Судове рішення #9377567

  ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

  П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И


10 лютого 2010 р. Справа № 2-а-98/09/1415


 


Категорія:2.19.6 Головуючий в 1 інстанції: Микитей Л.Л.


 
 

Судова колегія Одеського апеляційного    адміністративного суду у складі:

головуючого  –Бітова А.І.

суддів             –Милосердного М.М.

–Ступакової І.Г.

при секретарі –Новицькій Н.В.

 розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Кривоозерському районі Миколаївської області на постанову Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 26 лютого 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Кривоозерському районі Миколаївської області про поновлення строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни",

В С Т А Н О В И Л А :

  Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він належить до категорії громадян, які згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" мають право на підвищення розміру пенсії, однак відповідач відмовляє в здійсненні відповідного перерахунку за 2006 – 2008 роки.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що вважає його необґрунтованим.

Постановою Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 26 лютого 2009 року  позов задоволений частково.

Визнано протиправною бездіяльність УПФ України в Кривоозерському районі Миколаївської області щодо не нарахування підвищення до пенсії ОСОБА_2

Зобов'язано УПФ України в Кривоозерському районі Миколаївської області провести нарахування підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії за 2006 рік з 02 квітня по 31 грудня 2006 року, за 2007 рік в період з 09 липня по 31 грудня, за 2008 рік в період з 22 травня по 31 грудня в розмірі, передбаченому Законом України "Про соціальний захист дітей війни".

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі УПФ України в Кривоозерському районі Миколаївської області ставиться питання про скасування судового рішення в зв’язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги УПФ України в Кривоозерському районі Миколаївської області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач має статус: "дитина війни" (в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни"), що підтверджується відповідним посвідченням.

Протягом 2006 - 2008 років позивач не отримував щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню щодо виплат підвищень до пенсії особам, які мають статус дитини війни за 2006 рік в період з 02 квітня 2006 року по 31 грудня 2006 року, за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, згідно відповідних рішень Конституційного Суду України, в тому числі з урахуванням виплаченої надбавки до пенсії за 2008 рік.

Судова колегія частково погоджується з цими висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також; у старості та в інших випадках, передбачених Законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України "Про соціальний захист дітей війни".

Зокрема, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Наявність у позивача права на призначення їй підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ст. 46).

Водночас, щодо такого його права на період 2006 року, то підвищення до пенсії дітям війни могло бути впроваджено за таких умов: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету відповідно до вимог ст. 110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" у редакції, викладеній у Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" від 19 січня 2006 року.

Однак такі умови не настали.

Таким чином, позовні вимоги про підвищення розміру пенсії за 2006 рік є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то п.12 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм Законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік.

Проте рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року положення п.12 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з урахуванням ст. 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до вимог ч.2 ст. 152 Конституції України - Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, в період з 01 січня 2007 року по 09 липня 2007 року позивач також не мав права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена.

Разом з тим, в 2008 році між сторонами склалися правовідносини, аналогічні правовідносинам 2007 року.

Так, зміни до ст. 6 Закону, що внесені п. 41 р. 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008.

Таким чином, у 2008 році право позивача на отримання щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виникло з 22 травня 2008 року.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що вказане право позивача не було реалізовано протягом з 22 травня до 31 грудня 2008 року внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, у зв’язку з чим судова колегія вважає за необхідне зобов’язати останнього нарахувати та виплатити позивачу підвищення пенсії за вказаний період відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008.

Також, судовою колегією встановлено, що у 2008 році УПФ України виплачував позивачу соціальну допомогу як "дитині війни" в таких розмірах з:

- 01 січня 2008 року –47,00 грн.;

- 22 травня 2008 року - 48,10 грн.;

- 01 липня 2008 року - 48,20 грн.;

- 01 жовтня 2008 року - 49,80 грн., що складає 10 % від належної відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування" до виплати суми.

Вказане свідчить, що відповідачем частково виконано зобовязання щодо сплати 30% мінімальної пенсії за віком, тому позовні вимоги в частині нарахування та виплати допомоги за 2008 рік підлягають задоволенню з урахуванням виплачених вже сум.

В апеляційній скарзі вказується, що розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", не застосовується для перерахунку або підвищення пенсії.

Судова колегія не приймає цей довід апелянта, оскільки за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається виключно за правилами, встановленими ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

Отже, положення ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", згідно якого - мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений аб.1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не може бути підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячного підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Також, є безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеного підвищення пенсії у вказаному розмірі, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та Законом України "Про соціальний захист дітей війни". Такі доводи апелянта не відповідають як нормам національного законодавства, так і міжнародного, зокрема ч.1 ст. 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, яка є частиною законодавства України, і практиці Європейського Суду з прав людини як джерела права (справи "Качко проти України" (заява №63134/00).

Щодо пропущення позивачем строку звернення до суду, як на підставу для відмови у задоволені позову, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 99 КАС України –адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду встановленого цим Кодексом або іншими Законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Хибним є висновок суду першої інстанцій про те, що у даному випадку встановлюється інший строк звернення до суду.

Належить врахувати, що річний строк для звернення до суду слід застосовувати у кожному випадку порушення права позивача, тобто відносно кожного місяця, в якому порушувалось право позивача на отримання підвищення до пенсії.

Доводи позивача щодо необізнаності не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

За таких підстав, судова колегія приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 22 травня 2008 року.

Відповідно до п.1  ч.1 ст. 201 КАС України –підставою для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи, що суд першої інстанції вирішив справу з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, судова колегія на підставі п.1 ч.1 ст. 201 КАС України, вважає необхідним змінити рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.2 ч.1 ст. 198; п.1 ч.1 ст. 201; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, –

П О С Т А Н О В И Л А:

  Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кривоозерському районі Миколаївської області задовольнити частково.

Постанову Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 26 лютого 2009 року змінити, виклавши резолютивну частину судового рішення в такій редакції: "Позовні вимоги ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Кривоозерському районі Миколаївської області задовольнити частково: зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Кривоозерському районі Миколаївської області здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_2 підвищення пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, як особі, що має статус "дитина війни" (у розмірі 30% надбавки до мінімальної пенсії за віком) з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням 10% виплачених в 2008 році сум допомоги.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити."

 Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.


 Головуючий

 Суддя:

 Суддя:









Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація