ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

іменем України

29 квітня 2021 року

м. Харків

справа № 953/22715/19

провадження № 22-ц/818/3039/21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого – Котелевець А.В.,

суддів – Кругової С.С., Яцини В.Б.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_3 – представника ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 13 липня 2020 року в складі судді Попраса В.О.,

у с т а н о в и в:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

Позов мотивовано тим, що відповідач є його батьком. Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 15 жовтня 2019 року на його користь було стягнуто аліменти на період навчання, щомісячно, починаючи з 11 лютого 2019 року по 01 червня 2019 року. Наразі він продовжує навчання та є студентом денного відділення Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» (далі - ХАІ). Він є інвалідом з дитинства третьої групи, у зв`язку з чим потребує постійного лікування, регулярних реабілітаційних заходів. Його мати надає йому матеріальну допомогу, однак її недостатньо. Зазначає, що відповідач працевлаштований, у зв`язку з чим має можливість надавати йому матеріальну допомогу на період навчання.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з часу подання позову до закінчення навчання, але не більш ніж до 23 років.

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 13 липня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісяця, починаючи з 15 листопада 2019 року до закінчення ОСОБА_1 навчання, але не більш як до досягнення ОСОБА_1  двадцяти трьох років. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до вимог статті 199 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення ним 23 років, якщо повнолітня дитина продовжує навчання і у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги. При вирішенні розміру аліментів суд першої інстанції врахував вимоги статті 182 СК України.

03 березня 2021 року ОСОБА_3 – представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду першої інстанції змінити та ухвалити нову постанову, якою стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісяця, починаючи з 15 листопада 2019 року до закінчення ОСОБА_1 навчання, тобто, до 24 січня 2020 року.

Апеляційна скарга мотивована тим, що 24 січня 2020 року ОСОБА_1 був відрахований з ХАІ у зв`язку з невиконанням вимог навчального плану, а тому підстави для стягнення аліментів на період навчання відсутні.

ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції не оскаржив, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_3 – представника ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 13 липня 2020 року за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України та частини першої статті 369 ЦПК України.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини першої статті 374 ЦПК України).

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України – в межах доводів і вимог апеляційної скарги - судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону в повній мірі не відповідає.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження НОМЕР_1 , виданим 24 липня 2000 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Тернівського виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області (а. с. 7).

Відповідно до Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААБ № 22540 ОСОБА_1 є особою з інвалідністю третьої групи з дитинства (а. с. 9).

Згідно з довідкою від 28 жовтня 2019 року № 443 ОСОБА_1 є студентом ХАІ першого курсу першого факультету денного відділення (а. с. 6).

24 січня 2020 року ОСОБА_1 відраховано зі складу студентів ХАІ згідно з наказом № 115-ч (а. с. 110).

Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).

Статтею 199 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Враховуючи, що ОСОБА_1 на час звернення до суду навчався у вищому навчальному закладі на денній формі навчання, у зв`язку з чим не має можливості працевлаштуватися та одержувати певний дохід, стипендію не отримував, а тому потребував матеріальної допомоги, зважаючи на те, що батько має спроможність надавати таку допомогу у зазначеному позивачем розмірі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення аліментів на утримання дитини, до продовження нею навчання.

Між тим, 24 січня 2020 року позивача було відраховано з вищого навчального закладку, у зв`язку з чим його право на отримання аліментів відповідно до статті 199 СК припинилося.

За таких обставин, оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом 12 листопада 2019 року, то саме з цього дня з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти на його утримання і до 24 січня 2020 року (дата закінчення навчання згідно з наказом про відрахування).

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення періоду стягнення аліментів, а саме щомісячно, починаючи з 12 листопада 2019 року по 24 січня 2020 року.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

При частковому задоволенні позову, у випадку покладання судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат(частина десята статті 141 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про стягнення аліментів звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 768,40 грн

Судові витрати, понесені відповідачем, документально підтверджено, а саме –за подачу апеляційної скарги - в розмірі 1152,60 грн (а. с. 98, 122).

З урахуванням частини десятої статті 141 ЦПК України відповідачу має бути компенсована різниця понесених судових витрат у розмірі 384,20 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – представника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду міста Харкова від 13 липня 2020 року змінити в частині визначення строку стягнення аліментів.

Викласти абзац другий рішення в такий редакції:

«Стягнути з ОСОБА_2 (паспорт з електронним безконтактним носієм № НОМЕР_2 , дійсний до 14 грудня 2030 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_4 , виданий Тернівським РС у м. Кривий Ріг ГУ ДМС України в Дніпропетровській області 29 липня 2016 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 12 листопада 2019 року, до 24 січня 2020 року.».

Компенсувати ОСОБА_2 (паспорт з електронним безконтактним носієм № НОМЕР_2 , дійсний до 14 грудня 2030 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 384,20 (триста вісімдесят чотири грн 20 коп.) грн судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 29 квітня 2021 року.

Головуючий                                                        А.В. Котелевець

Судді                                                                        С.С. Кругова

       В.Б. Яцина