Справа № 22-5053                                    Головуючий  в 1 інстанції – Владимирська І.М.

Категорія - 27                                                           Доповідач – Шевченко В.Ю.

            У Х В А Л А  

іменем      України  

20 травня  2010 року                                                              

Апеляційний суд Донецької області  в складі:

головуючого судді Зінов»євої А.Г.,  

суддів: Шевченко В.Ю., Звягінцевої О.М.,      

при секретарі  Гришай О.В.,

з участю сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 10 лютого 2010р. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу,

                          В С Т А Н О В И В:

      ОСОБА_1 звернулась із апеляційною скаргою на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 10 лютого 2010р. , яким було відмовлено у задоволенні її позову до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу.

 В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що суд помилково встановив, що предметом позову є боргові зобов»язання, які виникли між сторонами у 1997р. на підставі договору позики, тоді як позовні вимоги грунтуються на зобов»язанні відповідачки сплатити грошові кошти на підставі рішення Селидівського міського суду від 24 травня 1999р. Враховуючи, що вказане рішення досі не виконано, з відповідача повинна бути стягнута сума боргу з урахуванням індексу інфляції, яка на теперішній час складає 4853грв.      

 В засіданні апеляційного суду позивачка підтримала доводи апеляційної скарги, просила рішення суду  скасувати, позов задовольнити у повному обсязі.

 Відповідачка заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила рішення суду залишити без змін.

 Суд першої інстанції встановив наступні обставини.

04 серпня 1997р. між сторонами було укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_2 прийняла у борг грошові кошти у сумі 3000грв. Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 24 травня 1999р. з відповідача на користь позивача була стягнута вказана сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання зобов»язання у сумі 2991грв.12коп. На підставі вказаного рішення відкрито виконавче провадження, яке триває до теперішнього часу. Враховуючи встановлені по справі обставини та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

 Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню за таких підстав.  

 З матеріалів справи вбачається, що між сторонами у 1997р. виникли боргові зобов»язання, за якими відповідачка зобов»язалась повернути позивачці суму боргу у розмірі 3000грв. Оскільки сума боргу у встановлений строк не була повернута у повному обсязі, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення суми боргу. Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 24 травня 1999р. з  ОСОБА_3 на користь позивачки стягнута сума боргу з урахуванням індексу інфляції у сумі 2991грв.12коп. На підставі вказаного рішення було відкрито виконавче провадження, яке триває до теперішнього часу. Дії державного виконавця по здійсненню виконавчих дій позивачка в межах даної справи не оскаржує.

 Розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції повно, всебічно та правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, з”ясував доводи і заперечення сторін, встановленим обставинам та доказам дав належну оцінку та дійшов до обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

 Доводи апелянта щодо неправильного визначення судом предмета заявленого позову, спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що позивачкою заявлені вимоги про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції з посиланням на те, що до теперішнього часу відповідачка не сплатила стягнуту за рішенням суду від 24.05.1999р. суму боргу, що було враховано судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели або могли призвести  до неправильного вирішення заявлених позовних вимог.

 Відповідно до ч.1ст.308 ЦПК України  апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.307,308,313-315 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

 Апеляційну скаргу ОСОБА_1  відхилити.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 10 лютого 2010р.   залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

   Головуючий                                                      Судді