ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа №591/7679/19                                                                        Головуючий 1-ї інстанції: Клімашевська І.В.

Провадження №11-кп/818/782/21                                                Доповідач: Яковлева В.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого                        - Яковлевої В.С.,

суддів                                - Грошевої О.Ю. та Савченка І.Б.,

з секретарем                        - Кожуховою А.О.,

за участю: прокурора        - Іваненка С.О.,

в режимі відеоконференції        - захисника - адвоката Семишкур С.В.,

обвинуваченого                - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника адвоката Семишкур С.В. на вирок Зарічного районного суду м.Суми від 23 липня 2020 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,-

визнано винним та засуджено за ч.2 ст.345 КК України до 3 років позбавлення волі.

Згідно вироку, ОСОБА_1 , визнаний винним в тому, що він 11.10.2019 близько 21 год. 00 хв, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння за кермом автомобіля ВАЗ 2109, н.з. НОМЕР_1 , синього кольору, неподалік буд. 9 по проспекту М. Лушпи, м. Суми, рухаючись неподалік магазину «Точка», ледь не наїхав на невстановлену в ході досудового слідства жінку, в зв`язку з чим остання звернулася з повідомленням на лінію «102».

Реагуючи на вказане повідомлення, направлений на місце події наряд поліції, який знаходився у форменому одязі на службовому автомобілі Тойота Пріус у складі поліцейських Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , встановивши місцезнаходження автомобіля ВАЗ 2109, д.н. НОМЕР_1 , синього кольору, який знаходився біля магазина «Точка», почали працювати за прикметами та чекати водія. Через деякий час поліцейські помітили, що автомобіль ВАЗ 2109, д.н.з. НОМЕР_1 , почав рух вздовж будинку №9 по проспекту М. Лушпи в м. Суми в напрямку ТРЦ «Лавина».

З метою зупинки транспортного засобу поліцейські ввімкнули проблискові маячки синього та червоного кольору та, подаючи сигнал, почали переслідувати автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , а останній - ігнорував законні вимоги поліцейських зупинитися, нехтуючи та порушуючи Правила дорожнього руху України.

Під час переслідування поліцейськими автомобіля ВАЗ 2109, д.н. НОМЕР_1 , дворовою територією вул. Героїв Крут, в напрямку вул. І. Харитоненка, м. Суми, ОСОБА_1 , маючи на меті позбутися переслідування, здійснив маневр – поворот ліворуч, та не впоравшись з керуванням, зупинив автомобіль. Поліцейський ОСОБА_2 , перебуваючи у форменому одязі, та будучи на службі під час виконання службових обов`язків, зупинив службовий автомобіль та підбіг до автомобіля ВАЗ 2109, д.н. НОМЕР_1 , синього кольору. Маючи на меті затримати водія автомобіля та недопущення заподіяння шкоди громадянам, поліцейський ОСОБА_2 , відчинивши водійські двері, нахилившись у салон автомобіля, вхопив останнього за камуфльовану куртку.

