачених вже сум.

В апеляційній скарзі вказується, що розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", не застосовується для перерахунку або підвищення пенсії.

Судова колегія не приймає цей довід апелянта, оскільки за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається виключно за правилами, встановленими ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

Отже, положення ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", згідно якого - мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений аб.1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не може бути підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячного підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Також, є безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеного підвищення пенсії у вказаному розмірі, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та Законом України "Про соціальний захист дітей війни". Такі доводи апелянта не відповідають як нормам національного законодавства, так і міжнародного, зокрема ч.1 ст. 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, яка є частиною законодавства України, і практиці Європейського Суду з прав людини як джерела права (справи "Качко проти України" (заява №63134/00).

Щодо пропущення позивачем строку звернення до суду, як на підставу для відмови у задоволені позову, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 99 КАС України –адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду встановленого цим Кодексом або іншими Законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

На висновок суду першої інстанції не впливає пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду стосовно позовних вимог за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Виходячи із змісту наведеної норми процесуального закону, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у задоволенні адміністративного позову з підстав пропуску строку звернення до суду, якщо на цьому не наполягає одна із сторін, тобто з власної ініціативи.

Як вбачається з матеріалів справи, в попередньому судовому засіданні представник відповідача не заперечував проти задоволення клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, а, отже, і не наполягав на відмові у позові з цієї підстави. При цьому, судом першої інстанції за результатами розгляду клопотання позивача обґрунтовано винесено ухвалу про поновлення позивачу строку звернення до суду.

Разом з цим, зазначення судом першої інстанції в мотивувальній та резолютивній частинах судового рішення про стягнення з відповідача конкретної суми підвищення до пенсії позивача не є вірним.

Відповідно до положень статей 21, 105 та 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю.

Тому суд першої інстанції встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, повинен був визнати такі дії протиправними та зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до Закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

При цьому в мотивувальній частині постанови суду першої інстанції відсутні розрахунки сум, що за висновком суду підлягають стягненню на користь позивача за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року із врахуванням проведених відповідачем на користь позивача протягом вказаного періоду певних виплат, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 163 КАС України.

Також, судова колегія зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення ст. 11 КАС України, вийшовши за межі позовних вимог та вирішивши питання про перерахунок пенсії позивача з 01 січня 2009 року, в той час як позивач таких позовних вимог не заявляв.

Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та  процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, судова колегія, керуючись п.4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Врадіївському районі Миколаївської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "дітям війни".

 Керуючись ст.ст. 195, 197; п.3 ч.1 ст. 198; п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, –

П О С Т А Н О В И Л А:

  Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Врадіївському районі Миколаївської області задовольнити частково, постанову Врадіївського районного суду Миколаївської області від 11 березня 2009 року  скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Врадіївському районі Миколаївської області задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Врадіївському районі Миколаївської області по невиплаті ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Врадіївському районі Миколаївської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 підвищення пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням 10% виплачених в 2008 році сум допомоги.

В задоволенні іншої частині позову –відмовити.

 Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

 Головуючий:

 Суддя:

 Суддя: