ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2010 року Справа № 2а-1015/10/0370
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Лозовського О.А.,
при секретарі судового засідання – Чміль І.В.,
з участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника відповідача Бугайова А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0004572303 від 17.09.2009 року,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17 вересня 2009 року за №0004572303.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що 02.09.2009 року Державною податковою адміністрацією України у Волинській області було проведено перевірку за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій магазину «Майстер Плюс», який розташований по вулиці Єршова, 11 в місті Луцьку, де здійснює свою господарську діяльність ОСОБА_4 За результатами перевірки був складений акт №201075 від 02.09.2009 року, в якому зазначено, що позивачем порушено пункти 1, 2 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме реалізацію розчинника «Уайт-Спірит» як підакцизного пально-мастильного матеріалу здійснено без застосування реєстратора розрахункових операцій. На підставі акту Луцькою ОДПІ 17.09.2009 року винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0004572303 на суму 2035,00 грн. Вважає, що розчинник “Уайт-спірит” не є підакцизним товаром згідно переліку акцизних товарів передбачених Законом України “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)”, а тому його не можна віднести до поняття паливно-мастильних матеріалів. Просить рішення Луцької об’єднаної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.09.2009 року за №0004572303, яке прийняте з порушеннями норм податкового законодавства визнати нечинним та скасувати.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позові та просили його задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні та поданих 12.04.2010 року письмових запереченнях пред’явлені позовні вимоги не визнав, мотивуючи тим, що наведені позивачем доводи щодо неправомірності застосування штрафних санкцій є необґрунтованими та не можуть служити підставою для визнання нечинним та скасування оскаржуваного рішення.
Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволені позову слід відмовити.
Судом встановлено, що 02.09.2009 року Державною податковою адміністрацією у Волинській області проведено перевірку за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій в магазині «Майстер Плюс», який розташований по вул.Єршова, 11 в місті Луцьку, де здійснює господарську діяльність позивач, який перебуває на спрощеній системі оподаткування та веде книгу обліку доходів та витрат про що було складено акт (довідка) за №201075.
За результатами перевірки було складено акт (довідки) №201075 від 02.09.2009 року, яким встановлено порушення позивачем вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, статті 3 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” та Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, а саме встановлено реалізацію розчинника «Уайт-Спірит» як підакцизного пально-мастильного матеріалу на суму 7,00 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій, що підтверджується товарним чеком від 02.09.2009 року.
Відповідно до Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, спрощена система оподаткування не поширюється на суб’єктів, що здійснюють торгівлю підакцизними пально-мастильними матеріалами. Таким чином, при здійсненні торгівлі пально-мастильними матеріалами, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 - платник єдиного податку, зобов’язаний був перейти на загальну систему оподаткування та проводити розрахунки із споживачами, використовуючи РРО. Загальна сума розрахунків, не проведена через РРО становить 407,00 грн. (згідно розрахунку до акту перевірки від 02.09.2009 року №201075).
За результатами перевірки Луцькою об’єднаною державною податковою інспекцією 17.09.2009 року винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за №0004572303, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, який є платником єдиного податку застосовано штрафні санкції за непроведення готівки через РРО на суму 2035,00 грн.
Порядок застосування спрощеної системи обліку та звітності встановлений Указом Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”.
Преамбулою Указу встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва не поширюється на суб’єктів підприємницької діяльності, які є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов’язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних пально-мастильних матеріалів.
Пункт 7 Указу Президента містить заборону на торгівлю платниками єдиного податку – фізичними особами, всіма пально-мастильними матеріалами (як підакцизними, так і не підакцизними). Дія Указу Президента не поширюється на фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами.
Відповідно до пункту 2 Постанови Верховної Ради України “Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір” від 12 вересня 1996 року встановлено, що перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, визначається і обмежується переліками підакцизних товарів, які ввійшли до законів України від 6 лютого 1996 року “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на тютюнові вироби”, від 7 травня 1996 року “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої”, від 24 травня 1996 року “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них”, від 11 липня 1996 року “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)”.
Відповідно до Гармонізованої системи опису та кодування товарів паливо, масла та мастила відносяться до групи 27 “Палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні”. Група “Нафта або нафтопродукти, одержані з бітумінозних порід (мінералів), крім сирих; продукти, в іншому місці не зазначені, з вмістом 70 мас. % або більше нафти чи нафтопродуктів, одержаних з бітумінозних порід (мінералів), причому ці нафтопродукти є основними складовими частинами продуктів; відпрацьовані нафтопродукти”належить класифікувати за кодом 2710, а “Уайт-спірит” за код 2710112100. Таким чином, товар “Уайт-спірит”, який знаходився в реалізації у позивача є підакцизним товаром.
Крім того, Законом України “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)”затверджена ставка акцизного збору на товар “Уайт-спірит”, код по УКТЗЕД 2710002100 - 12 євро за 1 000 кг.
Представник позивача в судовому засіданні не оспорював факт продажу 02.09.2009 року товару “Уайт-спірит”.
Оскільки розчинник “Уайт-спірит”, який є підакцизним товаром відповідно до Закону України “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)”, то при здійсненні торгівлі підакцизними товарами фізична особа-підприємець ОСОБА_4 повинен був проводити розрахунки із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій при продажу всіх товарів, що є в реалізації.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуг) через реєстратори розрахункових операції з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункової операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Вичерпний перелік випадків, коли реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки можуть не застосовуватись, встановлений у статті 9 вищезазначеного Закону.
Відповідно до пункту 6 статті 9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб’єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб’єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб’єкти підприємницької діяльності не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів та витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Однак, в даному випадку, дія пункту 6 статті 9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” на позивача не розповсюджуються.
Крім того, частиною 2 статті 1 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” передбачено, що встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається. Тому Указ Президента України від 3 липня 1998 року за №727 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” по відношенню до суб’єктів підприємницької діяльності –платників єдиного податку, які проводять розрахункові операції, діє саме в тій частині, що не суперечить вимогам Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Пунктом 1 статті 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: 1) у п’ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вимоги даної норми відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та останнє відповідає вимогам законодавства.
Також, частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Позивач, в свою чергу, належним чином не довів невідповідність рішення Луцької об’єднаної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій вимогам законодавства та не надав суду доказів, які б належним чином підтверджували відсутність факту реалізації товару “Уайт-спірит” та проведення розрахунків із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними та не обґрунтованими, а тому до задоволення не підлягають.
Керуючись статтями 11, 17, 158, частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, 186 КАС України, на підставі Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб"єктів малого підприємництва", суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0004572303 від 17.09.2009 року відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у строк, встановлений ст.186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі - з 25 травня 2010 року. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий О.А.Лозовський