Харківський районний суд Харківської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2021 року  смт. Покотилівка

Справа № 635/3153/21

Провадження № 2 /635/2547/2021

Суддя Харківського районного суду Харківської області Карасава І.О., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

УСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції заявника

Позивач ОСОБА_1 (далі-позивач), в інтересах якої діє її представник адвокат Юрченко В.В. (далі-представник позивача) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі-відповідач) про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

У позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на її користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 219 200,87 гривень, а також стягнути 3 288,01 гривень судових витрат.

Одночасно з пред`явленням позову до суду, позивач, від імені якої діє її представник-адвокат Юрченко В.В., звернулась із заявою про забезпечення позову, в якій вона просить накласти арешт на ј частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної квартири; накласти арешт (з правом користування) на автомобіль MAN LE 12.180, реєстраційний номер НОМЕР_1 та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження вказаного автомобіля.

В обґрунтування вимог заяви про забезпечення позову зазначає, що є підстави вважати, що відповідач може ухилятись від відшкодування заваної шкоди та його майно може бути відчужено на користь третіх осіб, та у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Встановлені фактичні обставини, застосовані норми права та мотиви суду

Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно частини 1 статті 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Оскільки викладені в заяві обставини та надані позивачем докази є достатніми для розгляду заяви про забезпечення позову, заява про забезпечення позову розглядається без повідомлення учасників справи, що відповідає вимогам статті 153 ЦПК України.

Враховуючи, що розгляд заяви про забезпечення позову відбувався у відсутність сторін, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має право звернутися до суду.

Стаття 150 ЦПК України визначає види забезпечення позову. Одними із видів забезпечення позову, який визначений в пункті 2 частині 1 статті 150 ЦПК України, є, зокрема, накладення арешту на майно.

Згідно пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову для нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності має здійснюватись судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідами накладення арешту на майно.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, тобто, не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову, а суд лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову, отже, вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідний вид забезпечення позову повинен стосуватися предмета спору.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

З позовної заяви вбачається, що предметом спору є стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 219 200,87 гривень.

Натомість заявник просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на ј частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної квартири, а також накласти арешт (з правом користування) на автомобіль MAN LE 12.180, реєстраційний номер НОМЕР_1 та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження вказаного автомобіля.

Відповідно до частини 2 статті 48 ЗУ «Про виконавче провадження», якою визначено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, зазначено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникли правовідносини пов`язані з відшкодуванням шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, предметом якого є стягнення грошових коштів у розмірі 219 200,87 гривень, тобто предметом спору не є квартира або автомобіль, на які заявник просить накласти арешт.

Крім того, заявником не надано суду будь-яких доказів на підтвердження того, хто є власником автомобіля MAN LE 12.180, реєстраційний номер НОМЕР_1 на якій заявник просить накласти арешт та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження вказаного автомобіля.

Відповідно до Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, вбачається, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить ј частка квартири, загальною площею 50,2 кв.м., житловою площею 29 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Разом з тим, матеріали справи не містять жодної інформації щодо інших співвласників, а також розміру їх часток вищевказаної квартири, що позбавляє суд можливості встановити чи є вид забезпечення позову, про який просить позивач співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Позивач у своїй заяві про забезпечення позову просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на ј квартиру та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної квартири.

Однак такий спосіб забезпечення позову суперечить законним правам та не враховує інтереси третіх осіб, яким на праві власності належать інші частки зазначеної квартири, а також які мають право користуватися житловою площею у квартирі за вищевказаною адресою. 

Підстави, які свідчать про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, позивачем в його заяві не зазначені, доводи ОСОБА_3 ґрунтуються лише на його припущеннях.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), зокрема статтею 1 Першого протоколу до неї, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

На підставі викладеного можливо зробити висновок про те, що накладення арешту на ј квартири та заборона іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної квартири не стосуються предмета спору, та буде порушувати право приватної власності, ОСОБА_2 , яке є непорушним та гарантоване Конституцією України та інших осіб, яким на праві спільної часткової власності належить зазначена квартира.

Ураховуючи предмет заявленого ОСОБА_1 позову, вбачається відсутність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у даній справі.

Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на ј квартири, яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 та заборони іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної квартири, а також на автомобіль MAN LE 12.180, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власник якого, судом не встановлений.

Керуючись статтями 149-153, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Суддя:                                                                                                                        І.О. Карасава