Справа № 2-20/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         м.Енергодар                                                                                                     19 січня 2010 року

        Енергодарський міський суд Запорізької області у складі:

        головуючого – судді:  Федоренка О.І.;

        при секретарі:  Сердюк О.П.,

        розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго» про визнання договору на проживання у гуртожитку недійсним,

ВСТАНОВИВ:

        ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в уточненому варіанті якого просить  визнати недійсним договір на проживання у гуртожитку № НОМЕР_1 від 24.4.2008 року укладений між ним та ВАТ «Дніпроенерго», зобов’язати ВАТ «Дніпроенерго» укласти з ним договір «Про надання послуг з утримання гуртожитку № НОМЕР_2 та прибудинкової території», який відповідає вимогам Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Постанову КМУ від 20.5.2009 р. № 529, зобов’язати відповідача зробити перерахунок вартості послуг за проживання у гуртожитку відповідно до тарифів, які діяли до 1.1.2008 року, та відшкодувати понесені при зверненні до суду судові витрати: 8,50 грн. – витрат на ІТЗ розгляду справи та 37,50 грн. судового збору. Підставами для задоволення позову вважає те, що договір не відповідає вимогам типового договору, встановленого Постановою КМУ № 560 від 12.7.2005 року. Вважає, що оскаржуваний договір не містить істотних умов, визначених ст.29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і це обмежує його права, як споживача. Окрім того, укласти договір він був змушений у зв’язку з погрозою виселення з гуртожитку.  

         В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, та посилаючись на викладені в позовній заяві доводи та обґрунтування просять їх задовольнити.  

        Відповідач надав заперечення в яких просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі на підставі того, що предметом договору на проживання у гуртожитку є не надання житлово-комунальних послуг, а надання ліжко-місця у гуртожитку та плата за користування ліжко місцем, тобто посилання позивача на норми Законів України «Про житлово-комунальні послуги» та «Про захист прав споживачів» та Постанови КМУ від 12.7.2005 року № 560, оскільки вони не розповсюджуються на правовідносини між позивачем та відповідачем, просить у задоволенні позову відмовити.    

        Вислухавши пояснення сторін, перевіривши докази, суд приходить до наступного.    

        Стаття 205 ЦК України встановлює дві форми правочинів – це усна або письмова.

        Стаття 207 ЦК України визначає вимоги щодо письмової форми правочину.    

         Стаття 215 ЦК України встановлює підстави для визнання правочину недійсним, зокрема недодержання вимог ст.203 ЦК України, а також, заперечення одної з сторін дійсності правочину.

        Відповідно до змісту ст.208 ЦК України правочин між сторонами вчинено у письмовій формі.    

        Згідно до змісту позовної заяви та до пояснень позивача та його представника, вони просять визнати правочин недійсним, оскільки він суперечить нормам ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, а також не відповідає встановленій формі. Під іншими актами цивільного законодавства позивач зазначає Закони України «Про житлово-комунальні послуги», «Про захист прав споживачів» та Постанову КМУ від 12.7.2005 року № 560.  

        Відповідно до Постанови КМУ від 12.7.2005 року № 560 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», зазначений договір укладається між балансоутримувачем та власником (наймачем, орендарем) квартири, про що прямо зазначено в самому договорі. На підставі чого, суд вважає, що зазначена постанова не розповсюджується на правовідносини між сторонами по справі, оскільки позивач не є суб’єктом зазначеного договору – він не є власником, наймачем або орендарем квартири, йому лише надано ліжко-місце у гуртожитку.  

       Згідно до ст.130 ЖК України порядок користування жилою площею у гуртожитках визначається законодавством Союзу РСР та Української РСР.

        Відповідно до п.38 «Примірного положення про гуртожитки», затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР № 208 від 3.6.1986 року плата за користування жилою площею у гуртожитках проводиться у відповідності за встановленими ставками.

       Предметом договору, який просить визнати недійсним позивач є не надання комунальних послуг, а плата за проживання у гуртожитку, тому суд вважає, що на дані правовідносини не розповсюджується дія Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Щодо посилання позивача на норми Закону України «Про захист прав споживачів», не він не відповідач у даному випадку не є суб’єктами, які визначені в статті 1 зазначеного Закону й тому правовідносини, які виникли між сторонами на підпадають про дію зазначеного закону.  

       На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку, що на правовідносини між сторонами щодо розміру плати за проживання у гуртожитку розповсюджується дія «Примірного положення про гуртожитки», затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР № 208 від 3.6.1986 року, яке встановлює розмір плати за проживання у гуртожитку у відповідності до встановлених ставок.

        Щодо розміру ставок на проживання у гуртожитку позивачем ніяких вимог не заявлялось.

       У відповідності до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог.              

        Керуючись Постановою Ради Міністрів УРСР № 208 від 3.6.1986 року, Постанову КМУ від 12.7.2005 року № 560, ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.130 ЖК України, ст.ст.11,203,205,207,208,215 ЦК України, ст.ст.10,11,14,57-60,81,88,208-209,212-215,218,294 ЦПК України,        

  ВИРІШИВ:

        В задоволенні позовних вимог відмовити.  

        Повний текст рішення буде виготовлено 24.1.2010 року.

         Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області, через Енергодарський міській суд, шляхом подачі в строк 10 днів з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і поданням, після цього, протягом 20 днів апеляційної скарги.

        Рішення набирає законної сили після спливу строку подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги.

        Суддя                                                                     О.І. Федоренко

                                                                 Справа № 2-20/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         м.Енергодар                                                                                                     19 січня 2010 року

        Енергодарський міський суд Запорізької області у складі:

        головуючого – судді:  Федоренка О.І.;

        при секретарі:  Сердюк О.П.,

        розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго» про визнання договору на проживання у гуртожитку недійсним,

ВИРІШИВ:

        В задоволенні позовних вимог відмовити.  

        Повний текст рішення буде виготовлено 24.1.2010 року.

         Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області, через Енергодарський міській суд, шляхом подачі в строк 10 днів з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і поданням, після цього, протягом 20 днів апеляційної скарги.

        Рішення набирає законної сили після спливу строку подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги.

        Суддя                                                                     О.І. Федоренко