Після цього, ОСОБА_1 , перебуваючи за кермом автомобіля ВАЗ 2109, д.н.з. НОМЕР_1 , синього кольору, близько 21.50 год. 11.10.2019, перебуваючи неподалік буд.39 по вул. Заливана в м. Суми, перед мостом через р. Псел, діючи з прямим умислом, спрямованим на умисне заподіяння шкоди працівникові правоохоронного органу ОСОБА_2 , у зв`язку з виконанням останнім своїх службових обов`язків, натиснув на педаль газу автомобіля, що призвело до руху транспортного засобу, від чого ОСОБА_2 був протягнутий разом з автомобілем на відстані до 15 метрів, в результаті чого спричинив останньому тілесні ушкодження: в лобній ділянці справа група саден (до 6) смугастої форми розміром від 0,4x0,7 см до 3x1см вкриті в центрі коричневою кіркою, що відшаровуються, по периферії без кірки рожевого кольору. На задньо-внутрішній поверхні правого передпліччя, на тильній поверхні правої кисті, основних фалангах пальців правої кисті, на долонній поверхні правої кисті множинні садна смугастої форми розміром від 2x0,5 см до 10x1,5 см вкриті коричневою кіркою вище рівня навколишніх тканин. Аналогічного характеру садно на задній поверхні в ділянці лівого ліктьового суглобу розміром 4x3 см, на передній поверхні в ділянці правого колінного суглобу розміром 2x1 см. На задньо-зовнішній поверхні в ділянці правого кульшового суглобу, верхньої третини правого стегна синець неправильної овальної форми розміром 17x22 см фіолетового кольору в центрі, по периферії зеленувато-жовтого кольору. На фоні синця садно смугасте розміром 7x4см вкрите коричневою кіркою вище рівня навколишніх тканин. Крім того, ОСОБА_2 знаходився на амбулаторному лікуванні в ДУ «ТМО МВС України в Сумській області» з 12 по 25 жовтня 2019 р. з діагнозом: «Забій правого плечового суглобу. Забійні садна правого передпліччя, кисті. Розтягнення зв`язкового апарату правого кульшового суглобу, підшкірна гематома». Отримані потерпілим ОСОБА_2 тілесні ушкодження в ділянці правої верхньої та нижньої кінцівок кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, а у ділянці голови - як легкі тілесні ушкодження.

В апеляційній скарзі адвокат Семишкур С.В. просить оскаржуваний вирок у відношенні ОСОБА_1 скасувати, а справу направити для нового розгляду до суду першої інстанції. В обгрунтвання посилається що у ОСОБА_1 з суб`єктивної сторони відсутній прямий умисел на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому. Висновок суду про те, що ОСОБА_1 мав прямий умисел не відповідає фактичним обставинам справи та кваліфікації. Судом належним чином не врахований той факт, що що при початку руху ВАЗ 2109 видповідно до видеозапису о 21:49:09 перед автомобілем, та по бокам жодних перешкод щоб заважали руху не було (тобто ОСОБА_1 небезпеки для оточуючих не створював), а поліцейський вже підбіг до рухаючого автомобіля та намагався зупинити механізм в неналежний спосіб. При цьому вказу, що за час з 21:49:09 до 21:49:15 у автомобілі ВАЗ 2109 заднє ліве колесо провернулося близько 7 раз та враховуючи наявну резину на даному авто - R13х165, відстань пройденого шляху автомобілем дорівнює близько 11 метрів 550 см., що ніяк не співпадає з показами потерпілого ОСОБА_4 , який при допиті сказав, що коли він пібіг автомобіль не рухався. А пройдений шлях вказує на те, що автомобіль вже почав рухатися і умисел у ОСОБА_1 продовжувався на те щоб втекти та завершити попередні свої дії оскільки ним було допущено порушення ПДР. Також вказує, що ОСОБА_1 на педаль гальм не натискав, оскільки стоп-сигнали на задній панелі комбінації задніх ліхтарів ВАЗ 2109 не загоралися. Також посилається на те, що судом не було врахований той факт, що активних дій щодо нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 не здійснював, а саме: потерпілого до автомобіля не заманював, дверима потерпілого не бив, руками за одяг потерпілого не тримав. Таким чином, потерпілий якщо б самостійно не тримався лівою рукою за підлокітник водійської двері та куртку ОСОБА_1 то і не отримав би тілесні ушкодження. Водночас згідно показів наданих потерпілим ОСОБА_2 під час слідчого експерименту, він вказав, що отримав тілесні ушкодження в момент коли відпустив водія автомобіля ВАЗ та ручку дверей автомобіля, впавши спочатку на правий бік, таким чином, що рука знаходилась під тулубом, а потім, скотився з гори здійснивши обертальні рухи навколо осі тіла приблизно 5-6 разів. В обгрунтування відсутності умислу у обвинуваченого підтверджується додатковою судово-медичною експертизою, що характеризує кількість і локалізацію тілесних ушкоджень та механізм їх утворення продемонстровані під час слідчого експерименту за №835 від 18.11.2019 року.

Водночас захисник подав клопотання про дослідження доказів під час апеляційного розгляду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку апеляційної скарги захисника, думку прокурора, який заперечував проте її задоволення та просив вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги захисника колегія суддів дійшла наступного.

Статтею 370 КПК України передбачено, що вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ч.1 ст.94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні докази, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності, суд першої інстанції обґрунтовано вирішив, що вони в їх сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_1 , з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції захисником було порушено питання про повторне дослідження обставин, які на його переконання досліджені судом першої інстанції неповно та з порушенням, просив дослідити доказ сторони обвинувачення електроний файл на СД диску на а.с.119.

З огляду на викладене та вимоги ч.3 ст.404 КПК України, підстави для задоволення такого клопотання захисника про повторне дослідження доказів та обставин, відсутні. Положення ч.3 ст. 404 КПК України визначають умови за яких суд апеляційної інстанції зобов`язаний дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, та може дослідити докази. Проте таких підстав адвокатом не наведено. На думку колегії суддів, клопотання захисника обумовлене незгодою з прийнятим судовим рішенням і висновками суду, викладеними в цьому рішенні, що, у розумінні положень ч.3 ст.404 КПК України, само по собі не є підставою для повторного дослідження обставин провадження і наявних у провадженні доказів при апеляційному розгляді.

У вироку суд, належним чином проаналізувавши надані докази, обґрунтовано визнав показання обвинуваченого ОСОБА_1 , про відсутність умислу на заподіяння ОСОБА_2 , як працівнику правоохоронного органу, тілесних ушкоджень, внаслідок чого в його діях відсутній склад злочину, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, як такі, що дані з метою уникнення кримінальної відповідальності і справедливого покарання.

Апеляційні доводи захисника щодо недоведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, відсутністю прямого умислу, а також щодо отримання потерпілим телесних ушкоджень через його недбалі дії, викладені в апеляційній скарзі, були предметом розгляду у суді першої інстанції та перевірені у судовому засіданні апеляційного суду, який визнає їх такими, що не відповідають зібраним у кримінальному провадженні доказам. Зазначені доводи грунтуються на припущеннях та не узгоджуються з іншими доказами у справі, зокрема показаннями потерпілого, свідків, письмовими доказами.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого в умисному заподіяні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, що встановлені судом і детально викладені у вироку, ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні показаннях обвинуваченого, потерпілої, свідків, а також відомостях, які містяться в наступних доказах:

- показаннями потерпілого ОСОБА_2 даними ним в судовому засіданні, який пояснив, що 11.10.2019 року, близько 21-00 год., надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що водій ВАЗ, керуючи автомобілем у стані алкогольного сп`яніння ледве не збив жінку, то він разом з поліцейською ОСОБА_3 , знаходячись на службі на службовому автомобілі, спочатку встановили місцезнаходження автомобіля-порушника та чекали на появу водія. Через деякий час вони побачили, що автомобіль став рухатись, а їх екіпаж став його переслідувати, оскільки водій на їх звукові та світлові сигнали про зупинку не реагував, а навпаки, підвищив швидкість та, порушуючи ПДР, намагався втекти від них. На вул.Заливній водій, здійснюючи маневр розвороту, зупинився, після чого було прийнято рішення припинити дії водія-порушника. З цією метою він вибіг із службового автомобіля, підбіг до автомобіля ВАЗ, відкрив двері та лівою рукою взявся за внутрішню ручку дверей, а правою схопив водія за комірець, але водій, притиснувши його руку спиною до спинки сидіння, почав рух автомобіля, в результаті чого його протягнуло на відстань 15-20 метрів. Після цього він впав та скотився по дорозі вниз. В результаті він отримав тілесні ушкодження та вимушений був перебувати на лікарняному;

- свідок інспектор поліції ОСОБА_3 надала аналогічні покази про обставини переслідування їх екіпажом автомобіля ВАЗ під керуванням ОСОБА_1 , звертаючи увагу суду на те, що коли водій автомобіля ВАЗ зупинився на вул.Заливній, не впоравшись з управлінням під час виконання маневру розвороту, то ОСОБА_2 вибіг зі службового автомобіля, підбіг до автомобіля ВАЗ, відкрив передні двері автомобіля, щоб змусити ОСОБА_1 вийти з-за керма авто. В цей час, ОСОБА_1 різко натиснув на педаль газу, автомобіль почав рух, протягнувши ОСОБА_2 близько 15 метрів по дорозі. Побачивши такі події, вона швидко пересіла з пасажирського крісла за кермо службового автомобіля, послідкувала за автомобілем ВАЗ та, побачивши ОСОБА_2 , який лежав на землі обличчям вниз, зупинила службовий автомобіль, підбігла, надала напарнику першу допомогу, викликала швидку та передала по рації іншим екіпажам поліції напрямок руху автомобіля, за кермом якого перебував ОСОБА_1

- свідок ОСОБА_5 пояснив суду як він, рухаючись за кермом автомобіля по вул.Заливній у м.Суми, став очевидцем події, коли поліцейський автомобіль переслідував автомобіль ВАЗ, а біля мосту водій ВАЗ різко розвернув автомобіль та зупинився. В цей час до водія підбіг поліцейський, який хотів витягнути водія з-за керма, але автомобіль ВАЗ почав котитись, а потім поїхав, потягнувши поліцейського. Побачивши таке, він під`їхав до поліцейського, щоб надати йому допомогу. Поліцейський лежав на землі весь у саднах та тримався за руку, а водій ВАЗ з місця події зник. На підтвердження надав відеозапис, який він здійснював на мобільний телефон, який було досліджено в судовому засіданні (а.с. 176).

- свідок ОСОБА_6 , який перебував в автомобілі разом зі свідком ОСОБА_5 , також розповів, що коли автомобіль ВАЗ, який переслідували поліцейські, розвернуло перед мостом (внаслідок заносу чи внаслідок того, що водій не вправився з керуванням), то поліцейський підбіг до автомобіля ВАЗ, відкрив двері, щоб витягнути із салону автомобіля водія, але останній натиснув на газ, в результаті чого автомобіль з прискоренням став рухатись до р.Псел, тягнучи поліцейського. Знайшли вони поліцейського метрів за 20 від того місця, з якого почав рух автомобіль ВАЗ, водія ВАЗ більше не бачили.

Аналогічні покази надав допитаний як свідок ОСОБА_7 , який разом з товаришем – ОСОБА_8 йшли по вул.Заливній та стали випадковими очевидцями зазначеної події. При цьому, і цей свідок зазначав, що чув звук автомобіля ВАЗ, який є характерним після того, як натискаєш педаль газу. Тому і цей свідок з впевненістю говорив про те, що автомобіль ВАЗ, до якого підбіг поліцейський, щоб витягнути водія з-за керма, став рухатись з пришвидшенням в результаті дій водія ВАЗ, а не просто котився з гори.

-свідок ОСОБА_8 також пояснив в суді, що автомобіль ВАЗ, до якого підбіг поліцейський, не просто котився на спуску, а почав рухатись з прискоренням саме внаслідок дій водія, зокрема внаслідок того, що водій ВАЗ натиснув на педаль газу. Ухил дороги на тій ділянці місцевості не настільки крутий, щоб автомобіль мав можливість рухатись з такою швидкістю, яку він бачив.

- свідок лікар-ортопед ОСОБА_9 підтвердив, що після події ОСОБА_2 був доставлений у травматологію, де він його оглядав та надавав відповідний висновок про наявність тілесних ушкоджень (вказаний висновок досліджувався судом, про що зазначено вище).

- інспектор УПП Петрик В.О., надаючи покази у суді, зазначав, що дійсно приймав участь у затриманні ОСОБА_1 біля розважального комплексу «Здибанка» та після затримання він складав відносно вказаної особи адміністративні матеріали щодо вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, оскільки водій мав явні ознаки алкогольного сп`яніння. Факт затримання ОСОБА_1 та складання на нього матеріалів за ст.130 КУпАП підтвердили в суді і допитані як свідки інспектор поліції ОСОБА_10 та патрульний поліції ОСОБА_11

- свідок ОСОБА_12 суду розповів, що 11.10.2019 року близько 21-00 год., коли він рухався за кермом свого автомобіля біля магазину «Точка», що на пр. М.Лушпи, то його зупинила незнайома йому жінка та попросила викликати поліцію, оскільки водій іншого автомобіля ледь не наїхав на неї та її собаку. Після цього він був очевидцем словесної перепалки, яка відбувалась між водієм та цією жінкою, а коли почув з боку водія погрози, то викликав поліцію. Але, коли приїхала поліція, то водій з місця сварки пішов до річки Псел, залишивши свій автомобіль на узбіччі. Після чого він поїхав.

- документами наданими Управлінням патрульної поліції в Сумській області (а.с. 87-99) ОСОБА_2 є поліцейським взводу №2 роти №2 батальйону УПП в Сумській області та з 20-00 год. 11.10.2019 по 08-00 год. 12.10.2019 року знаходився на службі та на службовому автомобілі Тойота Пріус в екіпажі з поліцейською патрульної поліції ОСОБА_3 на виконання обов`язків Посадової інструкції здійснював патрулювання території обслуговування у м.Суми.

- відеозаписом з реєстратора, що знаходився на службовому автомобілі поліцейського екіпажу у складі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та протоколи огляду документів від 13.10.2019 та від 18.11.2019 (а.с. 65-68,119,123-126) містять відомості про те, як поліцейські, реагуючи на повідомлення, яке надійшло по лінії «102» на планшет, виявили місцезнаходження автомобіля ВАЗ 2109, д.н. НОМЕР_1 , синього кольору, біля магазина «Точка», після чого тривалий час переслідували його по м.Суми, а автомобіль ВАЗ не тільки не реагував на увімкнені проблискові маячки та спеціальні звукові сигнали, які подавали поліцейські вимагаючи його зупинитись, а прискорювався та, намагаючись втекти від переслідування, допускав численні порушення Правил дорожнього руху (рухався на заборонені сигнали світлофора, рухався з великою швидкістю по полосам зустрічного руху, тротуарах та пішохідних доріжках), наражаючи тим самим на небезпеку не тільки учасників дорожнього руху, а й мешканців будинків, що відпочивали у житловій та пішохідній зоні.

- відеозаписом (а.с.119, файл з назвою «2019_1011_214724», час з 00:01:42 до 00:02:03) де чітко вбачається, що коли автомобіль ВАЗ, виконуючи на великій швидкості маневр розвороту зі зміною траєкторії руху, не вписався у поворот та вдарився передніми колесами об бордюр, то від такого удару автомобіль відкинуло юзом в бік таким чином, що він опинився паралельно з`їзду з основної дороги по вул.Г.Крут на ґрунтову дорогу, що по вул.Заливній. Після цього, повернувши кермо, щоб їхати по ґрунтовому спуску дороги, водій спрямував автомобіль, що котився, до лівого узбіччя ґрунтової дороги на початок спуску, натиснув на гальма та відразу їх відпустив, про що свідчить ввімкнення світла на задніх ліхтарях автомобіля. В цей час до автомобіля під керуванням ОСОБА_1 підбіг потерпілий ОСОБА_2 у форменому одязі та відчинив водійські двері, але, на дивлячись на це, автомобіль почав рухатись з прискоренням, потягнувши потерпілого ОСОБА_2 . Після цього, коли вже потерпілий лежав на узбіччі дороги обличчям донизу, автомобіль під керуванням обвинуваченого на великій швидкості покидав місце події.

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної події від 14.10.2019 року зафіксовано на проїзній частині вул.Заливна сліди волочіння (а.с.120-122).

- протоколом огляду місця події від 11.10.2019 року (а.с. 81-86) автомобіль ВАЗ 2109, д.н. НОМЕР_1 , синього кольору, яким керував у той день ОСОБА_1 , був виявлений та вилучений поліцейськими поруч з пішохідним мостом через р.Псел в м.Суми, поряд з розважальним комплексом «Здибанка».

- довідкою про огляд лікаря нейрохірурга та висновком травматолога від 11.10.2019 року, диском з рентген знімком суглобу, а також даними, які містяться в амбулаторній картці №761290 підтверджується факт отримання потерпілим ОСОБА_2 тілесних ушкоджень (а.с. 152).

- висновком експерта №802 від 18.11.2019 року при обстеженні ОСОБА_2 були виявлені тілесні ушкодження у кількості та по характеру такі, як зазначено в обвинувальному акті і дані тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів та могли утворитись внаслідок падіння з вертикального положення та волочіння тіла по поверхні землі (а.с.100-101)

- протоколом проведення слідчого експерименту містить відомості про те, як потерпілий ОСОБА_2 під час проведення за його участю відповідної слідчої дії, продемонстрував як вхопив правою рукою за куртку водія ВАЗ, а лівою – за внутрішню дверну ручку зі сторони водійської двері, а водій, натиснув на педаль газу, в результаті чого автомобіль почав рухатись з прискоренням зі спуску та протягнув потерпілого метрів 10-15. Також показав, що отримав тілесні ушкодження в момент коли відпустив водія автомобіля ВАЗ та ручку дверей автомобіля, впавши спочатку на правий бік, таким чином, що рука знаходилась під тулубом, а потім, скотився з гори здійснивши обертальні рухи навколо осі тіла приблизно 5-6 разів (а.с.128-132).

- висновком експерта №835 від 18.11.2019 року тілесні ушкодження, що виявлено у ОСОБА_2 утворилися від дії тупих предметів, про що свідчить характер ушкоджень, та могли утворитись внаслідок падіння з прискоренням з вертикального положення на правий бік та подальшого перекочування тіла по поверхі землі, як було продемонстровано потерпілим під час проведення слідчого експерименту (а.с. 150).

Посилання в апеляційній скарзі захисника на те, що поліцейський ОСОБА_2 підбіг вже до рухаючого автомобіля та обвинувачений ОСОБА_1 на педаль гальм не натискав, спростовуються показами потерпілого, свідків, які послідовно та стабільно надавали пояснення про те, що водій автомобіля ВАЗ зупинився на вул.Заливній, не впоравшись з управлінням під час виконання маневру розвороту, то ОСОБА_2 вибіг зі службового автомобіля, підбіг до автомобіля ВАЗ, відкрив передні двері автомобіля, щоб змусити ОСОБА_1 вийти з-за керма авто. В цей час, ОСОБА_1 різко натиснув на педаль газу, автомобіль почав рух, протягнувши ОСОБА_2 близько 15 метрів по дорозі.

У колегії суддів відсутні підстави ставити під сумнів показання потерпілого та свідків, які були отримані судом безпосередньо під час судового розгляду за участю сторони захисту. Крім того, апеляційна скарга захисника не містить будь-яких об`єктивних даних, які б ставили ці показання потерпілого та свідків під сумнів.

Доводи апеляційної скарги захисника про відсутність доказів на підтвердження прямого умислу в діях ОСОБА_1 та наявність в його діях необережної форми вини у виді злочинної недбалості, а також - про помилку у кваліфікації є безпідставними та спростовуються наявними доказами в матеріалах справи.

Як вбачається з показів потерпілого, свідка ОСОБА_3 , відеозаписів з реєстратора, що був розташований на поліцейському автомобілі, ОСОБА_1 не виконав законні вимоги поліцейських про зупинку транспортного засобу для з`ясування обставин конфлікту, повідомлення про яке надійшло по лінії « 102», у зв`язку з чим патрульні поліції і, зокрема, потерпілий ОСОБА_2 , виконуючи покладені на нього завдання і обов`язки під час несення служби намагався припинити правопорушення та затримати ОСОБА_1 , застосовуючи для цього передбачені законодавством права і повноваження.

При цьому, сам обвинувачений ОСОБА_1 будучи у стані алкогольного сп`яніння, сів за кермо, а коли поліцейські за допомогою проблискових маячків та звукового сигналу наказали йому зупинитись, то він, розуміючи, що вчинив правопорушення, за яке може понести відповідальність, почав втікати від поліцейських. ОСОБА_1 , вчиняючи дії, які зафіксовано на відео реєстратор, мав на меті: і зупинити, перервати виконання потерпілим своїх службових обов`язків щодо його переслідування, і не допустити виконання потерпілим своїх службових обов`язків щодо його затримання та складання адміністративного протоколу за ст.130 КУпАП. Такий мотив у ОСОБА_1 підтверджує наявність в його діях суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ч.2 ст.345 КК України.

Окрім цього, зміст та спрямованість дій ОСОБА_1 дають підстави говорити про те, що він заподіяв працівникові правоохоронного органу – потерпілому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень з прямим умислом.

Щодо апеляційного доводу сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не вчиняв активних дій відносно ОСОБА_2 щодо заподіяння останньому тілесних ушкоджень, а потерпілий сам, через свою недбалість отримав ушкодження, а також твердження про те, що обвинуваченого не знав і не бачив, що саме поліцейський відчинив водійську двері в автомобілі, колегія суддів також вважає його необгрунтованим виходячи з наступного.

Так, сам обвинувачений не заперечував, що чув і бачив як його переслідують поліцейські на службовому автомобілі із застосуванням спеціального звукового сигналу та проблискових маячків. При цьому, як вбачається з відеозапису з відео реєстратора, службовий автомобіль поліцейських рухався на незначній відстані від автомобіля ВАЗ, яким керував ОСОБА_1 , а коли через невдалий маневр автомобіль ВАЗ вдарився передніми колесами об бордюр, то поліцейські на службовому автомобілі наблизились до автомобіля під керуванням обвинуваченого майже впритул, після чого ОСОБА_1 повернув кермо вправо та спрямував автомобіль на рух на спуск по ґрунтовій дорозі. І в цей час водійську двері відкрив поліцейський, який перебував у форменому одязі.

Враховуючи такі обставини та обстановку, ОСОБА_1 бачив поліцейського, який з метою його затримання і припинення протиправних дій відкрив двері автомобіля, та усвідомлював і чітко розумів фактичні обставини вчинення ним дій у такий момент, а також - небезпечність таких своїх дій.

В даному випадку для заподіяння потерпілому ОСОБА_2 при виконанні ним службових обов`язків тілесних ушкоджень обвинувачений використав джерело підвищеної небезпеки – автомобіль, і він усвідомлював, тобто не міг не розуміти, що рух автомобіля, тим більше по нерівній місцевості на спуск, з відкритими водійськими дверями, за які тримався поліцейський, є небезпечним та призведе як мінімум до спричинення тілесних ушкоджень потерпілому. Але, не дивлячись на це, автомобіль не зупинив, а навпаки, продовжив рух автомобіля з прискоренням, натиснувши на педаль газу (про що в своїх показах зазначали як потерпілий, так і свідки: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ).

Отже, версія та доводи захисника про незгоду з оскаржуваним вироком суду першої інстанції, а також щодо суперечливості та відсутності достовірних доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, мають суто суб`єктивний та безпідставний характер, пов`язаний з обраним способом захисту, що обумовлює необхідність відмови у задоволенні поданої апеляційної скарги.

Достовірність та об`єктивність загальної сукупності наведених у вироку суду першої інстанції доказів не викликають сумнівів, оскільки вони отримані без порушень кримінального процесуального закону, узгоджуються один з одним, їх належність та допустимість визнана судом.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли за собою скасування оскаржуваного обвинувального вироку, не вбачається.

Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу адвоката Семишкур С.В. залишити без задоволення.

Вирок Зарічного районного суду м.Суми від 23 липня 2020 року у відношенні ОСОБА_1 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий –

Судді: