ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
——————————————————————
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 лютого 2010 р. Справа № 2-а-1427/09/1412
Категорія:2.19.6 Головуючий в 1 інстанції: Андрощук В.В.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого –Бітова А.І.
суддів –Милосердного М.М.
–Ступакової І.Г.
при секретарі –Новицької Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва на постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про поновлення строку звернення до суду та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату державної соціальної допомоги,
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він належить до категорії громадян, які згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" мають право на підвищення розміру пенсії, однак відповідач відмовляє в здійсненні відповідного перерахунку за 2006-2007 роки.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що вважає його необґрунтованим.
Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 березня 2009 року поновлений ОСОБА_2 пропущений строк для звернення до суду.
Адміністративний позов ОСОБА_2 задоволений.
Зобов'язано УПФ України в Заводському районі м. Миколаєва здійснити ОСОБА_2 перерахунок недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, за період з 2006 року по 2007 рік.
Стягнуто з УПФ України в Заводському районі м. Миколаєва на користь ОСОБА_2 щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни у розмірі 2 733,30 грн.
В апеляційній скарзі УПФ України в Заводському районі м. Миколаєва ставиться питання про скасування судового рішення в зв’язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги УПФ України в Заводському районі м. Миколаєва, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Позивач має статус: "дитина війни" (в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни"), що підтверджується відповідним посвідченням.
Протягом 2006-2007 років позивач не отримував щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що у зв’язку з ухваленням Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 невиплата позивачу у період з 2006 по 2007 роки щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є протиправною.
Судова колегія не погоджується з цими висновками суду першої інстанції з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених Законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України "Про соціальний захист дітей війни".
Зокрема, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Наявність у позивача права на призначення їй підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ст. 46).
Водночас, щодо такого його права на період 2006 року, то підвищення до пенсії дітям війни могло бути впроваджено за таких умов: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету відповідно до вимог ст. 110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" у редакції, викладеній у Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" від 19 січня 2006 року.
Однак такі умови не настали.
Таким чином, позовні вимоги про підвищення розміру пенсії за 2006 рік є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Щодо підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то п.12 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм Законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік.
Проте рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року положення п.12 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з урахуванням ст. 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до вимог ч.2 ст. 152 Конституції України - Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, в період з 01 січня 2007 року по 09 липня 2007 року позивач також не мав права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена.
У 2007 році право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 "Про соціальний захист дітей війни" підлягало реалізації у період з 09 липня по 31 грудня 2007 року.
В апеляційній скарзі вказується, що розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", не застосовується для перерахунку або підвищення пенсії.
Судова колегія не приймає цей довід апелянта, оскільки за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається виключно за правилами, встановленими ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".
Отже, положення ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", згідно якого - мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений аб.1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не може бути підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячного підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Також, є безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеного підвищення пенсії у вказаному розмірі, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та Законом України "Про соціальний захист дітей війни". Такі доводи апелянта не відповідають як нормам національного законодавства, так і міжнародного, зокрема ч.1 ст. 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, яка є частиною законодавства України, і практиці Європейського Суду з прав людини як джерела права (справи "Качко проти України" (заява №63134/00).
Щодо доводів апеляційної скарги про пропущення позивачем строку звернення до суду, як на підставу для відмови у задоволені позову, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 99 КАС України –адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду встановленого цим Кодексом або іншими Законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Хибним є висновок суду першої інстанцій про те, що у даному випадку встановлюється інший строк звернення до суду.
Належить врахувати, що річний строк для звернення до суду слід застосовувати у кожному випадку порушення права позивача, тобто відносно кожного місяця, в якому порушувалось право позивача на отримання підвищення до пенсії.
Доводи позивача щодо необізнаності не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
За таких підстав, судова колегія приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 06 жовтня 2007 року.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 201 КАС України –підставою для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи, що суд першої інстанції правильно вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, судова колегія на підставі п.1 ч.1 ст. 201 КАС України, вважає необхідним змінити рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 195, 197; п.2 ч.1 ст. 198; п.1 ч.1 ст. 201; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, –
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва задовольнити частково, постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 березня 2009 року змінити, виклавши резолютивну частину судового рішення в такій редакції:
"Позовні вимоги ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва задовольнити частково.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007), з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати за період з 06 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
В задоволені іншої частині позову –відмовити".
Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий:
Суддя:
Суддя: