Номер провадження 2/754/1829/21 Справа №754/14758/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

26 квітня 2021 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді - Таран Н.Г.

за участі секретаря - Куценко Ю.В.,

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення грошових коштів за борговими розписками,

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2020 року до Деснянського районного суду м. Києва звернулась - адвокат Цурка Н.О. з вищевказаним позовом, яка діє в інтересах позивача - ОСОБА_1 . Вимогами вказаного позову є стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 650000,00 грн. за борговою розпискою, інфляційних збитків у розмірі 36782,86 грн., 3% річних у розмірі 25501,36 грн., неустойки у розмірі 24257,77 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 на його користь грошові кошти у розмірі 25000,00 грн. за борговою розпискою, інфляційні збитки у розмірі 478,77 грн., 3% річних у розмірі 350,06 грн., неустойку у розмірі 2456,16 грн. Крім того, представник позивача просить стягнути з відповідачів на користь позивача моральні збитки у сумі 10000,00 грн. та витрати на правову допомогу. В обґрунтування позову зазначено про те, що 09.08.2017 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено Договір позики, на підставі якого позичальник отримав від позикодавця безвідсоткову позику у розмірі 650000,00 грн. Факт передачі грошових коштів підтверджується розпискою від 09.08.2017 року. Станом на 20.08.2020 року позичальник не здійснив жодного платежу в рахунок повернення позики. На адресу ОСОБА_2 13.12.2019 року було направлено вимогу, однак останній не здійснив жодних дій, які б свідчили про повернення отриманою позики. Крім того, 09.08.2017 року ОСОБА_4 на підставі розписки було укладено договір позики, на підставі якого позичальник ОСОБА_3 отримав від позикодавця безвідсоткову позику у сумі 250000,00 грн. Факт передачі грошових коштів підтверджується розпискою від 09.08.2017 року. Станом на 20.08.2020 року ОСОБА_3 здійснено часткове повернення грошових коштів, в рахунок повернення позики, однак, станом на дату звернення із даним позовом до суду залишилась не сплаченою сума грошових коштів у розмірі 25000,00 грн. Оскільки відповідачі не виконали взяті на себе зобов`язання і не повернули вчасно борг, тому у відповідності до положень ст.625 ЦК України вони не звільняються від відповідальності за неможливість виконання ними грошового зобов`язання, боржники, які прострочили виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язані сплатити суму боргу, та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Крім того, у відповідності до положень ст.549 ЦК України з відповідачів необхідно стягнути пеню. Крім того, внаслідок протиправної поведінки відповідачів позивачу було завдано моральної шкоди, яка полягає у душевному болі, переживаннях та стражданнях. На підставі викладеного, виходячи із засад розумності та справедливості, враховуючи характер і обсяг душевних страждань, оцінено моральну шкоду в сумі 10000,00 грн.

Ухвалою судді від 24.11.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, при цьому в матеріалах справи наявне клопотання представника позивача - адвоката Цурки Н.О., від 23.03.2021 року, відповідно до змісту якого вбачається, що остання просить здійснювати розгляд справи без її участі.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи судом повідомлялись належним чином. Від відповідачів на адресу суду відзивів на позовну заяву або будь-яких заяв чи клопотань не надходило.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідачі належним чином повідомлені про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідачів та згідно ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні(позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів(суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Як вбачається з матеріалів справи 09.08.2017 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір позики, на підставі якого позичальник отримав від позикодавця безвідсоткову позику у розмірі 650000,00 грн.

Факт передачі грошових коштів підтверджується розпискою від 09.08.2017 року.

П. 2.3 договору позики передбачено, що позичальник зобов`язаний здійснювати повернення позики позикодавцю частинами відповідно до графіку:

- 31 січня 2018 року - 108333,00 грн.;

- 31 липня 2018 року - 108333,00 грн.;

- 31 січня 2019 року - 108333,00 грн.;

- 31 липня 2019 року - 108333,00 грн.;

- 31 січня 2020 року - 108333,00 грн.;

- 31 липня 2020 року - 108333,00 грн.

Однак, станом на 20.08.2020 року позичальник не здійснив жодного платежу в рахунок повернення позики.

На адресу ОСОБА_2 13.12.2019 року було направлено вимогу, однак останній не здійснив жодних дій, які б свідчили про повернення отриманої позики.

Крім того, 09.08.2017 року ОСОБА_4 на підставі розписки було укладено договір позики, на підставі якого позичальник ОСОБА_3 отримав від позикодавця безвідсоткову позику у сумі 25000,00 грн.

Факт передачі грошових коштів підтверджується розпискою від 09.08.2017 року.

Відповідно до умов вказаної розписки позичальник зобов`язався повернути суму отриманих в борг коштів до 01.01.2020 року.

Станом на 20.08.2020 року відповідачем ОСОБА_3 здійснено часткове повернення грошових коштів, в рахунок повернення позики, однак, станом на дату звернення із даним позовом до суду залишилась не сплаченою сума грошових коштів у розмірі 25000,00 грн.

Частина перша та друга статті 207 ЦК України передбачають, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

На підтвердження укладених позивачем з відповідачами договорів позики та передачі їм грошових коштів представник позивача надала суду належним чином завірені, у порядку ст.95 ЦПК України, договір позики від 09.08.2017 року, розписку відповідача ОСОБА_2 від 09.08.2017 року, розписку відповідача ОСОБА_3 від 09.08.2017 року.

Згідно правової позиції, викладеної Верховним судом України в постанові № 6-63цс13 від 18 вересня 2013 року, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не пише факту укладення договору, але й факту передачі грошової сумі позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежне від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ст.526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У відповідності до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦПК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно зі ст. ст.610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, передбачає додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання.

У відповідності до ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За змістом ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, передумовою для стягнення пені, інфляційних збитків та трьох відсотків річних є порушення виконання грошового зобов`язання відповідачем.

З розрахунку наданого представником позивача вбачається, що у зв`язку з порушенням відповідачем ОСОБА_2 умов договору позики розмір інфляційних збитків становить 36782,86 грн., 3% річних 25501,36 грн. та пеня 24257,77 грн.

Як зазначено у позовній заяві станом на 20.08.2020 року відповідачем ОСОБА_3 здійснено часткове повернення грошових коштів, в рахунок повернення позики, однак, станом на дату звернення із даним позовом до суду залишилась не сплаченою сума грошових коштів у розмірі 25000,00 грн.

З розрахунку наданого представником позивача вбачається, що у зв`язку з порушенням відповідачем ОСОБА_3 умов договору позики розмір інфляційних збитків становить 478,77 грн., 3% річних 350,06 грн. та пеня у розмірі 2456,16 грн.

Відповідачі, не подавши відзив на позов, наданих представником позивача розрахунків не спростували, своїх розрахунків не надали.

Виходячи з цього, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Що стосується вимог у частині відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, та яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно із роз`ясненнями, що містяться у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування передбачено безпосередньо нормами Конституції, законами України, а також при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

З роз`яснень, які містяться в п. 23 вищезазначеної постанови, вбачається, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, яких споживач зазнав унаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, що настали через незаконні винні дії продавця, виготівника, виконавця або через їх бездіяльність. Розмір відшкодування моральної шкоди встановлюється судом і визначення його не ставиться в залежність від наявності матеріальної шкоди, вартості товару (робіт, послуг), суми неустойки, а має ґрунтуватися на характері й обсязі моральних і фізичних страждань, заподіяних споживачеві у кожному конкретному випадку.

В позовній заяві представник позивача вказує на те, що порушення відповідачами прав позивача, які виразились у тривалому невиконанні відповідачами умов договору спричинили йому моральні та душевні страждання.

Враховуючи обставини справи, надані позивачем в обгрунтування даних позовних вимог докази - позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не наведено обгрунтованого розрахунку заподіяної шкоди кожним із відповідачів, не надано жодних доказів на підтвердження заподіяння моральної шкоди відповідачами.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвокат має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Крім того, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, між адвокатом Цурка Н.О. та ОСОБА_1 10.08.2020 року був укладений Договір про надання правової допомоги.

Обсяг виконаних робіт та їх вартість за Договором визначена сторонами в Акті приймання-передачі робіт №1 від 30.08.2020 року.

Оплата виконаних послуг у розмірі 10000,00 грн. була проведена 31.08.2020 року, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №19.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 10000,00 грн. та понесені судові витрати по справі пропорційно задоволеній частині позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 169, 206, 224, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 23, 509 526, 545, 549, 551, 599, 610, 611, 612, 625, 1046, 1047, 1049, 1050, 1167 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення грошових коштів за борговими розписками - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за борговою розпискою у розмірі 650000,00 грн. інфляційні збитки у розмірі 36782,86 грн., 3% річних у розмірі 25501,36 грн., неустойку у розмірі 24257,77 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за борговою розпискою у розмірі 25000,00 грн., інфляційні збитки у розмірі 478,77 грн., 3% річних у розмірі 350,06 грн., неустойку у розмірі 2456,16 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі: зі сплати судового збору 7365,42 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 9635,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по справі: зі сплати судового збору 282,85 грн, та витрати на правову допомогу 365,00 грн.

В іншій частині позовних вимог позивачу відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Суддя: Н.Г. Таран